09 серпня 2023 року Справа № 160/11141/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бухтіярової М.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Дніпровської районної військової адміністрації про визнання протиправною відмову та зобов'язання вичинити певні дії, -
23.05.2023 ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Дніпровської районної військової адміністрації, в якому позивач просить:
- визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Дніпропетровської районної військової адміністрації Дніпропетровської області у встановленні ОСОБА_1 статусу та видачі посвідчення «Член сім'ї загиблого» чи «Член сім'ї загиблого Захисника чи захисниці України» за померлого батька ОСОБА_2 , викладену в листі від 06.03.2023 року;
- зобов'язати Управління соціального захисту населення Дніпропетровської районної військової адміністрації Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 03192365) встановити ОСОБА_1 статус члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України та видати посвідчення «Член сім'ї загиблого Захисника чи захисниці України» за померлого батька ОСОБА_2 .
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що вона є донькою померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовця ОСОБА_2 . Батько був мобілізований під час повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України та відповідно до довідки ВЛК від 11.03.2022 був визнаний здоровим та придатним до військової служби. У період з 11.03.2022 по 23.02.2022 брав безпосередню участь в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією рф проти України. Відповідно до витягу з протоколу засідання 18 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол №995 від 11.07.2022), захворювання батька, яке призвело до його смерті, так, пов'язане з проходженням військової служби. Позивач зазначає, що 20.02.2023 вона звернулась до Управління соціального захисту населення Дніпровської районної військової адміністрації з відповідним пакетом документів для отримання статусу та видачі посвідчення «Член сім'ї загиблого Захисника чи захисниці України» за померлого батька ОСОБА_2 . Проте відповідач листом від 06.03.2023 відмовив у наданні відповідного статусу через те, що смерть батька не пов'язана з захворюванням, отриманим внаслідок безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Позивач не погоджується з відповідачем та вважає протиправною відмову у встановленні відповідного статусу та видачі посвідчення «Член сім'ї загиблого Захисника чи захисниці України», оскільки підставою для надання статусу члена сім'ї загиблого військовослужбовця пов'язано з тим, що її батько помер у зв'язку захворювання, одержаним під час забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, що відповідає пункту 5 частини 1 статті 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тому просить задовольнити позов у повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.05.2023 адміністративний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/11141/23, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали.
Цією ж ухвалою суду було витребувано від Управління соціального захисту населення Дніпровської районної військової адміністрації докази з їх документальним підтвердженням на обґрунтування підстав для прийняття рішення, що оскаржується.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.
19.06.2023 від Управління соціального захисту населення Дніпровської районної військової адміністрації засобами поштового зв'язку надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, зважаючи на їх безпідставність. В обґрунтування своєї позиції зазначає наступне. 20.02.2023 ОСОБА_1 звернулась до Управління із заявою та відповідним пакетом документів для надання статусу та видачі посвідчення «Член сім'ї загиблого Захисника чи Захисниці України» за померлого батька ОСОБА_2 . Заяву ОСОБА_1 розглянуто та 06.03.2023 надано відмову у встановленні статусу та видачі посвідчення. Позивачем до Управління надано витяг з протоколу засідання 18 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол №995 від 11 липня 2022 року), в якому встановлено, що захворювання, яке призвело до смерті, так, пов'язане з проходженням військової служби, та витяг з Наказу командира 92 окремої механізованої бригади № 177-РС від 10 червня 2022 року, в якому зазначено, що смерть ОСОБА_2 не пов'язана з виконанням обов'язків військової служби. На підставі наданих документів Управлінням встановлено, що смерть ОСОБА_2 не пов'язана з захворюванням, отриманим внаслідок безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, тому правових підстав для встановлення позивачу статусу та видачі посвідчення «Член сім'ї загиблого» чи «Член сім'ї загиблого Захисника чи захисниці України», не було. За таких обставин, просить відмовити у задоволенні позову.
Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористалась.
07.08.2023 на електронну пошту суду від позивача надійшли письмові пояснення, в якій просила врахувати правову позицію, викладену у рішенні суду у справі №160/11140/23.
