08 серпня 2023 року Справа № 915/162/23
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС», вул. Сагайдачного Петра, буд. 25 Б, офіс 5, м. Київ, 04070
поштова адреса: вул. Новокостянтинівська, 13/10, офіс 201, м. Київ, 04080 (код ЄДРПОУ 41427817)
електронна пошта: office@ukrgasresourse.com
електронна пошта: electropost.ugr@gmail.com
електронна пошта: tender.ugr@gmail.com
представник позивача: адвокат Невструєв Л. Б.
електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1
до відповідача Управління освіти Миколаївської міської ради, вул. Інженерна, буд. 3 , м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 02145010)
електронна пошта: osvita@mkrada.gov.ua
про стягнення коштів в сумі 666 621, 95 грн.
без повідомлення (виклику) учасників
До Господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Управління освіти Миколаївської міської ради заборгованість в розмірі 666 621, 95 грн., з яких:
- 485 487, 19 грн. - сума основної заборгованості по Договору;
- 158 064, 02 грн. - інфляційні втрати;
- 23 070, 74 грн. - три відсотки річних.
Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі, а також витрати на професійну правничу допомога адвоката у сумі 20 000, 00 грн.
І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами справи.
Заперечень проти розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін від сторін на адресу суду не надходило.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023 у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.
Відповідно до ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.
Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.
Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.
2.1. Правова позиція позивача, викладена у позовній заяві.
Підставою позову позивачем зазначено неналежне виконання відповідачем умов договору про постачання електричної енергії № 6/5 від 11.02.2022, укладеного між ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» та Управлінням освіти Миколаївської міської ради, а саме зобов'язань щодо своєчасної оплати за електричну енергію.
За порушення виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано відповідачу відповідно до ст. 625 ЦК України інфляційні втрати та 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовано положеннями ст. 212, 525, 526, 530, 610, 625 ЦК України, Законом України «Про ринок електричної енергії» та умовами договору.
2.2. Правова позиція (заперечення) відповідача, викладена у відзиві на позовну заяву.
Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 2504/23 від 02.03.2023) проти позовних вимог заперечив у повному обсязі, зазначивши наступне:
- позивач виставив відповідачу 03.10.2022 рахунок та акт за березень 2022 № УГП00002072 від 03.10.2022 на суму 858 985, 93 грн. з ПДВ, який відповідачем повністю оплачено;
- відповідно до умов укладеного між сторонами договору рахунки та акти повинні надсилатись на поштову адресу відповідача. Проте, рахунок та акт № УГП00001519 від 31.03.2022 на адресу відповідача не надсилався, як наслідок, відповідач не міг направити обґрунтованої відмови від підписання акту. Отже, безпідставним є нарахування 3 % річних та інфляційних втрат;
- будь-яких рахунків та актів прийому-передачі електроенергії за період з 26.03.2022 по 31.03.2022 позивачем відповідачу не надсилались.
Заперечення обґрунтовано Законом України «Про ринок електричної енергії», ПРРЕЕ та умовами договору.
2.3. Правова позиція позивача, викладена у відповіді на відзив.
Позивач у відповіді на відзив (вх. № 3391/23 від 23.03.2023) зазначив наступне:
- акт прийому-передачі № УГР00002072 було складено не на повний розрахунковий період. В акті зазначено період постачання з 01.03.2022 по 26.03.2022. Таким чином, обсяг спожитої електричної енергії 238 608 кВт/год спожито не за період з 01.03.2022 по 31.03.2022, а за період з 01.03.2022 по 26.03.2022. Вказаний акт було видано на прохання відповідача для проведення часткової оплати через органи державного казначейства на бюджетні кошти, які були доступні відповідачу, у зв'язку з відсутністю фінансування на початку збройної агресії росії проти України;
- позивач в якості обґрунтування своїх позовних вимог посилається на акт № УГР00001519 від 31.03.2022, в якому обсяг спожитої електричної енергії зазначено за весь розрахунковий період;
- в підтвердження споживання відповідачем обсягу електричної енергії в розмірі 373 466 кВт/год в спірному періоді позивач посилається на офіційну відповідь Оператора системи розподілу електричної енергії АТ "Миколаївобленерго";
- щодо неотримання акту № УГР00001519, то позивач зазначає, що в квітні 2022 в безпосередній близькості як м. Миколаїв, так і м. Київ перебували війська російської окупаційної армії. Відповідно як робота позивача, так і робота відповідача були ускладнені. Крім того, АТ "Укрпошта" здійснювало доставку поштових відправлень не до всіх територій України. Акт було доставлено відповідачу вчасно ще в квітні 2022, про що свідчить лист відповідача від 17.05.2022, в якому останнім зазначено про незгоду з обсягом споживання 373 466 кВт/год;
- обов'язок по оплаті не пов'язаний з отриманням або не отриманням рахунку та акту, оскільки відповідно до умов додаткової угоди № 1 відповідач зобов'язаний був розрахуватись за електричну енергію до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим, тобто до 25.04.2022.
