Україна
Донецький окружний адміністративний суд
10 серпня 2023 року Справа№200/3146/23
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (Донецьк область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3) - відповідач 1,
Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (08500, Київська область, місто Фастів(з), вулиця Саєнка Андрія, будинок 10) - відповідач 2
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області щодо застосування показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України в сумі 7405,03 грн за 2014-2016 роки при призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_1 в 2022 році на підставі заяви від 22.12.2022;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 , призначеної згідно із Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-ІV, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за три роки, що передують року звернення, тобто за 2019-2021 роки в сумі 10846,37 грн, починаючи з 22.12.2022 року;
- звернути до негайного виконання рішення суду в межах суми стягнення за один місяць ОСОБА_1 ;
- встановити строк Головному управлінню Пенсійного фонду України в Донецькій області для подачі звіту про виконання судового рішення.
05 липня 2023 року ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
21 липня 2023 року від відповідача 1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні адміністративного позову та залучити до участі у справі № 200/3146/23 Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області, оскільки відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань, заява ОСОБА_2 від 22.12.2022 надійшла до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області. Заяву позивача від 22.12.2022 про перерахунок пенсії було розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Київській області, а не Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.
26 липня 2023 року ухвалою суду залучено до участі в справі в якості другого відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області (08500, Київська область, місто Фастів(з), вулиця Саєнка Андрія, будинок 10, ЄДРПОУ 22933548), розгляд адміністративної справи розпочато спочатку, запропоновано Головному управлінню Пенсійного фонду України в Київській області у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення їм даної ухвали надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 162 КАС України, або заяву про визнання позову.
09 серпня 2023 року від відповідача 2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач 2 просив відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Дослідивши матеріали адміністративної справи суд дійшов висновку про їх достатність для вирішення адміністративного спору.
Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії № НОМЕР_2 , місце реєстрації, згідно довідки про реєстрацію місця проживання від 26.04.2022 року № 1035533-2022: АДРЕСА_1 .
Згідно Виписки з акту огляду МСЕК до довідки серії 10 ААБ № 409662 від 27.11.2014 року позивачу встановлено 2 групу інвалідності по зору безстроково.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, де з 08.09.2004 року отримував пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно, передбаченої ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
22.12.2022 року звернувся до Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про перехід на інший вид пенсії, а саме з пенсії по втраті годувальника на пенсію по інвалідності.
23 лютого 2023 року позивач звернувся до відповідача 1 з заявою, в якій просив надати роз'яснення щодо розрахунку призначеної пенсії, просив повідомити який показник середньої заробітної плати був застосований при призначенні пенсії по інвалідності відповідно до заяви від 22.12.2022 року та просив застосувати показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії в 2022 році в розмірі 10 846,37 грн відповідно до чинного законодавства.
20 березня 2023 року відповідач надав відповідь, в якій зазначив, що 22.12.2022 року позивача було переведено з пенсії у зв'язку з втратою годувальника на пенсію по інвалідності II групи внаслідок захворювання з дитинства відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та застосований показник середньої заробітної плати за 2014-2016р. в розмірі 7405,03 грн, яка враховувалась під час розрахунку пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Посилаючись на приписи ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», позивач зазначає, що при обчисленні заробітку для визначення розміру пенсії у 2022 році застосовується усереднений показник середньої заробітної плати в країні, з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передують зверненню за призначенням пенсії, тобто за 2019-2021 роки - 10 846,37 грн. Таким чином, заробіток для обчислення пенсії в 2022 році визначається шляхом множення показника середньої зарплати 10846,37 на індивідуальний коефіцієнт заробітку особи.
Позивач вважає, що оскільки після призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника позивач працював та продовжував сплачувати страхові внески, а отже дотримався норм законодавства, то він має право на призначення пенсії по інвалідності із з застосуванням середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2019-2021 роки.
Відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України Донецької області, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 13486010, адреса зареєстрованого місцезнаходження: 84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, організаційно-правова форма - орган державної влади.
Відповідач 1 проти задоволення адміністративного позову заперечує та зазначає, що з 08.09.2004 отримував пенсію по втраті годувальника згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” за померлого батька ОСОБА_3 , є інвалідом з дитинства ІІ групи з 27.11.2014 року.
22.12.2022 ОСОБА_1 звернувся до Пенсійного фонду України із заявою №11937 про перерахунок пенсії - перехід з пенсії по втраті годувальника на інший вид пенсії - по інвалідності, згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Звернення було опрацьовано за принципом екстериторіальності, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 №339/35961, Головним управлінням ПФУ в Київській області, отже не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_2 до відповідача 1, оскільки вказане звернення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області по суті не розглядалась.
