09 серпня 2023 року Справа № 480/5094/23
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Прилипчука О.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/5094/23
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України, Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум,
третя особа - Сумський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки
про визнання протиправним та скасування рішення, визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
До Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Міністерства оборони України, в якій просить:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку із встановленням інвалідності II групи з 21.12.2018, внаслідок поранення (травм), пов'язаних із захистом Батьківщини, оформлену протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 10.03.2023 р. № 3/в.
2. Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не призначення, не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності II групи з 21.12.2018, внаслідок поранення (травм), пов'язаних із захистом Батьківщини;
3. Зобов'язати Міністерство оборони України призначити, нарахувати та виплати одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 у зв'язку із встановленням інвалідності II групи з 21.12.2018, внаслідок поранення (травм), пов'язаних із захистом Батьківщини відповідно до вимог ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та в Порядку затвердженим Постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 р., та наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 14.12.2016 старшого солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1 старшого понтонера понтонного відділення понтонного взводу понтонно-мостової роти понтонно-мостового батальйону, звільнено наказом командира 91 ОПОЗ № 59-РС у відставку за пунктом “б” (за станом здоров'я) частини шостої статті 26 ЗУ “ Про військовий обов'язок і військову службу” від 04.04.06 № 3597-ІУ.
06.12.2016 р. під час первинного огляду органами МСЕК, позивача визнано особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок захворювання пов'язаного із захистом Батьківщини.
21.12.2018 р. під час повторного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю II групи внаслідок цієї ж причини (довідка МСЕК серія 12 ААА № 484825 від 06.12.2018).
17.11.2022 році позивач звернувся із заявою для призначення одноразової грошової допомоги, проте згідно з витягом з протоколу №3/в від 10.03.2023 року, комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою грошової допомоги та компенсаційних сум дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги посилаючись на п.8 ст. 16-3 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
З даним висновком комісії МОУ позивач не згоден, вважаючи таку відмову протиправною позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 01.06.2023 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та залучено Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум у якості співвідповідача до участі у справі.
Відповідач (Міністерство оборони України) у відзиві на позовну заяву зазначив, що відповідно до Довідки МСЕК серії 12ААА № 944856 від 21.12.2018 року, II групу інвалідності при повторному огляді МСЕК було встановлено позивачу саме з 21.12.2018 року, а тому при вирішенні питання щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги необхідно керуватися законодавством, що діяло станом на цей день, а саме Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та Порядком № 975 в редакції станом на 21.12.2018 року.
Щодо пропущення позивачем строку реалізації права на призначення одноразової грошової допомоги відповідач зазначив, що позивач просив суд зобов'язати Міністерство оборони України призначити, нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням інвалідності II групи з 21.12.2018 року. При цьому, пунктом 8 статті 16-3 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” імперативно визначено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
В свою чергу, в абзаці 3 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.13 р. № 975 “Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві” встановлено, що допомога, яка не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Разом з цим, відповідно до абзацу 3 п. 3 Порядку № 975 (в редакції станом на час встановлення позивачу II групи інвалідності, з 21.12.2018 року), днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - є дата, що зазначена у довідці медико- соціальної експертної комісії.
Таким чином, правовий аналіз законодавства України з питань призначення, виплати, перерахунку чи доплати одноразової грошової допомоги чітко показує, що дата (21.12.2018), яка зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААА № 944856 від 21.12.2018 року про встановлення позивачу II групи інвалідності, є датою виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, через що треба застосовувати той порядок, який діяв саме на дату встановлення позивачу II групи інвалідності.
Із матеріалів справи, а саме з довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААА № 944856 від 21.12.2018 року вбачається, що днем виникнення права на одноразову грошову допомогу у позивача є 21.12.2018 року, а отже відповідно до вказаних вище приписів Постанови КМ України від 25.12.13р. № 975 та затвердженого нею Порядку, вирішення питання про призначення та виплату одноразової грошової допомоги повинно здійснюватись на підставі редакції нормативно - правових актів, які були чинні на дату саме встановлення позивачу II групи інвалідності, тобто, станом на 21.12.2018 року.
При цьому, норма пункту 8 статті 16-3 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, яка визначає, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права, набрала чинності з 01 січня 2014 року відповідно до пункту 1 Перехідних положень Закону України “Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців” № 5040-VI від 04 липня 2012 року.
Враховуючи вищезазначене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 24-28).
Ухвалою суду від 22.06.2023 залучено до участі в розгляді даної справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Сумський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.
У поясненні на позовну заяву Сумський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки зазначив, що вважає відмову комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою грошової допомоги та компенсаційних сум (оформлену протоколом № 3/в від 10.03.2023), правомірною, обґрунтованою і такою, що відповідає положенням законодавства України, чинним на момент виникнення права на призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, отриманою військовослужбовцем внаслідок виконання обов'язків військової служби, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 54-57).