08.08.2023 на електронну пошту суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів надіслання пояснень відповідачу.
Відповідно до частини п'ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з частиною п'ятою статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянкою України, що підтверджено паспортом громадянина України № НОМЕР_1 , виданого 05.07.2021, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с.6,7).
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 17.07.2001 (а.с. 8). ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є донькою ОСОБА_2 .
ОСОБА_2 призваний на військову службу під час мобілізації у Збройні Сили України, згідно з довідкою військово-лікарської комісії Дніпропетровського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 11.03.2022 №4/1034 старшина ОСОБА_2 , 1971 року народження, за результатами проведеного медичного огляду ВЛК 11.03.2022 визнаний здоровим та придатним до військової служби (а.с. 10).
Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_3 від 05.02.2023 №532 у період з 11.03.2022 по 23.03.2022 головний сержант ОСОБА_2 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України (а.с. 11).
За змістом вказаної довідки вона видана на підставі наказу командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 26.04.2022 №90, наказу командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 10.06.2022 №124 та є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій.
Згідно із свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданого відділом державної реєстрації Підгороденської міської ради Дніпропетровської області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 помер у віці 51 років, про що 19.04.2022 зроблений відповідний актовий запис № 109, місце смерті: Харківська область, Харківський район, с. Рокитне (а.с.9).
Наказом командира 92 окремої механізованої бригади (по особовому складу) від 10.06.2022 №177-РС головного сержанта полковника ОСОБА_2 , колишнього номера обслуги - радіотелефоніста реактивного артилерійського взводу реактивної артилерійської батареї реактивного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи 92 окремої механізованої бригади оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » Сухопутних військ Збройних Сил України, виключено зі списків особового складу Збройних Сил України у зв'язку зі смертю (а.с. 36).
Відповідно до витягу з протоколу засідання 18 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол №995 від 11.07.2022) захворювання головного сержанта ОСОБА_2 , 1971 р.н., «Атеросклеротична хвороба серця. Гостре порушення кровообігу», що підтверджено медичними та військово-обліковими документами, свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_4 від 19.04.2022, лікарським свідоцтвом про смерть №28 від 15.04.2022 - «Захворювання, яке призвело до смерті, так, пов'язане з проходженням військової служби» (а.с. 12, 37).
20.02.2023 позивач звернулась до Управління соціального захисту населення Дніпровської районної військової адміністрації із заявою про встановлення статусу «Член сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни» та видачі посвідчення за померлого батька ОСОБА_2 (а.с. 30).
До вказаної заяви долучено наступні копії документів: свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, довідку про безпосередню участь в БД, витяг з протоколу 18 ВЛК №995, витяг з наказу №177-РС.
Листом №767 від 06.03.2023 Управлінням соціального захисту населення Дніпровської районної військової адміністрації повідомлено позивачу, що на підставі наданих документів встановлено, що смерть ОСОБА_2 не пов'язана з захворюванням, отриманим внаслідок безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, у зв'язку з чим, встановити статус та видати посвідчення «Член сім'ї загиблого» чи «Член сім'ї загиблого Захисника чи Захисниці України» за померлого батька управління не має підстав (а.с. 13-14).
Позивач, вважаючи протиправною відмову відповідача у встановленні відповідного статусу та видачі посвідчення, звернулась до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на наступне.
Згідно із положеннями частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).
Відповідно до статті 1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 2 Закону №2011-XII визначено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (стаття 1-2 Закону № 2011-XII).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 Закону № 2011-XII дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів щодо соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей покладається на органи державної влади та органи місцевого самоврядування (стаття 4 цього Закону).
Статтею 14 Закону № 2011-XII визначено пільги військовослужбовцям та членам їх сімей.
Відповідно до частини десятої, тринадцятої статті 14 Закону №2011-XII військовослужбовці та члени їх сімей, які мають право на пільги, гарантії та компенсації відповідно до цього Закону, користуються пільгами, гарантіями та компенсаціями, встановленими для громадян України законами та іншими нормативно-правовими актами, а також рішеннями органів місцевого самоврядування. Якщо такі особи одночасно мають право на отримання однієї і тієї ж пільги, гарантії чи компенсації з кількох підстав, то їм надається за їх вибором пільга, гарантія чи компенсація тільки з однієї підстави, крім випадків, передбачених законами.
Особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення.
Форма та порядок видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII).
Відповідно до статті 4 Закону № 3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Учасниками війни визнаються військовослужбовці, які в період війни проходили військову службу у Збройних Силах колишнього СРСР, трудівники тилу, а також інші особи, передбачені цим Законом (стаття 8 Закону № 3551-XII).
Відповідно до статті 18 Закону № 3551-XII ветеранам війни вручаються посвідчення та нагрудні знаки. Порядок виготовлення та видачі посвідчень і знаків встановлюється Кабінетом Міністрів України та міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.
Учасникам бойових дій, особам з інвалідністю внаслідок війни, учасникам війни та постраждалим учасникам Революції Гідності, які одночасно є особами, на яких поширюється чинність цього Закону згідно із статтею 10 цього Закону, видається одне посвідчення за їхнім вибором, у якому робиться відмітка про встановлення іншого правового статусу.
Особам, які мають право на одночасне отримання посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни та члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, видається одне посвідчення за їх вибором.
Судом встановлено, що спір між сторонами, щодо надання позивачу статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України.
Статтею 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено, що до сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України належать:
1) сім'ї осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, поліцейських, які загинули або померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час участі в антитерористичній операції, захищаючи незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України;
2) сім'ї осіб, які добровільно забезпечували (або добровільно залучалися до забезпечення) проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (у тому числі здійснювали волонтерську діяльність), та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції, перебуваючи безпосередньо в районах та у період її проведення, під час забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (у тому числі здійснення волонтерської діяльності), перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;
3) сім'ї осіб, які, перебуваючи у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, за умови що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів;
4) сім'ї осіб, які, перебуваючи у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету, територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання такими добровольчими формуваннями завдань антитерористичної операції у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною гвардією України та іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;
5) сім'ї військовослужбовців (резервістів, військовозобов'язаних, добровольців Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також сім'ї працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції, забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, до здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення, забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;
6) сім'ї осіб, які загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
До членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, зазначених у цій статті, належать, зокрема, діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім'ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти; утриманці загиблого (померлого), яким у зв'язку з цим виплачується пенсія.
Порядок надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2015 №740 затверджено Порядок надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України (далі - Порядок №740 в редакції на спірних відносин), який визначає процедуру надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон), деяким категоріям осіб.
Відповідно до пункту 2 Порядку №740 статус члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, згідно з цим Порядком надається, зокрема, сім'ям військовослужбовців (резервістів, військовозобов'язаних, добровольців Сил територіальної оборони) Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейських, осіб рядового та начальницького складу, військовослужбовців МВС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби, осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, і загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (абзац п'ятий пункту 2 Порядку №740).
За змістом пункту 3 Порядку №740 до членів сімей загиблих, померлих (тих, що пропали безвісти) осіб, зазначених у пункті 2 цього Порядку, належать: утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв'язку з цим виплачується пенсія; батьки; один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім'ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти.
Згідно із підпунктом 4 пункту 4 Порядку №740 підставами для надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України для осіб, зазначених в абзаці п'ятому (крім членів сімей осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади) пункту 2 цього Порядку є:
свідоцтво про смерть (копія) або повідомлення про загибель особи;
документи про безпосередню участь особи, яка захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брала безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, і загинула (пропала безвісти), померла внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України;
постанова штатної військово-лікарської комісії відповідного військового формування.
Згідно із пунктами 5 - 6 Порядку №740 для встановлення статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, членам сімей загиблих, померлих (тих, що пропали безвісти) осіб, зазначених у пункті 2 цього Порядку, необхідно подати структурному підрозділу з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі її утворення) ради (далі - орган соціального захисту населення) заяву і документи, передбачені пунктом 4 цього Порядку.