По суті позовних вимог відповідач 1 зазначив, що згідно норм ч. 3 ст. 45 Закону №1058, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання з усіма необхідними документами та на підставі документів, що містяться в пенсійній справі на час переведення, а також додаткових документів, які додаються до заяви. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч.1 ст.40 Закону №1058, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховується під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Виключення складають випадки коли особа після призначення пенсії по інвалідності працювала і набула не менш, як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії (попереднього перерахунку пенсії без урахування автоматичного перерахунку, передбаченого абзацом 5 частини 4 статті 42 Закону №1058) під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена (визначений) частиною 2 ст.40 Закону №1058 для призначення пенсій, тобто при первинному призначенні.
Водночас, при обчисленні розміру пенсії по інвалідності ОСОБА_1 , показник середньої заробітної плати за 2019-2021 роки не застосовується, оскільки для заявника має місце переведення з пенсії в разі втрати годувальника на пенсію по інвалідності, призначеної згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, при цьому перерахунку застосовується показник середньої заробітної плати, з якої призначалась пенсія.
Відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 22933548, адреса зареєстрованого місцезнаходження: вул. Саєнка Андрія, 10, м. Фастів, Київська область, 08500, організаційно-правова форма - орган державної влади.
Відповідач 2 проти задоволення адміністративного позову заперечує та зазначає, що 08.09.2004 року позивачу була призначена пенсія по інвалідності ІІ групи, як особі з інвалідністю з дитинства відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
13.12.2013 року позивача було переведе на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
22.12.2022 року, згідно заяви позивача переведено на пенсію по інвалідності ІІ групи, як особу з інвалідністю з дитинства, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зазначена подія не є первинним призначенням пенсії, а є переведенням на інший вид пенсії.
Відповідач 2 вказує, що згідно із пунктом 3 статті 45 Закону переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Відповідно до ст. 40 Закону для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону.
З 01 жовтня 2017 року набули чинності окремі пункти Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII, якими внесено зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема в пункт XV Прикінцеві положення. Пунктом 4-3 розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що пенсії призначені до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в України, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки - 3764,40 грн із застосуванням величини оцінки року страхового стажу в розмірі 1%.
При перерахунку пенсії застосована середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески в розмірі 3764,40 гривень.
Оскільки переведення пенсії з виду на вид не є первинним призначенням, тому нова середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески на 2020 - 2022 роки не застосовувалась.
Розмір пенсії обчислено з урахуванням страхового стажу 40 років 04 місяців 23 днів. Коефіцієнт стажу складає 0,40333. Стаж враховано по 30.09.2022. Заробітна плата, визначена за періоди з 01.07.2000 по 30.09.2022. Осучаснена середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачені страхові внески застосована в розмірі - 7405,03 гривен. Індивідуальний коефіцієнт по заробітній платі становить 3,00373. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії склав - 22242,71 грн (7405,03 х 3,00373). Розмір пенсії за віком з надбавками з 01.03.2023 становить 8122,37 грн.
Пенсію розраховано згідно чинного законодавства та на підставі документів, які містяться в матеріалах електронної пенсійної справи.
Згідно ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отже, факт застосування показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України в сумі 7405,03 грн за 2014-2016 роки при призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_1 в 2022 році на підставі заяви від 22.12.2022, підтверджуються відповідачами та доказами наявними в матеріалах адміністративної справи, а тому це не викликає у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин, що відповідно до ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства, є підставою для звільнення від доказування.
Вирішуючи спірні правовідносини по суті суд виходив з наступного.
Відповідно до статті 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Офіційне тлумачення положення статті 1 Конституції України міститься у рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року, згідно якого Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім'ї.
Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (надалі - Закон №1058-IV), пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку […].
Особи, які добровільно сплачували страхові внески в порядку та розмірах, встановлених законом, до солідарної системи та/або накопичувальної системи пенсійного страхування, мають право на умовах, визначених цим Законом, на отримання пенсії і соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду та/або на отримання довічної пенсії чи одноразової виплати за рахунок коштів накопичувальної системи пенсійного страхування.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 9 Закону №1058-IV, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно ст. 10 Закону №1058-IV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Частиною 1 ст. 36 Закону №1058-IV визначено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім'ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Відповідно до ст. 38 Закону №1058-IV, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.
Зміна розміру пенсії або припинення її виплати членам сім'ї здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому склалися обставини, що спричинили зміну розміру або припинення виплати пенсії.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 30 Закону №1058-IV, пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.
Згідно ч. 1 ст. 33 Закону №1058-IV, пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: особам з інвалідністю I групи - 100 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю II групи - 90 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.
