номер провадження справи 4/71/23
07.08.2023 Справа № 908/1050/23
м.Запоріжжя Запорізької області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання», (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 35)
до відповідача Комунального підприємства «ОБЛВОДОКАНАЛ» Запорізької обласної ради, (69057, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 129А)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго», (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14)
простягнення 8 640 949,56 грн.
Суддя Зінченко Н.Г.
при секретарі судового засідання Батрак М.В.
За участю представників сторін:
від позивача - Нємна Т.І., на підставі довіреності № 4 від 01.01.2023;
від відповідача - Балховітіна В.Г., на підставі довіреності № 1 від 30.12.2022;
від третьої особи - не з'явився;
31.03.2023 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна,вих. № 5187 від 28.02.2023 (вх. № 11419/08-07/23 від 31.03.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання», м. Запоріжжядо Комунального підприємства «ОБЛВОДОКАНАЛ» Запорізької обласної ради, м. Запоріжжя про стягнення 8 640 949,56 грн. заборгованості за публічним договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 100 від 02.09.2022, в тому числі 8 538 192,49 грн. основного боргу за спожиту електричну енергію, 56 255,47 грн. інфляційних втрат та 46 501,60 грн. 3 % річних.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2023 справу № 908/1050/23 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.04.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1050/23, справі присвоєно номер провадження справи 4/71/23, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивачазалученоПублічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя,підготовче засідання призначено на 03.05.2023.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.05.2023продовжено строк підготовчого провадження у справі № 908/1050/23 до 04.07.2023, підготовче засідання відкладалося на 03.07.2023.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.07.2023 закрито підготовче провадження у справі № 908/1050/23, справу призначено до розгляду по суті, судове засідання призначено на 12.07.2023.
В судовому засіданні оголошувалася перерва до 07.08.2023, про що зазначено в протоколі судового засідання від 12.07.2023.
В судове засідання 07.08.2023 з'явилися представники сторін, здійснювалася фіксація судового процесу програмно-апаратним комплексом «Акорд».
В судовому засіданні 07.08.2023 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та долучених судом до матеріалів справи.
Третя особа в судове засідання 07.08.2023 не звилася. В матеріалах справи № 908/1050/23 наявні письмові Пояснення ПАТ «Запоріжжяобленерго» по справі, в яких тертя особа просить суд розглядати справу № 908/1050/23 по суті без участі в судових засіданнях уповноваженого представника ПАТ «Запоріжжяобленерго» з урахуванням наданих пояснень по суті спору.
Дослідивши матеріали справи, суд не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вирішив за можливе розглядати справу по суті в судовому засіданні 07.08.2023 за відсутністю третьої особи, оскільки її неявка не перешкоджає вирішенню спору.
Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві, мотивовані посиланням на приписи ст., ст. 16, 526, 530, 610-612, 625, 629 ЦК України, ст., ст. 193, 230 ГК України, положення Закону України «Про ринок електричної енергії», норми Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 312 від 14.03.2018. Підставою для звернення з позовом до суду зазначено неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 100 від 02.09.2022 щодо своєчасної та повної оплати за надані послуги з постачання електричної енергії за жовтень - грудень 2022року, внаслідок чого станом на час звернення позивача до суду з позовом уданій справі у відповідача виникла заборгованість у розмірі 8 538 192,49 грн. У зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання з оплати наданих послуг з постачання електричної енергії позивач, керуючись приписами діючого законодавства та положеннями укладеного сторонами договору, нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 46 501,60 грн. і інфляційні втрати в розмірі 56 255,47 грн. З урахуванням викладеного, позивач просив суд позов задовольнити повністю, а також покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 129 614,24 грн.