2.4. Правова позиція (заперечення) відповідача, викладена у запереченнях.
В запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву (вх. № 3735/23 від 24.03.2023) відповідач зазначив наступне:
- позивачем не дотримано вимог ст. 80 ГПК України щодо долучення до справи нового доказу - листа № 12-10/202 від 17.05.2022;
- у відповіді на відзив "мова йде" про заборгованість за період з 26.03.2022 по 31.03.2022, що повністю змінює предмет позову. Проте, підписавши акт приймання-передачі від 03.10.2022, позивач погодився з кількістю спожитої електричної енергії та прийняв оплату. Інших розрахунків та показників обсягу спожитої електричної енергії від позивача на адресу відповідача не надходило;
- позивачем не подано жодного доказу на підтвердження факту надіслання та отримання відповідачем розрахункових документів;
- посилаючись на п. 4.14, 4.21 ПРРЕЕ, умови п. 5.8, 5.12, 9.2 договору, відповідач зазначив, що у випадку несвоєчасного надіслання рахунку або наявності розбіжностей з актом, споживач має право відмовитись від оплати без застосування відповідальності.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
11.02.2022 між ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" (постачальник) та Управлінням освіти Миколаївської міської ради (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 6-5 від 11.02.2022.
Додатками до договору є:
- додаток № 1 "Заява-приєднання", відповідно до якої споживач приєднався до умов договору; початок постачання 21.02.2022; перелік точок комерційного обліку зазначено в заяві (заклади та установи управління освіти);
- додаток № 2 "Комерційна пропозиція про постачання електричної енергії споживачу".
До договору між сторонами також укладено додаткову угоду № 1 від 17.02.2022, якою сторони внесли зміни до п. 5.8 договору.
Договір, додатки та додаткову угоду підписано та скріплено печатками сторін.
Доказів визнання недійсним або розірвання договору суду не подано.
Умовами договору передбачено наступне.
Відповідно до п. 2.2 договору постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2022 році електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість електричної енергії у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.
Відповідно до п. 2.4 договору обов'язковою умовою для постачання електричної енергії Споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого Споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.
Відповідно до п. 3.1 договору постачання електричної енергії споживачу здійснюється постачальником на підставі поданої споживачем заявки, яка має містити: інформацію щодо об'єкта (об'єктів) постачання електричної енергії, в тому числі найменування об'єкта (за наявності); адреса тощо, їх ЕІС-коди, відомості щодо строку (періоду) постачання електричної енергії (в тому числі дату початку постачання) за кожним об'єктом споживача, відомості щодо погодинного споживання електричної енергії об'єктами споживача (за наявності).
Відповідно до п. 3.2 договору об'єкти постачання електричної енергії споживача розташовані на території м. Миколаєва. Постачальник зобов'язаний здійснити постачання електричної енергії по всім визначеним в заявці споживача об'єктам.
Відповідно до п. 3.3.3 договору заявка є невід'ємною частиною цього договору. Електронні адреси та адреси для листування зазначені сторонами у розділі "Місцезнаходження та банківські реквізити сторін" цього договору.
Відповідно до п. 5.6 договору обсяг споживання товару по кожному об'єкту споживання споживача визначається на підставі даних комерційного обліку. Організація порядку здійснення комерційного обліку споживання електричної енергії споживачем здійснюється відповідно до вимог Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженому постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та канальних послуг від 14.03.2018 № 311 та інших нормативно-правових актів.
