10.08.2023 Справа № 914/2402/23
Господарський суд Львівської області у складі судді Галамай О.З., розглянувши заяву Державного підприємства «Львівський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» про забезпечення позову
у справі № 914/2402/23
за позовом: Державного підприємства «Львівський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», м. Львів
до відповідача 1: Комунального некомерційного підприємства « 4-а міська поліклініка м. Львова», м. Львів
до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнестандарт», м. Рівне
про визнання недійним договору
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Державного підприємства «Львівський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» до відповідача 1: Комунального некомерційного підприємства « 4-а міська поліклініка м. Львова», до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнестандарт» про визнання недійним договору, укладеного відповідачами за процедурою закупівлі ДК 021:2015 50420000-5, оголошення якої опубліковано на веб-порталі Уповноваженого органу № UA-2023-04-25-007172-а.
У позовній заяві позивач також просив вжити заходи забезпечення позову.
Необхідність забезпечення позову обґрунтовує тим, що відповідач 1 здійснює витрати за оспорюваним договором за рахунок бюджетних коштів, повернення яких від відповідача 2 може бути проблемним, а необхідність у виконанні робіт є високою (збереження періодичності повірки, визначеної чинним законодавством). Тому заявник просив зупинити виконання укладеного оспорюваного договору шляхом заборони здійснювати оплату за цим договором задля збереження можливості відповідача 1 повторно та законно провести закупівлю та оплатити послуги позивача. Вважає, що у випадку відмови у забезпеченні позову, витрачені бюджетні кошти можуть не бути повернутими відповідачу 1 відповідачем 2, а отже відповідач 1 не зможе провести закупівлю, укласти договір та оплатити послуги позивача.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Оскільки позивач звернувся до суду з позовною вимогою немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається.
Однак заявником не долучено до заяви жодного доказу, який би підтверджував обставини, на які він посилається.
Тому наведені у заяві припущення, за умови відсутності доказів на їх підтвердження, не дають можливості дійти однозначних висновків щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову.
Саме лише посилання заявника на ймовірні майбутні утруднення не може слугувати достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
Більше того, заявник не долучив суду договору, укладеного відповідачами, виконання якого він просив зупинити шляхом заборони здійснювати оплату, що унеможливлює достовірне встановлення усіх обставин, які мають значення під час дослідження заяви про забезпечення позову.
Крім того, суд звертає увагу заявника, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову та викладені у позовній заяві доводи не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
З огляду на наведене, суд не вбачає підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно до частини 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 74, 136, 137, 139, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні заяви Державного підприємства «Львівський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України та оскаржується в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Галамай О.З.