09 серпня 2023 року м. Рівне №460/2394/23
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернулась до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та за змістом позовних вимог просить визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати з 25.07.2022 їй, як отримувачу за неповнолітнього сина ОСОБА_2 , підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильської катастрофи»; зобов'язати здійснити нарахування та виплату їй як, отримувачу за неповнолітнього сина ОСОБА_2 , підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильської катастрофи» в розмірі двох мінімальних заробітних плат, встановлених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, з 25.07.2022 до зміни законодавства або зміни правового статусу.
Позовна заява обґрунтована тим, що позивач та її неповнолітній син мають статус потерпілих від Чорнобильської катастрофи, зареєстровані та проживають в населеному пункті, який відповідно до постанови Кабінету Міністрів Української РСР №106 від 23 липня 1991 року віднесений до зони гарантованого добровільного відселення. Позивач не працює, перебуває на обліку в органі Пенсійного фонду як отримувач на свою дитину пенсії по втраті годувальника. Відтак вважає, що відповідач повинен проводити виплату щомісячної доплати до пенсії, передбаченої статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильської катастрофи», її дитині, проте не нараховує та не виплачує такі суми, що є протиправною бездіяльністю.
Ухвалою суду від 02.02.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справ за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, заперечивши позов повністю. Вказав, що пільги, установлені статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильської катастрофи», у даному випадку не поширюються на неповнолітню дитину. Вважає, що неповнолітні діти, на яких виплачується пенсія по втраті годувальника, не підпадають під визначення непрацюючий пенсіонер. Також звернув увагу, що після набрання чинності Законом України № 1774-VIII від 06.12.2016 мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина. Просив відмовити у задоволенні позову повністю.
04.05.2023 позивач подала додаткові докази.
З'ясувавши доводи та аргументи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх дослідженими доказами, оцінивши їх у сукупності на підставі чинного законодавства, суд встановив та врахував таке.
Матеріалами справи стверджено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, зареєстрований та проживає у населеному пункті, який відповідно до переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
ОСОБА_1 є матір'ю неповнолітнього ОСОБА_2 , перебуває на обліку в органі Пенсійного фонду України та отримує пенсію в разі втрати годувальника, призначену на неповнолітню дитину ОСОБА_2 з 05.08.2021 по 31.07.2024.
Вважаючи протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не нарахування на невиплати їй, як отримувачу на неповнолітню дитину, підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у порядку статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивач звернулася до суду з позовом.
Вирішуючи цей публічно-правовий спір, суд виходить з таких міркувань.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, визначено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28.02.1991 (далі Закон №796-ХІІ), який створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Відповідно до статті 39 Закону №796-ХІІ (редакція, чинна до 01.01.2015), громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: - у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; - у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; - у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати. Громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням Адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України».
28 грудня 2014 року прийнятий Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» №76-VIII від 28.12.2014 (далі Закон №76-VIII), який набрав чинності 01.01.2015, підпунктом 7 пункту 4 Розділу І якого внесені зміни до Закону №796-ХІІ шляхом виключення статей 31, 37, 39 та 45.
04 лютого 2016 року прийнятий Закон України «Про внесення зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №987-VIII від 04.02.2016, який згідно з Розділом ІІ «Прикінцеві положення» набрав чинності з 01.01.2016 і яким внесена до Закону №796-ХІІ стаття 39 такого змісту: «Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України».
Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону №76-VІІІ. Вирішено, що положення підпункту 7 пункту 4 розділу І Закону №76-VІІІ, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Конституційний Суд України у Рішенні від 17.07.2018 №6-р/2018 указав, що обмеження чи скасування Законом №76-VIII пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом №796-ХІІ, фактично є відмовою держави від її зобов'язань, передбачених статтею 16 Конституції України, у тому числі щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Приписи статті 3 Конституції України, згідно з якими держава відповідає перед людиною за свою діяльність (частина друга), зобов'язують державу обґрунтовувати зміну законодавчого регулювання, зокрема, у питаннях обсягу пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Отже, Закон №76-VIII у частині скасування або обмеження пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом №796-ХІІ, щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суперечить положенню частини другої статті 3 Конституції України, відповідно до якого держава відповідає перед людиною за свою діяльність.
