про закриття провадження у справі
08 серпня 2023 року Справа № 480/1153/23
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Опімах Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління "Центр надання адміністративних послуг" Виконавчого комітету Путивльської міської ради Сумської області, третя особа - ОСОБА_2 , про зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління "Центр надання адміністративних послуг" Виконавчого комітету Путивльської міської ради Сумської області про зобов'язання Управління "Центр надання адміністративних послуг" Виконавчого комітету Путивльської міської ради Сумської області скасувати рішення про зняття з реєстрації місця проживання відносно ОСОБА_1 від 11.01.2023. Позовні вимоги обгрунтовує тим, що після отримання витягу з реєстру територіальних громад 12.01.2023 їй стало відомо про те, що її знято з реєстрації 11.01.2023. На звернення до відповідача з метою отримання роз'яснень щодо підстав зняття її реєстрації місця проживання отримала відповідь, що її було знято з реєстрації за заявою власника житла відповідно до підпункту 2 пункту 1 статті 18 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" та відповідно до підпункту 5 пункту 50 постанови Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265 "Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад". Вважає таке рішення відповідача протиправним та зазначає, що вона як член родини власника житла має право користуватися житлом. За адресою: АДРЕСА_1 , вона зареєстрована з 04.07.2001, зареєструвалася за згодою власника, іншого житла не має, а тому продовжує проживати в цьому будинку. Крім того, разом з нею за вказаною адресою проживають та зареєстровані її неповнолітні діти. Отже, підстави для зняття її з реєстрації відсутні.
Відповідач позов не визнав, у наданому суду відзиві на позовну заяву зазначив, що відповідно до підпункту 2 пункту 1 статті 18 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі звернення до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг за місцем задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється за заявою власника житла приватної форми власності, поданої у паперовій формі, стосовно повнолітньої особи, місце проживання (перебування) якої зареєстровано або задекларовано в житлі, що належить власнику на підставі права власності. У разі подання власником житла заяви про зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини чи одного з них така дитина підлягає зняттю із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) разом із її батьками або іншими законними представниками чи одним із них. Так, 11.01.2023 власник житла ОСОБА_2 подав заяву про зняття ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із задекларованого/зареєстрованого місця проживання на підставі дублікату договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві власності та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. На підставі цієї заяви сектор з реєстрації місця проживання управління "ЦНАП" Виконавчого комітету Путивльської міської ради прийняв рішення про зняття із задекларованого місця проживання ОСОБА_1 . У свою чергу, сектор з реєстрації місця проживання управління "ЦНАП" Виконавчого комітету Путивльської міської ради як суб'єкт владних повноважень вправі прийняти рішення про відмову у знятті із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) особи виключно з підстав, передбачених законом. У спірних правовідносинах таких підстав відповідачем не встановлено. Вважає, що порушень вимог чинного законодавства ним не допущено. Просив у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 27.02.2023 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою від 13.07.2023 суд залучив до участі у справі у якості третьої особи ОСОБА_2 .
ОСОБА_2 надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що рішенням Путивльського районного суду Сумської області від 17.01.2022 розірвано шлюб між ОСОБА_3 (його сином) та ОСОБА_1 . Після розірвання шлюбу до 11.01.2023 ОСОБА_1 проживала разом з ними у його будинку за адресою: АДРЕСА_1 . На прохання знятися з реєстрації за вказаною адресою позивач не реагувала. За час спільного проживання з позивачкою в сім'ї постійно виникали сварки, вона псувала жиле приміщення та порушувала правила співжиття, не здійснювала оплату комунальних послуг, які на неї нараховувалися, не брала участі в інших витратах на утримання житла та у веденні спільного побуту. У зв'язку з цим він як одноособовий власник житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 , та маючи всі передбачені законом права вимагати усунення будь-яких порушень права власності, на підставі ст. 18 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" подав до органу реєстрації за місцем зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 відповідну заяву про отримання адміністративної послуги зі зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб, на підставі якої ОСОБА_1 знято з реєстрації. Крім того, зазначає, що ОСОБА_1 подала до Путивльського районного суду Сумської області позовну заяву до ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей Путивльської міської ради Сумської області, про визначення місця проживання дитини, в якій зазначила інше місце її проживання, а саме: АДРЕСА_2 , ніж вона зазначила в цій позовній заяві. Також, до Путивльського районного суду Сумської області позивач подала позовну заяву до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом вселення, підготовче засідання у справі призначене на 14.08.2023 о 14:00. Вважає необгрунтованими доводи позивачки щодо того, що вона є членом його сім'ї, бо з 04.07.2001 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки вона не надала доказів того, що з ним або з членами його родини пов'язана спільним побутом та має взаємні права та обов'язки осіб, які об'єдналися для спільного проживання. Звертає увагу, що позивач має інше житло для власного проживання, а саме: АДРЕСА_2 , де і зареєстрована. У свою чергу, доводи протиправності оскаржуваного рішення Управління "Центр надання адміністративних послуг" Виконавчого комітету Путивльської міської ради Сумської області в аспекті порушення саме житлових прав позивача у зв'язку зі зняттям її з реєстрації у позовній заяві відсутні. Вважає позовні вимоги безпідставними та просить суд відмовити в задоволенні позову.