Частинами 1-2 ст. 45 Закону №1058-IV встановлено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією […].
Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.
Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 45 Закону №1058-IV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Абзацом 2 ч. 3 ст. 45 Закону №1058-IV встановлено, що при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Відповідно до абз. 3 ч.3 ст. 45 Закону №1058-IV, якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати і набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії (попереднього перерахунку пенсії без урахування перерахунку, передбаченого абзацом п'ятим частини четвертої статті 42 цього Закону) незалежно від перерв у роботі, під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена (визначений) частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону №1058-IV, розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
Відповідно до абз. 1 ст. 1 ст. 40 Закону №1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Згідно ч. 2 ст. 40 Закону №1058-IV, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де:
- Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки;
- Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn );
- К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
У разі відсутності на день призначення пенсії даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, для визначення середньої заробітної плати (доходу) враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії після отримання даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії.
З матеріалів адміністративної справи суд встановив, що пенсію по втраті годувальника позивачу призначено в 2004 році.
Водночас, пунктом 4-3 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що пенсії призначені до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017 року (окрім окремих положень, визначених п. 1 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону), з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в України, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки - 3764,40 грн із застосуванням величини оцінки року страхового стажу в розмірі 1%.
Враховуючи викладене, станом на день звернення позивача за призначенням пенсії по інвалідності його пенсія була розрахована виходячи із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки - 3764,40 грн, тобто три роки, що передують 2017 року, що підтверджується рішенням органу ПФУ № 914550146200 від 25.02.2023 року, наданим суду позивачем.
Оскільки пенсія по інвалідності є одним з видів пенсії, які призначаються та виплачуються відповідно до Закону №1058-IV, то при обранні пенсіонером, якому пенсію призначено відповідно до цього Закону, іншого виду пенсії, визначеного ст. 9 Закону №1058-IV, мова йде про переведення з одного виду пенсії на інший, що не може бути розцінено як первісне призначення пенсії, за виключенням першого переведення на пенсію за віком з пенсії по інвалідності (абз. 3 ч. 3 ст. 45 Закону №1058).
Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог поклав положення абз. 3 ч. 3 ст. 45 Закону №1058-IV, однак суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування цієї норми оскільки, вона містить чітку вказівку на підставу її застосування - перше переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, саме в цьому випадку застосуванню підлягають приписи ч. 2 ст. 40 Закону №1058-IV, згідно якої під «Зс» слід розуміти середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (за віком).
Водночас, спірні правовідносини підпадають під правове регулювання абзацу 2 ч. 3 ст. 45 Закону №1058-IV, згідно якого при переведенні з одного виду пенсії на інший застосовується показник середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії, яким в спірних правовідносинах є середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки - 3764,40 грн, що передували 2017 року, в якому позивачу на виконання приписів п. 4-3 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV проведено перерахунок пенсії по втраті годувальника зі зміною середнього показнику заробітної плати.
Таким чином, надаючи правову оцінку діям відповідачів суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з нормами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини 2 зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
Проаналізувавши встановлені судом обставини справи, доводи сторін, приписи релевантних нормативно-правових актів в контексті спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що доводи позивача щодо наявності підстав для застосування показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за три роки, що передують року звернення, тобто за 2019-2021 роки в сумі 10846,37 грн, починаючи з 22.12.2022 року, не ґрунтуються на приписах чинного законодавства.
Водночас, висловлена відповідачами позиція щодо необґрунтованості позовних вимог підтверджується положеннями нормативно-правових актів, якими врегульовано спірні правовідносини.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.
З огляду на відмову суду у задоволенні адміністративного позову, клопотання позивача про звернення до негайного виконання рішення суду в межах суми стягнення за один місяць та встановлення строку для подачі звіту про виконання судового рішення не підлягають розгляду та задоволенню.
Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Витрати зі сплати судового збору розподілу не підлягають, відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України, згідно якої у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серії № НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецької області (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010), Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (ЄДРПОУ 22933548, адреса зареєстрованого місцезнаходження: вул. Саєнка Андрія, 10, м. Фастів, Київська область, 08500) про визнання протиправними дій Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області щодо застосування показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України в сумі 7405,03 грн за 2014-2016 роки при призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_1 в 2022 році на підставі заяви від 22.12.2022; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 , призначеної згідно із Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-ІV, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за три роки, що передують року звернення, тобто за 2019-2021 роки в сумі 10846,37 грн, починаючи з 22.12.2022 року - відмовити.
Повний текст рішення складено та підписано 10 серпня 2023 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.М. Кониченко