09 серпня 2023 рокум. ПолтаваСправа №440/9224/23
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши заяву представника позивача, адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Полтавського окружного адміністративного суду 04.07.2023 надійшов позов ОСОБА_1 , поданий адвокатом Єрьоміною Вікторією Анатоліївною, до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області, у якому позивач просив:
визнати протиправними дії ГУДСНС у Полтавській області щодо відмови у підготовці та поданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2021 для перерахунку пенсії;
зобов'язати відповідача підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2021 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, для перерахунку пенсії.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.07.2023 у задоволенні заяви представника позивача, адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни про поновлення строку звернення до суду з цим позовом відмовлено; позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху з огляду на її невідповідність вимогам частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України. Для усунення недоліків позовної заяви позивачу надано строк упродовж десяти днів з дня вручення копії ухвали.
04.08.2023 до суду надійшла заява представника позивача про поновлення строку звернення з цим позовом.
У поданій заяві представник позивача зазначила, що спірні відносини стосується захисту соціальних прав позивача та у силу приписів статті 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не обмежуються строком звернення до суду. Також посилалась на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06.02.2019 у справі №522/2738/17, від 03.07.2019 у справі №676/1557/16-ц, від 03.05.2018 у зразковій справі №805/402/18, від 15.02.2018 у зразковій справі №820/6514/17, від 24.11.2020 у справі №815/460/18, від 20.05.2020 у справі №815/1226/18, а також рішення Європейського суду з прав людини та Конституційного Суду України. Представник позивача зауважила, що обмеження строку звернення до адміністративного суду суперечить позовній давності, урегульованій статтями 256, 257 Цивільного кодексу України. Крім того, просила врахувати запровадження на території України воєнного стану з 24.02.2022.
Оцінюючи повідомлені представником позивача обставини, суд виходить з таких міркувань.
Спір у цій справі стосується наявності підстав для виготовлення та подання до пенсійного органу довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2021 з урахуванням додаткових складових грошового забезпечення.
Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з наступними змінами та доповненнями, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. Наведена норма вказує на те, що грошове забезпечення військовослужбовців повинно змінюватись щороку з 1 січня, у разі зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Проте, процесуальним законом передбачені певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.
Відповідно до статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Згідно з частинами першою, другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини другої якої, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. У разі неподання особою заяви про поновлення строку звернення до суду в зазначений строк або якщо вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Аналогічна позиція застосована Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.02.2018 у справі №607/6231/17, від 17.04.2018 у справі №438/769/13-а (2а/438/29/13), від 10.07.2018 у справі №820/4856/17, від 28.08.2018 у справі №826/11545/17, від 27.11.2018 у справах №№ 537/2348/16-а, 305/2056/15-а, від 22.01.2019 у справі №201/9987/17(2-а/201/304/2017), від 14.05.2019 у справі №826/26174/15, від 21.12.2019 у справі №826/12776/15, від 05.05.2022 у справі №240/10663/20, від 29.09.2022 у справі №500/1912/22 та у багатьох інших.
Суд зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з позовом.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України: "…для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.".
Верховний Суд у постанові від 12.04.2023 у справі №380/14933/22, предмет спору у якій стосувався видачі позивачу довідок про розмір грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" станом на 29.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2022, зазначив, що строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи. День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними, про що зазначав Верховний Суд у постановах від 28.03.2018 у справі №809/1087/17, від 22.11.2018 у справі №815/91/18.
З урахуванням наведеного, Верховний Суд у постанові від 12.04.2023 у справі №380/14933/22 дійшов висновку, що про порушення свого права на перерахунок пенсії, в тому числі й щодо відсутності сформованої довідки, як складової в алгоритмі згаданого перерахунку, позивач повинен був дізнатися 1 січня відповідного року.
Відносно обставин цього спору розмір прожиткового мінімуму з 01.01.2021 змінений Законом України від 15.12.2020 №1082-IX "Про Державний бюджет України на 2021 рік".
Суд акцентує увагу на тому, що позивач, проявивши достатню зацікавленість у реалізації свого права на належне соціальне забезпечення, щонайпізніше мав довідатись про невиконання відповідачем обов'язку зі складення довідки про розмір його грошового забезпечення з урахуванням зміненого з 01.01.2021 прожиткового мінімуму після отримання пенсійної виплати за лютий 2021 року, адже отримавши таку виплату у попередньому розмірі позивачу мало стати зрозуміло, що її перерахунок, з огляду на збільшення прожиткового мінімуму, не проведено.
Отож, подавши цю позовну заяву до суду 29.06.2023, позивач пропустив визначений КАС України шестимісячний строк звернення до суду.
Отримання представником позивача листа ГУДСНС у Полтавській області від 11.04.2023 за вих.№61-01-М-310/61-05 у відповідь на її заяву від 21.03.2023 не змінює момент, з якого позивач мав довідатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права.
Такі висновки суду відповідають позиції Верховного Суду, що наведена, зокрема, у постановах від 06.02.2018 у справі №607/7919/17, від 16.05.2018 у справі №521/9634/17, від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, від 12.04.2023 у справі №380/14933/22.