Дослідивши матеріали адміністративної справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 походив військову службу за контрактом у Збройних Силах України на посаді старшого понтонера понтонного відділення понтонного взводу понтонно-мостової роти понтонно-мостового батальйону та 15.12.2016 був звільнений у відставку (за станом здоров'я), у військовому званні “старший солдат” (а.с. 10 звор.бік).
06.12.2016 за результатом первинного огляду МСЕК ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини,що підтверджується копією довідки МСЕК серія 12ААА № 484825 від 07.12.2016 (а.с. 9)
Під час повторного огляду органами МСЕК, який відбувся 21.12.2018, позивача визнано особою з інвалідністю ІІ групи (безтерміново) з тих же причин: внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, що підтверджується копією довідки МСЕК серія 12ААА № 944856 від 03.01.2019 (а.с. 9 звор.бік).
17.11.2022 позивач звернувся до Міністерства оборони України із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, за результатами розгляду якої рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою грошової допомоги та компенсаційних сум, отримав відмову, оформлену Протоколом засідання Комісії № 3/в від 10.03.2023, яка мотивована пропуском трирічного строку, встановленого для реалізації права на отримання такої допомоги (на підставі п. 8 ст. 16-3 ЗУ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (а.с. 10).
Не погодившись з наведеною відмовою, позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною п'ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі -Закон № 2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону № 2011-XII дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Статтею 16 Закону № 2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Згідно з частинами 6, 8, 9 статті 16-3 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст) визначає Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975).
Відповідно до пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності.
Як свідчать матеріали справи, 06.12.2016 за результатом первинного огляду МСЕК ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини,що підтверджується копією довідки МСЕК серія 12ААА № 484825 від 07.12.2016 (а.с. 9)
Під час повторного огляду органами МСЕК, який відбувся 21.12.2018, позивача визнано особою з інвалідністю ІІ групи (безтерміново) з тих же причин: внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, що підтверджується копією довідки МСЕК серія 12ААА № 944856 від 03.01.2019 (а.с. 9 звор.бік).
Отже, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про встановлення ІІ інвалідності, тобто 06.12.2016.
Оскільки позивач звернувся до Міністерства оборони України із заявою для призначення одноразової грошової допомоги 17.11.2022, а інвалідність йому встановлена 06.12.2016 та 21.12.2018, то позивач не має права на призначення одноразової грошової допомоги, оскільки право на отримання одноразової грошової допомоги позивач мав право реалізувати протягом трьох років з дня виникнення у нього такого права відповідно до пункту 8 статті 16-3 Закону № 2011-XII.
Крім того, суд звертає увагу, що саме право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст.16 Закону № 2011-XII виникає при первісному встановленні групи інвалідності внаслідок військової служби і має бути реалізовано протягом трьох років. В подальшому, при зміні групи інвалідності на більш вищу, особа набуває право на отримання різниці між допомогою, що вже виплачена, та тією, на яку він набуває право у зв'язку з встановленням вищої групи.
Щодо посилання представника позивача на п.12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо продовження строків дії під час карантину, суд зазначає наступне.
Так, ч. 8 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
У постанові від 03.08.2021 у справі № 480/4365/20 Верховний Суд зазначив наступне:
«Порядок № 499 та Порядок № 975 є підзаконними нормативно-правовими актами і їх положення не можуть суперечити акту вищої юридичної сили - Закону № 2011-XII. При цьому, як було зазначено вище, ні Порядок № 499, ані Порядок №975 не встановлюють строків звернення заінтересованої особи із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, а встановлюють порядок та умови звернення щодо її призначення та виплати, в той же час, строкові обмеження щодо виплати одноразової грошової допомоги установлені частиною восьмою статті 16-3 № 2011-XII, яка набрала чинності з 1 січня 2014 року, та відповідно до пункту 2 Перехідних положень Закону №5040-VI застосовується і до випадків, які сталися до 1 січня 2014 року, однак щодо яких рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, не приймалося.
Таким чином, суд наголошує, що законом встановлено преклюзивний (присічний, присікальний або обмежений) (від лат. praeclusio - закривання або перешкода) трирічний строк на звернення до уповноваженого органу для осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, тобто строк, з яким пов'язане існування (виникнення або припинення) права і закінчення якого тягне за собою втрату такого права.
Встановлення законом обмеженого строку є однією з умов дисциплінування фізичних осіб як учасників публічно-правових відносин при реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги. У випадку пропуску такого строку виключними підставами для визнання судом поважними причин такого пропуску може бути лише наявність об'єктивно непереборних обставин, які пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.»
Наведені доводи суду також узгоджуються із постановою Верховного суду від 02 червня 2023 року по справі№ 580/4350/20.
Отже, враховуючи зазначені висновки Верховного Суду, суд приходить висновку про відсутність підстав для продовження строків визначених ч.8 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та відповідно про відсутність підстав для призначення одноразової грошової допомоги, так як право на отримання одноразової грошової допомоги позивач мав реалізувати протягом трьох років з дня виникнення у нього такого права відповідно до ч. 8 ст. 16-3 Закону № 2011-XII.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, в задоволенні яких слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, третя особа - Сумський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправним та скасування рішення, визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.А. Прилипчук