Відповідач проти позову заперечив з підстав, наведених у Відзиві на позовну заяву вих. № 12/0352 від 25.04.2023 (вх. № 8984/08-08/23 від 26.04.2023). Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач посилається на наступне: КП «ОБЛВОДОКАНАЛ» Запорізької обласної ради не заперечує проти наявності заборгованості перед ТОВ «Запоріжжяелектропостачання'за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 100 від 02.09.2022 за період жовтень - грудень 2022 року, проте лише в сумі 1 641 530,23 грн. У зв'язку із наявністю заперечень щодо суми основного боргу, відповідач не погоджується з наданим позивачем розрахунком річних відсотків та інфляційних нарахувань, та навів свій контррозрахунок. Як зазначає відповідач свої заперечення щодо нарахувань за спірний період він наводив в актах прийняття-передавання електричної енергії за період жовтень - грудень 2022 року, а також у листі на адресу позивача вих. № 12/1548 від 27.12.2022.Ці заперечення стосуються того, що з початку повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України та ведення на території України режиму воєнного стану під контролем російських військ та окупаційної адміністрації перебувають шість із восьми структурних підрозділів КП «ОБЛВОДОКАНАЛ» Запорізької обласної ради, про що листом від 05.09.2022 відповідач повідомив СБУ та вже відкрито кримінальне провадження № 22022080000002489. Листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини: військову агресію Російської Федерації проти України. Таким чином, відповідач вважає, що порушення умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 100 від 02.09.2022сталося з незалежних від нього причин, внаслідок дії форс-мажорних обставин.КП «ОБЛВОДОКАНАЛ» Запорізької обласної ради є підприємством-монополістом, що надає послуги з централізованого водопостачання та водовідведення у Запорізькій області. Єдиним джерелом доходів підприємства є здійснення споживачами оплати за надані послуги. Протягом 2022 року рівень оплат споживачів з послуги з водопостачання та водовідведення є вкрай низьким. З фінансового результату відповідача за 2022 рік вбачається, що прибутку підприємство не отримало, а чистий збиток склав 60 222 тис.грн. Власник підприємства відповідача - Запорізька обласна рада -жодним чином фінансово не підтримує підприємство. На підставі зазначеного, відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд позовні вимоги задовольнити в частині стягнення 1 641 530,23 грн. основного боргу, 3 741,19 грн. 3 % річних та 28 784,23 грн. інфляційних втрат. В іншій частині відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «Запоріжжяелектропостачання». Також, посилаючись на приписи ст., ст. 239, 331 ГПК України, враховуючи в сукупності всі вище наведені обставини, повномасштабнувійськову агресію Російської Федерації проти України та ведення на території України режиму воєнного стану,ведення на території Запорізького регіону активних військових дій, вкрай складний фінансовий стан КП «ОБЛВОДОКАНАЛ» Запорізької обласної ради та відсутність вини відповідача у порушенні умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 100 від 02.09.2022, відповідач просив суд розстрочити виконання рішення суду у даній справі в частині стягнення основного боргу та штрафних санкцій в загальному розмірі 1 674 055,65 грн. на 12 місяців, шляхом здійснення щомісячних оплат в розмірі 139 504,64 грн., а в останньому місяці - 139 504,61 грн.
Позивач на підставі ст. 166 ГПК України надав Відповідь на відзив вих. № б/н від 05.05.2023 (вх. № 10187/08-08/23 від 10.05.2023), в якій підтримав заявлені позовні вимоги з раніше наведених у позові фактичні обставини справи та нормативних посилань. Також позивач просить суд зауважити, що за умовами розділу 2 договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 100 від 02.09.2022Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.Відповідно до пункту 4.3 ПРРЕЕ дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг. Спожитий відповідачем обсяг електричної енергії за спірний період підтверджується Повідомленнями-листами № 007-66/6500 від 29.12.2022 та № 007-66/601 від 30.01.2023 адміністратора комерційного обліку, функції якого в Запорізькій області виконує ПАТ «Запоріжжяобленерго», щодо фактичного обсягу спожитої електричної енергії з щомісячною розбивкою за ЕІС-кодами точки комерційногообліку. Даним повідомленням ОСР підтверджує Постачальнику електричної енергії дані про фактичний обсяг, період споживання за ЕІС-кодами точками розподілу Споживача з щомісячною розбивкою. Відповідачем особисто були отримані рахунки з постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг з період жовтень - грудень 2022 року, відповідно до яких обсяг використаної електричної енергії КП «ОБЛВОДОКАНАЛ» Запорізької обласної ради складає 1 625 894 кВт/год на суму 9 488 565,13 грн.