09 серпня 2023 року справа №200/4845/22
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Казначеєв Е.Г., Компанієць І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 січня 2023 року (головуючий суддя І інстанції Арестова Л.В.), складеного в повному обсязі 09 січня 2023 року, у справі № 200/4845/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 , позивач, звернувся з позовом до Донецького окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про:
- скасування рішення №057250004540 про відмову в призначенні пенсії від 15.07.2022;
- зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 №1407 про призначення пенсії від 07.07.2022 відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та зарахувати до страхового та пільгового стажу за Списком №1-шахтарі період роботи з 01.06.2019 по 30.06.2022, на підприємстві ВП Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» в якості машиніста приймальної машини на підземних роботах дільниці підйомних установок та ремонту армування вертикальних стовбурів, та до страхового стажу з 26.01.1996 по 31.12.1998.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2022 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09 січня 2023 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №057250004540 від 15.07.2022 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 26.01.1996 по 31.12.1998, до загального страхового та пільгового стажу за Списком №1 період роботи з 01.06.2019 по 30.06.2022.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.07.2022 про призначення пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 січня 2023 року у справі № 200/4845/22 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянтом зазначено, що на час розгялду заяви позивача в управлінні були відсутні відомості щодо сплати страхових внесків, у зв'язку з чим, управління не мало права врахувати спірні періоди роботи позивача до страхового та пільгового стажу
Крім того, апелянтом зазначено, що запис проведений у трудовій книжці (вкладиш без трудової книжки не дійсний) та на титульній сторінці не відповідає паспортним данним позивача (заповнені російською мовою).
Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, з огляду на наступне.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 .
07.07.2022 через вебпортал Пенсійного фонду України позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
До заяви були додані, зокрема, наступні копії документів: паспорт, ідентифікаційний код, трудова книжка та вкладиш до трудової книжки колгоспника.
15.07.2022 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, прийняв рішення №057250004540 про відмову в призначенні пенсії, що не заперечується відповідачами, зі змісту якого вбачається, що за наданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 26.01.1996 по 31.12.1998, оскільки запис проведений у вкладиші трудової книжки (вкладиш без трудової книжки не дійсний) та на титульній сторінці прізвище ОСОБА_2 на українській мові, а у паспорті ОСОБА_3 .
До пільгового стажу за Списком №1 не зараховано період роботи з 01.06.2019 по 30.06.2022, оскільки відсутня сплата внесків у Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, спірним при розгляді даної справи є питання правомірності відмови відповідача у призначені пенсії позивачу.
Приймаючи спірне рішення, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи підтверджують його право на зарахування спірних періодів роботи до страхового та пільгового стажу та зобов'язав управління повторно розглянути заяву позивача.
Суд апеляційної інстанції погоджує висновки суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі за текстом Закон № 1058-IV).
Абзацом першим частини першої статті 24 Закону України № 1058-IV, визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не менше ніж мінімальний страховий внесок.
Страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, що підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.
Така редакція існує після визнання неконституційними змін, внесених пунктом «б» підпункту 10 пункту 35 Розділу 2 Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-6 визнаних такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.
Відповідно до п.6 ст. 92 Конституції України включно законами України визначаються зокрема, форми і види пенсійного забезпечення. Такими законами є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-12 та Закон України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» №1058 від 9 липня 2003 року.
Механізм обов'язкового пенсійного страхування передбачає відповідні державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх пенсійних прав.
Статтею 113 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.
Згідно ч. 1 ст. 16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-IV) платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску.
Таким чином, обов'язок щодо сплати єдиного внеску покладений саме на роботодавця, який здійснював нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати.
Суд наголошує, що позивач не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов'язків підприємством, зокрема, щодо несплати страхових внесків підприємством.
В індивідуальних відомостях застрахованої особи ОСОБА_1 (Форма ОК-5), номер облікової картки застрахованої особи НОМЕР_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , відсутні відомості про сплату страхових внесків (єдиного внеску) за період з 01.06.2019 по 30.06.2022.
Відповідно до довідки ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» №127 від 06.09.2022 ОСОБА_1 працює у ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» з 20.05.2015 по теперішній час та в період з 01.06.2019 по 31.07.2022 роботодавець щомісячно на зарплату позивача нараховував єдиний соціальний внесок (ЄСВ) у розмірі 22%.
Відтак, незарахування періодів роботи позивача з 01.06.2019 по 30.06.2022 до загального страхового та пільгового стажу за Списком №1 є протиправним.
Колегія суддів вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги в частині невідповідності паспортних даних у трудовій книжці (її вкладиші) із паспортом в частині її заповнення російською мовою, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 2.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованої Міністерством юстиції України 17.08.1993 за №110 (далі - Інструкція № 58), трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами.
Відповідно до пункту 2.2 Інструкції №58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
За результатом розгляду справи судом встановлено, що графи «Фамилия», «Имя», «Отчество» на титульних сторінках вкладишу до трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_4 від 01.08.1988 та трудової книжки позивача серії НОМЕР_5 від 26.10.1987 заповнені російською мовою, а саме: « ОСОБА_4 », що відповідає даним паспорта позивача серії НОМЕР_1 .
Однак, суд зазначає, що позивач, який у даному випадку був працівником, не може нести відповідальність за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Адже, невиконання підприємством та центром зайнятості вимог пунктів 2.1, 2.2 Інструкції №58 не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічні висновки наведені також в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 по справі № 754/14898/15-а.
Відповідно до записів №6-12, 32-40 вкладишу до трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_4 від 01.08.1988 та записів №41-42 трудової книжки серії НОМЕР_5 від 26.10.1987, на ім'я ОСОБА_1 , позивач:
- з 26.01.1996 по 04.07.2005 - працював на різних посадах в Павлоградській дистанції колії Придніпровської залізниці;
- з 20.05.2015 - працює на різних посадах з повним робочим днем в шахті на підприємстві ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля».
Графи «Фамилия», «Имя», «Отчество» на титульних сторінках вкладишу до трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_4 від 01.08.1988 та трудової книжки серії НОМЕР_5 від 26.10.1987 заповнені російською мовою, а саме: « ОСОБА_4 ».
Відтак, доводи щодо не підтвердження страхового стажу за період роботи позивача з 26.01.1996 по 31.12.1998, оскільки запис проведений у вкладиші трудової книжки (вкладиш без трудової книжки не дійсний) та на титульній сторінці прізвище ОСОБА_2 на українській мові, а у паспорті ОСОБА_3 , не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає правильним висновки суду першої інстанції щодо скасування рішення Пенсійного органу, зобов'язання повторно розглянути заяви позивача із зарахуванням спірних періодів до загального та пільгового стажу
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 січня 2023 року у справі № 200/4845/22 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 09 серпня 2023 року.
Судді А.В. Гайдар
Е.Г.Казначеєв
І.Д. Компанієць