19 липня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/3208/22
судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Мачульського Г.М.
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейн Пауер»
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2023 (колегія суддів: Руденко М. А. - головуючий, Пономаренко Є. Ю., Кропивна Л. В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Березанський переробний завод»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейн Пауер»
про стягнення грошових коштів,
На думку колегії суддів, дія арбітражної угоди може поширюватись на осіб, які прямо залучені до виконання контракту та не є його підписантом, оскільки, як вважає колегія суддів, положення додаткової угоди дають підставу припускати, що особі, яка не є стороною договору, у якому було викладено арбітражне застереження, було відомо про існування та обсяг такого арбітражного застереження.
Із такими висновками, які і є підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від відповідного висновку Верховного Суду України, не погоджуюся виходячи із наступного.
Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною 2 цієї статті визначено, що договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 560 цього Кодексу визначено, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Із встановлених судами обставин справи вбачається, що було укладено два договори - Основний між Товариством з обмеженою відповідальністю «Березанський переробний завод» (продавець) та Компанією ORSETT TRADING SA (покупець), а також договір гарантії між продавцем, покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грейн Пауер» (гарант), яку сторони назвали додатковою угодою № 2.
За змістом статті 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди. Арбітражна угода укладається в письмовій формі. Угода вважається укладеною в письмовій формі, якщо вона міститься в документі, підписаному сторонами, або міститься у проспекті цінних паперів (рішенні про емісію цінних паперів), що передбачає призначення адміністратора за випуском облігацій, або укладена шляхом обміну листами, електронними повідомленнями, якщо інформація, що міститься в них, є доступною для подальшого використання, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням інших засобів електрозв'язку, що забезпечують фіксацію такої угоди, або шляхом обміну позовною заявою та відзивом на позов, в яких одна із сторін стверджує наявність угоди, а інша проти цього не заперечує. Посилання в угоді на документ, що містить арбітражне застереження, є арбітражною угодою за умови, що угода укладена в письмовій формі і це посилання є таким, що робить згадане застереження частиною угоди.
Частина 1 статті 16 цього ж Закону передбачає, що третейський суд може сам прийняти постанову про свою компетенцію, в тому числі стосовно будь-яких заперечень щодо наявності або дійсності арбітражної угоди. З цією метою арбітражне застереження, що є частиною договору, повинно трактуватися як угода, що не залежить від інших умов договору. Винесення третейським судом рішення про недійсність договору не тягне за собою в силу закону недійсність арбітражного застереження.
Предметом даного судового розгляду є вимога позивача до відповідача - Товариства, як гаранта (поручителя), про стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання Компанією своїх зобов'язань за Контрактом щодо оплати вартості поставленого за Контрактом товару та невиконання Товариством додатковї угоди.
Разом з тим із змісту наведених вище норм права вбачається, що кожна із сторін узгоджує та підписує ті зобов'язання, які узгоджені нею в укладеному договорі.
Відповідно, якщо особа не погоджувала і не підписувала певні умови, то такі не можуть породжувати для неї відповідні права чи обов'язки.
Крім того слід зазначити, що право на ефективний судовий захист закріплено у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Першому протоколі та протоколах № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першому протоколі та протоколах № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Вважаю, що не визнання Арбітражним судом Лондона свої компетенції щодо наявності арбітражної угоди між сторонами спору у даній справі, позбавить позивача на ефективний судовий захист, а відтак і на належний доступ до суду.
Суддя Г.М. Мачульський