Справа № 369/246/23
Провадження № 2/369/2698/23
Іменем України
10.08.2023 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючої судді Пінкевич Н.С.,
секретаря Соловюк В.І.
за участі
представника позивача: Чекман М.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Боярської міської ради Київської області про визнання права власності,
У січні 2023 року позивач звернувся до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що за рішенням Тарасівської сільської ради їй надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,0700 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 . У встановленому законом порядку вона виготовила проект землеустрою, отримала всі погодження, земельній ділянці присвоєний кадастровий номер 3222486601:01:003:5230, та 18 березня 2019 року вона звернулась до сільської ради із заявою про затвердження проекту землеустрою.
Але сільською радою не приймались рішення по її заяві, тому така бездіяльність була оскаржена нею в судовому порядку та рішенням суду зобов'язано сільську раду розглянути та затвердити проект землеустрою. На виконання рішення суду Тарасівською сільською радою 27 лютого 2020 року прийнято рішення про затвердження її проекту. Але сільський голова Сизон В.Г. видав розпорядження про зупинення такого рішення, яке за її позовом також визнано незаконним та скасовано.
Вказала, що на даний час, а саме з 24 листопада 2020 року у звязку з територіальним перерозподілом до складу Боярської територіальної громади із центром у м.Боярка увійшли землі у Тарасіввської сільської ради. Але рішення сільської ради про затвердження її проекту до Боярської міської ради не передавалось та воно відсутнє в оригіналі, що унеможливлює подальшу реалізацію її права на отримання земельної ділянки у власність. Вважає своє право порушеним та таким, що підлягає судовому захисту, оскільки в іншому порядку захисти своє право не має можливості.
Просила суд визнати за нею право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486601:01:003:5230, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Просив позов задоволити.
У судове засідання представник Боярської міської ради не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надіслали суду заяву про розгляд справи у їх відсутність за наявними в матеріалах справи документами відповідно до вимог закону.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності визначається у порядку визначеному законом.
Як зазначено у ст. 328 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 78 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Згідно з ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Ст. 116 ЗК України встановлює підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності. Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян, зокрема, провадиться у разі: одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Порядок надання земельних ділянок у власність встановлений ст. 118 ЗК України. Як зазначено у ч. 6 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
При розгляді справи судом встановлено, що рішенням Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №6/2 від 11 жовтня 2018 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,0700 га для ведення особистого селянського господарства за адресою АДРЕСА_1 , за рахунок земель запасу Тарасівської сільської ради.
Також цим же рішенням Тарасівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області запропонувала ОСОБА_1 звернутись до суб'єкта господарювання, що є виконавцем робіт із землеустрою, для розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та після розроблення проекту подати його для затвердження та передачі земельної ділянки у власність.
На підставі рішення ради Товариством з Обмеженою Відповідальністю «НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА «ГЕОКАДАСТР ПЛЮС» за замовленням ОСОБА_1 був розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства за адресою АДРЕСА_1 .
04 грудня 2018 року Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області надало висновок №14049/82-18 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства за адресою АДРЕСА_1 .
18 грудня 2018 року земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , було зареєстровано у Державному земельному кадастрі, присвоївши їй кадастровий номер 3222486601:01:003:5230, що підтверджується відповідним витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.
Відповідно до ч. 9 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
18 березня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Тарасівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області не затвердила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено копією протоколу поіменного голосування від 16 травня 2019 року.
Не погоджуючись з діями сільської ради, ОСОБА_1 подала позов та рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 та визнано протиправною бездіяльність Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, яка виявилася у неприйнятті рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 18.03.2019 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222486601:01:003:5230. Також, зобов'язав Тарасівську сільську раду Києво-Святошинського району Київської області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222486601:01:003:5230 (справа №320/2734/19).
На виконання судового рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року у справі № №320/2734/19, що набуло законної сили, - 27 лютого 2020 року Тарасівська сільська рада на засіданні чергової LVII сесії VII скликання прийняла рішення затвердити проект землеустрою земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 .
