09 серпня 2023 року м. Рівне №460/1606/22
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді С.М. Дуляницька, розглянувши в порядку письмового провадження заяву про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, ухваленого в адміністративній справі за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинення певних дій,
У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій.
Рішенням від 20.04.2022, яке набрало законної сили 21.05.2022, позов задоволено повністю та здійснено розподіл судових витрат позивача по сплаті судового збору.
30.05.2022 за даним судовим рішенням видано два виконавчі листи.
Окремою ухвалою суду від 22.09.2022 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, вчинені на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20.04.2022 у справі №460/1606/22, в частині застосування при нарахуванні підвищення до пенсії ОСОБА_1 , як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” розрахункової величини - прожиткові мінімуми, а не мінімальні заробітні плати. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судового рішення. Установлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Рівненській області тридцятиденний строк з дня отримання (вручення) копії цієї ухвали для подання до суду доказів вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судового рішення.
Позивач звернулася до суду із заявою про визнання протиправними дії суб'єкта владних повноважень на виконання рішення суду у справі №460/1606/22. Заява обґрунтована тим, що на виконання рішення суду та окремої ухвали відповідач провів нарахування їй підвищення до пенсії, однак не у розмірі, визначеному рішенням суду, а саме: без врахування зміни розмірів мінімальної заробітної плати протягом відповідних календарних років. З огляду на вказане, позивач вважає, що при виконанні рішення суду та окремої ухвали відповідач діяв недобросовісно, всупереч судовому рішенню та не на підставі, не в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому такі дії відповідача є протиправними.
Заява відповідає вимогам ч. 2 ст. 383 КАС України та подана у строк, встановлений ч. 4 ст. 383 КАС України.
На виконання вимог абзацу 2 частини третьої статті 383 КАС України позивач долучив до заяви доказ її надсилання відповідачу засобами поштового зв'язку.
Підстави для повернення заяви відсутні (абз. 2 ч. 5 ст. 383 КАС України).
В силу вимог ч.5 ст.383 КАС України, суд розглянув вказану заяву в порядку письмового провадження.
При вирішенні даної заяви суд встановив та врахував таке.
Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже зазначені норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Відтак суд має з'ясувати, чи були оскаржувані дії пов'язані з виконанням судового рішення (продовжуючим правопорушенням), чи є самостійним предметом спору (новим правопорушенням).
Такий висновок суду узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 27.11.2018 №520/11829/17 (№К/9901/51263/18) (п.34).
Рішенням суду у справі №460/1606/22 підтверджено порушення права позивача, яке одночасно було відновлене шляхом зобов'язання відповідача здійснити з 26.07.2021 нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
Таким чином, вказаним судовим рішенням, яке набрало законної сили, достеменно встановлено спосіб його виконання.
Окремою ухвалою від 22.09.2022 у справі №460/1606/22 визнано протиправними дії відповідача вчинені на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20.04.2022 у справі №460/1606/22, в частині застосування при нарахуванні доплати до пенсії ОСОБА_1 , як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” розрахункової величини - прожиткові мінімуми, а не мінімальні заробітні плати та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судового рішення.
Підставою для винесення судом окремої ухвали слугували встановлені судом обставини щодо застосування відповідачем при нарахуванні доплати до пенсії розрахункової величини прожиткового мінімуму, а не мінімальної заробітної плати, всупереч судовому рішенню.
Суд встановив, що на виконання окремої ухвали суду органом Пенсійного фонду здійснено перерахунок позивачу підвищення до пенсії, визначеного статтею 39 Закону №796-XII, з 01.11.2022 - довічно, виходячи з мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2022 6500,00 грн (дві мінімальні заробітні плати становить 13000,00 грн), без урахування в наступних періодах зміни розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Суд наголошує, що резолютивна частина судового рішення зобов'язального змісту в цій справі повністю узгоджується з резолютивною частиною постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у зразковій справі №240/4937/18, щодо зобов'язання органу Пенсійного фонду України здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
Жодного неоднозначного тлумачення таке судове рішення не припускає.
Тому, виконуючи рішення суду в цій справі відповідач зобов'язаний був застосовувати розмір доплати дві мінімальні заробітні плати згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Так, законами України про Державний бюджет України на відповідний рік мінімальна заробітна плата становить:
з 01.01.2021 по 30.11.2021 - 6000,00 грн (6000,00 х 2 = 12000,00 грн);
з 01.12.2021 по 31.12.2021 - 6500,00 грн (6500,00 х 2 = 13000,00 грн).
Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” від 02.12.2021 №1928-IX установлені розміри мінімальної заробітної плати:
з 01.01.2022 по 30.09.2022 - 6500,00 грн (6500,00 х 2 = 13000,00 грн);
з 01.10.2022 по 31.12.2022 - 6700,00 грн (6700,00 х 2 = 13400,00 грн).
Враховуючи зміну розміру мінімальної заробітної плати у кожному році, відповідач має обов'язок перераховувати та виплачувати доплату до пенсії у порядку статті 39 Закону №796-ХІІ з урахуванням таких змін. Такий обов'язок виникає також у випадку, коли протягом відповідного календарного року згідно із законодавством змінюється розмір мінімальної заробітної плати.
Однак, суд встановив, що здійснюючи нарахування позивачу підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає на території зони гарантованого добровільного відселення, відповідач фактично застосував до спірних правовідносин розмір такого підвищення без урахування зміни розміру мінімальної заробітної плати протягом відповідного календарного року, чим порушив право позивача на отримання зазначеного підвищення у належному (більшому) розмірі, захищене відповідним судовим рішенням.
Відтак, такі дії органу Пенсійного фонду спрямовані на невиконання рішення суду 20.04.2022 у справі №460/1606/22.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно зі статтею 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).
Конституційний Суд України, розглядаючи справу, бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 21.07.2004 вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п.43).
Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. При цьому, добровільне виконання боржником судового рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є законодавчо встановленим обов'язком такого боржника.
Водночас, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про протиправність дій органу Пенсійного фонду при виконанні рішення суду та окремої ухвали у справі №460/4680/20, оскільки у такий спосіб суб'єкт владних повноважень сприяє тривалому порушенню права позивача на соціальний захист та належний рівень життя, яке гарантоване статтею 46 Конституції України та відновлене у судовому порядку.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи викладене, здійснюючи нарахування позивачу щомісячного підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону №796-ХІІ в редакції до 01.01.2015, з 26.07.2021 без урахування зміни розміру мінімальної заробітної плати протягом відповідного календарного року відповідачем порушено положення статей 46 та 129-1 Конституції України, статей 14 та 370 КАС України, статті 39 Закону №796-ХІІ (в редакції чинній до 01.01.2015).
Керуючись статтями 248, 256, 294, 295, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Постановити окрему ухвалу про виявлені порушення закону, яку довести до відома суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області при виконанні рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20.04.2022 у справі №460/1606/22 в частині застосування при нарахуванні ОСОБА_1 , починаючи з 26.07.2021, підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" розрахункової величини дві мінімальні заробітні плати без урахування зміни розміру мінімальної заробітної плати протягом відповідного календарного року.
Для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли встановленому судом порушенню закону, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції до 1 січня 2015 року, із застосуванням розрахункової величини дві мінімальні заробітні плати та з урахуванням зміни розміру мінімальної заробітної плати протягом календарного року (згідно з законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повідомити Рівненський окружний адміністративний суд про вжиті заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, у тридцятиденний строк з дня отримання (вручення) копії цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 09.08.2023.
Суддя С.М.Дуляницька