У Рішенні Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018 установлено порядок його виконання щодо застосування статей 53 і 60 Закону №796-ХІІ у редакціях, чинних до внесення змін Законом №76-VIII, проте застережень щодо порядку застосування статті 39 Закону №796-ХІІ вказане Рішення не містить.
Таким чином, з 17.07.2018 відновила дію редакція статті 39 Закону №796-ХІІ, яка була чинною до 01.01.2015 (тобто в редакції від 09.07.2007). Ця редакція статті за своїм змістом та правовим регулюванням передбачає доплати значно більшим категоріям осіб, ніж це передбачено у редакції Закону №987-VIII, і відновлює соціальні виплати тим особам, право на доплати яким не передбачено із включенням статті 39 Законом №987-VIII.
Стаття 39 у редакції Закону №987-VIII, яка чинна з 01.01.2016, урегульовує питання доплат виключно особам, які працюють у зоні відчуження.
Однак редакція статті 39, яка була чинна до 01.01.2015, урегульовувала питання здійснення доплат таким категоріям громадян: 1) особам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення (у зоні безумовного (обов'язкового) відселення, у зоні гарантованого добровільного відселення, у зоні посиленого радіоекологічного контролю); 2) непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях; 3) студентам, які там навчаються; 4) пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення; 5) громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів.
Сукупність наведених норм дає підстави для висновку, що з моменту ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 17.07.2018 №6-р/2018 відновлено право на отримання доплати непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, на підставі статті 39 Закону №796-ХІІ.
При цьому норма статті 39 Закону №796-ХІІ не встановлює будь-яких обмежень щодо нарахування доплати до пенсії за певним видом пенсії, яку отримує особа.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV ):
непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого цим Законом віку, що дає право на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, та дострокової пенсії, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до закону;
пенсійні виплати - грошові виплати в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що здійснюються у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової виплати;
пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом;
пенсійні активи накопичувальної системи пенсійного страхування - грошові кошти, фінансові інструменти, майнові права та зобов'язання щодо них, які сформовані відповідно до цього Закону в Накопичувальному фонді або у передбачених законом випадках - у недержавних пенсійних фондах - суб'єктах другого рівня системи пенсійного забезпечення;
пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
За правилами частини першої статті 9 Закону №1058-IV, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до статті 36 Закону №1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім'ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються:
1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;
2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.
Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;
3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини першої статті 39 Закону №1058-IV на всіх членів сім'ї, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, призначається одна спільна пенсія.
З наданих сторонами доказів суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , батько неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За заявою ОСОБА_1 Сарненським об'єднаним управлінням ПФУ призначено пенсію по втраті годувальника утриманцю ОСОБА_2 з 05.08.2021 по 31.07.2024. Згідно з рішенням пенсійного органу 172650003791 від 26.02.2023 про перерахунок пенсії призначена пенсія по втраті годувальника утриманцю ОСОБА_2 , становить 2520,00 грн з 01.03.2023. В цьому ж рішенні відображені відомості про те, що такий утриманець не працює.
Оцінка встановлених судом фактичних обставин в розрізі наведених вище норм Закону №1058-IV дозволяє дійти висновку, що оскільки неповнолітній ОСОБА_2 є непрацездатним членом сім'ї померлого годувальника, йому як утриманцю померлого годувальника призначено пенсію по втраті годувальника, отже в розумінні Закону №1058-IV неповнолітній ОСОБА_2 є пенсіонером.
Суд підкреслює, що за визначенням, наведеним в ст. 1 Закону №1058-IV, пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом. Такому визначенню неповнолітній ОСОБА_2 відповідає.
Та обставина, що як отримувач вищевказаної пенсії в органі Пенсійного фонду на обліку перебуває ОСОБА_1 , зумовлена неповнолітнім віком ОСОБА_2 , у зв'язку з чим нараховану пенсію по втраті годувальника за неповнолітнього утриманця отримує його законний представник, що жодним чином не змінює правового статусу дитини, як пенсіонера, на період таких виплат.
