10.08.2023 року КОЗЕЛЬЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 533/691/23
Провадження № 3/533/410/23
10 серпня 2023 року селище Козельщина
Суддя Козельщинського районного суду Полтавської області Козир В.П., за участю секретаря судового засідання Лобач М.С.; особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, - ОСОБА_1 , законного представника - ОСОБА_2 , розглянувши матеріали, які надійшли від сектору поліцейської діяльності № 1 відділу поліції № 2 Кременчуцького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Кременчук Полтавської області, громадянин України, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; навчається у ПТУ № 26 ТВВ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 175-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення протягом року не притягувався,
- за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 175-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 09.07.2023 серії ВАВ № 282286 у цей день 09 липня 2023 року близько 21 години 30 хвилин громадянин ОСОБА_1 курив сигарети (тютюнові вироби) на вулиці Чкалова у селищі Козельщина Кременчуцького району Полтавської області у місці забороненому законом, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 175-1 КУпАП.
Відповідно до ст. 221 КУпАП судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, вчинені особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років.
Відповідно до ст. 270 КУпАП інтереси особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка є неповнолітньою, мають право представляти її законні представники (батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники).
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 є неповнолітньою особою, інтереси ОСОБА_1 представляє його законний представник - мати ОСОБА_2 .
У судове засідання з розгляду справи про вчинення адміністративного правопорушення з'явилися неповнолітній ОСОБА_1 та його законний представник - мати ОСОБА_2 .
Громадянин ОСОБА_1 у присутності свого законного представника - матері ОСОБА_2 вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав повністю та щиро розкаювався, викладеного в протоколі про адміністративне правопорушення факту не заперечував, просив суд суворо не карати, обіцяв в наступному подібні правопорушення не допускати. Пояснив, що дійсно йшов по вулиці Чкалова, біля нього зупинилися працівники поліції, які склали протокол про адміністративне правопорушення за те, що він курив на вулиці.
Законний представник неповнолітньої особи ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що з сином проведено профілактичну бесіду, зобов'язалась посилити контроль за поведінкою сина.
Розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та її законного представника, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суддя встановила таке.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності (ч. 1-2 ст. 7 КУпАП).
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За змістом ст. 245, 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У ст. 251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
На підставі ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно зі ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Протокол підписується особою, яка його склала і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
Відповідно до ч. 1 ст. 175-1 КУпАП куріння тютюнових виробів у місцях, де це заборонено законом, а також в інших місцях, визначених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради, - тягне за собою попередження або накладення штрафу від трьох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частина 1 ст. 175-1 КУпАП є бланкетною нормою, яка відсилає до закону, яким заборонено куріння тютюнових виробів у певних визначених цим законом місцях, або ж до відповідного рішення сільської, селищної, міської ради.
Проте, зміст протоколу про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам, зазначеним у ст. 256 КУпАП, зокрема суть викладеного у ньому адміністративного правопорушення не відповідає диспозиції ч. 1 ст. 175-1 КУпАП, а саме: у протоколі відсутнє чітке формування фактичних обставин справи з посиланням на нормативно-правовий акт, який встановлює заборону куріння сигарет, який, на думку працівника поліції порушив неповнолітній, та не зазначено місце куріння, де це заборонено відповідним законом.
Так, об'єктивна сторона правопорушення за ч. 1 ст. 175-1 КУПАП є куріння тютюнових виробів у місцях, де це заборонено законом, а також в інших місцях, визначених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради.
Обмеження щодо реалізації (продажу), куріння, вживання та використання тютюнових виробів, предметів, пов'язаних з їх вживанням, трав'яних виробів для куріння, електронних сигарет, заправних контейнерів, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння визначено статтею 13 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення».
