09 серпня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/25250/21 пров. № А/857/6936/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Курильця А.Р., Гудима Л.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 березня 2023 року (головуючий суддя Желік О.М., м. Львів) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов"язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення у період з 21 червня 2016 року по 28 лютого 2018 року;
- зобов'язати нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 21 червня 2016 року по 28 лютого 2018 року з врахуванням січня 2008 року як базового місяця;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрат доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 21 червня 2016 року по день її фактичної виплати відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушення строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів, у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 березня 2023 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 21 червня 2016 року по 28 лютого 2018 року.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 21 червня 2016 року по 28 лютого 2018 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, просить скасувати таке у частині зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 21 червня 2016 року до 28 лютого 2018 року та прийняти у цій частині нове, яким зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 21 червня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця січень 2008 року.
В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 21 червня 2016 року до 28 лютого 2018 року.
Водночас, суд оминув питання визначення базового місяця для здійснення нарахування індексації грошового забезпечення, яку належить виплатити ОСОБА_1 .
Суд першої інстанції вважав, що визначення базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення та здійснення розрахунку у відповідності до чинних підзаконних нормативно-правових актів належить до компетенції відповідача, а тому позовні вимоги у цій частині не підлягають до задоволення.
Разом з тим, суд першої інстанції проігнорував висновки Верховного Суду викладені у постанові від 20 квітня 2022 року (справа №420/3593/20), у якій висловлено чітку позицію з приводу того, що суди першої та апеляційної інстанції повинні відразу зобов'язувати військові частини нараховувати та виплачувати військовослужбовцям індексацію грошового забезпечення з базовим місяцем січень 2008 року, а не посилатись на дискреційні повноваження військових частин та лише зобов'язувати їх нарахувати та виплатити індексацію.
Більше того, Верховний Суд зазначив про те, що військові частини не наділені дискреційними повноваженнями у питаннях, що стосуються нарахування та виплати індексації грошового забезпечення.
З аналізу положень Закону № 2011-XII та Закону № 1282-ХІІ убачається, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Крім цього, згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18, від 7 серпня 2019 року у справі №825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі №620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.
Стосовно дискреційних повноважень, Суд зазначає, що такими є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
Повноваження ж державних органів щодо визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 103 відсотки.
Відповідно до положень пунктів 2, 5 Порядку № 1078 для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.
Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.
Згідно з пунктом 10-2 Порядку № 1078 для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем, підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.
Аналіз наведених норм законодавства України, дає підстави суду дійти висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких іншій осіб» затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.
Відповідно до пункту 13 указаної Постанови вона набрала чинності з 01 січня 2008 року.
Посадовий оклад позивача, який йому виплачувався за період служби, був встановлений із січня 2008 року та не змінювався. Він змінився лише в березні 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30серпня 2017року №704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців.
Отже, відповідно до положень Порядку №1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 грудня 2015 року по 16 березня 2016 року.
Таким чином, належним захистом прав мого довірителя буде зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 21 червня 2016 року по 28 лютого 2018 року з врахуванням січня 2008 року як базового місяця.
Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає задоволенню з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 у період з 21.06.2016 по 28.10.2018 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Згідно довідки №1417 від 26.11.2021, виданої військовою частиною НОМЕР_1 , старшому солдату ОСОБА_1 про нараховане щомісячне грошове забезпечення за червень 2016 року - жовтень 2018 року, індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалась та не виплачувалась.
На запит позивача військова частина НОМЕР_1 листом від 26.11.2021 повідомила, зокрема, про те, що у межах наявного фінансового ресурсу Міністерства оборони за січень 2016 року по лютий 2018 року, фінансування витрат на індексацію грошового забезпечення військовослужбовців не здійснювалось. А тому підстав для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення немає.
Оскільки апелянтом оскаржується рішення суду першої інстанції лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 21 червня 2016 року до 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця січень 2008 року, то суд апеляційної інстанції, з урахуванням положень ст. 308 КАС України, вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції виходив з того, що вказує на те, що здійснення розрахунку суми індексації належить до компетенції відповідача як роботодавця і визначення базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення та здійснення розрахунку у відповідності до чинних підзаконних нормативно-правових актів належить до компетенції відповідача, а тому позовні вимоги у цій частині не підлягають до задоволення.
Проте, суд апеляційної інстанції з такими доводами суду першої інстанції не погоджується.
Суд першої інстанції, з чим погоджується колегія суддів, дійшов правильного висновку, що відповідач порушив вимоги законодавства та протиправно позбавив позивача гарантій індексації грошового забезпечення як складової грошового забезпечення військовослужбовців впродовж періоду з 21 червня 2016 року по 28 лютого 2018 року.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що гідно положень Закону № 2011-XII та Закону № 1282-ХІІ індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18, від 7 серпня 2019 року у справі №825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі №620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.
Стосовно дискреційних повноважень, то Верховний Суд вказав, що такими є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
Повноваження ж державних органів щодо визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 103 відсотки.
Відповідно до положень пунктів 2, 5 Порядку № 1078 для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.
Тобто, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.
Згідно з пунктом 10-2 Порядку № 1078 для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем, підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.
З огляду на це, суд апеляційної інстанції вважає, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
Так Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких іншій осіб» затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців. Відповідно до пункту 13 указаної Постанови вона набрала чинності з 01 січня 2008 року.
Посадовий оклад позивача, який йому виплачувався за період служби, був встановлений із січня 2008 року та не змінювався. Він змінився лише в березні 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30серпня 2017року №704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців.
Отже, відповідно до положень Порядку №1078, базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 грудня 2015 року по 16 березня 2016 року є січень 2008 року
Таким чином, належним захистом прав позивача буде зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 21 червня 2016 року по 28 лютого 2018 року з врахуванням січня 2008 року як базового місяця.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати, в оскаржуваній частині і в цій частині позовні вимоги задовольнити.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 березня 2023 року по справі № 380/25250/21 в оскаржуваній частині скасувати. В цій частині прийняти нову постанову, якою зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 21 червня 2016 року по 28 лютого 2018 року з врахуванням січня 2008 року як базового місяця.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М. А. Пліш
судді А. Р. Курилець
Л. Я. Гудим