Відповідно до п. 5.7 договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Відповідно до п. 5.8 договору (в редакції додаткової угоди № 1) постачальник до 10 числа наступного за розрахунковим місяцем надає споживачу акт та рахунок на оплату за фактично спожиту електроенергію у попередньому місяці. Рахунок підлягає оплаті до 25 числа наступного за розрахунковим місяцем.
Відповідно до п. 5.12 договору у випадку несвоєчасного виставлення постачальником рахунка на оплату або наявності в ньому розбіжностей між підписаним сторонами актом приймання-передачі електричної енергії, споживач має право повернути такий рахунок без оплати, при цьому відповідальність передбачена п. 9.2 договору не застосовується.
Відповідно до п.п. 1, 6 п. 6.1 договору споживач має право:
- отримувати електричну енергію на умовах, зазначених у цьому договорі;
- вимагати від постачальника пояснень щодо отриманих рахунків / актів приймання-передачі електричної енергії і у випадку незгоди з порядком розрахунків або заявленими обсягами споживання електричної енергії вимагати проведення звіряння розрахункових даних та/або оскаржувати їх в установленому цим договором та чинним законодавством порядку.
Відповідно до п.п. 1 п. 6.2 договору споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п.п. 1 п. 7.1 договору постачальник має право отримувати від споживача отримувати плату за поставлену електричну енергію.
Відповідно до п.п. 2 п. 7.2 договору постачальник зобов'язується на умовах визначених цим договором та чинним законодавством надавати споживачу акти приймання-передачі електричної енергії та рахунки на оплату за поставлену електричну енергію.
Відповідно до п. 9.1 договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.
Відповідно до п. 13.1 договору договір набирає чинності з дати підписання і діє до 31.12.2022 (включно), але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань в частині розрахунків.
Відповідно до п. 4 Комерційної пропозиції оплата рахунку постачальника має бути здійснена споживачем протягом 7 банківських днів від дати його отримання споживачем. На підставі звернення споживача можуть здійснюватись планові платежі, розраховані відповідно до прогнозованих обсягів споживання електроенергії відповідно до рахунку наданого постачальником з подальшим перерахунком згідно фактичного споживання.
Відповідно до п. 11 Комерційної пропозиції інформування споживача, з яким укладено договір, про зміни в умовах договору, про закінчення терміну дії договору, зміну тарифів, суми до сплати по актах приймання-передачі та/або рахунках, виставлених згідно з умовами договору, строки їх оплати, про відключення за несплачену заборгованість, іншу інформацію, яка стосується взаємовідносин сторін, або може бути корисною для споживача, може здійснюватися шляхом направлення відповідної інформації:
- засобами електронного зв'язку на електронну адресу, вказану у заяві-приєднання до умов договору;
- поштовим зв'язком.
Судом встановлено, що відповідно до інформації АТ "Миколаївобленерго" від 03.02.2023 № 01.01/01-627, наданої на адвокатський запит, споживач Управління освіти Миколаївської міської ради отримувало послуги з постачання електричної енергії від постачальника ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" з 25.02.2022 до 01.01.2023.
АТ "Миколаївобленерго" надано інформацію щодо загального обсягу та обсягу в розрізі точок комерційного обліку електричної енергії, розподіленої непобутовому споживачу Управлінню у період з 01.03.2022 по 31.03.2022 (включно), а саме: загальний обсяг споживання за березень 2022 (01.03.2022-31.03.2022) склав 373 466 кВт/год.
03.10.2023 між сторонами складено та підписано Акт приймання-передачі електричної енергії № УГР00002072 від 03.10.2022, відповідно до якого на підставі договору № 6-5 від 11.02.2022 ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" передало, а Управління освіти Миколаївської міської ради на підставі приладів обліку за березень 2022 використало 238 608 кВт/год електричної енергії на загальну суму 858 985, 93 грн.
В акті зазначено: "Електрична енергія (Березень 2022. Період з 01.03.2022 по 26.03.2022).
Акт підписано та скріплено печатками сторін.
Для проведення оплати позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату № 2124 від 03.10.2022 на суму 858 985, 93 грн.