Відповідно до ч. 2, 7 ст. 13 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення», забороняється куріння, вживання та використання тютюнових виробів, предметів, пов'язаних з їх вживанням, трав'яних виробів для куріння, електронних сигарет, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, кальянів: 1) у ліфтах і таксофонах; 2) у приміщеннях та на території закладів охорони здоров'я; 3) у приміщеннях та на території навчальних закладів; 4) у приміщеннях та на території спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд та закладів фізичної культури і спорту; 5) у приміщеннях закладів ресторанного господарства; 6) у приміщеннях об'єктів культурного призначення; 7) у приміщеннях органів державної влади, інших державних установ, органів місцевого самоврядування; 8) у приміщеннях підприємств, установ та організацій усіх форм власності; 9) у приміщеннях готелів та аналогічних засобів розміщення громадян; 10) у приміщеннях гуртожитків; 11) на дитячих майданчиках; 12) у місцях загального користування житлових будинків; 13) у підземних переходах; 14) у транспорті загального користування, що використовується для перевезення пасажирів, у тому числі в таксі; 15) на вокзалах та станціях; 16) на зупинках громадського транспорту.
Сільські, селищні та міські ради у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці можуть постійно або тимчасово заборонити куріння, вживання, використання тютюнових виробів, електронних сигарет, тютюнових виробів без їх згоряння та кальянів у додатково визначених ними місцях.
Отже ч. 2 ст. 13 зазначеного закону наведено перелік місць, де заборонено куріння тютюнових виробів.
Проте протокол про адміністративне правопорушення не містить ані посилання на конкретне місце, де відбулося правопорушення, та куріння у якому заборонено законом, ані на закон, яким встановлено таку заборону.
На доведення вини неповнолітнього у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 175-1 КУпАП органом поліції надано такі докази:
-протокол про адміністративне правопорушення від 09.07.2023 серії ВАВ № 282286;
-письмові пояснення ОСОБА_1 від 09.07.2023.
Як уже зазначено вище, частина 1 статті 175-1 КУпАП є бланкетною (відсилочною) правовою нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших галузей права. Основна особливість бланкетної диспозиції полягає в тому, що така норма має загальний зміст.
Конкретизований зміст бланкетної диспозиції передбачає певну деталізацію відповідних положень інших нормативно правових актів, що наповнює норму більш конкретним змістом, для встановлення саме тих ознак, які мають значення для правової кваліфікації за відповідною статтею чи частиною статті КУпАП.
У разі складання протоколу, у зв'язку з порушенням заборони куріння - необхідно зазначати конкретний нормативно-правовий акт, його пункт, підпункт, статтю тощо, положення яких порушенні суб'єктом правопорушення.
Не зазначення правової норми (закону), який порушено особою, у протоколі про адміністративне правопорушення свідчить про його відповідність вимогам ст. 256 КУпАП.
Склад адміністративного правопорушення передбачає наявність об'єктивних і суб'єктивних ознак. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.
Суддя зазначає, що саме працівник поліції як особа, уповноважена складати протокол про адміністративне правопорушення, мав обов'язок визначити у чому саме полягає склад адміністративного правопорушення, що інкримінується особі, які саме норми чи правила особа порушила, у чому полягає суть вчиненого правопорушення, оскільки особа мала б розуміти від якого обвинувачення має захищатися у суді.
Посилання на відповідну норму Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення» як на закон, який забороняє куріння тютюнових виробів у певних місцях, протокол про адміністративне правопорушення не містить.
Як уже зазначалось вище, згідно зі ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Тобто особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних, достатніх та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.
Надані органом поліції докази, які були дослідженні суддею, не доводять склад адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 175-1 КУпАП у діях ОСОБА_1 .
Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення та не має права самостійно обирати норму, за якою особу має бути притягнуто до адміністративної відповідальності, або норму нормативно-правового акту, яку порушила особа. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v.Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, викладене вище надає обґрунтовані підстави дійти висновку про недоведеність матеріалами справи складу і події інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 175-1 КУпАП, оскільки у відповідності до вимог ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь, у зв'язку з чим справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного та керуючись вимогами ч. 3 ст. 62 Конституції України, ч. 1 ст. 175-1, п. 1 ч. 1 ст. 247, статями 251-252, 256, 276, 279, 283-284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу і події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 175-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду через Козельщинський районний суд Полтавської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя В.П. Козир