Справа № 587/2065/23
11 серпня 2023 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Гончаренко Л.М. за участю секретаря судового засідання Макошенець С.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту народження та проведення державної реєстрації народження
Представник заявників звернулась до суду з заявою та просила суд встановити факт народження дитини жіночої статі ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Сімферополь, АР Крим, Україна - ОСОБА_3 , державну реєстрацію народження провести згідно ст. 133 СК України та скласти відповідний актовий запис, батьками дитини зазначити: батько ОСОБА_2 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , мати ОСОБА_1 , громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Заява мотивована тим, що заявники постійно проживали та проживають на тимчасово окупованій території в АР Крим. 14.08.1999 року вони зареєстрували шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_4 у них народилася донька - ОСОБА_3 . З огляду на те, що медичні документи про народження та свідоцтво про народження дитини видані на тимчасово окупованій території, просить суд встановити факт народження дитини та провести державну реєстрацію народження.
У судове засідання заявники та їх представник не з'явились, в заяві просили проводити розгляд справи без їх участі.
Представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про час розгляду справи в суді шляхом направлення пакету документів електронною поштою.
Суд, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно паспортних даних ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , постійно проживали та проживають на тимчасово окупованій території в АР Крим (а.с. 6-15).
З 20.02.2014 року АР Крим та м. Севастополь стали тимчасово окупованими територіями.
Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 14 серпня 1999 року, місце реєстрації: Комсомольська селищна рада Зміївського району Харківської області (а.с. 16).
ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_3 , батько - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мати - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження від 03.12.2020 року, серія НОМЕР_2 (а.с. 17).
Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦПК України - заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника. Заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України. Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду. Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню. Рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Оскарження рішення не зупиняє його виконання. Копія судового рішення видається учасникам справи, негайно після проголошення такого рішення або невідкладно надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації народження або смерті особи.
Згідно ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові.
Державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків. Якщо державна реєстрація народження дитини проводиться за місцем проживання батьків чи одного з них, то за їх бажанням місцем народження дитини в актовому записі про народження може бути визначене фактичне місце її народження або місце проживання батьків чи одного з них. Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження.
Відповідно до п. 2 розділу І Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, Державній реєстрації підлягають, зокрема, народження фізичної особи та її походження відповідно до Сімейного Кодексу України та Цивільного кодексу України, Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та інших актів законодавства.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про громадянство України» особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України. Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.
Відповідно до Конвенції «Про права дитини» від 20 жовтня 1989 року, дитина має право бути зареєстрована зараз же після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов'язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
Стаття 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачає, що на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закон поширюється особливий правовий режим реалізації прав і свобод людини і громадянина.
Статтею 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено: «1. Державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 2. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. 3. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків». Пунктом 3 Правил державної реєстрації актів цивільного стану, затверджених наказом Мінюста від 18.10.2000р. № 52/5 передбачено: «У зв'язку з неможливістю виконувати повноваження відділами державної реєстрації актів цивільного стану Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованих територіях проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання за заявами громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території України, здійснюються відділами державної реєстрації актів цивільного стану за межами цієї території».
Що стосується можливості при розгляді заяв прийняття судом до уваги документів, виданих органами та установами (лікарняними закладами), які знаходяться на окупованій території, ВССУ зазначив, що відповідно до статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Поряд з цим, відповідно до практики ЄСПЛ, Консультативного висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії - не можуть визнаватись недійсними всі документи, видані на окупованій територій, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Це стосується реєстрації смертей, народжень, шлюбів.
ВССУ зазначив, що, враховуючи ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території, як виняток можуть братися до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку при розгляді справ в порядку статті 317 ЦПК.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про забезпечення прав та свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» - територія м. Сімферополь, АР Крим, Україна визнана тимчасово окупованою територією.
Діяльність державних органів влади України, в тому числі органів державної реєстрації актів цивільного стану України припинена та фактично не здійснюється на тимчасово окупованій території.
Згідно з ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав та свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-який акт (рішення, документ), виданий незаконними органами таабо особами незаконних органів на тимчасово окупованій території є недійсним і не створює правових наслідків.
Разом з тим, суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права і враховує висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. theRepublic o f MoldovaandRussia», «Ila§cuandOthers v. MoldovaandRussia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibiacase), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Тобто, документи, видані органами чи установами (зокрема, лікарняними закладами, відділами реєстрації актів цивільного стану), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, як виняток, можуть братися до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку під час розгляду справ у порядку ст. 317 ЦПК України.
Підставою звернення заявників до суду є неможливість реєстрації факту народження дитини в зв'язку з тим, що офіційні документи, що посвідчують зазначений факт, завірені органом окупаційної влади, які діють на неконтрольованій Україною території.
В силу положень Закону України Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» основою гуманітарної, соціальної та економічної політики держави Україна стосовно населення тимчасово окупованої території України є захист і повноцінна реалізація національно-культурних, соціальних та політичних прав громадян України, у тому числі корінних народів та національних меншин.
Виходячи з викладеного, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, беручи до уваги те, що заявник не може у інший спосіб реалізувати свої права на реєстрацію факту народження дитини, суд приходить до висновку про обґрунтованість заяви, доведеність факту народження дитини, в зв'язку з чим заява підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 315-319 ЦПК України, Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», 133 Сімейного кодексу України суд -
Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про встановлення факту народження та проведення державної реєстрації народження - задовольнити.
Встановити факт народження дитини жіночої статі ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Сімферополь, АР Крим, Україна - ОСОБА_3 .
Державну реєстрацію народження провести згідно ст. 133 Сімейного кодексу України та скласти відповідний актовий запис, батьками дитини зазначити:
батько - ОСОБА_2 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
мати - ОСОБА_1 , громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішення підлягає негайному виконанню.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Л.М. Гончаренко