Вивчивши матеріали справи й оцінивши докази у справі, суд вважає, що провадження у справі необхідно закрити з огляду на таке.
Судом встановлено, що спір між сторонами виник у зв'язку з прийняттям відповідачем рішення про зняття позивача - ОСОБА_1 - з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Таке рішення, на думку позивача, перешкоджає їй у реалізації права користування житлом як члену сім'ї власника житла.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. За змістом п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер.
Із правового аналізу вказаних норм вбачається, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія чи бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їхнього виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їхніх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних з реалізацією публічної влади.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суд повинен виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Такий висновок суду відповідає висновкам Верховного Суду в тотожних за змістом і суб'єктним складом правовідносинах, викладених у постановах від 20 жовтня 2022 року у справі № 640/549/21, від 21 вересня 2020 року у справі № 260/1539/19, від 22 травня 2019 року у справі № 826/10011/16, від 18 червня 2019 року у справі № 537/3653/16-а, від 30 липня 2019 року у справі № 826/7335/17, від 31 липня 2019 року у справі № 2340/3949/18, від 05 серпня 2020 року у справі № 265/3034/19, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 826/15287/17.
У даному випадку позивач оскаржує рішення Управління "Центр надання адміністративних послуг" Виконавчого комітету Путивльської міської ради Сумської області про зняття її з реєстрації за адресою: Сумська область, Конотопський район, м. Путивль, пров. Студентський, буд. 9.
Тобто, предметом спору в цій справі є питання про захист цивільного права у спорі щодо користування житлом.
Суд вважає необхідним зауважити, що приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи, що предметом спірних правовідносин є рішення Управління "Центр надання адміністративних послуг" Виконавчого комітету Путивльської міської ради Сумської області від 17 липня 2020 року про скасування реєстрації місця проживання позивача, цей позов подано на поновлення права позивача у сфері житлових відносин і він має приватноправовий характер.
У свою чергу, оскільки спір про скасування рішення про зняття з реєстрації місця проживання позивача може впливати на майнові права та інтереси як позивача, так і третьої особи, реалізацію її права на користування спірним будинком, то цей спір стосується приватноправових відносин та, незважаючи на участь у спорі суб'єкта владних повноважень, не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Суть та характер спірних правовідносин, їхній суб'єктний склад, спрямованість заявлених вимог і механізми (засоби) їх задоволення у своїй сукупності зводяться до того, що предметом спору у цій справі є вимоги про захист майнового права на нерухоме майно або захист житлових прав, або/та захист кожним із цього складу учасників справи свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Захист цього права можна здійснити одним із способів, передбачених цивільним законом, за правилами цивільного судочинства.
Спір про захист права конкретної особи на майно чи житло є не публічним, а приватноправовим. Держава, юридичні особи публічного права можуть бути учасниками цивільних правовідносин, але їхня участь у цих відносинах не змінює характеру (суті) спірних правовідносин, не перетворює такий спір на публічно-правовий і не дозволяє поширювати на них положення адміністративної юрисдикції.
Відповідно до п. 1, абз. 2 п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Даний спір не є публічно-правовим і не підпадає під визначення адміністративної справи, наведене у п. 1, абз. 2 п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, тому юрисдикція адміністративних судів, встановлена ст. 19 КАС України, на цей спір не поширюється.
Цей позов не є адміністративним, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту її прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини фраза "встановленого законом", крім іншого, поширюється на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність; у разі перевищення судом повноважень, які чітко викладені в процесуальному законі, такий суд не може вважатися "судом, встановленим законом" у значенні п. 1 ст. 6 Конвенції (справа "Сокуренко і Стригун проти України", заяви № 29458/04 та № 29465/04).
У рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" Європейський суд з прав людини також зазначив, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів ".
Таким чином, у даному випадку адміністративний суд не є "судом, встановленим законом" в контексті вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, спір між позивачем і відповідачем у цій справі не є публічно-правовим, тому у суду відсутні підстави розглядати даний спір в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно, правовідносини, які склалися між сторонами, є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору, що розглядається в порядку адміністративного судочинства, оскільки в цьому випадку існує спір про майнове право, а саме про визнання прав, свобод та інтересів, що виникають із права власності та права на житло.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суд роз'яснює позивачці, що вона може звернутися з позовом до суду в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 238, ст.ст. 248, 256, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління "Центр надання адміністративних послуг" Виконавчого комітету Путивльської міської ради Сумської області, третя особа - ОСОБА_2 , про зобов'язання вчинити дії.
Роз'яснити позивачу, що розгляд цієї справи віднесено до суду цивільної юрисдикції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Л.М. Опімах