ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
31.07.2023Справа № 910/6806/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідеал Енерджі Систем"
до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
про стягнення неустойки, інфляційних втрат та річних в розмірі 406 091,00 грн.
Представники сторін:
від позивача: Хасін І.Б., довіреність б/н від 25.05.2022;
від відповідача: Губаненко Ю.П., довіреність № 23/06/23-02 від 23.06.2023.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ідеал Енерджі Систем» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації «Київтеплоенерго» про стягнення неустойки, інфляційних втрат та річних в розмірі 406 091,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором на тимчасове постачання теплової енергії № 101/Е3-22 від 08.02.2022, в частині здійснення розрахунків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 05.06.2023.
22.05.2023 представником відповідача подано відзив на позовну заяву.
31.05.2023 представником позивача подано відповідь на відзив.
У судове засідання 05.06.2023 представники сторін з'явились.
За результатами судового засідання судом оголошено перерву до 17.07.2023.
09.06.2023 представником позивача подано заяву про зменшення розміру позовних вимог.
11.07.2023 представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив.
У судове засідання 17.07.2023 представники сторін з'явились.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Дослідивши надану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог, суд визнає її такою, що подана з дотриманням приписів чинного процесуального законодавства, зокрема положень ч. 5. ст. 46, ст. 170 ГПК України, тому, суд приймає до розгляду заяву позивача та визначає ціну позову з її урахуванням.
Враховуючи, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 31.07.2023, яку занесено до протоколу судового засідання.
У судове засідання 31.07.2023 представник сторін з'явились.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог та зазначив про неактуальність вимоги про зазначення в рішенні про нарахування 3% річних та пені до моменту виконання рішення.
Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві, клопотання про зменшення 3% річних та інфляційних втрат до 30% підтримав.
На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 31.07.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
08 лютого 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ідеал Енерджі Систем» (далі - виробник, позивач) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - замовник, відповідач) укладено Договір на тимчасове постачання теплової енергії №101/Е3-22 (далі - Договір), за умовами якого виробник здійснює тимчасове постачання теплової енергії замовникові у орієнтовних обсягах 2320 Гкал, підтримуючи середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі згідно із температурним графіком (додаток №2), а замовник зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у терміни, що встановлені умовами цього договору.
Відповідно до п. 1.4 Договору замовник здійснює розрахунки відповідно до фактичних показників приладів обліку на підставі рахунку виробника та акту приймання - передавання теплової енергії, підписаного обома сторонами.
Згідно з п. 4.5 Договору за результатами зняття показників відпуску теплової енергії з приладів обліку у відповідності до п. 4.3. цього договору, виробник до 02 числа місяця, наступного за розрахунковим надсилає замовнику складений акт приймання - передавання теплової енергії у двох примірниках. Замовник протягом 5-ти робочих днів після отримання акту приймання - передавання теплової енергії у двох примірниках надсилає Виробнику його примірник за підписом уповноваженого представника Замовника, або надає заперечення.
За умовами п. 4.6 Договору оплата здійснюється замовником до 15 (п'ятнадцятого) числа поточного місяця за теплову енергію спожиту в попередньому місяці на підставі рахунку виробника та акту приймання - передавання теплової енергії підписаного обома сторонами.
У відповідності до п. 5.2 Договору за несвоєчасне виконання або виконання не в повному обсязі розрахунків за цим Договором (п. 4.6 цього договору) замовник сплачує пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України яка діяла в цей період, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Цей Договір вважається укладеним з моменту його підписання та скріплення печатками сторін та діє до 01.05.2022 включно.
Керуючись ст. 631 ЦК України, сторони домовились про те, що дія цього Договору поширюється на взаємовідносини, які фактично виникли між сторонами з 01.11.2021.
Припинення дії Договору не звільняє замовника від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії (пункти 7.1, 7.2 та 7.4 Договору).
Позивач склав та надіслав 17.06.2022 відповідачу на підписання Акти надання послуг: №123 від 30.11.2021 на суму 357 535,15 грн., №124 від 31.12.2021 на суму 698 392,36 грн., №42 від 31.01.2022 на суму 787 412,87 грн., №43 від 28.02.2022 на суму 603 262,12 грн., №44 від 31.03.2022 на суму 525 684,99 грн.
10.02.2022 відповідач здійснив часткову оплату заборгованості у сумі 1 854 800,26 грн.
