18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
07 серпня 2023 року м. Черкаси справа № 925/645/23
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Вовчанській К.Ю., без участі представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси справу за позовом Селянського (фермерського) господарства «Земля» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінтреко» про стягнення 95720 євро,
Позивач - Селянське (фермерське) господарство «Земля» звернувся в Господарський суд Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінтреко» (далі - відповідач) про стягнення, на підставі контракту № 1024/UA/2/2022 від 24.10.2022 року, 95720 євро боргу та відшкодування судових витрат.
Позов мотивований порушенням відповідачем порядку та строків оплати за товар, отриманий за контрактом № 1024/UA/2/2022 від 24.10.2022 року.
Відповідачем у справі є іноземний суб'єкт господарювання - юридична особа, створена за законодавством країни Угорщини - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мінтреко», реєстраційний номер підприємства: 01-09-202996, податковий номер: 23535321-2-43, місцезнаходження: 1196, Будапешт, вул. Ракоці, буд.129, каб. 3.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 17.05.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/645/22 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06.07.2023 року, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи і з процесуальних питань.
Ухвалою суду від 30.06.2023 року відмовлено у задоволенні заяви Селянського (фермерського) господарства “Земля” (вх. № 10705/23 від 27.06.2023 року) про участь представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Відповідач в особі директора подав суду 28.06.2023 року засобами електронного зв'язку клопотання (вх. № 10754/23), в якому підтвердив наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 95720 євро, а також визнав суму судових витрат, просив розгляд справи проводити без його участі.
Представник позивача подав суду через систему «Електронний суд»:
28.06.2023 року клопотання (вх. № 10790/23), в якому просив долучити до матеріалів справи клопотання відповідача про визнання заявленої до стягнення заборгованості та врахувати його при розгляді справи;
04.07.2023 року заяву про розгляд справи без його участі, враховуючи визнання позову відповідачем та відсутності можливості забезпечити явку представника в режимі відео конференції через брак вільних залів в Господарському суді Черкаської області.
В підготовче засідання 06.07.2023 року представники сторін не з'явились, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.
Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з п. 1 ч. 3 статті 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.
Фактично відповідач визнав позовні вимоги, в зв'язку з чим суд відповідно до приписів ст.ст. 182, 185 ГПК України може закінчити підготовче засідання з прийняттям судового рішення.
Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, судом підписано рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд задовольняє позов повністю з таких підстав.
24.10.2022 року позивач - Селянське (фермерське) господарство «Земля», як продавець, та відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мінтреко», як покупець, уклали контракт №1024/UA/2/2022 (далі - Контракт, а.с. 13-16), за умовами п. 2 якого продавець зобов'язався продати покупцеві (товар) 250 тон ± 10% високоолеїнового (ВО) соняшнику (кількість та якість нижче), яка не має жодних застав, претензій та обтяжень. Кількість: 250 тон ± 10% соняшника (ВО). Якість: Якість товару відповідає параметрам у додатку 1. Якісне та кількісне приймання здійснюється Controll Union Kft. на угорсько-українському кордоні (ж/д станція Eperjeske. код станції 55/09563-8).
У Контракті його сторони погодили всі істотні умови, зокрема, домовилися про таке:
п. 6 - початок транспортування - 24.10.2022 року;
п. 7. - кінець транспортування - 30.11.2022 року;
п. 8 - ціна становить 400 Євро/тон на станції Затишшя (код 406405) за умови виконання розділу 5;
п. 9 - поставка: FCA - Затишшя (код 406405) згідно Інкотермс - 2010.
п.п. ІІ п. 11 - продавець зобов'язаний повністю організувати та здійснити митну процедуру експорту. Покупець зобов'язаний організувати та здійснити митну процедуру імпорту. Кожна сторона несе витрати, пов'язані зі своїм процедурним розглядом;
п.п. е, f п. 12 - партнери заявляють, що приймають підписи електронною поштою. Партнери заявляють, що повідомлення та зображення документів, отримані електронною поштою, будуть прийняті як оригінальні документи, якщо банк або органи влади не вимагають оригінал документа.
Контракт підписаний представниками обох сторін, їх підписи посвідчені печатками юридичних осіб, яких вони представляють.
Додатком №1 до Контракту є «Якісні параметри насіння соняшнику» (а.с. 17).
01.02.2023 року до Контракту сторонами укладено додаткову угоду № 1 п.п. 1 п. 2 якої сторони погодили, що право, яке застосовується до цього контракту - матеріальне та процесуальне право України. Усі спори, розбіжності чи вимоги, які виникають із цього договору або у зв'язку з ним, у тому числі щодо його укладання, тлумачення, виконання, порушення, припинення чи недійсності, підлягають вирішенню у Господарському суді Черкаської області (а.с. 18).
Із митної декларації № 22UA 305050001228U5 від 03.11.2022 року, Інвойсу №1 від 28.10.2022 року, сертифікату про переміщення за формою “EUR.1” №А305.040254 від 28.10.2022 року (а.с. 19-21) вбачається, що позивач поставив відповідачу товар - соняшник в кількості 239,3 тон на загальну суму 95720 Євро, який відповідач отримав без зауважень, однак не оплатив.