За згодою членів сімей загиблих, померлих (тих, що пропали безвісти) осіб, зазначених у пункті 2 цього Порядку, замість свідоцтва про смерть, подання якого передбачено пунктом 4 цього Порядку, проведення перевірки відомостей про смерть здійснюється на підставі даних, одержаних з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, про державну реєстрацію смерті осіб, в порядку інформаційної взаємодії Мінветеранів з Мін'юстом.
У разі неможливості отримання необхідної інформації з Державного реєстру актів цивільного стану громадян заявнику протягом двох робочих днів надсилається повідомлення (у тому числі в електронній формі за його бажанням) про необхідність протягом 10 календарних днів подати у паперовій формі органу соціального захисту населення свідоцтво про смерть із зазначенням причини неотримання такої інформації на запит.
Рішення про встановлення статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, приймається органами соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання у місячний строк з дати подання документів.
Відсутність документів, визначених пунктом 4 цього Порядку, та їх недостовірність є підставою для відмови в наданні статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України.
Рішення про встановлення статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, приймається органами соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання у місячний строк з дати подання документів.
Посвідчення з написом «Посвідчення члена сім'ї загиблого Захисника чи Захисниці України» видається відповідно до Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 р. № 302 (пункт 7 Порядку №7).
Відповідно до пунктів 1-2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 р. № 302 (далі - Положення №302) це Положення регулює правила видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни. Посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників чи Захисниць України, на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.
Згідно із пунктом 4 Положення №302 членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, зазначеним у статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», видаються посвідчення з написом «Посвідчення члена сім'ї загиблого», а членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, зазначеним у статті 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», видаються посвідчення з написом «Посвідчення члена сім'ї загиблого Захисника чи Захисниці України».
Згідно із пунктом 7 Положення №302 «Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни», «Посвідчення учасника війни» і відповідні нагрудні знаки, «Посвідчення члена сім'ї загиблого», «Посвідчення члена сім'ї загиблого Захисника чи Захисниці України» видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м.Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадянина.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що статус члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України надається, зокрема, сім'ям військовослужбовців, які, зокрема, загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Відповідно до вимог Закону та Порядку, відповідач, як суб'єкта владних повноважень, для вирішення питання про надання особі статусу члена сім'ї загиблого Захисника чи Захисниці України та видачі відповідного посвідчення, повинен на підставі документів, відомостей з Державного реєстру актів цивільного стану громадян встановити родинні зв'язки між заявником та загиблим захисником. Відсутність визначених у пункті 4 Порядку документів та їх недостовірність є підставою для відмови в наданні статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України.
В ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є донькою ОСОБА_2 , призваного на військову службу під час мобілізації у Збройні Сили України, який у період з 11.03.2022 по 23.03.2022 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, та який ІНФОРМАЦІЯ_4 помер (місце смерті: Харківська область, Харківський район, с. Рокитне).
Суд звертає увагу, що одним із видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
За змістом протоколу засідання 18 Регіональної ВЛК по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол №995 від 11.07.2022) захворювання головного сержанта ОСОБА_2 , 1971 р.н., «Атеросклеротична хвороба серця. Гостре порушення кровообігу», що підтверджено медичними та військово-обліковими документами, свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_4 від 19.04.2022, лікарським свідоцтвом про смерть №28 від 15.04.2022 - «Захворювання, яке призвело до смерті, Так, пов'язане з проходженням військової служби» (а.с. 12, 37).
Отже, захворювання головного сержанта ОСОБА_2 , 1971 р.н., яке призвело до його смерті, пов'язане з проходженням військової служби.
В якості підстави для відмови у встановленні позивачу, як доньці померлого військовослужбовця ОСОБА_2 , статусу члена сім'ї загиблого Захисника чи Захисниці України, відповідачем у листі від 06.03.2023 №767 та у відзиві зазначено про те, що смерть ОСОБА_2 , 1971 р.н., не пов'язана із захворюванням, отриманим внаслідок безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Суд критично оцінює таку позицію відповідача, оскільки встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, що спричинили смерть військовослужбовця, із захистом Батьківщини або виконанням інших обов'язків військової служби (службових обов'язків) є виключною компетенцією військово-лікарських комісій, до складу яких входять лікарі-експерти та які володіють спеціальними знаннями у медичній сфері, яким у спірних правовідносинах відповідач не є.