Оскільки відповідач не здійснив оплату заборгованості у сумі 1 117 487,23 грн. позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" заборгованості з урахуванням індексу інфляції у сумі 1 224 406,32 грн. та 3% річних у сумі 15 284,97 грн. за період з 28.06.2022 по 12.09.2022.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.10.2022 у справі № 910/5354/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023, позов задоволено частково, стягнуто з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДЕАЛ ЕНЕРДЖІ СИСТЕМ" заборгованість у сумі 1 117 487,23 грн., 3% річних у сумі 7 072,26 грн., інфляційні втрати у сумі 20 200,64 грн. та судовий збір у сумі 17 171,40 грн.
Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що оскільки відповідачем після винесення рішення заборгованість не погашено, позивач вважає за необхідне заявити додатково до стягнення, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, інфляційні втрати за період з вересня 2022 до березня 2023 в сумі 103 757,13 грн., пеню за період з 28.06.2022 до 28.12.2022 в сумі 140 834,00 грн. та 3% річних за період з 13.09.2022 до 25.04.2023 в розмірі 20 665,86 грн.
Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти позову зазначає, що відповідачем обов'язок з оплати заборгованості виконано 26.04.2023, а тому підстав для стягнення штрафних та компенсаційних санкцій за період до моменту прийняття рішення у цій справі нема. Відповідача зазначає, що оскільки можливість стягнення пені є договірною умовою, а не законодавчою, враховуючи закінчення строку дії Договору на момент виникнення у відповідача обов'язку з оплати, підстави для нарахування позивачем пені відповідачу немає. При цьому відповідач зазначає, що всупереч п. 5.2 Договору, розрахунок пені позивачем здійснено виходячи з подвійної облікової ставки НБУ. Також відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру нарахованих інфляційних втрат та 3% річних.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на корить другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з приписами частини 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Частиною 1 статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.10.2022 у справі № 910/5354/22, залишеним без змін постаново Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023, позов задоволено частково, стягнуто з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДЕАЛ ЕНЕРДЖІ СИСТЕМ" заборгованість у сумі 1 117 487,23 грн., 3% річних у сумі 7 072,26 грн., інфляційні втрати у сумі 20 200,64 грн. та судовий збір у сумі 17 171,40 грн.
Відповідно ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини, від 25.07.2002, «Справа «Совтрансавто-Холдинг» проти України» п. 72 «В. Оцінка Суду»).
Отже, наявність грошового зобов'язання відповідача за Договором, підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 13.10.2022 у справі № 910/5354/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023, а отже набрало законної сили та за участі тих самих сторін, а тому відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягає повторному доказуванню.
При цьому, у справі № 910/5354/22 встановлено наступні обставини:
- позивач 17.06.2022 надіслав відповідачу на підписання Акти надання послуг: №123 від 30.11.2021 на суму 357 535,15 грн., №124 від 31.12.2021 на суму 698 392,36 грн., №42 від 31.01.2022 на суму 787 412,87 грн., №43 від 28.02.2022 на суму 603 262,12 грн., №44 від 31.03.2022 на суму 525 684,99 грн. Загальна вартість поставленої теплової енергії становить 2 972 287,49 грн.;
- виходячи із аналізу положень п.4.5., 4.6. договору, оскільки відповідач отримав надіслані позивачем акти надання послуг 20.06.2022, оплата вартості поставленої теплової енергії мала бути здійснена відповідачем у строк до 27.06.2022.
- оскільки судом встановлено, що відповідач мав здійснити оплату заборгованості у строк до 27.06.022, строк виконання зобов'язання настав 28.06.2022. Відтак нарахування інфляційних втрат належить здійснювати за липень - серпень 2022 року.
- також, з огляду на встановлену судом дату початку прострочення виконання грошового зобов'язання, суд здійснює перерахунок 3% річних за період з 28.06.022 по 12.09.2022.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
При цьому, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 598, ст.ст. 599, 600, 604-609 ЦК, саме по собі судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З огляду на обставини справи, відповідач своїми діями порушив зобов'язання (ст. 610 ЦК України), тому він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 ЦК України), а відтак є підстави для застосування відповідальності, встановленої законом.
За змістом статей 524 та 533 ЦК грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.
Cтаття 625 ЦК розміщена в розділі "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань.
