Справа №:755/4790/23
"10" серпня 2023 р. Дніпровський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Слободянюк А.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Ріелті ЛТД», про визнання майнових прав на об'єкт інвестування,
позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі -ТОВ) «Капітал Ріелті ЛТД», в якому просила суд визнати за нею майнові права на об'єкт інвестування - квартиру, будівельний номер 308: кількість кімнат 1; загальною проектною площею 42,73 кв.м., 14 поверх, яка розташована за будівельною адресою: АДРЕСА_1 (рекомендована поштова адреса: АДРЕСА_2 та визнати за нею майнові права на об'єкт інвестування - господарське приміщення, будівельний номер 30, секція 2 загальною проектною площею 3,27 кв.м., 1 поверх, яке розташоване за будівельною адресою: АДРЕСА_1 (рекомендована поштова адреса: АДРЕСА_2 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачкою та ТОВ «Капітал Ріелті ЛТД» 06 квітня 2015 року укладено договори № КР7/603 та № КР/7/604-ГП купівлі продажу майнових прав, відповідно яких ТОВ «Капітал Ріелті ЛТД» продає, в позивачка купує майнові права на об'єкти нерухомості (квартиру, господарське приміщення ) в ЖК «Родинний затишок».
Відповідно до умов вказаних договорів, сторони домовились, що об'єктом капітального будівництва є об'єкт нерухомості, зокрема житловий будинок з нежитловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:66:248:0025, рекомендована поштова адреса за Договором АДРЕСА_2 ; право на спорудження якого виникло у продавця на підставі договору № 20-03/2014 від 20 березня 2014 року, укладеного між ТОВ «Капітал Ріелті» та ТОВ «Капітал-Ріелті ЛТД».
В позовній заяві вказується, що в день укладання договорів вартість майнових права 1 кв.м. об'єкту нерухомості, а саме, квартири, становив - 13 700,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 2 283,3300 грн. Орієнтована загальна вартість майнових прав на об'єкту нерухомості, а саме квартиру, на день укладання договору склав - 585 401,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 97 566,83 грн. Вартість майнових права 1 кв.м. об'єкту нерухомості, а саме, господарське приміщення, становив - 9 174,31 грн., в тому числі ПДВ 20% - 1 529,05 грн. Орієнтована загальна вартість майнових прав на об'єкту нерухомості, а саме господарське приміщення, на день укладання договору склав - 30 000,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 5 000,00 грн.
Позивач у повному обсязі сплатив майнові права на об'єкти нерухомості (квартиру, господарське приміщення), про що 09 квітня 2015 року видано довідки про 100% фінансування позивачкою об'єктів нерухомості, а саме: довідку № 221 за договором купівлі продажу майнових прав № КР7/603 від 06 квітня 2015 року та довідку № 222 за договором купівлі продажу майнових прав № КР/7/604-ГП від 06 квітня 2015 року.
Запланований термін закінчення будівництва - ІІІ квартал 2015 року та плановий термін прийняття в експлуатацію - ІV квартал 2015 року, проте на теперішній час будівельні роботи не ведуться, строк закінчення будівництва та введення об'єкту в експлуатацію визначено, що порушує права позивача як добросовісного покупця майнових прав; крім того існує реальна загроза з відчуження відповідачем майнових прав на інвестовану квартиру.
Також позивач вказує, що будівництва ЖК «Родинний затишок» за адрсою: АДРЕСА_2 є самочинним: за наявною у позивача інформацією у рамках кримінального провадження № 12012110060000120 ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 25 листопада 2020 року (справа № 757/58771/19-к) накладено арешти на самочинно збудоване нерухоме майно, а саме ЖК «Флагман», у тому числі за адресою: АДРЕСА_1 , та ЖК «Родинний затишок» за адресою: АДРЕСА_2.
Згідно автоматизованого розподілу судової справи між суддя, головуючим суддею визначено суддю Слободянюк А.В. (а.с.35).
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 17 квітня 2023 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.36,37).
Як вбачається з матеріалів справи, ухвала суду про відкриття провадження у справі разом із доданими до неї направлялись відповідачу, поштові відправлення повертались на адресу суду з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою» та «за закінченням терміну зберігання».
Позивачка повідомлялась про розгляд справи за адресою, вказаною у позовній заяві, повідомлення провернулось на адресу суду без вручення з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений строк, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.
