Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про повернення позовної заяви
09 серпня 2023 року Справа №200/3273/23
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Загацька Т.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , юридична адреса АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_2 , з вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.09.2021 по 20.02.2023 у розмірі 192 808,65 грн.;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.09.2021 по 20.02.2023 у розмірі 192 808,65 грн.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14.07.2023 позовну заяву залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання: належним чином обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до суду та належних доказів поважності причин пропуску такого строку (причин невикористання свого права на судовий захист починаючи з 22.02.2023 (з дня наступного після виплати) по дату звернення до суду з цим позовом у 2023 році.
Від позивача на адресу суду надійшла заява на виконання ухвали суду від 14.07.2023 про залишення позовної заяви без руху. До вказаної заяви позивачем додано заяву про поновлення строку звернення до суду. Обґрунтовуючи причини пропуску строку звернення до суду з позовом позивач вказав, що не міг своєчасно звернутися з позовом, оскільки 24.02.2022 на території України згідно указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан. Також позивач з початку повномасштабного вторгнення постійно проживав за своїм зареєстрованим місцем проживанням у м. Краматорську, яке постійно зазнає ворожих обстрілів, що унеможливлювало звернення до суду з позовом.
Розглянувши вказану заяву, суд зазначає таке.
Статтею 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. У свою чергу, перебіг процесуального строку, згідно з приписами ст.120 КАС України починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, останнім же днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день.
При цьому, згідно з ч.9 ст.120 КАС України, строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у ч.2 ст.122 цього кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо стягнення заробітної плати є ст.233 КЗпП України.
Частинами 1, 2 ст.233 КЗпП України встановлено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених ч.2 цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Тобто, установлений у ч.2 ст.233 КЗпП України тримісячний строк є скороченим строком позовної давності, в межах якого працівник може звернутися до суду з вимогою про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні.
Статтею 117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
При цьому, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в справі № 240/532/20 (постанова від 11.02.2021) сформулював висновок згідно із яким строк звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, як і у даному випадку, охоплюється спеціальною нормою частини п'ятої статті 122 КАС України, а саме строк звернення до суду обмежується місячним строком.
Аналогічних висновків щодо застосування місячного строку звернення до суду у подібних правовідносинах також дійшов Верховний Суд у постанові від 18.05.2023 у справі № 420/9651/22.
При цьому, Верховний Суд у постанові від 11.03.2021 у справі 560/3338/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 95493174) зазначив, що перебіг процесуального строку з вимогою про стягнення середнього заробітку, розпочинається з наступного дня, що настає за днем остаточного розрахунку.
Оскільки позивач звернувся до суду з позовом 30.06.2023, то він пропустив строк звернення до суду з позовом, визначений ч.5 ст.122 КАС України.
Крім того, у постанові від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами.
Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Без наявності строків на процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об'єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).
Надаючи оцінку посиланням позивача на введення в Україні воєнного стану як на підставу для поновлення строку звернення до суду, суд зауважує, що лише факт введення воєнного стану сам по собі не є підставою для безумовного поновлення процесуального строку, без надання доказів того, що запровадження воєнного стану об'єктивно унеможливило своєчасне звернення до суду.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Частинами першою та четвертою статті 26 Закону № 389-VIII встановлено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
У період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність (частина перша статті 10 Закону № 389-VIII).
Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Ураховуючи те, що останній день перебігу процесуального строку на звернення до суду з позовом у цій справі припав на період повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, ця обставина могла унеможливити дотримання такого строку позивачем за умови надання ним до суду належних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск строку на звернення до суду з позовом, та могла б бути визнаною поважною причиною для поновлення процесуального строку.
Саме така правова позиція викладена у вищевказаній постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22.
Водночас, позивачем не було наведено жодних причин і не подано доказів, які б підтверджували реальну відсутність у нього можливості підготувати та подати позовну заяву в місячний строк після проведення з ним остаточного розрахунку - виплати індексації грошового забезпечення 21.02.2023.
Вказане свідчить про те, що позивач мав можливість своєчасно звернутись з даним позовом до суду, а наведені у заяві пояснення не свідчать про наявність поважних причин пропуску строку звернення позивача до суду.
Враховуючи вказане, суд дійшов висновку про те, що позивач не виконав вимоги суду, викладені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
З огляду на невиконання позивачем вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, суд вважає за необхідне повернути позовну заяву позивачеві разом з усіма доданими до неї документами.
Керуючись статтею 122, частиною другою статті 123, статтями 169, 248 КАС України,
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , юридична адреса АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії повернути позивачеві без розгляду.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом
Ухвала набирає законної сили у строк та у порядку визначеному статтею 256 КАС України, і може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду у паперовому вигляді або через електронний кабінет (https://id.court.gov.ua/) у підсистемі “Електронний суд”.
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя Т.В.Загацька