Відповідач акти приймання-передавання товарної продукції за спірний період підписав. За спірний період відповідачем здійснена часткова оплата поставленої електричної енергії на загальну суму 950 372,64 грн. Таким чином, позивач вважає, що наведений у позовній заяві розрахунок заявлених до стягнення основного боргу, 3 % річних та інфляційних нарахувань є цілком правильним та таким, що відповідає умовам договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 100 від 02.09.2022та положенням чинного законодавства. Також позивач зауважує, що ним нараховані лише компенсаційні нарахування (3 % річних та інфляційні нарахування), які мають на меті компенсувати втрати кредитора і за своєю суттю не є штрафними санкціями. Також позивач зазначив, що наявність форс-мажорних обставин (військові дії, окупація) є підставою лише для не застосування заходів відповідальності (сплата неустойки: пені та штрафів), але не є підставою для звільнення від виконання основного зобов'язання: повернення кредиту та сплати процентів. Крім того, лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, виданий Торгово-промисловою палатою України, на який посилається відповідач, не є достатнім доказом, бо не є сертифікатом відповідно до вимог Закону, а є лише листом, а відповідні сертифікати повинні мані індивідуальний характер під кожен окремий договір, тобто видані для кожного окремого суб'єкта господарської діяльності згідно ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні». Крім того, відповідачем не дотримані умови п. 12.4 договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 100 від 02.09.2022 щодо повідомлення іншу сторону договору про настання форс-мажорних обставин. З урахуванням зазначеного, позивач просить суд позов задовольнити повністю.
Відповідачем на підстав ст. 167 ГПК України надані Заперечення на відповідь на відзив вих. № 12/0415 від 15.05.2023 (вх. № 10537/08-08/23 від 16.05.2023), в яких відповідач просить суд зауважити, що акти приймання-передавання товарної продукції за спірний період КП «ОБЛВОДОКАНАЛ» Запорізької обласної ради підписані із зауваженнями, в яких відповідач визнав лише обсяги спожитої електричної енергії на підконтрольних України територіях, які частково були сплачені. Також відповідач вважає безпідставним твердження позивача про недотримання п. 12.4 договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 100 від 02.09.2022, оскільки КП «ОБЛВОДОКАНАЛ» Запорізької обласної ради листами вих. 12/0961 від 13.07.2022, вих. № 12/1076 від 15.08.2022, вих. № 12/0091 від 16.01.2023 та вих. № 12/0194 від 21.02.2023 повідомляв позивача про наявність форс-мажорних обставин, які унеможливлюють належне виконання відповідачем договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 100 від 02.09.2022. Враховуючи викладене, відповідач вважає доводи та вимоги позивача необґрунтованими та безпідставними.
19.04.2023 третьою особою надані письмові Пояснення по справі (вих. № 33-33/38 від 18.04.2023, вх. № 8416/08-08/23 від 19.04.2023), в яких ПАТ «Запоріжжяобленерго» погоджується з заявленими у справі № 908/1050/23 позовними вимогами та вважає наявними підстави для їх задоволення судом з наведених у позовній заяві обставин. Додатково тертя особа пояснила, що з 01.01.2019 ПАТ «Запоріжжяобленерго» здійснює господарську діяльність з розподілу електричної енергії на території Запорізької області на підставі отриманої ліцензії, що видана на підстав постанови НКРЕКП від 13.11.2018 № 1415. 01.01.2019 КП «ОБЛВОДОКАНАЛ» Запорізької обласної ради приєдналось до публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, який розміщено на офіційному сайті ПАТ «Запоріжжяобленерго» і є у загальному доступі. ПАТ «Запоріжжяобленерго» як Оператор системи розподілу підтверджує, що в період жовтень, листопад, грудень 2022 року КП «ОБЛВОДОКАНАЛ» Запорізької обласної ради за договором про надання послуг з розподілу надано послугу з розподілу електричної енергії в обсязі 1 625 894 кВт/год.
