09 серпня 2023 рокуЛьвівСправа № 569/9621/21 пров. № А/857/8573/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Гудима Л.Я., Пліша М.А.,
з участю секретаря Єршової Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до поліцейського Управління патрульної поліції в Рівненській області Пословського Юрія Васильовича, поліцейського Управління патрульної поліції в Рівненській області ДПП Бойко Олександра Олександровича, Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними дій, скасування постанов про накладення адміністративного стягнення,-
суддя в 1-й інстанції - Ковальов І.М.,
час ухвалення рішення - 20.03.2023 року, 15:40 год.,
місце ухвалення рішення - м.Рівне,
дата складання повного тексту рішення - не вказано,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до поліцейського Управління патрульної поліції в Рівненській області Пословського Юрія Васильовича, поліцейського Управління патрульної поліції в Рівненській області ДПП Бойко Олександра Олександровича, Департаменту патрульної поліції про поновлення процесуального строку на звернення до суду, визнання протиправними дій, скасування постанов про накладення адміністративного стягнення.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 20 березня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, про задоволення позову, визнавши протиправними дії не уповноважених (службовим посвідченням) працівників Управління патрульної поліції в Рівненській області Пословського Юрія Васильовича і ОСОБА_2 , які полягають у винесенні постанови серії ГАБ №092096 від 25 квітня 2021 року, серії ГАА №415993 від 02 квітня 2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.44-3 КУпАП; скасувати постанову серії ГАБ №092096 від 25 квітня 2021 року та постанову серії ГАА №415993 від 02 квітня 2021 року про накладення адміністративного стягнення на його власність - ОСОБА_1 у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. 00 коп. і 170 грн. відповідно, по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.44-3 КпАП України; стягнути з не уповноважених (службовим посвідченням) працівників Управління патрульної поліції в Рівненській області Пословського Юрія Васильовича і ОСОБА_2 судові витрати пов'язані із розглядом справи, а саме судовий збір в розмірі 454 грн. 00 коп. та оплату витрат на правову допомогу в розмірі 2000,00 грн., а всього 2454,00 грн.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлялися про час і місце розгляду справи, і оскільки їхня явка в суді апеляційної інстанції не є обов'язковою, апеляційний розгляд справи проведено у їхній відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності складені у відповідності до вимог чинного законодавства України.
Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх помилковими з огляду на наступне.
Як вбачається з постанови серії ГАА №415993 від 02 квітня 2021 року винесеної поліцейським взводу №1 роти №3 батальйону УПП в Рівненській області ДПП сержантом поліції Бойко О.О., розглянувши матеріали адміністративної справи стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого АДРЕСА_1 , 02 квітня 2021 року о 13 год. 56 хв. в АДРЕСА_2 на території, де встановлений помаранчевий рівень епідемічної небезпеки, у громадському транспорті (тролейбус №10), ОСОБА_1 порушив правила щодо карантину людей, а саме перебував без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлений самостійно, чим порушив підпункт 1 п.3 постанови КМУ №1236 від 09.12.2020. Ураховуючи, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 44-3 КУпАП, постановив: Притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності і накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу 170 гривень.
Згідно постанови серії ГАБ №092096 від 25 квітня 2021 року винесеної командиром взводу 1 роти 1 батальйону УПП в Рівненській області ДПП сержантом поліції Пословським Ю.В., розглянувши матеріали адміністративної справи стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого АДРЕСА_1 , 25 квітня 2021 року о 19 год. 15 хв. в АДРЕСА_3 на території, де встановлений помаранчевий рівень епідемічної небезпеки, у магазині «ТРОПІК», ОСОБА_1 порушив правила щодо карантину людей, а саме перебував без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлений самостійно, чим порушив підпункт 1 п.3 постанови КМУ №1236 від 09.12.2020. Ураховуючи, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 44-3 КУпАП, постановив: Притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності і накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу 255 гривень.
Частина 2 статті 44-3 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно та тягне за собою накладення штрафу від десяти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Зазначена норма встановлює обов'язок суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності. Оскільки позивач проти вчинення правопорушення заперечує, відповідач зобов'язаний подати докази на спростування таких заперечень.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно частини 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За приписами частини 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно п. 8 ч.1 ст. 23 Закону № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до ст.40 Закону № 580-VIII поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто, положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
Водночас колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
За таких обставин відповідач у справі зобов'язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та зокрема довести факт вчинення позивачем порушення вимог КпАП України відповідними доказами.
Зі змісту частини 1статті 73 КАС України слідує, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. З матеріалів позовної заяви вбачається, що предметом доказування у даній справі є протиправність оскаржуваних постанов про притягнення до адміністративної відповідальності за фактичне вчинення адміністративного правопорушення та її скасування.
Позивач факт вчинення ним адміністративного правопорушення заперечив. В той же час відповідачі доказів протилежного суду не надали.
Колегія суддів зазначає, що оскаржувана постанова не є беззаперечним доказом вчинення позивачем правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Таким чином, на думку колегії суддів, лише фіксація вчинення адміністративного правопорушення позивача, підтверджує правомірність накладення відповідачем адміністративного стягнення та буде вважатися належним доказом по справі, однак в даній справі відсутній відеозапис з нагрудної камери поліцейського, який би підтверджував вчинення порушення позивачем.
Отже, уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення особою адміністративного правопорушення.
Колегією суддів встановлено, що відповідач, заперечуючи проти позову, не довів належними доказами факт вчинення ОСОБА_1 зазначених вище адміністративних правопорушень.
Як наслідок, відповідач не довів правомірності прийнятої ним постанови про накладення адміністративного стягнення серії ГАА №415993 від 02 квітня 2021 року та серії ГАБ №092096 від 25 квітня 2021 року.
Відповідно до п. 3 частини 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду не відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду скасувати з прийняттям постанови про часткове задоволення позову, оскільки позовні вимоги про визнання дій відповідачів неправомірними задоволенню не підлягають, так як охоплюються вимогами про скасування постанов в справі про адміністративні правопорушення.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Враховуючи те, що судом першої інстанції не правильно встановлено фактичні обставини справи, оскаржуване рішення суду не відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття постанови про часткове задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання судових витрат, колегія суддів приходить до висновку, що з бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції слід стягнути на користь позивача 454 гривні судового збору, сплаченого за подачу позову до суду першої інстанції та 681 гривню судового збору за подачу апеляційної скарги, а всього 1135 гривень. У стягненні витрат на правову допомогу слід відмовити, оскільки такі нічим не підтверджені.
Керуючись ст.ст. 272,286,308,315,317,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20 березня 2023 року у справі № 569/9621/21 - скасувати та прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати постанови поліцейського Управління патрульної поліції в Рівненській області серії ГАА №415993 від 02 квітня 2021 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.44-3 КпАП України, та серії ГАБ №092096 від 25 квітня 2021 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.44-3 КпАП України, провадження в справах закрити.
В решті позову відмовити.
Стягнути з бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (03048, м.Київ, вул.Ернста,3, ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ) 1135 (одна тисяча сто тридцять п'ять) гривень сплаченого судового збору.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді Л. Я. Гудим
М. А. Пліш
Повний текст постанови виготовлений 09 серпня 2023 року.