Згідно ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.
Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно частин 1 та 2 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства.
Судом встановлено, що 06 квітня 2015 року між відповідачем ТОВ «Капітал Ріелті ЛТД», як продавцем, та ОСОБА_1 , як покупцем, укладено два договору купівлі-продажу майнових прав № КР7/603 та КР/7/604-ГП на квартиру та на господарське приміщення.
Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , актовий запис № 844 від 29 червня 2022 року Печерського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), ОСОБА_1 змінила дошлюбне прізвище на прізвище після реєстрації шлюбу - « ОСОБА_1 » (а.с.33).
Відповідно до п.1 зазначених договорів Об'єкт капітального будівництва - житловий будинок з нежитловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:66:248:0025, рекомендована поштова адреса: АДРЕСА_2 ; право на спорудження якого виникло у продавця на підставі договору № 20-03/2014 від 20 березня 2014 року, укладеного між ТОВ «Капітал Рієлті» та ТОВ «Капітал Рієлті ЛТД».
Згідно п. 2 договорів Продавець продає, а Покупець купує майнові права на об'єкт нерухомості в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, та у відповідності до норм Цивільного кодексу України, що визначають загальні положення про купівлю - продаж.
Так, за договором № КР7/603 від 06 квітня 2015 року (п.2.2), сторони домовились, що Об'єктом нерухомості, Майнові права на який передаються за даним договором, є об'єкт нерухомості, розташований в Об'єкті капітального будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_1 (рекомендована поштова адреса: АДРЕСА_2 з наступними характеристиками: об'єкт - квартира будівельний № 308, кількість кімнат - 1, загальна площа - 42,73 м.кв., поверх - 14, секція - 2, площа проектна. У пункті 4.2 визначено орієнтовну загальну вартість квартири - 585 401,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 97 566,83 грн. (а.с.16-20).
За договором № КР/7/604-ГП від 06 квітня 2015 року (п.2.2), сторони домовились, що Об'єктом нерухомості, Майнові права на який передаються за даним договором, є об'єкт нерухомості, розташований в Об'єкті капітального будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_1 (рекомендована поштова адреса: АДРЕСА_2 з наступними характеристиками: об'єкт - господарське приміщення № 30, секція - 2, загальна площа - 3,27 м.кв., поверх - -1, площа проектна. У пункті 4.2 визначено орієнтовну загальну вартість господарського приміщення - 30 00,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 5 000,00 грн. (а.с.21-26).
Згідно п. п. 2.6, 2.7 вказаних договорів, плановий термін закінчення будівництва - 3 квартал 2015 року. Плановий термін введення в експлуатацію - 4 квартал 2015 року.
Відповідно до п. 3.1 договорів, майнові права на Об'єкт нерухомості за цими договорами закріплюються за Покупцем у момент видачі Довідки про оплату 100 % майнових прав. Довідка підписується Продавцем не пізніше 5-ти робочих днів з дати здійснення Покупцем 100 % оплати вартості майнових прав, що визначена у пункті 4.2 цього Договору.
Згідно п. 4.3 договорів протягом 3-х банківських днів з моменту підписання сторонами даних договорів, Покупець зобов'язаний перерахувати на поточний рахунок Продавця 100% вартості Майнових прав на Об'єкт нерухомості, зазначеної у п. 4.2 договорів.
Пунктом 4.7 договорів визначено, що після повної сплати Покупцем вартості Майнових прав за Об'єкт нерухомості, визначений в п. 2.2, Продавець видає Покупцю Довідку про оплату 100 % майнових прав на Об'єкт нерухомості згідно цих договорів.
Належне виконання позивачкою умов вказаних договорів купівлі-продажу майнових прав щодо повної оплати вартості майнових прав на поточний рахунок відповідача в АТ «УкрСиббанк», підтверджується копіями платіжних доручень, зокрема: платіжним дорученням № 3 від 09 квітня 2015 року в сумі 585 401,00 грн., в якому вказано отримувача ТОВ «Капітал Ріелті ЛТД», платник ОСОБА_1 , призначення платежу - оплата згідно договору купівлі-продажу майнових прав № КР/7/603 від 06 квітня 2015 року; платіжним дорученням № 2 від 09 квітня 2015 року в сумі 30 000,00 грн., в якому вказано отримувача ТОВ «Капітал Ріелті ЛТД», платник ОСОБА_1 , призначення платежу - оплата згідно договору купівлі-продажу майнових прав № КР/7/604-ГП від 06 квітня 2015 року (а.с.27,28).