10.07.2023 на електронну пошту суду з підтвердженим КЕП від відповідача надійшли Додаткові пояснення у справі № 908/1050/23 (вих. № 12/0703 від 10.07.2023, вх. № 14639/08-08/23 від 10.07.2023), в яких КП «ОБЛВОДОКАНАЛ» Запорізької обласної ради зазначає, що станом на 30.06.2023 відповідачем сплачений борг за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 100 від 02.09.2022 в сумах, що відповідачем не оспорювалися, а саме 1 641 530,23 грн., у підтвердження чого відповідачем надано суду платіжні інструкції № 25686 від 30.06.2023 на суму 500 611,14 грн. і № 25687 від 30.06.2023 на суму 1 140 919,09 грн.
12.07.2023 на електронну пошту суду з підтвердженим КЕП від позивача надійшли Пояснення у справі № 908/1050/23 (вих. № 7570 від 11.07.2023, вх. № 14868/08-08/23 від 12.07.2023), в яких ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» підтвердило факт часткового погашення відповідачем заборгованості за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 100 від 02.09.2022 платіжною інструкцією № 25687 від 30.06.2023 на суму 1 140 919,09 грн. У зв'язку із цим, позивач просить суд закрити провадження у справі № 908/1050/23 в частині позовних вимог про стягнення 1 140 919,09 грн. основного боргу.
Розглянувши зібрані у справі письмові докази, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача,суд
Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Відповідно до ч. 1 статті 2 Закон України «Про ринок електричної енергії» правову основу функціонування ринку електричної енергії становлять Конституція України, цей Закон, закони України «Про альтернативні джерела енергії», «Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», «Про природні монополії», «Про захист економічної конкуренції», «Про охорону навколишнього природного середовища», міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та інші акти законодавства України.
Пунктом 5 ч. 2 статті 2 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема правилами роздрібного ринку.
Частиною 5 ст. 2 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що правила роздрібного ринку передбачають, зокрема, загальні умови постачання електричної енергії споживачам, систему договірних відносин між учасниками роздрібного ринку, права та обов'язки учасників ринку, процедуру заміни споживачем постачальника електричної енергії, умови та порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії споживачу, процедуру розгляду скарг споживачів, особливості постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги, постачальником «останньої надії».
Пунктом 16 ч. 2 статті 3 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що функціонування ринку електричної енергії здійснюється на принципах, відповідальності учасників ринку за недотримання правил ринку, правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов договорів, що укладаються на цьому ринку.
Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 4 вказаного Закону учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, серед іншого, договір про постачання електричної енергії споживачу.
Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється на підставі договору постачання електричної енергії споживачу, що укладається між електропостачальником та споживачем.
19.04.2018 набрав чинності Кодекс систем розподілу, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 310 від 14.03.2018.
Відповідно до положень абз. 1, 22, 23 п. 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 № 2019-VIII (зі змінами, внесеними згідно із Законом України № 2628-VIII від 23.11.2018) під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу вертикально інтегрований суб'єкт господарювання повинен до 1 січня 2019 року вжити заходів для відокремлення оператора системи розподілу від виробництва, передачі, постачання електричної енергії шляхом створення відповідних суб'єктів господарювання. У разі відокремлення оператор системи розподілу є правонаступником в частині прав та обов'язків: пов'язаних із провадженням діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та із провадженням діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 312 від 14.03.2018 затверджено Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ).
Відповідно до п. 1.2.1 ПРРЕЕ на роздрібному ринку електричної енергії споживання та використання електричної енергії для потреб електроустановки споживача здійснюється за умови забезпечення розподілу/передачі та продажу (постачання) електричної енергії на підставі договорів про розподіл/передачу, постачання електричної енергії, надання послуг комерційного обліку, які укладаються відповідно до цих Правил, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу та Кодексу комерційного обліку.
Згідно з п. 3.1.1 ПРРЕЕ постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником «останньої надії». Ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника «останньої надії» визначаються у встановленому законодавством порядку.
