09 серпня 2023 року м. Кропивницький Справа № 340/2810/23
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
відповідач: військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час розрахунку при звільненні, -
ОСОБА_1 , через адвоката Боровського В.А., звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час розрахунку при звільненні.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 проходив військову службу за призовом під час мобілізації у Збройних Силах України у складі військової частини НОМЕР_2 , з якої у лютому 2023 року був звільнений у запас. Проте в день звільнення з позивачем не було проведено остаточного розрахунку, оскільки йому не виплачено грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно та грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік. Позивач вважає, що відповідач має також нести відповідальність, передбачену статтею 117 КЗпП України, за непроведення повного розрахунку при звільненні. З цих підстав представник позивача просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність суб'єкта владних повноважень та зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №178 від 16.03.2016 року "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки. Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби. Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно";
- визнати протиправною бездіяльність суб'єкта владних повноважень та зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік, відповідно до пункту 1 розділу XXIII Порядку військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення;
- визнати протиправною бездіяльність суб'єкта владних повноважень щодо не проведення повного розрахунку при звільненні та стягнути з військової частини НОМЕР_2 на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.02.2023 року по 21.03.2023 року в розмірі 72065,28 грн.
Ухвалою судді від 29.05.2023 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що військовослужбовець ОСОБА_1 за час проходження служби та після звільнення зі служби не звертався до командування військової частини НОМЕР_2 з рапортом або заявою щодо виплати йому грошової компенсації вартості за неотримане речове майно та грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік. Тому у відповідача відсутні правові підстави для нарахування та виплати такої компенсації та допомоги. Вказує, що компенсація вартості за неотримане речове майно не входить до складу грошового забезпечення військовослужбовця, тому не є оплатою праці, а вимоги статей 116, 117 КЗпП України не можуть бути застосовані у даних правовідносинах.
Позивач правом подачі відповіді на відзив не скористався.
Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.
ОСОБА_1 з 25.02.2022 року проходив військову службу за призовом під час мобілізації у Збройних Силах України у складі військової частини НОМЕР_2 . (а.с. 37)
Наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) №3-рс від 20.02.2023 року ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за підпунктом "г" (через сімейні обставини або інші поважні причини) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №52 від 21.02.2023 року ОСОБА_1 з 21.02.2023 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
У день виключення зі списків особового складу військової частини позивач не отримав грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно та грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік, у зв'язку з чим він звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, суд виходив з того, що відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008, установлено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Частиною 2 статті 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з частинами 1, 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України №232 від 29.04.2016 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.05.2016 року за №768/28898, військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.
Постановою Кабінету Міністрів України №178 від 16.03.2016 року затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, який містить такі норми:
1. Цей Порядок визначає механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку і Управління державної охорони (далі - військовослужбовці) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація).
2. Виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.
3. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі:
- звільнення з військової служби;
- загибелі (смерті) військовослужбовця;
- переведення військовослужбовця до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв'язку, правоохоронних органів спеціального призначення і державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями для подальшого проходження військової служби з виключенням із списків особового складу військової частини.
4. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Верховний Суд у постановах від 03.10.2018 року у справі №803/756/17, від 23.08.2019 року у справі №2040/7697/18, від 04.02.2020 року у справі №825/1571/16, від 30.07.2020 року у справі №820/5767/17 вказав, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Застосовування в пункті 3 Порядку №178 словосполучення "у разі звільнення з військової служби", а не, наприклад, "при звільненні з військової служби", дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу). Таким чином військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно. На користь вказаного висновку свідчить те, що в пункті 4 Порядку №178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.
У відзиві на позов відповідач стверджував, що позивач не подавав до військової частини НОМЕР_2 заяву або рапорт про виплату йому грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, які є передбаченою пунктом 4 Порядку №178 підставою для нарахування та виплати такої компенсації.
Позивач у ході судового розгляду справи не спростовував такі доводи відзиву та не довів, що він під час проходження служби і до звільнення звертався із рапортом про виплату йому грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, що б зумовлювало обов'язок відповідача на момент виключення позивача зі списків особового складу військової частини виплатити йому таку грошову компенсацію.
Не заперечуючи право позивача на отримання грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, суд зазначає, що оскільки реалізація такого права при звільненні з військової служби здійснюється за відповідним рапортом військовослужбовця, а після звільнення - за його заявою, поданими за місцем проходження військової служби, тому обов'язок військової частини виплати військовослужбовцю цю грошову компенсацію настає у разі подання відповідного рапорту/заяви.
Позивач не дотримався порядку виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а у командира військової частини НОМЕР_2 не було підстав для видання наказу про виплату такої компенсації.
Тож суд прийшов до висновку, що у цих правовідносинах відповідач не допускав протиправної бездіяльності, а вимоги позивача про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно задоволенню не підлягають.
Вирішуючи спір щодо невиплати позивачу при звільненні зі служби грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до частини 1 статті 10-1, частини 3 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 року за №745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (надалі - Порядок №260), який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України.
