Справа №705/2175/23
Провадження №2-ві/701/3/23
10 серпня 2023 року Маньківський районний суд, Черкаської області
в складі: головуючого-судді - Костенка А. І.
за участю секретаря - Брітан О. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маньківка заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді,
У провадженні Маньківського районного суду Черкаської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, третя особа: Ватутінський міський суд Черкаської області про відшкодування моральної шкоди завданої незаконним рішенням.
Дана справа перебуває у провадженні судді Маренюка В.Л.
01.08.2023 року через систему "Електронний суд" від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді Маренюка В.Л., мотивована тим, що: Пунктом 3, 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України передбачено підстави, згідно яких суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), а саме: 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Відповідно до ч. 4 ст. 39 ЦПК України встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-4 частини першої статті 36 цього Кодексу, статті 37 цього Кодексу, звільняє заявника від обов'язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.
А тому враховуючи ч. 4, ст. 39 ЦПК України позивачка вважає, що вона звільнена від доказування обставин п. 3 ч. 1 ст. 36 ЦПК України відносно неможливості забезпечити об'єктивний та неупереджений розгляд справи за участі ОСОБА_2 та судді В.Маренюка.
Суддею В. Маренюком заявлялись самовідводи від участі у розгляді справ за участі позивача з підстав неможливості забезпечення об'єктивного та неупередженого розгляду справи, так як Маньківський районний суд Черкаської області визнавався відповідачем у справах за участі позивача.
З викладеного вбачаються однозначні, на думку позивачки, підстави з боку судді В. Маренюка щодо заявлення самовідводу від участі у розгляді даної справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Відповідно до усталеної практики ВП ВС, яка має своє відображення в ухвалі від 04.02.2020 р., щодо розгляду заяви про відвід судді у справі №908/137/18 Велика Палата Верховного Суду у складі 17 суддів зазначила наступне: «..для правової системи України, а також для того, щоби за суб'єктивним критерієм з боку стороннього спостерігача не виникли сумніви у неупередженості судді-доповідача під час вирішення справи №908/137/18, Велика Палата Верховного Суду задовольняє клопотання про відвід судді-доповідача.
Відповідно до висновку Верховного Суду викладеного у постанові №277/599/15-к 17.09.2019 р., будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини безсторонність (неупередженість) суду в сенсі п. 1 ст. 6 Конвенції має визначатися згідно з (i) суб'єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (i) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом установлення того, чи забезпечував сам суд та серед інших аспектів його склад достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).
Проте між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а також може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (див. рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру»).
У деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»). У цьому сенсі навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії»).
Згідно з роз'ясненнями ЄСПЛ у справах «Мікаллеф проти Мальти», «Мезнарич проти Хорватії» в демократичному суспільстві суди повинні вселяти довіру. Тому, кожен суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в неупередженості, зобов'язаний вийти з процесу. Правила, що регулюють відвід суддів, є спробою забезпечення неупередженості судді шляхом усунення будь-яких сумнівів у учасників цивільного процесу.
Ці правила направлені на усунення будь-яких ознак необ'єктивності судді та слугують зміцненню довіри, яку суди повинні асимілювати в демократичному суспільстві.
ЄСПЛ зазначає у рішеннях у справах «Делкурт проти Бельгії», «Пєрсак проти Бельгії» і «Де Куббер проти Бельгії», що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід.
Статтею 15 Кодексу суддівської етики передбачено, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи.
Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об'єктивного рішення у справі.
Як зазначено у коментарі до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1, відчуття упередженості - це формування у судді до тієї чи іншої людини, яка є учасником судового розгляду, власного ставлення, заснованого не на об'єктивному критерії, а на особистих симпатіях або антипатіях.
У рішенні у справі «Castillo Algaro v. Spain» (постанова від 28 жовтня 1998 року, збірник 1998-VIII, с. 3116, параграф 45) зазначено, що дійсно навіть припущення про факти, які ставлять під сумнів безсторонність суду, можуть мати певне значення; йдеться про довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні викликати у людей.
З огляду на вищевикладені обставини, Позивач виражає категоричну недовіру судді Маньківського районного суду Черкаської області В.Маренюку з урахуванням існування істотних обставин, які свідчать про наявність підстав для відводу судді, а тому завідомо майбутнє рішення у справі в будь-якому випадку Позивачем ставиться під сумнів.
Ухвалою Маньківського районного суду Черкаської області від 03.08.2023 року по справі №705/2175/23 головуючим суддею Маренюком В.Л., ухвалено про передачу даної справи іншому судді для вирішення даного питання про відвід, оскільки суддя Маренюк В.Л., у даній ухвалі зазначив, що даний відвід є необгрунтованим.
Відповідно до протоколу про автоматизований розподіл від 03.08.2023 року дана заява про відвід судді Маренюка В.Л., визначена для розгляду судді Костенку А.І.
Ініціатор заявленого відводу в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду заяви про відвід попереджена належним чином.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду заяви про відвід попереджений належним чином.
Представник третьої особи Ватутінського міського суду Черкаської області в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду заяви про відвід попереджений належним чином.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши заяву про відвід судді та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 8 ст. 40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.
Згідно ч. 1 ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві.
Суд (судді) зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду.
У пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до статті 9 Конституції України, ст. ст. 2, 8 ЦПК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», закріплено принцип, за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи безстороннім судом. При цьому наявність безсторонності визначається в тому числі і тим, чи забезпечує суд умови за яких у сторін не виникало б будь-яких сумнівів у безсторонності судді та всього складу суду при розгляді даного позову.
Згідно практики Європейського суду з прав людини потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Таким чином існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
Крім того, неупередженість судді полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.
Відповідно до ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 39 ЦПК України відвід має бути вмотивованим.
Виходячи із вищезазначеного суд вважає, що з метою забезпечення права сторін на справедливий суд, уникнення будь-яких сумнівів у неупередженості та об'єктивності судді під час здійснення судового розгляду та вирішення даної справи, заява позивача про відвід судді підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 36, 39, 40 ЦПК України, суд,
Заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді Маренюка В. Л., від розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, третя особа: Ватутінський міський суд Черкаської області про відшкодування моральної шкоди завданої незаконним рішенням - задоволити.
Відвести суддю Маньківського районного суду Черкаської області Маренюка Віктора Леонідовича від розгляду цивільної справи № 705/2175/23, провадження № 2/701/275/23.
Цивільну справу № 705/2175/23, провадження № 2/701/275/23 передати до канцелярії Маньківського районного суду Черкаської області для повторного розподілу між суддями в порядку, встановленому статтею 33 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А. І. Костенко