При цьому суд враховує, що відповідно частини 2 ст. 252 Цивільного кодексу України, термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
За змістом договорів термін сплати позивачем вартості майнових прав щодо квартири та господарського приміщення встановлено протягом 3-х банківських днів (п.4.3) після підписання договорів, тобто до 09 квітня 2015 року. Отже, ця дата є закінченням виконання позивачем, як покупцем, зобов'язань щодо перерахування коштів на рахунок відповідача вартості майнових прав на об'єкти нерухомості.
Крім того, за результатом повної сплати майнових прав за договорами, позивачці видано довідку № 221 від 09 квітня 2025 року про фінансування 100% майнових прав Об'єкта нерухомості по Договору № КР/7/603 купівлі продажу майнових прав від 06 квітня 2015 року, а саме квартири АДРЕСА_3 та довідку № 222 від 09 квітня 2025 року про фінансування 100% майнових прав Об'єкта нерухомості по Договору № КР/7/604-ГП купівлі продажу майнових прав від 06 квітня 2015 року, а саме господарського приміщення № 30 (а.с.29,30).
Таким чином, позивачкою у повному обсязі сплачено майнові права за договорами купівлі-продажу майнових прав № КР7/603, КР/7/604-ГП від 06 квітня 2015 року.
Згідно із ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Тобто основний акт цивільного законодавства України фактично визначив три моменти виникнення права власності на об'єкт новоствореного нерухомого майна: один безумовний - момент завершення будівництва, та два випадки, які діють у разі якщо вони прямо передбачені законодавством - момент прийняття майна до експлуатації та момент його державної реєстрації.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про основи містобудування» новозбудовані об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об'єктів забороняється. Згідно із ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Отже, чинним на сьогодні законодавством для нерухомого майна передбачена процедура його державної реєстрації, яка міститься у ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».
За змістом положень статей 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 179 Цивільного кодексу України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки
Відповідно до ч. 5 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Цивільний кодекс передбачає можливість виникнення права власності на підставі рішення суду у випадках, прямо передбачених статтями 335, 376, 392 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 190 Цивільного кодексу України, майном як особливим об'єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами.
Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» дає визначення поняття «майнові права», які можуть оцінюватися, як будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (ст. 3 Закону).
Майнові права на нерухомість, що є об'єктом будівництва (інвестування), не є речовими правами на чуже майно, оскільки об'єктом цих прав не є «чуже майно», а також не є правом власності, оскільки об'єкт будівництва (інвестування) не існує на момент укладення Договору інвестування, а тому не може існувати й право власності на нього.
Отже, майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.
Відповідно до положення статті 19 Закону України «Про інвестиційну діяльність», Захист інвестицій - це комплекс організаційних, технічних та правових заходів, спрямованих на створення умов, які сприяють збереженню інвестицій, досягненню цілі внесення інвестицій, ефективній діяльності об'єктів інвестування та реінвестування, захисту законних прав та інтересів інвесторів, у тому числі права на отримання прибутку (доходу) від інвестицій.
Як вказано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року в справі № 761/5156/13-ц (провадження № 14-425цс19) зазначено, що враховуючи характер спірних правовідносин, а також встановлені судами попередніх інстанцій обставини, Велика Палата Верховного Суду вважає, що обраний позивачкою спосіб захисту порушених прав не заборонений законом та у світлі цієї справи є ефективним, оскільки іншим шляхом захистити її права позивачка не могла. Тому необґрунтованими є доводи касаційної скарги щодо неналежності такого обраного позивачкою способу захисту її прав як визнання за нею майнових прав на квартиру як на частку в об'єкті незавершеного будівництва.
Можливість застосування такого способу захисту як визнання майнових прав за інвестором підтверджена й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року в справі № 359/5719/17 (провадження № 14-8цс21), у якій зазначено, що інвестор наділений правами, тотожними правам власника нерухомого майна, пов'язаними зі створенням об'єкту нерухомого майна, а тому в разі порушення його речових прав він має право на звернення до суду за їх захистом шляхом пред'явлення позову про визнання за ним його майнових прав.
