Справа № 715/2211/23
Провадження № 3/715/1112/23
10.08.2023 смт. Глибока
Суддя Глибоцького районного суду Чернівецької області Маковійчук Ю.В., розглянувши матеріали справи, які надійшли від відділення поліції № 4 (м. Герца) Чернівецького РУП ГУНП в Чернівецькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканки АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративне правопорушення,-
До суду надійшли протоколи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , згідно яких вона 07 липня 2023 року близько 18 години 48 хвилин в с. Грушівка Чернівецького району Чернівецької області, вчинила психологічне домашнє насильство відносно співмешканки свого сина ОСОБА_2 , так як висловлювала їй погрози та вимоги залишити місце проживання та 10 липня 2023 року біля 21 години 34 хвилини за місцем проживання не виконала терміновий заборонний припис в будь - який спосіб контактувати з постраждалою особою ОСОБА_2 .
ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину не визнала та вказала, що ОСОБА_2 не є її невісткою, вона її не знає, дозволу на її проживання у своєму будинку вона не надавала.
Представник ОСОБА_1 адвокат Кравчук Д.В. в судовому засіданні просив суд закрити провадження у справі, посилався на те, що в діях його підзахисної відсутній склад інкримінованого їй порушення, оскільки між нею та ОСОБА_2 відсутні сімейні стосунки та в протоколах складених відносно ОСОБА_1 не розкрито об'єктивну сторону правопорушення.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
З матеріалів справи вбачається, що згідно протоколу про прийняття заяви про адміністративне правопорушення та іншу подію ОСОБА_2 07.07.2023 року звернулася до поліції та повідомила, що її свекруха, перебуваючи за місцем проживання виганяє її з будинку, ображає її нецензурними словами, погрожує фізичною розправою. 07.07.2023 року відносно ОСОБА_1 складено протокол серії ВАВ № 180174, згідно якого остання 07.07.2023 року близько 18 години 48 хвилин в с. Грушівка Чернівецького району Чернівецької області, вчинила психологічне домашнє насильство відносно співмешканки свого сина ОСОБА_2 , так як висловлювала їй погрози та вимоги залишити місце проживання.
Крім того, 10.07.2023 року ОСОБА_2 звернулася із заявою про те, що 10.07.2023 року о 21 год. 34 хв. в с. Грушівка свекруха ОСОБА_1 вчинила словесну суперечку в ході якої ображала її та її дітей нецензурними словами, погрожувала фізичною розправою. 10.07.2023 року відносно ОСОБА_1 складено протокол про те, що вона 10 липня 2023 року біля 21 години 34 хвилини за місце проживання не виконала терміновий заборонний припис в будь - який спосіб контактувати з постраждалою особою ОСОБА_2 .
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно диспозиції ч.1 ст.173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидії домашнього насильства» предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають у процесі запобігання та протидії домашньому насильству. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб:1) подружжя; 2) колишнє подружжя; 3) наречені; 4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); 5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; 6) особи, які мають спільну дитину (дітей); 7) батьки (мати, батько) і дитина (діти); 8) дід (баба) та онук (онука); 9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка); 10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); 11) рідні брати і сестри; 12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); 13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; 14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; 15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім'ї патронатного вихователя. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, за умови спільного проживання, а також на суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
В матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мають родинні зв'язки, чи то спільно проживають та мають спільний побут та взаємні права та обов'язки.
Крім того, з системного аналізу ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» в сукупності з положеннями ст. 173-2 КУпАП вбачається, що домашнє насильство передбачає дії фізичного, психологічного чи економічного характеру внаслідок яких могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілому.
Згідно ч.1 ст.256 КпАП України протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, який засвідчує факт неправомірних дій, складається за встановленою формою і повинен містити дані про місце, час вчинення, суть правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.
Отже, питання наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення, за ознаками якого складений протокол про адміністративне правопорушення, у діях конкретної особи суд вирішує в межах протоколу, складеного відносно цієї особи, перевіряючи відповідність обставин, викладених у протоколі, фактичним обставинам провадження.
Викладене свідчить про те, що протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів, але й актом обвинувачення особи у вчиненні адміністративного правопорушення, що узгоджується із практикою та позицією ЄСПЛ.
Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП є наслідки і адміністративна відповідальність настає, якщо у результаті дій винної особи, зазначених у диспозиції ч.1 ст.173-2 КУпАП могла бути чи була завдана шкода фізичному чи психічному здоров'ю потерпілого.
За змістом протоколу про адміністративне правопорушення, у вину ОСОБА_1 поставлене те, що вона 07.07.2023 року близько 18:48 год., перебуваючи по місцю проживання, вчинила сварку з співмешканкою сина, під час якої висловлювала погрози та вимоги про залишення місця проживання, чим вчинила відносно неї психологічне насильство.
Отже, зі змісту протоколу та викладеної у ньому суті правопорушення, у протоколі не зазначено і у вину ОСОБА_1 згідно протоколу не ставилось, що була завдана чи могла бути завдана шкода фізичному чи психічному здоров'ю потерпілої ОСОБА_2 .
Крім того, в протоколі, складеному відносно ОСОБА_1 серії ВАВ № 116904 за ч. 1 ст. 173-2 КуПАП про те, що остання не виконала заборонний припис АА № 263511 не розкрито об'єктивну сторону правопорушення, зокрема, не вказано якими саме діями ОСОБА_1 не виконала терміновий заборонний припис відносно ОСОБА_2 .
Отже, за відсутністю інкримінування наслідків як обов'язкової ознаки об'єктивної сторони складу правопорушення та недоведеності спільності проживання та наявності спільного побуту між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , дії ОСОБА_1 не можуть бути оцінені як такі, що містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Суд позбавлений можливості вийти за межі протоколу про адміністративне правопорушення на погіршення становища особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оцінювати доведеність існування наслідків, які не ставились у вину, оскільки таким чином неминуче перебиратиме на себе функції обвинувачення та це суперечитиме як вимогам національного законодавства, так і стандартам, встановленим ЄСПЛ, що є неприпустимим.
За таких обставин, виходячи із вищенаведеного суд приходить до висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Відповідно до ст.251 ч.2 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
Згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі вище викладеного та керуючись ст. ст. 1, 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», ст. ст. 247, 283, 284, 285, 294, 173-2 КУпАП,-
Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду через Глибоцький районний суд Чернівецької області протягом 10-ти днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги.
Суддя