09 серпня 2023 р. Справа № 520/11882/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Рєзнікової С.С.,
Суддів: Бегунца А.О. , Мельнікової Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2023, головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 19.06.23 по справі № 520/11882/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просив суд:
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області щодо призначення ОСОБА_1 довічного грошового утримання як судді у відставці у розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, строк навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 2 роки 4 місяці 29 днів; період роботи на посаді помічника прокурора, старшого слідчого прокуратури - 4 роки 3 місяці 6 днів; період роботи (професійної діяльності), вимога щодо якої була визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді - 3 роки;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок призначеного щомісячного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру 58 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, починаючи з 08.05.2023, з виплатою недоотриманих сум щомісячного грошового утримання.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено про протиправність дій відповідача щодо призначення довічного грошового утримання як судді у відставці у розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, оскільки станом на дату ухвалення Вищою радою правосуддя рішення від 27.04.2023 стаж позивача складав 24 роки 6 місяців 15 днів. Отже щомісячне грошове утримання судді у відставці повинно було бути призначено виходячи з розміру 58 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2023 позов задоволено.
Визнано неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області щодо призначення ОСОБА_1 довічного грошового утримання як судді у відставці у розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, строк навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 2 роки 4 місяці 29 днів; період роботи на посаді помічника прокурора, старшого слідчого прокуратури - 4 роки 3 місяці 6 днів; період роботи (професійної діяльності), вимога щодо якої була визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді - 3 роки.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок призначеного щомісячного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру 58 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, починаючи з 08.05.2023, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області суму сплаченого судового збору у розмірі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права.
Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративно судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 27.04.2023 за №430/0/15-23 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Первомайського міськрайонного суду Харківської області у зв'язку з поданням заяви про відставку» позивача звільнено з посади судді Первомайського міськрайонного суду Харківської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Відповідно до Наказу від 28.04.2023 №02-03/74 «Про відрахування судді ОСОБА_1 » позивача відраховано зі штату Первомайського міськрайонного суду Харківської області у зв'язку із звільненням у відставку 05.05.2023 на підставі рішення Вищої ради правосуддя «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Первомайського міськрайонного суду Харківської області у зв'язку з поданням заяви про відставку» від 27.04.2023 №430/о/15-23.
08.05.2023 позивач 08.05.2023 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Рішенням від 16.05.2023 204750016177 ГУ ПФУ в Харківській області призначило позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 50% суддівської винагороди.
Судовим розглядом встановлено, що пенсійним органом не зараховано до стажу роботи для визначення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 строк навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 2 роки 4 місяці 29 днів; період роботи на посаді помічника прокурора, старшого слідчого прокуратури - 4 роки 3 місяці 6 днів; період роботи (професійної діяльності), вимога щодо якої визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді - 3 роки.
Не погодившись з діями відповідача щодо призначення довічного грошового утримання як судді у відставці у розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Відповідно до ст. 137 Закону України від 02.06.2016 «Про судоустрій і статус суддів», до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Як свідчать матеріали справи, пенсійним органом при проведенні обрахунку щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці, не враховано до стажу роботи позивача, який дає право на отримання довічного грошового утримання, половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі, Національній юридичній академії України ім. Я. Мудрого з 01.09.1995 по 29.06.2000 (2 роки 4 місяці 20 днів), період роботи на посаді помічника прокурора, старшого слідчого прокуратури з 10.09.1999 по 20.07.2004 (4 роки 3 місяці 6 днів); період роботи (професійної діяльності), вимога щодо якої була визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді - 3 роки.
Згідно з абз. 4 п. 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
На час обрання позивача на посаду судді питання визначення стажу, який давав право на відставку судді, регулювалося ч. 4 ст. 43 Закону України від 15.12.1992 №2862-XII «Про статус суддів» та Указом Президента України від 10.07.1995 № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів».
Відповідно до ч. 4 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» зі змінами, внесеними Законом України від 24.02.1994 № 4015-XII «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус суддів», до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних із керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Згідно з абз. 2 ст. 1 Указу Президента України від 10.07.1995 № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Після втрати чинності ст. 1 вказаного Указу Президента України питання зарахування в стаж роботи судді інших періодів діяльності було врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 № 545.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 № 545 п. 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 (865-2005-п) «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» доповнено абзацом такого змісту: «До стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби».
Зазначена постанова Кабінету Міністрів України (№ 865-2005-п) втратила чинність 01.01.2012.
Відповідно до до п. 11 Перехідних положень Закону України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
Згідно з абз. 4 п. 34 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про статус суддів» № 1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 призначений на посаду судді у червні 2008 року.
На час призначення позивача суддею вперше діяв Закон України від 15.12.1992 №2862-ХІІ «Про статус суддів» (надалі - Закон №2862-ХІІ).
Отже, законодавством, що діяло на момент набрання чинності Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», було передбачено право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу, періоду проходження строкової служби, а також роботу на посадах прокурорів і слідчих.
Вказані висновки узгоджуються із позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 08.03.2018 у справі №308/6953/17, від 19.06.2018 у справі №243/4458/17, від 05.12.2019 у справі №592/2737/17, від 31.03.2021 у справі №235/7316/16-а, від 13.02.2020 у справі №592/5433/17, від 12.05.2020 у справі №303/1504/17-а, від 30.03.2023 по справі №280/2167/21.
Відповідно до ч. 2 ст. 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 05.08.2018), що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Системний аналіз вказаної норми в її взаємозв'язку з абз. 4 п. 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII дає підстави для висновку, що з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», яким внесено зміни до статті 137 Закону № 1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про статус суддів», яка була чинною на час призначення ОСОБА_1 на посаду судді, суддею міг бути громадянин України, який має стаж роботи у галузі права не менш як три роки.
З огляду на зазначене право на зарахування стажу роботи в галузі права тривалістю три роки мають судді, яких призначено на посаду судді вперше згідно з вимогами, встановленими Законом України «Про статус суддів» на день їх обрання.
Саме така правова позиція покладена в основу рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.11.2018, яке залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2019 у справі № 9901/805/18.
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду та зазначила, що ч. 2 ст. 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 05.08.2018) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.
Вказані встановлені по справі обставини свідчать про наявність у ОСОБА_1 права на зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, додатково трьох років роботи в галузі права.
Відтак, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що до стажу роботи позивача, що дає право на отримання довічного грошового утримання, як судді у відставці, має бути зарахована половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 2 роки 4 місяці 29 днів; період роботи на посаді помічника прокурора, старшого слідчого прокуратури - 4 роки 3 місяці 6 днів; період роботи (професійної діяльності), вимога щодо якої була визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді - 3 роки.
Тобто, загальний стаж ОСОБА_1 для обрахунку щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці у розумінні Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII складає повних 24 роки (24 роки 06 місяців 15 днів), що також було встановлено у рішенні Вищої ради правосуддя від 27.04.2023 та не взято відповідачем до уваги при призначенні щомісячного довічного грошового утримання.
Стосовно визначення відсотку (обчислення) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону №1402-VIII, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Наведена норма неконституційною не визнавалась.
Тобто, відносини з визначення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці при проведенні його перерахунку відповідно до ч. 4 ст. 142 Закону №1402-VIII повинні застосовуватись виключно норми цього Закону.
З урахуванням встановлених по справі обставин, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що загальний стаж позивача, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, становив 24 роки 06 місяців 15 днів, на підставі якого розмір довічного грошового утримання судді становить 58%.
Проте, пенсійним органом при призначенні позивачу довічного грошового утримання без урахування вищевказаного спірного періоду щодо стажу роботи позивача визначено у розмірі 50%.
Враховуючи вказане вище, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з метою ефективного способу захисту порушених в спірних правовідносинах прав позивача наявні підстави для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 58% суддівської винагороди, починаючи з 08.05.2023, з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2023 по справі №520/11882/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя С.С. Рєзнікова
Судді А.О. Бегунц Л.В. Мельнікова