У загальних положеннях про зобов'язання передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (стаття 509 ЦК України).
За нормою статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).
Відповідно частини 1 статті 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Згідно статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
Частиною першою статті 179 ЦК України надано визначення речі як предмета матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.
До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (частина перша статті 181 ЦК України).
Також у статті 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Стаття 190 ЦК України визначає майно особливим об'єктом, яким вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Окремо вказано, що майнові права є неспоживчою річчю та визнаються речовими правами.
Майновими правами визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (абзац третій частини другої статті 3 Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-ІІІ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність»).
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення від 01 червня 2006 року у справі «Федоренко проти України» (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована ЄСПЛ і в справі «Стреч проти Сполученого Королівства», заява № 44277/98).
У справі «Н.К.М. проти Угорщини» (NKM v. Hungary, скарга № 66529/11) у рішенні від 14 травня 2013 року ЄСПЛ зазначив, що «правомірні очікування» підлягають захисту як власне майно і майнові права.
У постанові Верховного Суду України від 30 січня 2013 року у справі № 6-168цс12 визначено, що майнове право як «право очікування», є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав.
Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому.
Зазначене свідчить про те, що громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також у тому, що набуте ними на законних підставах право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.
Визнання за особою майнових прав як різновид загального способу захисту - визнання права, може бути використаний не тільки в речово-правових відносинах, але й у зобов'язально-правових, так як сам по собі факт перебування осіб у тих чи інших відносинах, у тому числі договірних, не може перешкоджати застосуванню до цих відносин норм інститутів загальної частини цивільного права.
Власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором (стаття 876 ЦК України).
Захист майнових прав здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (частина перша статті 611 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати.
За умови коли позивач сплатив встановлену у договорі загальну вартість майнових прав на житлове приміщення у визначені в договорі строки, що підтверджується наявністю довідки про 100% фінансування за відповідним договором, а відповідач у встановлені договором строки не завершив будівництво об'єктів, не ввів об'єкти в експлуатацію, і завершення ним будівництва не вбачається можливим за наявності накладених у кримінальному провадженні арештів, суд дійшов висновку про наявність порушення прав позивача та необхідність їх захисту в судовому порядку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року в справі № 761/32696/13-ц (провадження № 14-606цс18) зазначено, що захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства. Встановивши під час розгляду справи, що відповідачем не виконувалися належним чином взяті на себе зобов'язання, а також, враховуючи, що будинок на той час не було введено в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про визнання за позивачем майнових прав на вищевказані спірні об'єкти.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/20612/15-ц (провадження № 14-39цс19).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року в справі № 761/5156/13-ц (провадження № 14-425цс19) вказано, що під майновим правом слід розуміти «право очікування», що є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому. Тобто, майнове право - це обмежене речове право, за яким його власник наділений певними, але не всіма, правами щодо майна (постанова Верховного Суду України від 30 березня 2016 року у справі № 6-265цс16). Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (стаття 527 ЦК України). Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором (стаття 876 ЦК України). Оскільки відповідач не виконав належним чином зобов'язань за договором, не визнає майнових прав позивачки на спірне нерухоме майно, хоч вона і сплатила пайові внески у повному обсязі, тобто вчинила дії, спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимагати переходу майнових прав на об'єкт, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано вважав, що є підстави для визнання за позивачкою майнових прав на квартиру.
