65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"09" серпня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2090/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін
справу № 916/546/23
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ ДНІПРОПРОЕКТ" (50072, м. Кривий Ріг, вул. Кременчуцька, буд. 69, код ЄДРПОУ 33718185, електронна пошта: marishve@gmail.com)
до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "МАРТЕН ГРУП" (65011, м. Одеса, вулиця Рішельєвська, будинок 47, код ЄДРПОУ 43513153)
про стягнення 145 879, 21 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "НВФ ДНІПРОПРОЕКТ" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРТЕН ГРУП" заборгованості за Договором поставки № 160620211 від 16.06.2021 у сумі 107 560,98 грн., штрафних санкцій за порушення зобов'язань в загальному розмірі 38 318,23 грн., а саме: пені 25 961,98 грн., 3% річних у сумі 1 600,15 грн., штрафу у сумі 10 756,10 грн., а також судових витрат, які складаються із витрат по сплаті судового збору у розмірі 2 684 грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. станом на 24.04.2023.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 160620211 від 16.06.2021 щодо повної оплати поставленого позивачем товару.
23.05.2023 господарським судом постановлено ухвалу, якою позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження. В ухвалі суду сторонам встановлено строки на подання до суду заяв по суті справи, а також роз'яснено про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.
Ухвалу суду від 23.05.2023 доставлено до електронного кабінету позивача 23.05.2023, про що свідчить довідка ГСОО про доставку електронного листа.
Ухвалу суду від 23.05.2023, яку надіслано відповідачу на адресу, що зазначена у позові, отримано останнім 06.06.2023, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
25.07.2023 за вх.№25311/23 господарським судом одержано відзив, в якому відповідач просить суд у задоволенні позовної заяви ТОВ «НВФ Дніпропроект» про стягнення заборгованості у сумі 107 560,98 грн. штрафних санкцій за порушення зобов'язань в загальному розмірі 38 318,23 грн., а саме: пені 25 961,98 грн., 3% річних у сумі 1 600,15 грн., штрафу у сумі 10 756,10 грн., а також судових витрат відмовити в повному обсязі.
Відповідно до ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 178 ГПК України встановлено, що у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати, суду зокрема - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
Як встановлено судом, в ухвалі суду від 23.05.2023 учасником справи встановлені строки на подання заяв по суті справи, зокрема відповідачу на подання до суду відзиву на позов протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Ухвалу суду від 23.05.2023 отримано відповідачем 06.06.2023, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, а відтак строк на подання відзиву у відповідача сплинув 21.06.2023.
Відзив на позов будо подано до суду відповідачем 25.07.2023 за вх.№25311/23, тобто із пропуском встановленого судом строку.
Згідно з ч.2 ст.119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданої до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Між тим, відповідачем не було заявлено суду про продовження строку на подання до суду відзиву на позов, як до закінчення відповідного строку, так і у самому відзиві на позов. Водночас, із врахуванням того, що відповідний відзив на позов поданий до суду відповідачем поза межами встановленого ст.248 ГПК України строку розгляду даної справи, господарський суд не вбачає підстав для проводження відповідачу цього строку за ініціативою суду та залишає без розгляду відзив на позов ТОВ "МАРТЕН ГРУП".
Водночас враховуючи вжиття господарським судом всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд даної справи, та забезпечення реалізації відповідачем своїх прав на судовий захист, в тому числі шляхом надання відповідних заяв по суті справи, а також враховуючи строки розгляду даної справи, господарський суд визнав за можливе вирішити справу за наявними матеріалами справи відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено:
16.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "НВФ ДНІПРОПРОЕКТ" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МАРТЕН ГРУП" (Покупець) укладено договір поставки №160620211, згідно з яким кого Постачальник зобов'язується передати у встановлений у даному Договорі термін у власність покупця металопродукцію, надалі - «Товар», а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його вартість відповідно до умов цього Договору.
Відповідно до п. 1.2. договору ціна, загальна кількість, асортимент, сортамент, розгорнута номенклатура Товару, умови та строки поставки визначаються у специфікаціях, видаткових накладних, актах прийому-передачі тощо, що у разі їх підписання є невід'ємними частинами цього Договору. У разі підписання уповноваженою особою Покупця видаткової накладної на відповідну партію товару, ціна зазначена у такій видатковій накладній є узгодженою сторонами та такою, що підлягає оплаті Покупцем.
У п. 2.4. договору зазначено, що Оплата Товару здійснюється на наступних умовах:
100 % передплата або у строки, що зазначені у специфікаціях (у випадку її укладання Сторонами) до цього договору або у гарантійних листах. У випадку поставки Постачальником Товару за відсутності оплати 100 % вартості Товару, вважається, що обов'язок оплатити Товар наступив для Покупця у день такої поставки Товару (п. 2.4.1 договору).
Згідно з п. 3.1. договору Поставка Товару здійснюється на умовах DAP (склад Покупця: м. Одеса, вул. Донського,59; м. Одеса, вул. Плієва, 1; м. Одеса, вул. Педагогічна, 20-Б) згідно Міжнародних правил тлумачення термінів ІНКОТЕРМС" у редакції 2020 року (далі - "ІНКОТЕРМС") з врахуванням особливостей, встановлених цим Договором.
Відповідно до п. 3.4. договору датою поставки Товару вважається дата переходу Покупцеві права власності на такий товар: дата видаткової та товарно-транспортної накладної Постачальника з підписом Покупця (п. 3.4.1. договору).
У п. 5.2. договору встановлено, що за прострочення строків оплати Товару, встановлених в цьому Договорі та додатках до нього, Покупець, сплачує Постачальникові пеню 0,5 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, від суми заборгованості за кожен день прострочення. У разі прострочення оплати більш ніж на 10 календарних днів Покупець додатково до пені сплачує штраф у розмірі 10 % від вартості неоплаченого своєчасно Товару.
Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 29 грудня 2023 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між Сторонами. Якщо за один місяць до закінчення терміну цього Договору жодна із Сторін не повідомила іншу Сторону про свій намір припинити дію Цього Договору, він автоматично продовжується (п. 8.1. договору).
Також судом встановлено, що позивач на виконання умов договору поставив відповідачу, а останній прийняв товар на загальну суму 116 550 грн., про що свідчить підписана та скріплена печатками товариств видаткова накладна №ОД354 від 23.02.2022 та товарно-транспортна накладна №ОД354 від 23.02.2022.
За розрахунком позивача заборгованість відповідача за поставлений позивачем товар становить 107 560, 98 грн., оскільки 17.02.2022 відповідачем було сплачено позивачу 8989,02 грн.
У зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості за поставлений позивачем товар, останній нарахував відповідачу пеню, штраф, 3 % річних та звернувся з даним позовом до суду.
Висновки суду.
Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.
У ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 762 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
За умовами ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладений договір поставки №160620211 від 16.06.2021, на виконання умов якого позивач поставив відповідачу товар на суму 116550 грн., що підтверджується наявними у справі видатковою накладною та товарно-транспортної накладною, а також не спростовано відповідачем.
Згідно вимог ч. 7 ст. 193 ГК України законодавцем в імперативному порядку закріплено, що не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Статтею 525 Цивільного Кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із приписами ч. 1 ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Між тим, відповідач не оплатив поставлений позивачем товар у встановлений умовами договору поставки строк, внаслідок чого заборгованість відповідача становить 107 560, 98 грн., що також не спростовано відповідачем.
У ст.610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У п. 3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема щодо сплати неустойки.
Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
У п. 5.2. договору встановлено, що за прострочення строків оплати Товару, встановлених в цьому Договорі та додатках до нього, Покупець, сплачує Постачальникові пеню 0,5 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, від суми заборгованості за кожен день прострочення. У разі прострочення оплати більш ніж на 10 календарних днів Покупець додатково до пені сплачує штраф у розмірі 10 % від вартості неоплаченого своєчасно Товару.
Перевіривши наявний в матеріалах справи розрахунок пені, який здійснений позивачем за період з 24.02.2022 по 03.03.2022, та з 04.03.2022 по 23.08.2022 на суму 107 560, 98 грн. та згідно з яким розмір пені становить 25961,98 грн., господарським судом встановлено невідповідність цього розрахунку обставинам справи щодо розміру облікової ставки НБУ у певний період прострочення.
За таких обставин господарським судом самостійно здійснено розрахунок пені за період з 24/02/2022 до 23/08/2022 на суму заборгованості 107 560,98 грн., згідно з яким розмір пені становить 17 917,01 грн.
Сума боргуПеріод заборгованостіКількість днів прострочкиРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за весь період прострочення
107 560,9824.02.2022 - 02.06.20229910,000.0555 834,81
107 560,9803.06.2022 - 23.08.20228225,000.13712 082,19
Період розрахункуКількість днів у періодіСума
24.02.2022 - 02.06.2022 : 10,00 (облікова ставка НБУ) 107 560,98 (Сума боргу) x (2 x 10,00 : 365) x 99 днів (прострочення) : 100995 834,81 грн.
03.06.2022 - 23.08.2022 : 25,00 (облікова ставка НБУ) 107 560,98 (Сума боргу) x (2 x 25,00 : 365) x 82 днів (прострочення) : 1008212 082,19 грн.
Всього штрафних санкцій за період: 17 917,01 грн.
Перевіривши наявний в матеріалах справи розрахунок штрафу, який здійснений позивачем, та згідно з яким розмір нарахованого відповідачу штрафу становить 10756,10 грн., судом встановлено відповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача.
При цьому судом враховуються правовий висновок, який міститься у Постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19, та згідно з яким одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Таким чином до стягнення з відповідача підлягає пеня в розмірі 17 917,01 грн. та штраф в розмірі 10756,10 грн.
При цьому, господарським судом враховується, що строк виконання відповідачем свого зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем товару сплинув 23.02.2022, тобто до початку військової агресії Російської Федерації проти України, та введенням Указом Президента України від 24.02.2022 364/2022 воєнного стану в Україні.
Окрім того, судом також враховується, що після звернення до суду з даним позовом, відповідачем не здійснено жодних дій щодо погашення заборгованості, навіть частково.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем за період з 24.02.2022 по 23.08.2022 на суму 107 560, 98 грн., та згідно з яким розмір 3% річних становить 1 600, 15 грн., господарським судом встановлено відповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ ДНІПРОПРОЕКТ" та стягнення з відповідача основаної суми заборгованості у розмірі 107 560,98 грн., пені у розмірі 117917, 01 грн., штрафу у розмірі 10756,10 грн. та 3% річних у сумі 1 600,15 грн.
Щодо заявлених до стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн., господарський суд виходить з наступного.
У п.1 ч.3 ст.123 ГПК України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.ч. 1-6 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У ч. 5 ст. 129 ГПК України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Як встановлено господарським судом, відповідачем на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу надано до суду:
- орієнтовний розмір понесених відповідачем витрат на правову допомогу у розмірі 10 000 грн.;
- ордер про надання правничої (правової) допомоги серія №АЕ №1196376 від 27.04.2023;
- договір про надання правничої допомоги від 24.04.2023, який укладений між Адвокатом Швець Мариною Вікторівною (Адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НВФ ДНІПРОПРОЕКТ» (Клієнт), та згідно з яким Адвокат зобов'язується надати Клієнту визначені цим Договором правничу допомогу щодо захисту прав та інтересів Клієнта в процесі вирішення питання про стягнення заборгованості з ТОВ "МАРТЕН ГРУП" (код 43513153).
Відповідно до п. 4.1. договору Клієнт оплачує послуги Адвоката з урахуванням співмірності зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних послуг, обсягом наданих адвокатом послуг. Сторони домовилися, що вартість однієї години роботи адвоката складає 2 000,00 грн. Надання Адвокатом правничої допомоги Клієнту підтверджується актами приймання-передачі правничої допомоги та квитанціями про оплату.
- акт приймання-передачі правничої допомоги № 2 від 24.04.2023 відповідно до умов договору про надання правничої допомоги від 24 квітня 2023 року, згідно з яким Клієнт отримав в повному обсязі, а Адвокат надала в повному обсязі наступну правничу допомогу відповідно до умов укладеного між ними Договору про надання правничої допомоги від 24 квітня 2023 року, за таке:
1.Підготовка Позовної заяви до ТОВ «МАРТЕН ГРУП» (договір поставки № 160620211 від 16.06.2021) про стягнення заборгованості за договором поставки (усього за 3 години загальною вартістю 6 000,00 грн.: 24 квітня 2023 року з 13:00 год. до 16:00 год.);
2.Підготовку Розрахунку штрафних санкцій (до вказаного в п. 1 позову; за 2 години загальною вартістю 4 000,00 грн.: 24 квітня 2023 року з 16:00 год. до 18:00 год.).
24 квітня 2023 року Клієнтом сплачено, а Адвокатом отримано усього 10 000 грн. Сторони претензій одна до одної не мають.
- розрахункову квитанцію про оплату 10 000 грн.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (див. додаткову постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, рішення у справі "East/West Alliance Limited проти України" від 02.06.2014), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Відповідно до правового висновку, який наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Господарський суд зазначає, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19).
Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2)з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Аналогічні висновки викладені у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19. Ці висновки було підтверджено і в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.
Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача відповідно до ст. 129 ГПК України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
З огляду на вищевикладене, при визначенні обґрунтованості заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, господарський суд вважає, що підготовка розрахунку штрафних санкцій (2 години загальною вартістю 4 000 грн.), фактично входить до підготовки позовної заяви про стягнення заборгованості (3 години роботи вартістю 6000 грн.), до складу якої включено, як розмір самої заборгованості, такі і розмір пені, штрафу, та 3% річних. Також господарський суд критично ставиться до витраченого часу 2 години на складання відповідного розрахунку, до якого входить один період прострочення відповідача. Окрім того, господарським судом враховується, що розрахунок пені відхилений господарським судом у зв'язку із неправильним застосуванням подвійної облікової ставки у певний період прострочення відповідача.
За таких обставин, з огляду на специфіку та складність справи, результат її вирішення, обсяг, вид та зміст наданих послуг, господарський суд, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, дійшов висновку, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним, а, отже, не вбачається розумна необхідність понесення судових витрат у заявленому до відшкодування розмірі на суму 10 000 грн. та обґрунтованими визнаються судом витрати в розмірі 5 669,11 грн., у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, які належить стягнути з відповідача, а в іншій частині вимог відмовити.
Водночас на підставі п.3 ч.4 ст.129 ГПК України судові витрати позивача на професійну правничу допомогу покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ ДНІПРОПРОЕКТ" до Товариство з обмеженою відповідальністю "МАРТЕН ГРУП" про стягнення 145 879, 21 грн. задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "МАРТЕН ГРУП" (65011, м. Одеса, вулиця Рішельєвська, будинок 47, код ЄДРПОУ 43513153) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ ДНІПРОПРОЕКТ" (50072, м. Кривий Ріг, вул. Кременчуцька, буд. 69, код ЄДРПОУ 33718185, електронна пошта: marishve@gmail.com) заборгованість за Договором поставки № 160620211 від 16.06.2021 у сумі 107 560,98 грн., пеню у сумі 17 917 (сімнадцять тисяч дев'ятсот сімнадцять) грн. 01 коп., 3% річних у сумі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 15 коп., штраф у сумі 10 756 (десять тисяч сімсот п'ятдесят шість) грн. 10 коп., а також судові витрати, які складаються із витрат по сплаті судового збору у розмірі 2 535 (дві тисячі п'ятсот тридцять п'ять) грн. 98 коп. та витрат на правничу допомогу у розмірі 5 669 (п'ять тисяч шістсот шістдесят дев'ять) грн. 11 коп.
3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено 09 серпня 2023 р.
Суддя Г.Є. Смелянець