08 серпня 2023 р. № 400/1598/22
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом:Житомирського військового інституту ім. С.П. Корольова, пр-т Миру, 22, м.Житомир, 10023,
до відповідача:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
про:стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі в сумі 703 023,26 грн.,
Житомирський військовий інститут ім. С.П. Корольова (далі - позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 коштів у сумі 703 023,26 грн на відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідач проходил навчання та військову службу у Житомирському військовому інституті ім. С.П. Корольова за контрактом від 23.08.2017р., але 24.12.2021 позивача відраховано з числа курсантів інституту через недисциплінованість та звільнено з війсткової служби, внаслідок чого контракт був достроково розірваного. В зв'язку з чим повинен відшкодувати витрати, пов'язані з навчанням в розмірі 703023,26гр6.
Відповідач відзив на позов не надав, про розгляд справи повідомлявся ухвалою про відкриття провадження у справі, яка була направлена на адресу (зареєстроване місце проживання, підтверджене наданими Управління державної міграційної служби України в Миколаївській області відомостями) відповідача, але повернулась до суду без вручення її адресату.
Частиною 11 ст. 126 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) встановлено, що у разі повернення поштового відправлення з повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 проходив навчання та військову службу у Житомирському військовому інституті ім. С.П. Корольова з 23.08.2017р. по 24.12.2021р.
23.08.2017р. сторонами був укладений контракт відповідно до розділу ІІ «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008.
За умовами укладеного контракту відповідач зобов'язався відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, в якому проходить військову службу, в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби після закінчення вищого навчального закладу.
Наказом начальника Житомирського військового інституту ім. С.П. Корольова №36 дск (по особовому складу) від 24.12.2021р. відповідача відраховано з числа курсантів через недисциплінованість та звільнено зі служби у запас у звязку з ситематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем, внаслідок чого контракт було розірвано.
Відповідно до вимог п.10 ст.25 Закону України "Про військовий обовязок та війсьокву службу" відповдіач зобовязаний відшкодувати інституту витрати повязані з його утриманням в інтитуті, що підтверджується довідкою-розрахунком витрат виданою та складеною фінансово-економічною службою військового інституту, на підставі наданих відомостей відповідними службами з врахуванням наказу №419/831/240/605/537/219/534 від 16.07.2017р.
Відповідач був ознайомлений з розясненням щодо порядку відшкодування витрат інституту 24.12.2021р., що підтверджується матеріалами справи.
Оскільки самостійне відшкодування витрат на користь Інституту відповідачем не відбувається, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Спірні правовідносини щодо проходження громадянами України військової служби (навчання) у вищих військових навчальних закладах врегульовані нормами Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
За приписами ч. 3, 5 ст. 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» зарахування громадян України до вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів проводиться на добровільних засадах відповідно до особистих заяв після успішного складення вступних іспитів та відповідних випробувань.
З громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 вказаного Закону. Контракт про проходження військової служби на посадах осіб сержантського і старшинського або офіцерського складу після закінчення навчання укладається між громадянином та державою, від імені якої виступає уповноважений орган військового управління Збройних Сил України або іншого військового формування, для потреб якого він проходить підготовку, на строк, передбачений абзацами третім і шостим частини другої статті 23 вказаного Закону.
Згідно з п. 15, 16 Положення № 1153 з громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладаються: контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу, який є письмовою угодою, що укладається між громадянином і державою, від імені якої виступає Міністерство оборони України, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження військової служби (навчання). Право на укладення від імені Міністерства оборони України контракту про проходження військової служби надається: керівнику вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу - з курсантами цих закладів про проходження військової служби на посадах осіб сержантського та старшинського складу, офіцерського складу після закінчення вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу.
Відповідно до ч. 10 ст. 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до підпунктів "д", "е", "є", з", "и" пункту 1 частини п'ятої статті 26 вказаного Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
Пунктом 1 Порядку «Про відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 964 (далі - Порядок № 964) визначено механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі.
Відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв (п. 3 Порядку №964).
Розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів та відповідно до Порядку розрахунку витрат, який установлюється Міноборони разом з Мінфіном, МВС, Адміністрацією Держприкордонслужби, Управлінням державної охорони, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбою.
Відповідно до п. 2.1 Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16.07.2007 № 419/831/240/605/537/219/534 (далі - Порядок розрахунку витрат), відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищому навчальному закладі, а саме витрат, окрім іншого, на грошове забезпечення, продовольче забезпечення, медичне забезпечення та оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.
Позивач несе повну відповідальність за збереження та ефективне використання закріпленого за вказаним навчальним закладом майна. Отже, невідшкодування відповідачем витрат, пов'язаних з утриманням у Житомирському військовому інституті ім. С.П. Корольова, є прямою шкодою державі.
Витрати, пов'язані з утриманням ОСОБА_1 у Житомирському військовому інституті ім. С.П. Корольова, в розмірі 703023,26 грн. підтверджуються довідкою від 21.01.2022р. № 519/1/191.
Згідно з пп. 7-8 Порядку № 964 у разі відмови курсанта добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.
З огляду на вищезазначені норми та надані позивачем докази, та з урахуванням того, що контактом передбачено відшкодування витрат у разі дострокового його розірвання, з яким відповідач був ознайомлений і з умовами якого був згодний, суд вважає обґрунтованими доводи позивача щодо необхідності відшкодування позивачем витрат, пов'язаних з його утриманням у Житомирському військовому інституті ім. С.П. Корольова.
Доказів відшкодування відповідачем витрат позивачу, пов'язаних з його утриманням під час навчання у вищому навчальному закладі, на час розгляду справи суду не надано.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та їх належить задовольнити в повному обсязі.
Судові витрати у відповідності з ч. 2 ст. 139 КАС України відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов Житомирського військового інституту ім. С.П. Корольова (пр-т Миру, 22, м.Житомир, 10023, код ЄДРПОУ 08183359) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошові кошти в рахунок витрат пов'язаних з утриманням у вищому військовому навчальному закладі - Житомирському військовому інституті ім. С.П. Корольова в розмірі 703023,26грн. на р/р НОМЕР_2 МФО 820172, код 08183359 в ГУДКУ у м.Київ.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя І. А. Устинов