У зв'язку з нездійсненням відповідачем у встановлений Контрактом строк оплати за поставлений товар, 20.04.2023 року позивач звертався до відповідача з листом № 49 про сплату в тому числі 95720 Євро боргу за контрактом № 1024/UA/2/2022 від 24.10.2022 року також просив погодити вказану заборгованість відповідно до доданого до листа акта звірки взаємних розрахунків (а.с. 22, докази направлення а.с. 23).
Відповідач погодив наявну заборгованість у розмірі 95720 Євро в акті звірки взаємних розрахунків за період з 01.10.2022-20.04.2023 роки (а.с.24).
За розрахунками позивача борг відповідача становить 95720 Євро, вимога про його стягнення є предметом позову у справі, що розглядається.
Отже, спірні правовідносини сторін виникли із контракту № 1024/UA/2/2022 від 24.10.2022 року, вимоги позивача витікають із суті прав та обов'язків сторін за ними.
Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов'язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов'язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, правові наслідки порушення зобов'язання, відповідальність за порушення зобов'язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.
Відповідно до статті 365 ГПК України іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно до ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.
При цьому правовідносини, пов'язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із Законом України "Про міжнародне приватне право".
Закон України "Про міжнародне приватне право" (пункт 1 частини 1 статті 1) визначає приватноправові відносини як відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб'єктами яких є фізичні та юридичні особи.
Згідно зі статтею 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про міжнародне приватне право" право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.
Частиною 1 статті 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначено, що у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.
Статтями 55, 64, 124 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Враховуючи вищевикладене суд зауважує, що зазначений спір підлягає розгляду Господарським судом Черкаської області, а до правовідносин між сторонами у даній справі, повинно бути застосоване законодавство України.
Відповідно до ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину.
Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1, п.п. 5, 6, 7 ч. 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб'єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом, присудження до виконання обов'язку в натурі, установлення, зміни і припинення господарських правовідносин, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Розділ I книги 5 ЦК України врегульовує загальні положення про зобов'язання, зокрема:
зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ст. 509);
сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (ч.ч. 1, 3 ст. 510);
одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525);
зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526);
кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги (ч. 2 ст. 527);
якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530);
зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (ч.ч. 1, 2 ст. 598);
зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599);
порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610);
у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (п. 3 ч. 1 ст. 611);
боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612).
Розділ IІ книги 5 ЦК України врегульовує загальні положення про договір, зокрема:
договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626);
відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627);
зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628);
договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629);
ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається (ч.ч. 1-3 ст. 632);
договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638);
договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639);
договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч.ч. 1, 2 ст. 640).
Підрозділом І розділу ІІІ книги 5 ЦК України визначено окремі види договірних зобов'язань.
Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно з ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Враховуючи вищевикладене, суд вбачає, що 24.10.2022 року між Селянським (фермерським) господарством «Земля» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мінтреко» укладено контракт №1024/UA/2/2022, який сторонами виконувався. Товар за Контрактом був отриманий відповідачем на суму 95720 Євро без зауважень відповідно до даних митної декларації №22UA 305050001228U5 від 03.11.2022 року, Інвойсу №1 від 28.10.2022 року, сертифікату про переміщення за формою “EUR.1” №А305.040254 від 28.10.2022 року, однак не оплачено, але визнано в акті звірки взаємних розрахунків станом на 20.04.2023 року та в наданому до суду 28.06.2023 року клопотанні.
Отже, наявність і розмір основного боргу в сумі 95720 Євро позивачем доведені належними, достатніми та допустимими доказами, відповідачем визнана в повному обсязі, а тому підлягає до стягнення в судовому порядку.
Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:
учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);
кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);
належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);
обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);
достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);
наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);
учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);
суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Відтак, з огляду на встановлені обставини справи та викладені норми законодавства, суд приймає визнання позову відповідачем, у зв'язку з чим, позовні вимоги щодо стягнення 95720 Євро основного боргу задовольняє у повному обсязі.
Згідно ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Відповідна норма міститься в ч. 3 ст. 7 Закону України “Про судовий збір”.
Враховуючи визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України 50% судового збору, сплаченого при поданні позову, водночас, ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір” встановлено, що судовий збір повертається лише за клопотанням особи, відповідне клопотання матеріали справи не містять.
На підставі статті 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати - судовий збір у розмірі 28981грн. 62 коп.
Керуючись ст.ст. 129, 233-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Мінтреко”, реєстраційний номер підприємства: 01-09-202996, податковий номер: 23535321-2-43, місцезнаходження: 1196, Будапешт, вул. Ракоці, буд.129, каб. 3, на користь Селянського (фермерського) господарства «Земля», код ЄДРПОУ 31952720, місцезнаходження: 21021, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. 600-Річчя, буд. 17, корпус 11 - 95720 Євро боргу, 28981 грн. 62 коп. судових витрат.
Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 07.08.2023 року.
Суддя В.М. Грачов