Справа № 761/16361/22
Провадження № 2/761/4725/2023
14 липня 2023 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Мальцев Д.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: президент ДП «НАЕК «Енергоатом» Котін Петро Борисович, про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду,-
ОСОБА_1 (позивач) звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: президент ДП «НАЕК «Енергоатом» Котін Петро Борисович, про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, відповідно до якого просила: стягнути з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду у розмірі 123411,06 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення вимог частини сьомої статті 235 КЗпП України, а також принципу обов'язковості судового рішення, ДП «НАЕК «Енергоатом» виконав рішення Шевченківського районного суду у справі №761/16157/21 від 23.02.2022 року про поновлення ОСОБА_1 на роботі лише 12.05.2022 року (день допуску до роботи), у зв'язку з чим позивач просить стягнути з ДП «НАЕК «Енергоатом» середній заробіток за час затримки виконання рішення суду у розмірі 123411,06 грн. Вказані обставини зумовили позивача звернутися до суду з даним позовом.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2022 року матеріали позову передані на розгляд судді Мальцева Д.О.
18.05.2022 року ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Мальцева Д.О. позовну заяву залишено без руху та наданий строк позивачу для усунення недоліків.
22.09.2022р. на адресу суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви.
23.09.2022р. ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Мальцева Д.О. справу прийнято до свого провадження, прийнято рішення про розгляд справи за правилами позовного провадження в спрощеному порядку, без повідомлення сторін. Також, вказаною ухвалою відповідачам було встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву, а також клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
24.03.2023 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву із викладенням заперечень проти неї.
30.03.2023 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
04.04.2023 року на адресу суду від відповідача надійшли заперечення.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов наступних висновків.
Щодо вимоги позову про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду у розмірі 123411,06 грн., судом встановлено наступне.
Рішенням Шевченківського районного суду у справі №761/16157/21 від 23.02.2022 року позов ОСОБА_1 до ДП «НАЕК «Енергоатом», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - т.в.о. президента ДП «НАЕК «Енергоатом» П.Б.Котін, задоволено, визнано неправомірним і скасовано наказ про звільнення, наказ про внесення змін до наказу про звільнення, поновлено ОСОБА_1 на роботі та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Згідно ч. 4 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
На виконання зазначеного рішення суду наказом т.в.о. президента ДП «НАЕК «Енергоатом» П.Б.Котіна від 12.05.2022 року № 457-к скасовано дію наказу про звільнення позивача, наказу про внесення змін до наказу про звільнення, поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного юрисконсульта.
Отже, з наступного дня після прийняття судом рішення про поновлення позивача на роботі (з 24.02.2022р.) до дати його виконання, в частині, що підлягає негайному виконанню (12.05.2022р.) минуло 54 робочих дні.
Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, підлягає негайному виконанню (стаття 235 КЗпП України).
Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво-важливих прав та інтересів громадян і держави.
Суд вважає, що відповідач не довів фактичну неможливість виконати з 24.02.2022 по 12.05.2022р. рішення Шевченківського районного суду у справі №761/16157/21 від 23.02.2022 року про поновлення на роботі позивача у зв'язку з введенням 24.02.2023 року на території України режиму воєнного стану.
Обов'язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов'язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов'язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.
Відповідно до вимог ст. 14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до частини сьомої статті 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
В порушення вимог частини сьомої статті 235 КЗпП України, а також принципу обов'язковості судового рішення, ДП «НАЕК «Енергоатом» виконав рішення Шевченківського районного суду у справі №761/16157/21 від 23.02.2022 року про поновлення ОСОБА_1 на роботі лише 12.05.2022 року (день допуску до роботи).
Згідно наявної довідки від 13.05.2021 року №136/5 середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 станом на 26.03.2021 за 2 місяці (січень-лютий 2021 року) складає 2 285,39 грн., середньомісячна заробітна плата складає 44565,11 грн.
Період невиконання рішення суду про поновлення позивача на роботі становить із 24.02.2022 року по 12.05.2022 року, тобто із затримкою у 54 робочих днів.
Загальний розмір компенсації за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі позивача становить 123411,06 грн.
Підстав вважати розрахунок таким, що не відповідає дійсності - не встановлено.
Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Обов'язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства (стаття 129-1 Конституції України). Отже, з огляду на принцип загальнообов'язковості судових рішень за змістом статей 18. 430 ЦПК України судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов'язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.
Відповідно до ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Ч. 2 цієї ж статті передбачено, що в разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього кодексу при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організації повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Таке роз'яснення цієї норми права, крім наведеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, надав і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями ст. 117, 237- 1 цього Кодексу.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону «Про оплату праці» за правилами, передбаченими порядком.
Згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 р. в інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Відповідно до п.5 р. IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з абз.1 п.8 р. IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (середньогодинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів за цей період.
З огляду на викладене при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень порядку.
Ст. 2 Закону України «Про оплату праці» визначено структуру заробітної плати, а саме: основна заробітна плата; додаткова заробітна плата (винагорода за працю понад установленні норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій; інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які проводяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Положеннями ч. 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Приймаючи рішення по суті спору, суд має зазначити про застосування положень цивільного процесуального законодавства щодо змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.
Доказами, відповідно до ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, згідно до ст. 79 ЦПК України.
В свою чергу положеннями ст. 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Отже оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд ухвалює рішення про задоволення позову про стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду у розмірі 123 411,06 грн.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до положень ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням того, що суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 234,12 грн.
Виходячи з наведеного та керуючись ст. 94, 233 КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», ст. 4, 5,12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 275, 279, 352-355 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: президент ДП «НАЕК «Енергоатом» Котін Петро Борисович, про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, - задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія» (адреса: 01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки виконання рішення суду у розмірі 123 411,06 грн.
Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 234,12 грн.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: