09 серпня 2023 року справа №200/3957/22
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 січня 2023 року (головуючий суддя І інстанції Голуб В.А.), складеного в повному обсязі 23 січня 2023 року, у справі № 200/3957/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, у якому позивач просив суд:
· визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за період проходження служби з 07.11.2015 по 31.10.2017 включно;
· зобов'язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період проходження служби з 07.11.2015 по 31.10.2017 включно;
· визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні із служби без урахування індексації грошового забезпечення;
· зобов'язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та виплатити недоплачену частину одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням до його складу індексації;
· визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо не нарахування та не виплати грошової компенсації за невикористанні дні щорічної оплачуваної відпустки за 2015 рік у кількості 3 діб, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення на день звільнення зі служби з урахуванням до його складу індексації;
· зобов'язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористанні дні щорічної оплачуваної відпустки за 2015 рік у кількості 3 діб, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення на день звільнення зі служби з урахуванням до його складу індексації;
· визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо не нарахування та не виплати грошової компенсації за невикористанні дні додаткових відпусток, як учаснику бойових дій за 2015-2020 роки у кількості 84 діб, виходячи з одноденного розміру грошового забезпечення на день звільнення зі служби з урахуванням до його складу індексації;
· зобов'язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористанні дні додаткових відпусток, як учаснику бойових дій за 2015-2020 роки у кількості 84 діб, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення на день звільнення зі служби з урахуванням до його складу індексації;
· визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо не нарахування та не виплати доплати за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час за 282 години служби в нічний час;
· зобов'язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та виплатити доплату за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час за 282 години служби в нічний час.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 січня 2023 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження служби з 07.11.2015 по 31.10.2017 включно.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження служби з 07.11.2015 по 31.10.2017 включно.
Визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні із служби без урахування індексації грошового забезпечення.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену частину одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням до його складу індексації.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористанні дні щорічної оплачуваної відпустки за 2015 рік у кількості 3 діб, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення на день звільнення зі служби з урахуванням до його складу індексації.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористанні дні щорічної оплачуваної відпустки за 2015 рік у кількості 3 діб, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення на день звільнення зі служби з урахуванням до його складу індексації.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористанні дні додаткових відпусток, як учаснику бойових дій за 2015-2020 роки у кількості 84 діб, виходячи з одноденного розміру грошового забезпечення на день звільнення зі служби з урахуванням до його складу індексації.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористанні дні додаткових відпусток, як учаснику бойових дій за 2015-2020 роки у кількості 84 діб, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення на день звільнення зі служби з урахуванням до його складу індексації.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо не нарахування та не виплати доплати за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час за 2016-2019 роки.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та виплатити доплату за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час за 2016-2019 роки, з урахуванням фактично виплачених сум.
В решті заявлених вимог - відмовлено.
Не погодившись з судовим рішенням, Головне управління Національної поліції в Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 січня 2023 року у справі № 200/3957/22 в частині зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену частину одноразової грошової допомоги при звільнення з урахуванням індексації грошового забезпечення, грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2020 роки із врахуванням до його складу індексації, компенсацію за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки за 2015 рік у кількості 3 доби з урахуванням індексації.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що оскільки індексація грошового забезпечення поліцейського проводиться у зв'язку зі збільшенням індексу споживчих цін, який встановлюється ні наказами роботодавця, а саме відомостями (інформацією) Держстату, у відповідача відсутні законні підстави для включення до розрахунку вищевказаних виплат індексації грошового забезпечення.
Що стосується невикористаних діб чергової відпустки, управління зауважило, що виплата грошової компенсації за невикористані відпустки за попередні роки Порядком № 260 (п. 8 розділу ІІІ) не передбачена.
На переконання відповідача, відповідно до вимог Закону України «Про відпустки» додаткова відпустка, як учаснику бойових дій, не переноситься, не компенсується, не ділиться на частини.
Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.
Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, однак листом від 14.06.2022 року суд першої інстанції повідомив, що справа в паперовому вигляді відсутня. Також повідомлено, що всі документи експортовано в комп'ютерну програму «Діловодство спеціалізованого суду».
Відтак, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд».
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, з огляду на наступне.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України із зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_1 , про що свідчать копії паспорта серії НОМЕР_1 .
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 16.07.2015 позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
У період з 25.05.2009 позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 по 12.06.2020 - проходив службу на різних посадах в Головному управлінні Національної поліції в Донецькій області.
12.06.2020 наказом Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 12.06.2020 № 246 о/с ОСОБА_1 було звільнено зі служби в поліції відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням), що підтверджується копією відповідного наказу.
Довідкою від 08.07.2022 № 1421/12/03-2022 підтверджено, що у період з 2015 року по 2020 рік позивач не використовував додаткову відпустку як учасник бойових дій.