На підставі вищевказаного акту та рахунку відповідачем проведено оплату за електричну енергію на загальну суму 858 985, 93 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, а саме:
- платіжне доручення № 3923 від 06.10.2022 на суму 146 600, 00 грн.;
- платіжне доручення № 3924 від 06.10.2022 на суму 520 587, 10 грн.;
- платіжне доручення № 3925 від 06.10.2022 на суму 5 399, 98 грн.;
- платіжне доручення № 3922 від 07.10.2022 на суму 186 398, 85 грн.
В усіх платіжних дорученнях в призначенні платежу зазначено "Опл. за постачання ел. енергії за 03.2022р.; Рах. № 2124 від 03.10.2022; Акт УГР00002072 від 03.10.2022, Дог. № 6-5 від 11.02.2022, Д.у.2-18.02.2022".
Судом також встановлено, що позивачем сформовано Акт приймання-передачі електричної енергії № УГР00001519 від 31.03.2022, відповідно до якого на підставі договору № 6-5 від 11.02.2022 ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" передало, а Управління освіти Миколаївської міської ради на підставі приладів обліку за березень 2022 використало 373 466 кВт/год електричної енергії на загальну суму 1 344 473, 12 грн.
Акт підписано та скріплено печаткою лише зі сторони постачальника.
Відповідачем Управлінням акт не підписано.
Крім того, позивачем ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" сформовано для проведення оплати рахунок № 1568 від 31.03.2022 на загальну суму 1 344 473, 12 грн.
Докази направлення постачальником споживачу рахунку та акту в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до Журналу вхідної документації Управління освіти Миколаївської міської ради за період з 31.03.2022 по 22.04.2022 вхідної кореспонденції від позивача на адресу відповідача не надходило.
Водночас до матеріалів справи позивачем подано лист Управління освіти Миколаївської міської ради № 12-10/202 від 17.05.2022, відповідно до якого Управління повідомило позивача про те, що на початку травня 2022 Управлінням отримано рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за березень 2022. У вказаних документах визначено обсяг спожитої Управлінням освіти Миколаївської міської ради електричної енергії 373 466 кВт/год. Відповідно до інформації з розподілу електричної енергії, наданої АТ "Миколаївобленерго", обсяг споживання електроенергії Управлінням у березні 2022 складав 238 608 кВт/год. Вказаним листом Управління повідомило про незгоду з визначеними у рахунку та акті обсягами споживання.
24.01.2023 позивачем направлено на адресу відповідача претензію вих. № 32-101 від 24.01.2023 з вимогою оплатити заборгованість в сумі 485 487, 19 грн. за поставлену електричну енергію в березні 2022.
До претензії долучено два примірники акта приймання-передачі електричної енергії № УГР00001519 від 31.03.2022 та рахунок № 1568 від 31.03.2022.
Факт направлення претензії разом з актом та рахунком підтверджено описом вкладення, списком згрупованих відправлень АТ "Укрпошта", поштовими квитанціями.
Поштове відправлення отримано відповідачем 30.01.2023, що підтверджується інформацією за результатами відстеження поштового відправлення 0504531904808 з офіційного сайту АТ "Укрпошта".
Суду не подано доказів оплати відповідачем вищевказаної заборгованості за спожиту електричну енергію як на дату звернення позивача до суду із даним позовом, так і станом на день розгляду справи.
Вищевикладені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду із даним позовом про стягнення суми основної заборгованості в розмірі 485 487, 19 грн. (1 344 473, 12 грн. - 858 985, 93 грн.), а також нарахованих 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання.
ІV. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.
На підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 56 ст. Закону України "Про ринок електричної енергії" (в редакції від 09.12.2021) постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.
Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 58 ст. Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Відповідно до п. 3.1.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджені Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі - Правила № 312) (тут і далі в редакції від 01.01.2022) постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником "останньої надії". Ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника "останньої надії" визначаються у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до п. 3.1.8 Правил № 312 договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об'єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції.
Відповідно до п. 3.1.9 Правил № 312 споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається.
Відповідно до п. 3.1.10 Правил № 312 споживач має право вільно обирати електропостачальників.
Відповідно до п. 4.2 Правил № 312 послуги з розподілу або передачі електричної енергії оплачуються відповідно до умов договору споживача з електропостачальником або споживачем, або електропостачальником на зазначений у відповідних договорах поточний рахунок оператора системи.