Матеріалами справи підтверджується, що неповнолітній ОСОБА_2 є дитиною, потерпілою від Чорнобильської катастрофи, проживає в населеному пункті, що відноситься до зони гарантованого добровільного відселення; не працює.
Отже, суд вважає, що нарахована на такого неповнолітнього утриманця пенсія по втраті годувальника підлягає підвищенню за правилами, встановленими статтею 39 Закону № 796-ХІІ.
При цьому, на думку суду, наявність в Законі № 796-ХІІ розділу V "Захист дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи", не впливає на оцінку спірних правовідносин та не спростовує вищевикладених висновків суду, оскільки норми такого розділу Закону не регулюють виплати пенсії по втраті годувальника неповнолітнім утриманцям, тобто дітям, які на період таких виплат мають статус пенсіонера в розумінні Закону №1058-IV.
Таким чином, суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати з 25.07.2022 підвищення до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території зони гарантованого добровільного відселення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат, ОСОБА_1 , як законному представнику та отримувачу за неповнолітнього ОСОБА_2 пенсії по втраті годувальника, на період виплати пенсії або до зміни законодавства.
Щодо розміру підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону №796-ХІІ, слід зазначити таке.
Суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що після набрання чинності (з 01.01.2017) Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України № 1774-VIII від 06.12.2016 мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина.
При цьому суд враховує, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України № 1774-VIII від 06.12.2016 були внесені зміни, серед іншого, в Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", однак внесені зміни не стосувалися статті 39 цього Закону.
На час прийняття Великою Палатою Верховного Суду рішення в зразковій справі №240/4937/18 Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України № 1774-VIII від 06.12.2016 був чинним, що не вплинуло на висновки Великої Палати Верховного Суду про те, що належним способом захисту порушених прав та законних інтересів буде зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячне підвищення до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
Також суд враховує, що ухвалою від 24.06.2020 у справі № 240/4937/18 провадження №11-150заі19 Велика Палата Верховного Суду відмовила в задоволенні заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирської області про роз'яснення постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у зразковій справі № 240/4937/18.
Орган Пенсійного фонду просив роз'яснити: яка розрахункова величина повинна застосовуватися для нарахування підвищення до пенсії позивачу як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону № 796-XII, а саме мінімальна заробітна плата чи прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня календарного року; чи необхідно здійснювати перерахунок розміру підвищення до пенсії позивачу у зв'язку зі зміною показника мінімальної заробітної плати/прожиткового мінімуму для працездатних осіб згідно із законами про державний бюджет на відповідний рік.
Відмовляючи в задоволенні заяви про роз'яснення судового рішення, Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 24.06.2020 у справі № 240/4937/18 провадження №11-150заі19 зазначила, серед іншого, таке:
"Велика Палата Верховного Суду, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 зазначила, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 та статті 39 Закону № 796-ХІІ із 17 липня 2018 року позивач має право на щомісячне отримання підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат, як установлено статтею 39 Закону № 796-ХІІ, тому судове рішення Великої Палати Верховного Суду є зрозумілим і підстав для його роз'яснення немає".
На інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі, може впливати подальша зміна законодавства, що регулює ці правовідносини.
Суд наголошує, що після ухвалення рішення в зразковій справі зміна законодавства, яке регулює спірні правовідносини, не відбулася, а відтак відсутні підстави для іншого застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі, в тому числі й щодо визначення розміру спірного підвищення до пенсії.
З урахуванням правових висновків Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи №240/4937/18 порушене право підлягає відновленню шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу, як отримувачу пенсії по втраті годувальника за її неповнолітню дитину, з 25.07.2022 щомісячне підвищення до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), на період виплати пенсії або до зміни законодавства.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За наведених обставин, позов слід задовольнити повністю.
Документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору суд присуджує на користь позивача відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , як отримувачу за неповнолітнього сина ОСОБА_2 пенсії по втраті годувальника, з 25.07.2022 підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 , як отримувачу за неповнолітнього сина ОСОБА_2 пенсії по втраті годувальника, підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильської катастрофи» в розмірі двох мінімальних заробітних плат, встановлених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, з 25.07.2022 на період виплати пенсії або до зміни законодавства.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1073,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 09 серпня 2023 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)
Суддя Н.О. Дорошенко