Крім того, судом встановлено, що під час проходження служби позивач здійснював чергування:
у 2016 році - 20 чергувань (9 добових чергувань, 11 у денну зміну);
у 2017 році - 123 чергувань (5 добових чергувань, 118 у денну зміну);
у 2018 році - 64 чергування (21 добове чергування, 24 у денну зміну, 19 у нічну зміну);
у 2019 році - 94 чергування (92 у денну зміну, 2 у нічну зміну);
у 2020 році - 47 чергувань у денну зміну.
При цьому, доплата у нічний час позивачу здійснена лише у травні та червні 2017 року за 48 годин.
Крім того, у період з 07.11.2015 по 31.10.2017 позивачу не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення.
В свою чергу, одноразова грошова допомога при звільненні позивачу виплачена без включення індексації грошового забезпечення, про що свідчить довідка від 08.07.2022 № 269/2.
Проте, позивач, вважаючи, що з ним не було проведено повного розрахунку при звільненні, звернувся до суду з цим позовом.
Суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги, з чим погоджується суд апеляційної інстанції з наступних підстав.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» № 1282-ХІІ (далі - Закон № 1282-ХІІ) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до ст. 3 цього Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»). Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Відповідно до ст. 5 Закону № 1282-ХІІ підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Відповідно до ст. 6 Закону № 1282-ХІІ у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок №1078).
Згідно із пунктом 1-1 Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 №491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Пунктом 4 Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
З викладеного вище виходить, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Положеннями Закону № 1282-XII та Порядку № 1078 визначено джерело коштів на проведення індексації.
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Виплата індексації не ставиться вищевказаними нормативно-правовими актами у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації, посилання на відсутність фінансування у відповідача є необґрунтованою.
В рішенні Конституційного суду України № N 7-рп/2004 від 17 березня 2004 року по справі № 1-13/2004 зазначено, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України (254к/96-ВР) відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України (254к/96-ВР) перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (Рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 N 8-рп/99 (v008p710-99) у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 N 5-рп/2002 (v005p710-02) у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій). Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба в Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 N 5-рп/2002 (v005p710-02) у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
Така позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 19 липня 2019 року у справі № 240/4911/18, від 20 листопада 2019 року у справі № 620/1892/19, від 21 листопада 2019 року у справі № 815/5547/17, від 05 лютого 2020 року по справі № 825/565/17.
Таким чином, невиплата позивачу індексації за період з 07.11.2015 по 31.10.2017 включно є протиправною.
Щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби без урахування індексації грошового забезпечення, суд звертає увагу на наступне.
Конституційний Суд України в рішенні від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 зазначив, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
На підставі системного аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.
Отже, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення поліцейських, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті. Звільнення особи зі служби в поліції жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.
Враховуючи те, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, відповідач не мав права на розрахунок одноразової грошової допомоги при звільнені позивачу без включення індексації грошового забезпечення.
Розділом VI Порядку № 260 визначена виплата одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби.
Пунктом 2 цього розділу визначено, що поліцейським, які звільняються із служби за власним бажанням та мають календарну вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Керуючись зазначеним, з метою належного та повного захисту прав позивача, суд вважає за належне визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області, яка полягає у нездійсненні нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби ОСОБА_1 з розрахунку місячного грошового забезпечення із включенням до його складу індексації, а також зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити недоплачену частину одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням до його складу індексації.
Щодо не нарахування та не виплати грошової компенсації за невикористанні дні щорічної оплачуваної відпустки за 2015 рік у кількості 3 діб.
Довідкою Управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 08.07.2022 № 1422/12/03-2022 зазначено, що у період 2015-2020 роки позивачем у 2015 році не використана відпустка у кількості 3 доби.
Відповідно до частин 10, 11 статті 93 Закону України "Про Національну поліцію" за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.
За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Частиною 1 статті 24 Закону України "Про відпустки" передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Рішенням Конституційного Суду України від 07.05.2002 №8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.
Суд погоджується з не врегулюванням положеннями Закону України "Про Національну поліцію" та Порядком № 260 питання компенсації не відбутої частини відпустки поліцейському за минулі роки, тому при вирішенні вказаного питання підлягають застосуванню приписи КЗпП України, Закону України "Про відпустки", Порядку № 100.
Відповідно до частини 1 статті 83 КЗпП України та частини 1 статті 24 Закону України "Про відпустки", у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 19.01.2021 у справі № 160/10875/19, згідно з якою здійснено відступ від правового висновку Верховного Суду, сформованого в судових рішеннях у справах № 818/1276/17, № 820/5122/17, № 808/2122/18, № 825/1038/16 та висловлено позицію, що правильним є правовий висновок, який було викладено у постанові від 23.10.2019 в справі № 826/8185/18.
Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Поряд з цим, суд зауважує, що компенсація за дні невикористаної відпустки має бути розрахована з урахуванням індексації, адже індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення поліцейських, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
З огляду на наведене, позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 січня 2023 року у справі № 200/3957/22 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 09 серпня 2023 року.
Судді А.В. Гайдар
Е.Г. Казначеєв
І.Д. Компанієць