Відповідно до п. 4.3 Правил № 312 дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
Відповідно до п. 4.4 Правил № 312 датою здійснення оплати за виставленим платіжним документом є дата, на яку оплачена сума коштів зараховується на поточний рахунок із спеціальним режимом використання електропостачальника або поточний рахунок оператора системи розподілу, відкритий в уповноваженому банку.
Відповідно до п. 4.7 Правил № 312 оплата електричної енергії здійснюється споживачем виходячи з умов відповідного договору про постачання електричної енергії і може, зокрема, бути у формі: 1) планових платежів з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; 2) попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; 3) оплати за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку.
За наявності відповідного устаткування проведення оплати може бути реалізоване із застосуванням картки попередньої оплати.
Відповідно до п. 4.8 Правил № 312 форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору).
Відповідно до п. 4.12 Правил № 312 розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.
Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується:
протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем;
протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем;
в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.
Відповідно до п. 4.13 Правил № 312 для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.
Відповідно до п. 4.14 Правил № 312 платіжний документ (рахунок) формується електропостачальником за обсяг електричної енергії згідно з обраною комерційною пропозицією до договору про постачання електричної енергії споживачу.
Платіжні документи (рахунки) надаються електропостачальниками споживачам безкоштовно.
Платіжні документи (рахунки) на оплату надаються споживачам у відповідних структурних підрозділах електропостачальника, через персональну сторінку споживача на вебсайті електропостачальника або електронною поштою, факсимільним зв'язком, поштовим зв'язком, кур'єром чи іншими способами з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії споживачу.
Платіжний документ (рахунок) має надаватися споживачу в терміни та спосіб, визначені відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції або умов договору.
Датою отримання платіжного документа вважається:
1) дата вручення, що підтверджується підписом одержувача (споживача або його уповноваженої особи);
2) дата його отримання від кур'єра;
3) відмітка про реєстрацію вхідної кореспонденції;
4) дата його відкриття споживачем на персональній сторінці (особовому кабінеті) споживача на офіційному вебсайті електропостачальника, оператора системи, що може бути підтверджено програмною платформою, яка забезпечує роботу персональної сторінки з визначенням дати та часу його відкриття;
5) дата отримання іншими засобами комунікації (електронною поштою, факсимільним зв'язком тощо) чи в інший спосіб з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії споживачу та комерційною пропозицією та/або договором споживача на розподіл (передачу) електричної енергії;
6) третій календарний день з дати його отримання поштовим відділенням зв'язку, на території обслуговування якого розташований об'єкт споживача (у разі направлення засобами поштового зв'язку рекомендованим або цінним листом).
Вимоги щодо порядку та форми надання інформації в платіжних документах (рахунках) електропостачальника встановлені розділом ІХ цих Правил.
Відповідно до абз. 1 п. 4.17 Правил № 312 за несвоєчасну оплату передбачених договором (комерційною пропозицією) платежів понад обумовлений термін споживач сплачує неустойку (пеню) та інші платежі згідно з законодавством та договором.
Відповідно до абз. 1 п. 4.19 Правил № 312 розрахунки споживача за електричну енергію здійснюються за розрахунковий період, який, як правило, становить календарний місяць відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції).
Відповідно до п. 4.21 Правил № 312 оплата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію має здійснюватись згідно зі строками, встановленими договором та сформованим відповідним учасником роздрібного ринку платіжним документом. Зазначені строки не можуть бути меншими за 5 днів з дня надання платіжного документа споживачу.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 46 Закону України "Про ринок електричної енергії" (в редакції від 09.12.2021) Оператор системи розподілу забезпечує комерційний облік відповідно до цього Закону, правил ринку та кодексу комерційного обліку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 72 Закону України "Про ринок електричної енергії" облік спожитої споживачем електричної енергії здійснюється постачальником послуг комерційного обліку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 74 Закону України "Про ринок електричної енергії" комерційний облік на ринку електричної енергії організовується адміністратором комерційного обліку та здійснюється постачальниками послуг комерційного обліку відповідно до вимог цього Закону, кодексу комерційного обліку та правил ринку.
Метою організації комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії є надання учасникам ринку повної та достовірної інформації про обсяги виробленої, відпущеної, переданої, розподіленої, імпортованої та експортованої, а також спожитої електричної енергії у певний проміжок часу з метою її подальшого використання для здійснення розрахунків між учасниками ринку.
