ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.08.2023Справа № 910/6192/23
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК "Укрпромпостач", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантажні системи України", м. Київ
про забезпечення доказів, -
Суддя Морозов С.М.
За участю представників сторін:
від позивача: Степаненко О.А. (адвокат за довіреністю від 18.11.2022 року);
від відповідача: Карманов В.В. (адвокат за ордером серії АА№1301897 від 28.04.2023 року).
21.04.2023 року до Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ПК "Укрпромпостач" (позивач) із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантажні системи України" (відповідач) суми заборгованості в розмірі 363 344,50 грн, суми інфляційних втрат в розмірі 104 509,15 грн та суми 3% річних в розмірі 13 020,67 грн, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору №01/11-ВД від 01.11.2021 року в частині оплати поставленого позивачем товару.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, матеріали №910/6192/23 передані на розгляд судді Морозову С.М.
Разом із позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення доказів шляхом витребування у ГУ ДПС у м. Києві:
- інформації щодо врахування ТОВ "Вантажні системи України" у своєму податковому обліку сум податку, що відносяться до податкового кредиту за податковими накладними, зареєстрованими ТОВ "ПК "Укрпромпостач";
- завірених належним чином копій декларацій з податку на додану вартість ТОВ "Вантажні системи України", подані відповідно до отриманих сум податку, що відносяться до податкового кредиту за податковими накладними, зареєстрованими ТОВ "ПК "Укрпромпостач", що підтверджується витягом з ЄРПН від 16.02.2023 року №13610.
Ухвалою від 25.04.2023 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК "Укрпромпостач" про забезпечення доказів було повернуто заявнику.
Ухвалою від 25.04.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/6192/23, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.
08.05.2023 року позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення доказів шляхом витребування у ГУ ДПС у м. Києві:
- інформації щодо врахування ТОВ "Вантажні системи України" у своєму податковому обліку сум податку, що відносяться до податкового кредиту за податковими накладними, зареєстрованими ТОВ "ПК "Укрпромпостач";
- завірених належним чином копій декларацій з податку на додану вартість ТОВ "Вантажні системи України", подані відповідно до отриманих сум податку, що відносяться до податкового кредиту за податковими накладними, зареєстрованими ТОВ "ПК "Укрпромпостач", що підтверджується витягом з ЄРПН від 16.02.2023 року №13610.
08.05.2023 року від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
09.05.2023 року від відповідача до суду надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2023 року розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК "Укрпромпостач" про забезпечення доказів в справі №910/6192/23 було призначено на 16.05.2023 року.
Також ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2023 постановлено розгляд справи №910/6192/23 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено на 20.06.2023.
В судовому засіданні 16.05.2023 з розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК "Укрпромпостач" про забезпечення доказів було оголошено перерву до 13.06.2023.
24.05.2023 до суду від ГУ ДПС у м. Києві лист щодо надання інформації.
12.06.2023 року від позивача до суду надійшла заява про зменшення позовних вимог на 2 000,00 грн, у зв'язку з проведення відповідачем оплати суми боргу на вказаний розмір.
Ухвалою від 13.06.2023 року в задоволенні заяви про забезпечення доказів було відмовлено.
20.06.2023 року від позивача до суду надійшла заява про зменшення позовних вимог на 1 000,00 грн, у зв'язку з проведення відповідачем оплати суми боргу на вказаний розмір.
В засідання 20.06.2023 року було прийнято до розгляду заявлені позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог та оголошено перерву в розгляді справи до 01.08.2023 року.
В судовому засіданні 01.08.2023 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
01.11.2021 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено Договір №01/11-ВД (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується організувати й забезпечити безперебійну заправку нафтопродуктами (далі по тексту «паливо») автотранспорту покупця, а покупець - приймати і оплачувати паливо відповідно до умов даного Договору.
Постачальник організовує заправлення автотранспорту покупця на АЗС за адресою: м. Київ, вул. Промислова, 1. (п. 2.1. Договору).
Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію транспортного засобу згідно Додатку №1 до Договору і на підставі цього здійснює фактичну передачу (видачу) палива покупцю. (п. 2.2. Договору).
