09 серпня 2023 року справа № 580/5150/23
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гайдаш В.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач),в якому позивач просить:
- визнати протиправними (незаконними) дії та бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області щодо відмови обчисленні, нарахуванні та виплаті позивачу коштів компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням відповідачем строків виплати коштів пенсії позивача за період з 01.03.2019 по 30.11.2022 відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області здійснити обчислення, нарахування та виплату позивачу кошти компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням відповідачем строків виплати частини коштів пенсії виходячи з сум боргу, що обчислені відповідачем та сплачені у відповідності до постанови від 12.09.2019 Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №580/1222/19 та постанови від 07.11.2019 Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №580/1651/19 із значною затримкою, за період з 01.03.2019 по дату сплати відповідних сум коштів пенсії відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та з урахуванням трьох відсотків річних на загальну суму 24060,99 грн;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області сплатити нараховані кошти компенсації в сумі 24060,99 грн. однією сумою без відстрочок та розстрочення відповідно до норм спеціальних Законів та без застосування положень підзаконних нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, які суперечать нормам Законів.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем зазначено, що на його думку відповідач протиправно відмовив у виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за період з 01.03.2019 по 30.11.2022 у відповідності до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням відповідачем строків виплати частини коштів пенсії виходячи з сум боргу, що обчислені відповідачем та сплачені у відповідності до постанови від 12.09.2019 Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №580/1222/19 та постанови від 07.11.2019 Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №580/1651/19 із значною затримкою, за період з 01.03.2019 по дату сплати відповідних сум коштів пенсії відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та з урахуванням трьох відсотків річних на загальну суму 24060,99 грн.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 10.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Відповідач у визначений судом строк відзив на позов не подав.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом із матеріалів справи встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Черкаській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
На виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2019 у справі №580/1222/19 позивачу здійснено перерахунок пенсії, доплату пенсії за період з 05.03.2019 до 04.09.2019 у сумі 6931,99 зараховано на картковий рахунок позивача 10.06.2021.
Крім того, на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2019 у справі №580/1651/19 позивачу здійснено перерахунок пенсії, доплату пенсії за період з 01.05.2019 до 06.11.2019 у сумі 43226,87 зараховано на картковий рахунок позивача 09.11.2022.
Позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини пенсії, у зв'язку з порушенням строків виплати їй заборгованої пенсії за період з 01.03.2019 по 30.11.2022.
Відповідач листом від 15.06.2023 №6850-7420/К-05/8-2300/23 повідомив позивача про відсутність правових підстав для нарахування та виплати йому компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у відповідності до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано, що відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положення ст. 46 Конституції України, передбачають, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Питання, пов'язані із здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовано Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-III та Порядком проведення компенсації громадянам трати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати, прийнятим для реалізації зазначеного Закону та затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.
Відповідно до ст. 1 Закону України №2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Зі змісту цієї норми вбачається, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як виплати грошового доходу у встановлені строки його виплати.
Так, ст. ст. 2, 3 Закону України № 2050-ІІІ встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, - один і більше календарних місяців, за якого виникає право на компенсацію, - один і більше календарних місяців, та визначає поняття «доходи» - доходи громадян, які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).
Приписами ч. 2 ст. 2 Закону України № 2050-ІІІ визначено, що під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).
Відтак, у розумінні Закону України № 2050-ІІІ пенсія є доходом громадянина, вона не носить разового характеру навіть у випадку її присудження за рішенням суду. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого роду проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Згідно з п. 1 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати №159, його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Пунктом 4 Порядку № 159 закріплено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням, правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
При цьому, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Використане у ст. 3 Закону України №2050-ІІІ та п. 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 46 Закону №1058-IV, ст. 2 Закону України №2050-ІІІ та Порядком №159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Водночас, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у даній справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин, у розумінні положень ст. 1-3 Закону України №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159, дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.
Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права висловлений Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року (справа № 336/4675/17), від 21 червня 2018 року (№ 523/1124/17), від 03 липня 2018 року (справа № 521/940/17).
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсацію виплачують за рахунок: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
З огляду на зазначене, суд вважає, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушення строків виплати пенсії, оскільки у розумінні Закону України №2050-III пенсія є доходом громадянина, вона не носить разового характеру навіть у випадку її присудження за рішенням суду, і порушення строків її виплати означає втрату громадянином частини свого доходу, і нарахування та виплата пенсії позивачу відбулись на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2019 у справі №580/1222/19 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2019 у справі №580/1651/19, а несвоєчасне нарахування і виплата таких сум відбулись саме з вини органу, що призначає і виплачує пенсію.
Аналогічний підхід до застосування вказаних норм Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати №159, висловлений Верховним Судом у постанові від 14 травня 2019 року (справа № 804/2994/18).
Крім того, суд враховує, що висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 759/9631/17, у якій суд зазначив, що: «Основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 55 Закону № 2262-XII, ст. 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у даній справі - органом Пенсійного фонду України) добровільно чи на виконання судового рішення».
Таким чином, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо відмови позивачу у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати нарахованої пенсії є протиправними, як наслідок, відповідач зобов'язаний нарахувати та виплатити позивачу зазначену компенсацію.
Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів саме у сумі 24060,99 грн та здійснити виплату нарахованої компенсації в сумі 24060,99 грн однією сумою без відстрочок та розстрочення відповідно до норм спеціальних Законів та без застосування положень підзаконних нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, які суперечать нормам Законів, то у задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити, оскільки обрахунок конкретної суми компенсацію втрати частини доходів належить до дискреційних повноважень відповідача.
Крім того, згідно ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.
З аналізу викладеного вбачається, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
У зв'язку із викладеним суд звертає увагу на те, що станом на час розгляду справи відсутні підстави вважати, що відповідачем будуть протиправно застосовані у майбутньому під час нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів із застосуванням відстрочення та розстрочення відповідно до норм спеціальних Законів та із застосуванням положень підзаконних нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, які суперечать нормам Законів, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
На підставі вищевикладених обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підстави для розподілу судових витрат відстні.
Керуючись ст. ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд,
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням відповідачем строків виплати коштів пенсії позивача за період з 01.03.2019 по 30.11.2022 відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням відповідачем строків виплати частини коштів пенсії виходячи з сум боргу, що обчислені відповідачем та сплачені у відповідності до постанови від 12.09.2019 Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №580/1222/19 та постанови від 07.11.2019 Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №580/1651/19 із значною затримкою, за період з 01.03.2019 по дату сплати відповідних сум коштів пенсії відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та з урахуванням трьох відсотків річних.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Віталіна ГАЙДАШ