Кодекс комерційного обліку електричної енергії, затверджений постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311, визначає основні положення щодо організації комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії, права та обов'язки учасників ринку, постачальників послуг комерційного обліку та адміністратора комерційного обліку щодо забезпечення комерційного обліку електричної енергії, отримання точних і достовірних даних комерційного обліку та їх агрегації (об'єднання), порядок проведення реєстрації постачальників послуг комерційного обліку, точок комерційного обліку та реєстрації автоматизованих систем, що використовуються для комерційного обліку електричної енергії.
Відповідно до п. 1.1.2 Кодексу комерційного обліку (в редакції від 01.01.2022) дія цього Кодексу поширюється на відносини у сфері забезпечення комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії, а також усіх учасників ринку електричної енергії, адміністратора комерційного обліку та постачальників послуг комерційного обліку електричної енергії (далі - ППКО).
Відповідно до п. 2.1.1 Кодексу комерційного обліку комерційний облік електричної енергії на ринку електричної енергії організовується АКО та здійснюється ППКО відповідно до вимог Закону, цього Кодексу, Правил роздрібного ринку та Правил ринку.
Відповідно до п. 2.1.2 Кодексу комерційного обліку метою організації комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії є надання учасникам ринку повної та достовірної інформації про обсяги виробленої, відпущеної, переданої, розподіленої, імпортованої та експортованої, а також спожитої електричної енергії у визначений проміжок часу для її подальшого використання та здійснення розрахунків між учасниками ринку.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу.
Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Боржник не має права на відшкодування збитків, завданих простроченням кредитора, якщо кредитор доведе, що прострочення не є наслідком його вини або осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання.
Боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).
V. ВИСНОВКИ СУДУ.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.
11.02.2022 між ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" (постачальник) та Управлінням освіти Миколаївської міської ради (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 6-5 від 11.02.2022. Договір в силу ст. 629 ЦК України є обов'язковим до виконання. Умовами договору встановлено чіткі строки виставлення рахунків постачальником, складання та оформлення сторонами актів приймання-передавання, а також проведення споживачем оплати за отриману електричну енергію.
Так, умовами п. 5.6, 5.7 договору сторони погодили, що обсяг споживання товару по кожному об'єкту споживання споживача визначається на підставі даних комерційного обліку, а розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Відповідно до інформації АТ "Миколаївобленерго" від 03.02.2023 № 01.01/01-627 загальний обсяг та обсяг в розрізі точок комерційного обліку електричної енергії, розподіленої непобутовому споживачу Управлінню освіти Миколаївської міської ради у період з 01.03.2022 по 31.03.2022 (включно), а саме: загальний обсяг споживання за березень 2022 (01.03.2022-31.03.2022) склав 373 466 кВт/год.
Отже, в силу умов ч. 2 ст. 74 Закону України "Про ринок електричної енергії", п. 2.1.2 Кодексу комерційного обліку електричної енергії, п. 4.7, 4.12 Правил № 312 та умов п. 5.6 договору надана АТ "Миколаївобленерго" інформація щодо загального обсягу споживання електричної енергії по споживачу Управлінню за березень 2022 (з 01.03.2022 по 31.03.2022), який (обсяг) склав 373 466 кВт/год, вважається повною та достовірною для здійснення розрахунків між сторонами.
Відповідно до п.п. 2 п. 7.2 договору постачальник зобов'язується на умовах визначених цим договором та чинним законодавством надавати споживачу акти приймання-передачі електричної енергії та рахунки на оплату за поставлену електричну енергію, а споживач відповідно до п.п. 1 п. 6.2 договору зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.
В п. 5.8 договору (в редакції додаткової угоди № 1) сторони погодили, що постачальник до 10 числа наступного за розрахунковим місяцем надає споживачу акт та рахунок на оплату за фактично спожиту електроенергію у попередньому місяці. Рахунок підлягає оплаті до 25 числа наступного за розрахунковим місяцем.