Пунктами 3.1.7, 3.1.8, 3.1.9 ПРРЕЕ визначено, що договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. При цьому сторони можуть за взаємною згодою оформлювати додатки до договору, в яких узгоджуються організаційні особливості постачання електричної енергії. Такі додатки оформлюються у паперовій формі та підписуються обома сторонами. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об'єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції. Споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» (позивач у справі) є суб'єктом господарювання, який утворився під час здійснення заходів з відокремлення Оператора системи розподілу від постачання електричної енергії згідно п. 13 Розділу XVII Прикінцеві та перехідні Положення Закону України Про ринок електричної енергії, та починаючи з 01.01.2019 виконує функції постачальника універсальних послуг на території Запорізької області.
Відповідно до п. 8 постанови від 14.03.2018 № 312 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (в редакції станом на 01.01.2019) Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Матеріали справи свідчать, що 02.09.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» (Постачальник) та Комунальним підприємством «ОБЛВОДОКАНАЛ» Запорізької обласної ради (відповідач у справі, Споживач) укладено Договір № 100 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі - Договір) шляхом підписання КП «ОБЛВОДОКАНАЛ» Запорізької обласної ради заяви-приєднання.
Як зазначено в заяві-приєднанні початок постачання - 25 вересня 2022 року.
Текст публічного Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг розміщеного на офіційному сайті ТОВ «Запоріжжяелектропостачання».
Частиною 1 статті 634 ЦК України закріплено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших, стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. (ч. 2 ст. 639 ЦК України)
Відповідачем належних і допустимих доказів, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, які спростовують факт укладення з позивачем з 02.09.2022 Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг суду не надано.
Відповідно до п. 1.1 Договору цей Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам (далі Споживач) постачальником універсальних послуг (далі Постачальник) та укладається сторонами згідно наказу Міненерго України від 04.03.2022 № 104 з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом приєднання споживача до цього Договору.
За умовами п. 2.1 Договору Постачальник продає електричну енергію в кількості 4 092 180 кВт/год., найменування предмету закупівлі згідно ДК 021:2015-09310000-5 - Електрична енергія Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Відповідно до п. 5.1 Договору загальна вартість Договору становить 19 165 193,05 грн. разом з ПДВ. Споживач розраховується з Постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією.
Спосіб визначення ціни за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції Постачальника. (п. 5.2 Договору)
Ціна (тариф) на електричну енергію, згідно з п. 5.7 Договору, має зазначатися Постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим Договором.
Пунктами 5.8, 5.9, 5.10Договору сторонами узгоджено, що розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць. Розрахунки Споживача за цим Договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника. Оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не менше 5 робочих днів від дати отримання Споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої Споживачем.
Споживач, згідно з п. 6.2.1 Договору зобов'язався забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору та пов'язаних з постачанням електричної енергії послуг, згідно з умовами цього Договору.
В свою чергу, відповідно до п. 7.1 Договору Постачальник має право, в тому числі, отримувати від Споживача оплату за поставлену електричну енергію та інші послуги, згідно з умовами цього Договору.
Згідно з п. 9.1 Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством.
В п., п. 12.1-12.5 Договору зазначено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за цим договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин). Під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору. Строк виконання зобов'язань за цим договором відкладається на строк дії форс-мажорних обставин. Сторони зобов'язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом 14 днів з дати їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до чинного законодавства. Виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови споживача від оплати постачальнику послуг, які були надані до їх виникнення.
В пункті 13.1 встановлено, що Договір укладається на строк до 21.12.2022, зазначений в комерційні пропозиції, яку обрав Споживач, та набуває чинності з дати подання Споживачем заяви-приєднання.
У додатку № 3 до Договору викладена Комерційна пропозиція «Універсальна бюджет» до договору про постачання електричної енергії споживачу ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» бюджетним установам на період з 25.09.2022 по 21.12.2022 (далі Комерційна пропозиція).