03 березня 2020 року сільський голова ОСОБА_2 видав розпорядження № 3-ОД про зупинення рішення чергової LVII сесії VII скликання Тарасівської сільської ради № 21/44 від 27.02.2020 року у зв'язку з невідповідністю даного рішення вимогам чинного законодавства України, а саме порушення вимог ст. 83 Земельного Кодексу України.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2021 року визнано протиправним та скасовано розпорядження сільського голови Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району, Київської області Сизона В.Г. № 3-ОД від 03.03.2020 року про зупинення рішення чергової LVII сесії VII скликання Тарасівської сільської ради № 21/44 від 27.02.2020 року «Про затвердження проекту землеустрою та передача в приватну власність земельної ділянки гр. ОСОБА_1 » (справа № 320/11139/20).
На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 на реалізацію свого право на отримання безоплатно земельної ділянки у встановленому порядку отримала дозвіл, розробила проект землеустрою, який затверджений сільською радою. Дане рішення на час розгляду справи є чинним та не оскаржувалось заінтересованими особами у судовому порядку.
Відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Згідно з ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Як зазначено у ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначає підстави для державної реєстрації прав. Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва або майбутній об'єкт нерухомості, речові права на які підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості; ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації; рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна, об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; договору, яким встановлюється довірча власність на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості, та акта приймання-передачі нерухомого майна, яке є об'єктом довірчої власності; актів приймання-передачі нерухомого майна, об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості неплатоспроможного банку перехідному банку, що створюється відповідно до статті 42 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Також, Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. №1127, передбачені особливості державної реєстрації прав на земельні ділянки. Зокрема, для державної реєстрації права власності та права постійного користування на земельну ділянку, права на яку набуваються шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у постійне користування із земель державної або комунальної власності, подається рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи надання у постійне користування або про затвердження документації із землеустрою щодо формування земельної ділянки та передачу її у власність чи надання у постійне користування.
04 жовтня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до державного реєстратора Виконавчого комітету Боярської міської ради з заявою для проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 3222486601:01:003:5230.
Рішенням про державного реєстратора Виконавчого комітету Боярської міської ради №65065998 від 07 жовтня 2022 року вирішено зупинити розгляд даної заяви у зв'язку з тим, що документи подані ОСОБА_1 не в повному обсязі. Документи, подані заявником для держаної реєстрації виникнення права приватної власності на земельну ділянку за кадастровим номером 3222486601:01:003:5230, а саме копії розпорядження Тарасівського сільського голови Сизона В.Г. №3-ОД від 03.03.2022 р. «Про зупинення рішення чергової LVII сесії VII скликання Тарасівської сільської ради № 21/44 від 27.02.2020 року», рішення Київського окружного адміністративного суду від 13.09.2021 р. справа №320/11139/20 щодо визнання протиправним та скасування розпорядження Тарасівського сільського голови Сизона В.Г. №3-ОД від 03.03.2020 р. «Про зупинення рішення чергової LVII сесії VII скликання Тарасівської сільської ради № 21/44 від 27.02.2020 року», Витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-3213165212018 від 18.12.2018 р. щодо земельної ділянки за кадастровим номером 3222486601:01:003:5230 комунальної форми власності, встановлено, що заявником подано документи для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством. А саме, не подано документи, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну прав на нерухоме майно.
Рішенням державного реєстратора Виконавчого комітету Боярської міської ради №65678864 від 06 грудня 2022 року відмовлено у державній реєстрації права власності, форма власності: приватна на земельну ділянку, кадастровий номер 3222486601:01:003:5230, за суб'єктом: ОСОБА_1 (у зв'язку тим, що не усунені обставини, які стали підставою для зупинення розгляду заяви, тобто не подано документи, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну прав на нерухоме майно).
Щодо можливості ОСОБА_1 отримати всі документи для здійснення державної реєстрації права власності судом встановлено наступне.
З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що 28 грудня 2020 року внесено запис №1003391270006005673 щодо припинення юридичної особи - Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області за рішенням засновників, правонаступником Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області є Боярська міська рада (код ЄДРПОУ 04054636).