Системний аналіз положень п. 7.2 договору, п. 11 Комерційної пропозиції дозволяє дійти висновку, що в спірному випадку рахунки та акти повинні були надсилатись постачальником на поштову адресу споживача, оскільки в договорі, а також заяві-приєднання відсутні будь-які погодження сторонами щодо застосування інших способів інформування споживача, крім поштового зв'язку (не зазначено електронної адреси споживача або інших способів направлення документів).
Позивач зазначає про направлення відповідачу в квітні 2022 рахунку № 1568 від 31.03.2022 на загальну суму 1 344 473, 12 грн. та акту приймання-передачі електричної енергії № УГР00001519 від 31.03.2022. Проте, до матеріалів справи не подано жодного доказу на підтвердження направлення відповідачу рахунку та акту від 31.03.2022, що є порушенням п. 4.14 Правил № 312 та унеможливлює встановлення судом дати отримання відповідачем платіжного документу. В той же час судом враховано, що в листі Управління освіти Миколаївської міської ради № 12-10/202 від 17.05.2022 останнє повідомило позивача про отримання на початку травня 2022 рахунку та акту приймання-передачі електричної енергії за березень 2022, а також висловило незгоду з обсягом спожитої електричної енергії 373 466 кВт/год.
Судом також встановлено, що в подальшому 03.10.2023 постачальником виставлено споживачу рахунок на оплату № 2124 від 03.10.2022 на суму 858 985, 93 грн. та надано для підписання акт приймання-передачі електричної енергії № УГР00002072 від 03.10.2022 за березень 2022 (період з 01.03.2022 по 26.03.2022) в обсязі 238 608 кВт/год на загальну суму 858 985, 93 грн., який (акт) підписано обома сторонами, скріплено їх печатками та оплачено споживачем в повному обсязі.
В подальшому 24.01.2023 позивачем направлено на адресу відповідача претензію за вих. № 32-101 від 24.01.2023 з вимогою оплатити заборгованість в сумі 485 487, 19 грн. за поставлену електричну енергію в березні 2022, до якої долучено два примірники акта приймання-передачі електричної енергії № УГР00001519 від 31.03.2022 та рахунок № 1568 від 31.03.2022.
Вищевикладене свідчить про суперечливу поведінку позивача в частині виставлення відповідачу двох платіжних документів для проведення оплати (рахунок № 1568 від 31.03.2022 на суму 1 344 473, 12 грн. та рахунок № 2124 від 03.10.2022 на суму 858 985, 93 грн.), а також двох актів за спожиту електричну енергію за один і той самий період (період з 01.03.2022 по 26.03.2022 та період з 01.03.2022 по 31.03.2022).
Враховуючи, що матеріалами справи згідно даних комерційного обліку підтверджено факт споживання відповідачем електричної енергії в обсязі 373 466 кВт/год, отже, до сплати за березень 2022 підлягала загальна сума коштів в розмірі 1 344 473, 12 грн. Враховуючи підписання між сторонами акту від 03.10.2022 на суму 858 985, 93 грн., виставлення позивачем відповідачу платіжного документу від 03.10.2022 (рахунку), а також оплату відповідачем коштів в сумі 858 985, 93 грн. (згідно рахунку та акту від 03.10.2022), в спірному випадку постачальник мав сформувати платіжний документ для проведення оплати за період з 27.03.2022 по 31.03.2022 згідно з фактичним споживанням відповідно до даних комерційного обліку або платіжний документ за весь період постачання електричної енергії з 01.03.2022 по 31.03.2022 з відображенням часткової оплати.
Оскільки матеріалами справи підтверджено факт споживання відповідачем у березні 2022 електричної енергії в обсязі 373 466 кВт/год, а також направлення на адресу відповідача акту та рахунку у січні 2023, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача 485 487, 19 грн. - вартості спожитої електричної енергії у березні 2022 (період з 27.03.2022 по 31.03.2022). В цій частині позов підлягає задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 158 064, 02 грн., нарахованих за період з травня 2022 по січень 2023, а також 3 % річних в сумі 23 070, 74 грн., нарахованих з 26.04.2022 по 07.02.2023, то судом відмовлено в позові в цій частині, оскільки матеріали справи не містять доказів виставлення позивачем відповідачу рахунку та акту у порядку та строки, передбачені умовами п. 5.8 договору (тобто в квітні 2022), що свідчить про прострочення кредитора (ст. 613 ЦК України). Крім того, в жовтні 2022 між сторонами підписано акт та відповідачем проведено оплату протягом трьох днів в повному обсязі згідно виставлених акту та рахунку, датованих 03.10.2022, тобто відсутнє прострочення боржника. Враховуючи, що матеріали справи містять докази направлення акту та рахунку, датованих 31.03.2022, лише в січні 2023 разом з претензією, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення інфляційних втрат і 3 % річних, нарахованих за період, який передував направленню платіжних документів відповідачу (ст. 613, 625 ЦК України, п. 4.21 Правил № 312).
Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню частково.
VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
6.1. Щодо витрат по сплаті судового збору.
Судовий збір в розмірі 7 282, 31 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір в розмірі 2 717, 02 грн. покласти на позивача.
6.2. Щодо витрат на професійну правничу допомогу.
В позовній заяві, яка є заявою по суті справи відповідно до ч. 2 ст. 161 ГПК України, позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20 000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Позивачем на виконання п. 9 ч. 3 ст. 162 ГПК України в позовній заяві наведено попередній розрахунок судових витрат, в якому зазначено, що сплачений судовий збір становить 9 999, 33 грн. та витрати на професійну правничу допомогу становлять 20 000 грн.
Розглянувши питання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено наступне.
Витрати позивача на професійну правничу допомогу підтверджуються останнім наступними доказами:
- договором про надання правничої допомоги № 13/5 від 13.05.2019, укладеним між адвокатом Невструєвим Л. Б. та ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС";
- додатковою угодою № 3/23 від 03.01.2023 до договору;
- довіреністю від 01.06.2022, виданої адвокату Невструєву Л. Б. (сформована в системі "Електронний суд");
- довіреністю вих. № 13 від 13.01.2023, виданої адвокату Невструєву Л. Б.;
- детальним описом наданої професійної правничої допомоги на суму 20 000 грн., який підписано сторонами (адвокатом та клієнтом);
- актом про прийняття-передачі наданих послуг № 1/3/23 від 07.02.2023 на суму 20 000 грн., який підписано сторонами (адвокатом та клієнтом);
- свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю № 4409/10 від 23.12.2010, виданим Невструєву Л. Б.;
В пункті 4.6 договору, п. 2.4 додаткової угоди до договору сторони домовились, що факт наданої правової допомоги підтверджується актом наданих послуг.
Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2029 (п. 6.1 договору).
В додатковій угоді до договору сторони погодили надання правничої допомоги клієнту у господарському провадженні у справі про стягнення заборгованості з Управління освіти Миколаївської міської ради (п. 1.1 додаткової угоди).
Відповідно до п. 2.1 додаткової угоди сторони погодили розмір погодинної ставки адвоката за надання будь-яких видів професійної правничої допомоги на рівні 2 500 грн. за одну годину.
Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення (постанова палати КЦС ВС від 03.05.2018 року по справі № 372/1010/16-ц).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
За висновками об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом за умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 ГПК України) (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2021 по справі № 925/1137/19).
Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Відповідачем Управлінням освіти Миколаївської міської ради не заявлялось клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, в порядку ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України.
Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на вищезазначене, суд вбачає обґрунтованими та підтвердженими понесені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000, 00 грн. В зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14 566, 00 грн. підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 434, 00 грн. покладаються на позивача.
Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з відповідача Управління освіти Миколаївської міської ради, вул. Інженерна, буд. 3 , м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 02145010) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС», вул. Сагайдачного Петра, буд. 25 Б, офіс 5, м. Київ, 04070; поштова адреса: вул. Новокостянтинівська, 13/10, офіс 201, м. Київ, 04080 (код ЄДРПОУ 41427817):
- 485 487, 19 грн. (чотириста вісімдесят п'ять тисяч чотириста вісімдесят сім грн. 19 коп.) - суми заборгованості по договору;
- 7 282, 31 грн. (сім тисяч двісті вісімдесят дві грн. 31 коп.) - витрат по сплаті судового збору;
- 14 566, 00 грн. (чотирнадцять тисяч п'ятсот шістдесят шість грн. 00 коп.) - витрат на професійну правничу допомогу.
3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
4. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повний текст рішення складено 08.08.2023.
Суддя Е.М. Олейняш