Справа № 587/1046/23
09 серпня 2023 рокуСумський районний суд Сумської області під головуванням судді Гончаренко Л. М., за участю секретаря судового засідання Макошенець С.І., представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Садівської сільської ради Сумського району Сумської області, ОСОБА_4 , третя особа: приватний нотаріус Сумського районного нотаріального округу Висєканцева Тетяна Сергіївна про визнання права власності на частину житлового будинку та земельних ділянок в порядку спадкування за законом
Представник позивача звернулася до суду з вказаним позовом, який в подальшому уточнила, та просить визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/3 часток житлового будинку з надвірними та господарськими будівлями, 1/3 часток земельної ділянки загальною площею 0,0857 га, кадастровий номер 5924789100:12:002:0256, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та 1/3 часток земельної ділянки загальною площею 0,0898 га, кадастровий номер 5924789100:12:002:0257, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишивши право власності за ОСОБА_6 на 2/3 часток житлового будинку з надвірними та господарськими будівлями, 2/3 часток земельної ділянки загальною площею 0,0857 га, кадастровий номер 5924789100:12:002:0256, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та 2/3 часток земельної ділянки загальною площею 0,0898 га, кадастровий номер 5924789100:12:002:0257, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Заявлені вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача ОСОБА_5 та після її смерті відкрилася спадщина. Серед спадкового майна, яке належало спадкодавиці на дату смерті була земельна ділянка загальною площею 2,00 га, кадастровий номер 5924789100:06:004:0170, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства на території Шпилівської сільської ради. Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_5 є її чоловік ОСОБА_6 та донька ОСОБА_3 , які оформили спадкове майно по 1/3 часток та 2/3 часток відповідно за кожним. 01.08.2022 року позивач звернулася до приватного нотаріуса СРНО Висєканцевої Т.С. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на частину житлового будинку та земельні ділянки, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , проте нотаріусом було відмовлено у зв'язку з тим, що у правовстановлюючих документах на спадкове майно власником зазначений ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Оскільки обидва співвласники померли, неможливо встановити спадкову масу, визначити конкретний розмір спадкового майна, а отже видача свідоцтва про право на спадщину за законом на часток житлового будинку та земельних ділянок неможлива.
Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала уточнені позовні вимоги та просила їх задовольнити.
Представник відповідача Садівської сільської ради Сумського району Сумської області в судове засідання не з'явився, направив клопотання про розгляд справи за відсутності представника за наявними матеріалами на розсуд суду.
Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_2 просив відмовити в задоволенні позову з підстав, викладений у відзиві на позовну заяву.
Третя особа - приватний нотаріус Висєканцева Т.С. в судове засідання не з'явилася, в матеріалах справи міститься лист, в якому просить справу розглядати без її участі.
Суд заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та надані суду докази, вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 10) та після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно.
Як вбачається з матеріалів спадкової справи після померлої ОСОБА_5 (а.с. 32-47) спадщину після її смерті прийняли спадкоємці за законом - чоловік ОСОБА_6 та донька ОСОБА_3 , які оформили спадкове майно по 1/3 часток та 2/3 часток відповідно за кожним.
Батьки позивачки - батько ОСОБА_6 та мати ОСОБА_5 перебували в зареєстрованому шлюбі з 21 вересня 1974 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб(а.с.12) та шлюб не розривали.
ІНФОРМАЦІЯ_4 помер батько позивача ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 11).
Відповідно до свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 13.09.1989 року ОСОБА_6 належав житловий будинок по АДРЕСА_1 (а.с.14),
Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ОСОБА_6 зареєстровано право приватної власності на земельні ділянки площею 0,0857 га, кадастровий номер 5924789100:12:002:0256, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та площею 0,0898 га, кадастровий номер 5924789100:12:002:0257, для ведення особистого селянського господарства, розташовані в АДРЕСА_1 . Підстава виникнення права власності зазначається- рішення органу місцевого самоврядування Шпилівської сільської ради від 26.03.2018 (а.с. 16,17).
01.08.2022 року позивач ОСОБА_3 звернулася до приватного нотаріуса Висєканцевої Т.С. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з надвірними господарськими будовами і спорудами та земельні ділянки, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті матері ОСОБА_5 та постановою нотаріуса від 03.08.2022 року було відмовлено у зв'язку з тим, що у свідоцтві про право власності на житловий будинок та в державних актах на право власності на земельні ділянки власником зазначений чоловік померлої ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Оскільки обидва співвласники померли, неможливо встановити спадкову масу, визначити конкретний розмір спадкового майна, а отже видача свідоцтва про право на спадщину за законом на часток житлового будинку та земельних ділянок неможлива (а.с. 20).
У роз'ясненнях, наданих у п. 23 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» визначено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.
Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до статті 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ст. ст. 1268, 1296,1297 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Відповідно до положень ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку( доходу).
Аналогічна норма міститься в ч. 3 ст. 368 ЦК України - майно, набуте подружжя за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю.
Стаття 70 СК України визначається, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до частини першої статті 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.
Відповідно до частини першої статті 22 КпШС 1969 року (в редакції, чинній на момент набуття права власності на житловий будинок від 13.09.1989 року) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.