Аналогічні висновки зробила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 27 лютого 2019 року у справі № 761/32696/13-ц, від 03 квітня 2019 року у справі № 761/9951/15-ц, від 29 травня 2019 року у справі № 761/20844/13-ц, від 20 березня 2019 року у справі №761/20612/15-ц та від 11 вересня 2019 року в справі №1522/16455/12.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (провадження № 14-8цс21) зазначено, що 13 травня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в межах справи № 760/17864/16-ц (провадження № 61-699св17) підтвердив раніше сформовану позицію, викладену в постановах від 20 березня 2019 року у справі № 761/20612/15-ц (провадження № 14-39цс19) та від 27 лютого 2019 року у справі № 761/32696/13-ц (провадження № 14-606цс18), яка полягає в тому, що в разі невиконання забудовником належним чином взятих на себе зобов'язань, а також відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків, ефективним способом захисту порушених прав є визнання майнових прав на об'єкт інвестування. Інвестор після виконання ним фінансових зобов'язань за укладеними договорами купівлі-продажу цінних паперів та резервування об'єкта нерухомості (чи аналогічними правочинами, що підтверджують здійснення інвестування) отримує документи, які підтверджують реальність такого правочину та встановлюють для нього його особисті майнові права на конкретний об'єкт нерухомого майна. Для отримання права власності на такий об'єкт нерухомості інвестор має трансформувати свої майнові права у власність шляхом державної реєстрації речових прав на цей об'єкт нерухомості, але виконати це можна лише за умов завершення будівництва новоствореного об'єкта нерухомості відповідно вимог чинного законодавства та прийняття такого нерухомого майна до експлуатації (статті 328, 331 ЦК України). Отже саме інвестор є особою, яка первісно набуває право власності на об'єкт нерухомого майна, що споруджений за його кошти. Інвестор наділений правами, тотожними правам власника нерухомого майна, пов'язаними зі створенням об'єкту нерухомого майна, а тому в разі порушення його речових прав він має право на звернення до суду за їх захистом шляхом пред'явлення позову про визнання за ним його майнових прав.
Як убачається з матеріалів справи та виходячи з умов укладеного між сторонами договорів та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про невизнання та порушення прав позивача на житлове приміщення та господарське приміщенні згідно договорів № КР7/603, № № КР/7/604-ГП, купівлі-продажу майнових прав від 06 квітня 2015 року. Маючи обґрунтовані та законні сподівання позивач позбавлена можливості отримання майнових прав та об'єктів нерухомості внаслідок недобросовісної поведінки продавця у зв'язку із порушенням зобов'язання про введення житлового будинку в експлуатацію відповідно до визначеного договором строку - 4 квартал 2015 року.
Відповідно частин 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, § 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Suominen v. Finland» від 01 липня 2003 року № 37801/97, § 36,). Ще одне призначення обґрунтування рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 30).
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 до ТОВ «Капітал Ріелті ЛТД» про визнання майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва, оскільки в матеріалах справи відсутні докази здачі відповідачем спірного об'єкту нерухомості в експлуатацію, а позивачем в свою чергу було сплачено відповідачу ТОВ «Капітал Ріелті ЛТД» стовідсоткову вартість загальної площі спірних об'єктів інвестування, чим придбала право набути у власність об'єкт інвестування після здачі будівлі в експлуатацію, що, відповідно, засвідчує правомочність позивача, як власника таких майнових прав, отримати право власності на проінвестований об'єкт нерухомості у майбутньому.
На підставі Закону України «Про захист прав споживачів» позивач звільнена від сплати судового збору. За позовом заявлено дві вимоги щодо визнання майнового права на два об'єкта нерухомості загальною вартістю 615 401,00 грн. (585 401,00+30 000,00).
Згідно ч.6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст.ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави в сумі 6 154,00 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.328, 331, 334, 509, 526, 626, 627 Цивільного Кодексу України ст. ст. 12, 13, 76-78, 81, 141, 264, 265, 273, 354, 355 Цивільного процесуального України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Ріелті ЛТД», про визнання майнових прав на об'єкт інвестування - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 майнове право на об'єкт інвестування - квартиру, будівельний номер 308, кількість кімнат одна, загальною площею 42,73 кв.м., поверх 14, секція 2, будівельна адреса: АДРЕСА_1 (рекомендована поштова адреса: АДРЕСА_2 , розташовану на земельній ділянці під кадастровим № 8000000000:66:248:0025.
Визнати за ОСОБА_1 майнове право на об'єкт інвестування - господарське приміщення, будівельний номер 30, секція 2, загальною площею 3,27 кв.м., поверх - -1, будівельна адреса: АДРЕСА_1 (рекомендована поштова адреса: АДРЕСА_2 , розташоване на земельній ділянці під кадастровим № 8000000000:66:248:0025.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Ріелті ЛТД» на користь держави судовий збір у розмірі 6 154 (шість тисяч сто п'ятдесят чотири) гривні 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відомості про учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_4 .
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Капітал Ріелті ЛТД», код ЄДРПОУ 39123430, місцезнаходження за адресою: 02090, буд. Ярослава Гашека, 24.
Повний текст рішення складено 10 серпня 2023 року
Суддя А.В.Слободянюк