Разом з цим, Регіональною ВЛК по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, за висновком якої (витяг з протоколу № 995 від 11 липня 2022 року), встановлено, що захворювання головного сержанта ОСОБА_2 1971 р.н., яке призвело до його смерті, пов'язане з проходженням військової служби.
Матеріалами справи підтверджено надання позивачем разом із заявою від 20.02.2023 довідку Військової частини НОМЕР_3 від 05.02.2023 №532 про безпосередню участь головного сержанта ОСОБА_2 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, витягу з протоколу засідання 18 Регіональної ВЛК по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол №995 від 11.07.2022), отримання яких не заперечується відповідачем.
За таких обставин, відмовляючи у встановленні позивачу статусу члена сім'ї загиблого Захисника чи захисниці України та видачі відповідного посвідчення з підстав висновку про те, що смерть ОСОБА_2 , 1971 р.н., не пов'язана із захворюванням, отриманим внаслідок безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, відповідач діяв протиправно.
При цьому, суд зауважує, що права позивача у даному випадку порушено саме вказаною протиправною відмовою відповідача, оформленою листом №767 від 06.03.2023.
За змістом частини першої, другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне визнати протиправною та скасувати відмову Управління соціального захисту населення Дніпровської районної військової адміністрації у встановленні позивачу статусу члена сім'ї загиблого Захисника чи Захисниці України та видачі відповідного посвідчення, оформлену листом №767 від 06.03.2023, оскільки саме такий спосіб захисту порушеного права позивача у даному випадку є належним та це необхідне для ефективного захисту цього порушеного права, чим і скористалась позивач.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача встановити позивачу статус члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України та видати відповідне посвідчення, суд зазначає наступне.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд зазначає, за змістом статті 10-1 Закону №3551-ХІІ до членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, зазначених у цій статті, належать, зокрема, діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім'ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття.
Аналогічні положення викладені і в пункті 3 Порядку №740.
З наявних в матеріалах справи документах хоч і підтверджено родинність зв'язків позивача з померлим батьком, однак не вбачається можливим встановлення наявності (відсутності) у позивача своєї сім'ї та/або інших обставин, з якими законодавець пов'язує приналежність до членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України.
При цьому, посилання позивача на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.07.2023 у справі №160/11140/23 не враховуються судом, оскільки за змістом частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на викладене, з урахуванням наведених судом законодавчих норм та встановлених обставин, суд з метою належного та ефективного захисту прав вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 20.02.2023 про встановлення статусу члена сім'ї загиблого Захисника чи Захисниці України та видачі відповідного посвідчення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, тому позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом положень частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено правомірності своїх дії (рішення) у спірних правовідносинах.
Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на викладене, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою у розмірі 1073,60 грн., підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Управління соціального захисту населення Дніпровської районної військової адміністрації (код ЄДРПОУ 03192365, місцезнаходження: 52005, Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт. Слобожанське, вул. Героїв України, буд. 5) про визнання протиправною відмову та зобов'язання вичинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати відмову Управління соціального захисту населення Дніпровської районної військової адміністрації у встановленні ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) статусу члена сім'ї загиблого Захисника чи Захисниці України та видачі відповідного посвідчення, оформлену листом Управління соціального захисту населення Дніпровської районної військової адміністрації №767 від 06.03.2023.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Дніпровської районної військової адміністрації (код ЄДРПОУ 03192365, місцезнаходження: 52005, Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт. Слобожанське, вул. Героїв України, буд. 5) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) від 20.02.2023 про встановлення статусу члена сім'ї загиблого Захисника чи Захисниці України та видачі відповідного посвідчення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Управління соціального захисту населення Дніпровської районної військової адміністрації (код ЄДРПОУ 03192365, місцезнаходження: 52005, Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт. Слобожанське, вул. Героїв України, буд. 5) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі в сумі 1073,60 (одна тисяча сімдесят три грн. 60 коп.).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя М.М. Бухтіярова