Враховуючи те, що подружжям спірне майно було придбано в період шлюбу та до набрання чинності СК України, застосуванню підлягали статті 22, 24, 28 КпШС 1969 року.
Відповідно до статей 22, 23, 28 КпШС України, статті 16 Закону України «Про власність», статей 112, 118 ЦК Української РСР (у редакції, чинній на час придбання спірного житлового будинку) майно, набуте подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю і кожен із подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Майном, нажитим за час шлюбу, подружжя розпоряджається за спільною згодою. Співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, при цьому вважається, що частки кожного із співвласників є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Таким чином, набуття майна за час перебування у шлюбі створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов'язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю.
Пунктом 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця.
Ст. 90 Земельного кодексу України власники земельних ділянок мають право в т.ч. продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину.
Ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Згідно ст.377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Як було встановлено в судовому засіданні, спірний житловий будинок був придбаний батьком позивачки у період шлюбу з її матір'ю, а тому є об'єктом спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу по частині кожному з подружжя. Доказів того, що спірний будинок був придбаний чи побудований виключно ОСОБА_6 за отримані ним особисті кошти відповідачі не надали, а тому спірний будинок є спільною сумісною власністю подружжя та об'єктом спадкового майна. Так як спірний житловий будинок знаходиться на земельні ділянки площею 0,0857 га, кадастровий номер 5924789100:12:002:0256, яка була надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, то відповідно до ст. 120 ЗК України підлягає також поділу по частині кожному з подружжя.
З огляду на коло спадкоємців наявні підстави для ухвалення рішення, яким визнати за ОСОБА_3 , як спадкоємцею за законом після смерті ОСОБА_5 право власності на 1/3 частину майна - на житловий будинок та земельну ділянкуплощею 0,0857 га, кадастровий номер 5924789100:12:002:0256, яка була надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд розташованих в АДРЕСА_1 ( розмір спадкової частки позивачки складає 2/3 частки, так як саме в такому розмірі вона вже спадкувала після смерті матері, від 1/2 частки ОСОБА_5 у праві спільної сумісної власності подружжя, що становить 1/3 частки).
Щодо вимоги позивачки про визнання за нею права власності на частину земельної ділянки площею 0,0898 га, кадастровий номер 5924789100:12:002:0257, для ведення особистого селянського господарства, розташованої в АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті матері, то вона не підлягає до задоволення, так як не відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального права. А саме, з матеріалів справи вбачається, що вказана земельна ділянка на підставі рішення Шпилівської сільської ради від 26.03.2018 була надана саме батьку позивачки ОСОБА_6 , а тому відповідно до діючої на той час норми ст. 57 СК України є його особистою приватною власності.
Відповідно до ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організації, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.
Вимога позивачки в частині залишення права власності за батьком ОСОБА_6 на 2/3 часток житлового будинку з надвірними та господарськими будівлями, 2/3 часток земельної ділянки загальною площею 0,0857 га, кадастровий номер 5924789100:12:002:0256, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та 2/3 часток земельної ділянки загальною площею 0,0898 га, кадастровий номер 5924789100:12:002:0257, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , також не підлягає задоволенню, з огляду на те, що він вже помер.
Відповідно до ч. 4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року у справі № 640/13903/16-ц (провадження № 61-15147св18) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року у справі № 266/5267/18 (провадження № 61-6647св19) зроблено висновок про те, що визначення судом частки подружжя у праві спільної сумісної власності на нерухоме майно за померлими не узгоджуються з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не є стороною процесу та у зв'язку зі смертю не має цивільної процесуальної правоздатності і дієздатності.
Також слід зазначити, що позивач або інші спадкоємці ОСОБА_6 не позбавлені права на захист своїх порушених прав шляхом подання позову про визнання за ними права власності в порядку спадкування після ОСОБА_6 на частку спірного будинку, земельної ділянки в праві спільної сумісної власності.
У відповідності зі ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Аналізуючи в сукупності досліджені докази, встановлені ними обставини та визначені відповідно до них правовідносини сторін, враховуючи вимоги закону, які до них застосовуються, суд приходить до переконання про порушення прав позивачки, які підлягають до захисту шляхом часткового задоволення її позовних вимог, визнання за ОСОБА_3 права власності на 1/3 часток житлового будинку з надвірними та господарськими будівлями, 1/3 часток земельної ділянки загальною площею 0,0857 га, кадастровий номер 5924789100:12:002:0256, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після ОСОБА_5 .
Керуючись ст. ст.25, 328, 368, 377, 392, 1216-1218, 1261, 1268, 1296,1297 ЦК України, ст.ст. 90, 120 ЗУ украхїни, ст.ст. 57, 60, 70 СК України, ст.ст. 22, 23, 28 КпШС України1969 року та ст. ст. 89, 259, 263, 264, 265 ЦПК України суд,
Позовну заяву ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на 1/3 часток житлового будинку з надвірними та господарськими будівлями, 1/3 часток земельної ділянки загальною площею 0,0857 га, кадастровий номер 5924789100:12:002:0256, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення виготовлено 11.08.2023.
Суддя Л.М. Гончаренко