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №715-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області» визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Київської області, зокрема, Боярську територіальну громаду із центром у м. Боярка, до складу якої входять Боярська, Дзвінківська (Васильківський район), Забірська, Княжицька, Малютянська, Тарасівська (Києво-Святошинський район), Новосілківська (Макарівський район) територіальні громади, території яких входять до складу території Боярської територіальної громади.
Згідно з п. 9 п.6-1 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування» з урахуванням змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій» від 17.11.2020 № 1009-IX юридична особа - сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі сформованої територіальної громади, є правонаступником прав та обов'язків усіх юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних розформованими територіальними громадами, з дня набуття повноважень новообраною радою.
24.11.2020 відбулась перша сесія восьмого скликання Боярської міської ради Фастівського району Київської області. Наведене свідчить, що територія Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області увійшла до складу Боярської територіальної громади Фастівського району Київської області, а відтак повноваження Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області припинені в день набуття повноважень Боярської міської ради Фастівського району Київської області (24.11.2020).
Згідно з частиною четвертою статті 87 Цивільного кодексу України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації. Частиною першою статті 104 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
22.06.2022 року представником позивача до Боярської міської направлено заяву, у якій звернено прохання надати завірену належним чином копію рішення Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, яке було прийняте на засіданні чергової LVII сесії VII скликання від 27 лютого 2020 року про затвердження проекту землеустрою та передачу у приватну власність земельної ділянки площею 0,07 га, кадастровий номер №3222486601:01:003:5230 для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 .
У відповіді на вказану заяву від 25.07.2022 року №02-10/2958, зазначено, що Тарасівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області до Боярської територіальної громади Фастівського району Київської області рішення, яке було прийняте на засіданні чергової LVII сесії VII скликання від 27 лютого 2020 року про затвердження проекту землеустрою та передачу у приватну власність земельної ділянки площею 0,07 га, кадастровий номер №3222486601:01:003:5230 для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 , не передавалося; дане рішення в Боярській міській раді відсутнє.
Враховуючи встановлені судом обставини, а саме те, що через відсутність зазначеного вище рішення Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області ОСОБА_1 не може завершити останній етап приватизації земельної ділянки - провести державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 3222486601:01:003:5230.
Щодо обраного позивачем способу захисту слід вказати, що віповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.
Ст. 152 ЗК України встановлює способи захисту прав на земельні ділянки. Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав.
За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться, зокрема, на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості.
Таким чином, для проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 3222486601:01:003:5230, найефективнішим способом захисту порушеного права є визнання права власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 .
Відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 № 344/16879/15-ц: суб'єктом вимог про визнання права власності може будь-яка особа, яка вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів у третіх осіб або претензіями третіх осіб чи необхідністю отримати правовстановлюючі документи. Позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів. Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб. Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13: державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права.
Принципи справедливості, добросовісності та розумності - одні з керівних засад цивільно-правового регулювання суспільних відносин, які визначають характер поведінки учасників з точки зору необхідності сумлінного здійснення ними своїх цивільних прав і виконання цивільних обов'язків, а також права та інтереси інших учасників з метою недопущення їх порушення, закріплення можливості адекватного захисту порушеного права або інтересу.
Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Враховуючи встановлені судом обставини та досліджені в судовому засіданні докази, протягом всього часу (з жовтня 2018 року по серпень 2023 року) по суті сільська рада, а на даний час Боярська міська рада не заперечувало права ОСОБА_1 на отримання земельної ділянки у власність та не передавало спірну ділянку у власність третім особам, на даний час неможливість отримання необхідних для реєстрації права власності документів, тому позовні вимоги суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Боярської міської ради Київської області про визнання права власностізадоволити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,0700га, цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 3222486601:01:003:5230, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .
Інформація про відповідача: Боярська міська рада Київської області, адреса: Київська область, Фастівський район, м.Боярка, вул. М.Грушевського, 39, код ЄДРПОУ 04054636.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скаргу на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлений 10 серпня 2023 року.
Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