Отже, у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо сплати вартості теплової енергії поставленої за Договором, нараховуються 3% річних та інфляційні втрати від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При цьому, грошове зобов'язання виникло у відповідача не з рішення Господарського суду міста Києва, а у зв'язку з несплатою вартості спожитої теплової енергії за Договором.
Відтак, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягають 101 939,20 грн. інфляційних втрат та 20 665,86 грн. 3% річних, оскільки чинним законодавством не передбачено нарахування інфляційних втрат на нараховані інфляційні втрати на суму основного боргу.
Щодо вимог про стягнення пені за період з 28.06.2022 до 28.12.2022 у розмірі 140 834,00 грн., суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Суд зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання (та одночасно вид відповідальності за неналежне виконання/невиконання зобов'язання) як пеня та механізм її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до п. 5.2 Договору за несвоєчасне виконання або виконання не в повному обсязі розрахунків за цим Договором (п. 4.6 цього договору) замовник сплачує пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України яка діяла в цей період, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
При цьому, цей Договір вважається укладеним з моменту його підписання та скріплення печатками сторін та діє до 01.05.2022 включно.
Керуючись ст. 631 ЦК України, сторони домовились про те, що дія цього Договору поширюється на взаємовідносини, які фактично виникли між сторонами з 01.11.2021.
Припинення дії Договору не звільняє замовника від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії (пункти 7.1, 7.2 та 7.4 Договору).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснено нарахування пені за період з 28.06.2022 до 28.12.2022, тобто після закінчення строку дії Договору.
Приписами частини 1 та 4 статті 631 Цивільного кодексу України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати права і виконувати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Суд зазначає, що строк дії договору та строк виконання зобов'язання за договором не є тотожними, а закінчення строку дії договору не є підставою припинення зобов'язань за договором, зокрема, в частині сплати вартості спожитої під час дії договору теплової енергії, отже нарахування пені поза межами строку дії договору можливе в разі прострочення виконання зобов'язання з оплати, яке мало місце під час дії цього договору. В той же час немає підстав для нарахування пені поза межами строку дії договору за прострочення виконання зобов'язання, строк виконання якого виник не під час дії цього договору.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 927/333/17.
Таким чином, пеня, передбачена п. 5.2 Договору може нараховуватись за порушення зобов'язань, які мали місце під час дії договору, тоді як позивачем заявлено про стягнення пені за невиконання відповідачем зобов'язань з оплати вартості теплової енергії, строк оплати якої настав після закінчення строку дії Договору.
За таких обставин, враховуючи факт припинення 02.05.2022 дії договору і умовами правочину не передбачено право позивача вимагати неустойки (пені) за прострочення оплати теплової енергії, строк сплати якої виник після закінчення строку дії Договору, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача пені за період з 28.06.2022 - 28.12.2022, нарахованої після припинення дії договору.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення 3% річних та інфляційних втрат до 30%, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Схоже правило міститься в частині 3 статті 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
В обґрунтування заявленого клопотання, відповідач посилається на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, в зв'язку з чим, суд зазначає таке.
У розглядуваній справі ВП ВС зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.
Такого висновку ВП ВС дійшла з урахуванням того, що у справі умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також пунктом 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, і встановили її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та дев'яносто шести відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів.
При цьому ВП ВС зазначила, що з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання, Велика Палата Верховного Суду вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовити у їх стягненні з цих підстав.
Таким чином, правовідносини у справі № 910/6806/23 та № 902/417/18 відрізняються за своїми обставинами, а тому суд не вбачає підстав для врахування означених висновків при розгляді даної справи.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.05.2021 у справі № 910/6349/19.
Відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат, оскільки відповідачем не доведено наявності обставин, з якими законодавець пов'язує можливість зменшення розміру нарахувань у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити нараховані інфляційні втрати та 3% річних.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволенням позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, місто Київ, площа Івана Франка, будинок 5; ідентифікаційний код: 40538421) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідеал Енерджі Систем" (02081, місто Київ, вул. Здолбунівська, буд. 9-Б; ідентифікаційний код: 43071902) 3% річних у розмірі 20 665 (двадцять тисяч шістсот шістдесят п'ять) грн. 86 коп., інфляційні втрати у розмірі 101 939 (сто одна тисяча дев'ятсот тридцять дев'ять) грн. 20 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 839 (одна тисяча вісімсот тридцять дев'ять) грн. 08 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 09.08.2023
Суддя О.А. Грєхова