09 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 420/14319/22
адміністративне провадження № К/990/27038/23
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Данилевич Н.А., перевіривши касаційну скаргу Одеського апеляційного суду на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2023 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Одеського апеляційного суду про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії, -
У жовтні 2022 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідачів, в якому просив визнати протиправними дії Одеського апеляційного суду, пов'язані із нарахуванням та виплатою суддівської винагороди, та Державної судової адміністрації України, пов'язані із не виділенням Одеському апеляційному суду необхідних (достатніх) і передбачених Законом України «Про судоустрій та статус суддів» коштів для виплати судді Одеського апеляційного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди, в період з 01 січня 2020 року по дату ухвалення судом рішення по даній справі, не у відповідності до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»;
- зобов'язати Одеський апеляційний суд здійснити перерахунок суддівської винагороди судді ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по дату ухвалення судом рішення по даній справі, обчисливши її відповідно до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» без застосування обмежень, передбачених статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», передати ці відомості до Державної судової адміністрації України та здійснити виплату різниці, з урахуванням раніше сплачених сум, з відрахуванням передбачених діючим законодавством обов'язкових платежів;
- зобов'язати Державну судову адміністрацію України виділити (профінансувати) Одеському апеляційному суду необхідні кошти для виплати судді Одеського апеляційного суду ОСОБА_1 недонарахованої суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по дату ухвалення судом рішення по даній справі, визначеної відповідно до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»;
- зобов'язати Одеський апеляційний суд з дати ухвалення судом рішення по даній справі нараховувати та виплачувати, а Державну судову адміністрацію України виділяти (фінансувати) Одеському апеляційному суду необхідні кошти для виплати судді Одеського апеляційного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди у розмірі, передбаченому спеціальним законом - Законом України «Про судоустрій і статус судців», в редакції чинній на час здійснення нарахування суддівської винагороди.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2023 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Одеського апеляційного суду, пов'язані із нарахуванням та виплатою суддівської винагороди, в період з 01 січня 2021 року по 10 березня 2023 року, не у відповідності до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Зобов'язано Одеський апеляційний суд здійснити перерахунок суддівської винагороди судді ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 28 лютого 2023 року (10 березня 2023 року), обчисливши її відповідно до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» без застосування обмежень, передбачених статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та виплатити з урахуванням раніше сплачених сум, з відрахуванням передбачених діючим законодавством обов'язкових платежів.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з Одеського апеляційного суду на користь ОСОБА_1 сплачений позивачем судовий збір в розмірі 496,20 грн (чотириста дев'яносто шість гривень 20 копійок).
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , Одеського апеляційного суду задоволено частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2023 року змінено у мотивувальній частині з підстав, викладених у цій постанові.
Резолютивну частину рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2023 року змінено, викладено абзаци 2, 3 у наступній редакції:
«Зобов'язати Одеський апеляційний суд нарахувати та виплатити суддівську винагороду судді Одеського апеляційного суду ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 05 липня 2023 року відповідно до ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» без застосування обмежень, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абз. 4 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік, 2022 рік та 2023 рік», з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Одеського апеляційного суду з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, кошти для проведення виплат судді Одеського апеляційного суду ОСОБА_1 недоотриману суддівську винагороду за 2021 рік, 2022 рік, 2023 рік, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абз. 4 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік, 2022 рік та 2023 рік» відповідно до ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням раніше виплачених сум».
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2023 року залишено без змін.
03 серпня 2023 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Так, за правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Оскаржуючи судові рішення, скаржник послався на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Заявник касаційної скарги зазначив про висновки Верховного Суду, які викладені у постановах від 26 вересня 2018 року у справі №820/1853/17, від 09 квітня 2020 року у справі №826/12172/17, від 17 березня 2020 року у справі №826/7286/18, від 22 червня 2023 року у справі №400/4904/21.
Разом з цим, скаржник послався на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
З огляду на викладене, Верховний Суд вбачає невизначеність заявника касаційної скарги щодо зазначення підстав касаційного оскарження судового рішення, оскільки одночасне посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України (неврахування висновків Верховного Суду судом апеляційної інстанції) та на пункт 3 частини четвертої цієї статті (відсутність висновку Верховного Суду), суперечать один одному, тобто є взаємовиключним, що зрештою призводить до нерозуміння на підставі чого судом касаційної інстанції має бути відкрито касаційне провадження у цій справі.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункти 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підстави касаційного оскарження.
Скаржник, серед іншого, обґрунтовує касаційну скаргу підпунктами «а» та «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України зазначаючи, що ця справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та становить значний суспільний інтерес.
Суд звертає увагу заявника касаційної скарги, що пункт 2 частини п'ятої статті 328 КАС України містить перелік виключних випадків, які допускають можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Посилання на кожен з підпунктів пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України повинно бути належним чином обґрунтовано.
Суд зазначає, що посилання на підпункти пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не звільняє особу від обов'язку обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв'язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у справі.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з рішенням судів попередніх інстанцій, переоцінки встановлених судами обставинам та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.
Отже, відповідачем не викладено передбачені статтею 328 КАС України умови, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції на підставі пунктів 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Одеського апеляційного суду на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2023 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Одеського апеляційного суду про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії- повернути особі, яка її подала.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя Н.А. Данилевич