Посилання позивача на обставини оголошення з 24.02.2022 воєнного стану на території України самі по собі не утворюють підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду з цим позовом.
Так, Верховний Суд у постанові від 29.09.2022 у справі №500/1912/22 зазначив, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки, у зв'язку із запровадження такого, не може вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.
Такий висновок підтриманий Верховним Судом й у постанові від 31.07.2023 у справі №240/7127/23.
Щодо посилань представника позивача на положення постанови Верховного Суду від 29.09.2022 у справі №500/1912/22 про те, що протягом усього періоду дії воєнного стану суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, суд звертає увагу на таке.
У згаданій постанові встановлено, що строк звернення позивача до суду завершився 31 березня 2022 року, а з позовом до суду він звернувся 26 квітня 2022 року, тобто пропустив строк звернення до суду на 26 календарних днів.
Натомість, у цій справі строк звернення до суду у позивача завершився задовго до введення на території України воєнного стану (а саме - 30.06.2021), внаслідок чого вищенаведені висновки Верховного Суду не можуть бути застосовані до спірних відносин.
Так само не є підставою для поновлення строку звернення до суду з цим позовом факт ознайомлення позивача та / або його представника з постановою Верховного Суду від 02.08.2022 у справі №440/6017/21, адже відсутність судової практики, як і її зміна чи формування не є непереборною обставиною, що перешкоджає особі своєчасно звернутись до суду з відповідним позовом.
Не може бути прийнято до уваги й посилання заявника на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №815/1226/18, оскільки останні стосуються спорів, які виникли у зв'язку поновленням виплати раніше призначених (нарахованих) пенсій громадянам України, які проживають за її межами, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07.1.02009 №25-рп/2009, тобто є неспівставними з цим спором.
Посилання представника позивача на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 24.11.2020 у справі №815/460/18, суд також вважає безпідставними, через те, що Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18, від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а, від 25.02.2021 року у справі №822/1928/18 та інших подібних правових висновків щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави.
Стосовно посилань представника позивача на приписи частини третьої статті 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", суд враховує, що наведена норма урегульовує питання перерахунку пенсії у правовідносинах з органами Пенсійного фонду України, до повноважень яких відноситься проведення перерахунків пенсій, тоді як у цій справі спір виник між позивачем і ГУДСНС у Полтавській області щодо відмови останнього у видачі позивачу довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2021.
Верховний Суд у постанові від 30.03.2023 у справі №420/1640/19 щодо застосування наведеного припису Закону звернув увагу на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а, у якій зазначеного, що норми статті 51 Закону №2262-ХІІ підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
Однак, у цій справі нарахування пенсійних виплат ОСОБА_1 не здійснено.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatismutandis, пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21.12.2010 у справі" Перетяка та Шереметьєв проти України", заява №45783/05; пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08.04.2010 у справі "Меньшакова проти України", заява №377/02).
ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не повинні перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Суд наголошує, що поважними визнаються лише обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Натомість у цій справі представник позивача не вказала, які саме об'єктивні поважні (непереборні) причини унеможливили звернення позивача до суду у встановлений процесуальним законодавством строк.
Позивач не навів змістовних і вагомих доводів щодо вчинення ним усіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати його процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку; не довів, що в цій справі можливість вчасного подання ним позовної заяви не мала суб'єктивного характеру, тобто не залежала від його волевиявлення. Натомість пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку позивача щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі в цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку.
За відсутності у матеріалах позову належних доказів, що свідчили б про наявність об'єктивних, непереборних обставин неможливості своєчасного звернення до суду з цим позовом, суд дійшов висновку, що строк звернення з цим позовом позивачем пропущений без наявності на те поважних причин.
А тому, у задоволенні заяви представника позивача про поновлення цього строку належить відмовити.
При постановленні цієї ухвали суд врахував висновки Верховного Суду щодо правових наслідків пропуску строку звернення до суду у справі з тотожними позовними вимогами, викладені у постанові від 12.04.2023 у справі №380/14933/22, що є обов'язковими для врахування судом у силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України.
Окрім того, суд врахував, що Верховний Суд в ухвалі від 04.07.2023 у справі №380/17488/22, відмовляючи громадянину у відкритті касаційного провадження на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.05.2023, якою його позов щодо оформлення довідок про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2022 залишено без розгляду, дійшов висновку про відсутність підстав для відступу від правової позиції, наведеної у постанові Верховного Суду від 12.04.2023 у справі №380/14933/22.
У силу частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
За таких обставин, позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії належить повернути ініціатору звернення.
Керуючись статтями 122, 123, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Визнати причини пропуску позивачем строку звернення до суду, повідомлені представником позивача, адвокатом Єрьоміною Вікторією Анатоліївною у заяві від 04.08.2023, - неповажними.
У задоволенні заяви представника позивача, адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни про поновлення строку звернення до суду - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання, однак може бути оскаржена.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвалу суду не вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.О. Кукоба