Одержання палива підтверджується даними видаткових накладних. (п. 2.6. Договору).
Відповідно до п. 2.7. Договору постачальник на підставі відомостей про відпуск палива періодично, але не менше одного разу на місяць, виписує зведені видаткові накладні та рахунки-фактури кожному покупцю за марками нафтопродуктів та цінами, встановленими протягом місяця.
Покупець зобов'язується протягом 3 робочих днів «затвердити» надану в електронному форматі видаткову накладну. В разі порушення покупцем даного зобов'язання видаткова накладна буде вважатись «погодженою». (п. 2.10. Договору).
Пунктом 3.1. Договору передбачено, що розрахунки між сторонами за відпущені через роздрібну мережу АЗС ПММ за цим Договором здійснюються виключно у безготівковій формі в українській національній валюті (гривнях) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 7 банківських днів з моменту виписки такого рахунка.
Даний Договір набуває сили з моменту його підписання і діє до 31.12.2023 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання сторонами. (п. 9.9. Договору.)
Додатком №1 до Договору сторонами погоджено перелік транспортних засобів покупця.
Як зазначено в позові, позивачем на підставі наступних видаткових накладних позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму в розмірі 608 344,50 грн, а саме:
- №12943 від 15.11.2021 року на суму 214 762,00 грн (рахунки на оплату: №7397 від 01.11.2021 року, №7433 від 02.11.2021 року, №7499 від 04.11.2021 року, №7533 від 05.11.2021 року, №7585 від 07.11.2021 року, №7609 від 08.11.2021 року, №7642 від 09.11.2021 року, №7690 від 11.11.2021 року, №7725 від 12.11.2021 року, №4479 від 13.11.2021 року та №7802 від 15.11.2021 року);
- №13574 від 30.11.2021 року на суму 193 603,00 грн (рахунки на оплату: №7872 від 17.11.2021 року, №7903 від 18.11.2021 року, №7946 від 19.11.2021 року, №7967 від 20.11.2021 року, №8008 від 22.11.2021 року, №8030 від 23.11.2021 року, №8067 від 24.11.2021 року, 38106 від 25.11.2021 року, №8135 від 26.11.2021 року, №8184 від 27.11.2021, №8205 від 29.11.2021 року та №8242 від 30.11.2021 року);
- №14228 від 15.12.2021 року на суму 120 490,00 грн (рахунки на оплату: №8301 від 01.12.2021 року, №8324 від 02.12.2021 року, №8346 від 03.12.2021 року, №8373 від 04.12.2021 року, №8400 від 05.12.2021, №8450 від 07.12.2021 року, №8488 від 08.12.2021 року, №8567 від 11.12.2021 року, №8613 від 13.12.2021 року, №8663 від 15.12.2021 року);
- №14821 від 31.12.2021 року на суму 75 320,00 грн (рахунки на оплату: №8699 від 16.12.2021 року, 38743 від 17.12.2021 року, №8786 від 20.12.2021 року, №8921 від 24.12.2021 року, №9051 від 30.12.2021 року, №9055 від 31.12.2021 року);
- №326 від 15.01.2022 року на суму 4 169,50 грн (рахунки на оплату: №38 від 05.01.2022 року, №64 від 10.01.2022 року та №106 від 11.01.2022 року).
Товар за вказаними видатковими накладними, як зазначено позивачем, було прийнято відповідачем без зауважень згідно наявних в справі видаткових накладних.
Відповідачем було проведено частковий розрахунок за товар на суму в розмірі 248 000,00 грн.
Залишок вартості товару на суму в розмірі 360 344,50 грн відповідачем оплачено не було, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості, суму 3% річних в розмірі 13 020,67 грн та суми інфляційних втрат в розмірі 104 5009,15 грн.
Відповідачем свої заперечення проти пред'явлених позовних вимог до матеріалів справи не долучено, при цьому зазначено, що сума боргу поступово погашається.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину суд визнає Договір належною підставою, у розумінні норм ст. 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків та є фактично за своєю правовою суттю договором купівлі-продажу.