Згідно з пунктом 2 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать зокрема допомоги.
Відповідно до пунктів 7, 8 розділу І Порядку №260 військовослужбовцям, які виключаються зі списків особового складу військової частини, грошове забезпечення виплачується до дня виключення включно. В наказах про виключення зі списків особового складу обов'язково зазначається про виплату одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
У разі виникнення спірних питань щодо нарахування грошового забезпечення виплата здійснюється у безспірному розмірі до вирішення питань у встановленому чинним законодавством порядку.
Грошове забезпечення виплачується: одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).
Розділом XXIII Порядку №260 регламентований такий порядок виплати грошової допомоги для оздоровлення:
1. Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
2. Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.
Військовослужбовцям, звільненим з військової служби, які мали право на грошову допомогу для оздоровлення та не отримали її протягом року, виплата цієї допомоги здійснюється на підставі наказу командира військової частини про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, в якому оголошується про її виплату.
3. Військовослужбовцям, які прибули для подальшого проходження військової служби і зараховані до Збройних Сил України з інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, а також інших державних органів, грошова допомога для оздоровлення виплачується за умови ненадання цієї допомоги за попереднім місцем служби за рік, у якому вони прибули.
4. Військовослужбовцям, які були призвані (прийняті) на військову службу та до призову (прийняття) працювали в бюджетних організаціях, грошова допомога для оздоровлення виплачується за умови ненадання за попереднім місцем роботи виплат на оздоровлення, встановлених чинним законодавством України, за рік, в якому вони були призвані (прийняті).
5. Військовослужбовцям, які прибули до Збройних Сил України після відрядження до державних органів, установ та організацій або прикомандирування до Верховної Ради України та органів місцевого самоврядування із залишенням на військовій службі, грошова допомога для оздоровлення виплачується за умови ненадання цієї допомоги за місцем відрядження (прикомандирування) за рік, в якому вони прибули.
6. Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Отже, грошова допомога для оздоровлення належить до одноразових додаткових видів грошового забезпечення та надається військовослужбовцям, які набули право на отримання щорічної основної відпустки, на підставі наказу командира військової частини. У разі звільнення військовослужбовця з військової служби, який мав право на грошову допомогу для оздоровлення та не отримав її протягом року, виплата цієї допомоги здійснюється на підставі наказу командира військової частини про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, в якому оголошується про її виплату. Такий наказ є підставою для нарахування грошової допомоги фінансовим органом військової частини.
Суд установив, що відповідач, виключивши позивача зі списків особового складу військової частини та усіх видів забезпечення 21.02.2023 року на підставі наказу №52 від 21.02.2023 року, не виплатив йому грошову допомогу для оздоровлення за 2023 рік, внаслідок чого допустив протиправну бездіяльність.
Доводи відповідача про те, що позивач не звертався до командування військової частини НОМЕР_2 з рапортом щодо виплати грошової допомоги на оздоровлення, суд відхиляє, оскільки це не відміняло обов'язку командира військової частини відповідно до абзацу 2 пункту 2 розділу XXIII Порядку №260 оголосити про її виплату у наказі №52 від 21.02.2023 року про виключення військовослужбовця ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини. У вказаному наказі зазначено, що позивач не використав щорічну основну відпустку за 2022 рік тривалістю 25 діб та за 2023 рік тривалістю 3 доби, грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік не отримував.
У ході судового розгляду справи відповідач не спростовував наявність у позивача права на щорічну основну відпустку та на отримання грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік, тому позовні вимоги про зобов'язання військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу таку грошову допомогу слід задовольнити.
Щодо позовної вимоги про стягнення з військової частини НОМЕР_2 на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.02.2023 року по 21.03.2023 року, обчисленого ним у розмірі 72065,28 грн., суд дійшов до таких висновків.
Частиною 1 статті 47 КЗпП України передбачено, що роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Відповідно до частин 1, 2 статті 116 КЗпП України ("Строки розрахунку при звільненні") при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювань ним суму.
Згідно зі статтею 117 КЗпП України ("Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні") у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
У цій справі наказ про звільнення позивача з військової служби №52 від 21.02.2023 року не передбачав виплату спірної грошової допомоги на оздоровлення, тому суму такої допомоги відповідно до вимог статті 116 КЗпП України не можна вважати безспірною (не оспорюваною). Сплата такої допомоги на момент розгляду даної справи ще не відбулася, а її розмір не визначений.
Суд вважає, що вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який визначається з урахуванням частки несвоєчасно виплаченої суми у загальному розмірі виплат, належних працівникові при звільненні, є передчасними та задоволенню не підлягають.
При зверненні до суду з цим позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 1073, 60 грн. за подання до суду позовних вимог майнового характеру про нарахування та виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно та про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Оскільки позивачу відмовлено у задоволенні цих позовних вимог, то підстави для стягнення на його користь понесених судових витрат на сплату судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача відсутні.
Керуючись статтями 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 291, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Копію рішення суду надіслати учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.А. ЧЕРНИШ