У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Судом встановлено факт передачі позивачем відповідачу товару на суму в розмірі 608 344,50 грн, що підтверджується зазначеними вище документами.
Пунктом 3.1. Договору сторони погодили, що розрахунки між сторонами здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 7 банківських днів з моменту виписки рахунка.
Не зважаючи на факт поставки товару, їх прийняття відповідно до умов Договору, відповідачем оплата товару у строк визначений Договором здійснена лише частково на суму в розмірі 248 000,00 грн, що не заперечено жодною із сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.
Відповідно до статі 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як зазначено у ч. 4 п. 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар і строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 21.04.2011 у справі №9/252-10).
При цьому слід зазначити, що вимоги Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні щодо правильності оформлення первинних документів передбачають наявність в документах такого реквізиту, як інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції лише альтернативно такому обов'язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 19.04.2016 у справі №21-4985а15.
Як зазначалося вище, товар прийнятий відповідачем, що не заперечено останнім.
Враховуючи викладене, у відповідача виник обов'язок з оплати товару та послуг на суму в розмірі 360 344,50 грн.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
При вирішенні спору суд виходить з того, що з огляду на положення ст. ст. 6, 627 - 628, 638 Цивільного кодексу України, ст. ст. 42, 180 Господарського кодексу України, з яких випливає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства, зважаючи на факт виконання сторонами зобов'язань по договору, про що сторонами не заперечується, суд дійшов до висновку про укладення між сторонами договору з погодженням всіх його умов, які обумовлюються.
Згідно ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Відповідно до ст. 253 та ч. 5 ст. 254 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Отже, враховуючи, що відповідачем не здійснено оплату поставленого позивачем товару, суд дійшов до висновку, що у встановлений законом, статтею 692 ЦК України, строк, заборгованість за поставлений товар в розмірі 360 344,50 грн, погашена не була та залишається непогашеною на даний час; позивачем належним чином відповідно до статей 525, 526, 655, 712, 901, 903 ЦК України та статей 181, 193 ГК України доведена, документально підтверджена і відповідачем не спростована.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача в розмірі 360 344,50 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і підприємство відповідача на момент прийняття рішення не надало документи, які свідчать про повне погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв'язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.
Щодо заявленої позовної вимоги про стягнення з відповідача 13 020,67 грн суми 3% річних та 104 509,15 грн суми інфляційних втрат, то суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.
Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.
Згідно з Листом Державного комітету статистики України № 11/1-5/73 від 13.02.2009 також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов'язань.
Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997, відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Таким чином, інфляційні втрати мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.
Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін", відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.
При цьому, коли відносно кожного грошового зобов'язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов'язання, за період з моменту виникнення обов'язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов'язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.
Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 910/21564/16 від 10.07.2019.
Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми 3% річних та інфляційних втрат, на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону, судом встановлено, що він здійснений вірно, а тому до стягнення з відповідача підлягає сума 3% річних в розмірі 13 020,67 грн та сума інфляційних втрат в розмірі 104 509,15 грн.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума основного боргу в розмірі 360 344,50 грн, сума 3% річних в розмірі 13 020,67 грн та сума інфляційних втрат в розмірі 104 509,15 грн.
Судовий збір позивача у розмірі 7 213,12 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із задоволенням позовних вимог, покладається на відповідача.
Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Вантажні системи України" (ідентифікаційний код 40806442, місцезнаходження: 01135, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 148) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Укрпромпостач" (ідентифікаційний код 40884096, місцезнаходження: 03170, м. Київ, вул. Янтарна, 5-В) суму боргу в розмірі 360 344,50 грн (триста шістдесят тисяч триста сорок чотири гривни 50 копійок), суму 3% річних в розмірі 13 020,67 грн (тринадцять тисяч двадцять гривень 67 копійок), суму інфляційних втрат в розмірі 104 509,15 грн (сто чотири тисячі п'ятсот дев'ять гривень 15 копійок) та суму судового збору в розмірі 7 213,12 грн (сім тисяч двісті тринадцять гривень 12 копійок).
3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складене 08.08.2023 року.
Суддя С. МОРОЗОВ