Відповідно до п. 4 Додатку № 3 до Договору «Спосіб та терміни оплати» розрахунковий період для обсягу спожитої електричної енергії становить один місяць, а саме: з 01 числа розрахункового місяця по останній день розрахункового місяця. Платежі за спожиту електричну енергію здійснюється у порядку: - 1 платіж до 20 числа розрахункового місяця у розмірі 50 % вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії за відповідний розрахунковий період на підставі акту прийняття-передавання товарної продукції та рахунку за спожиту електричну енергію; - 2 платіж за електричну енергію у розмірі різниці суми першого платежу та вартості спожитої в розрахунковому періоді електричної енергії в строк не більше 5 робочих днів після закінчення розрахункового періоду на підставі акту прийняття-передавання товарної продукції та рахунку за спожиту електричну енергію. Підставою для формування Постачальником рахунку на оплату спожитої електричної енергії за цим Договором є підписаний сторонами акт прийняття-передавання товарної продукції.
Згідно з п. 6 Комерційної пропозиції Споживач здійснює оплату послуг з розподілу електричної енергії через Постачальника у складі ціни універсальної послуги.
При цьому, відповідно до п. 4.3 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 із змінами та доповненнями (далі ПРРЕЕ), дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку.
Розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. (п. 4.12 ПРРЕЕ)
Для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку. (п. 4.13 ПРРЕЕ)
Матеріали справи не містять заяв сторін про розірвання Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 100 від 02.09.2022, отже у спірному періоді Договір є діючим.
З матеріалів справи вбачається, що за жовтень, листопад, рудень 2022 року відповідачем фактично спожито електричної енергії в обсязі 1 625 894 кВт/год на загальну суму 9 488 565,13 грн.
Факт споживання об'єму електричної енергії відповідача у вказаному періоді енергії в обсязі 1 625 894 кВт/год підтверджується Повідомленнями-листами за вих. № 007-66/6500 від 29.12.2022 і вих. № 007-66/601 від 30.01.2023 адміністратора комерційного обліку, функції якого у Запорізькій області виконує ПАТ «Запоріжжяобленерго», про фактичний обсяг, період споживання за ЕІС-кодами точками розподілу споживача.
Позивачем на оплату спожитої відповідачем електричної енергії за період жовтень - грудень 2022 року були виписані рахунки на оплату:
- № 45000100221019 від 31.10.2022 за жовтень 2022 року на загальну суму 2 776 260,70 грн. з ПДВ, кінцевий термін сплати за рахунком: 07.11.2022. (Відповідачем рахунок отриманий 10.11.2022, про що міститься відповідна відмітка на рахунку);
- № 45000100221119 від 08.12.2022 за листопад 2022 року на загальну суму 3 200 214,02 грн. з ПДВ, кінцевий термін сплати за рахунком: 15.12.2022. (Відповідачем рахунок отриманий, про що міститься відповідна відмітка на рахунку);
- № 45000100221219 від 31.12.2022 за грудень 2022 року на загальну суму 3 512 090,41 грн. з ПДВ, кінцевий термін сплати за рахунком: 09.01.2023. (Відповідачем рахунок отриманий, про що міститься відповідна відмітка на рахунку).
Крім того, на виконання умов Договору сторонами складені і підписані Акти приймання-передавання товарної продукції за спірний період, а саме: від 31.10.2022 за жовтень 2022 року на суму 2 776 260,70 грн.; від 30.11.2022 за листопад 2022 року на суму 3 200 214,02 грн. та від 31.12.2022 за грудень 2022 року на суму 3 512 090,41 грн.
При цьому, Акти приймання-передавання товарної продукції за спірний період, які надані позивачем до матеріалів позовної заяви містять посилання на договір про постачання електричної енергії споживачу за № 100, але з іншою датою 08.03.2022.
Відповідно до наданих позивачем суду пояснень зазначення в Актах приймання-передавання товарної продукції іншої дати договору є технічною помилкою при оформлені цих документів.
Також Акт приймання-передаванні товарної продукції від 31.12.2022 за грудень 2022 року підписаний відповідачем із зауваженнями стосовно того, що відповідачем визнаються нарахування за спожиту електричну енергію лише тими електроустановками, які знаходяться на підконтрольній Україні території (мережі ЗМЕМ, Вільнянського МРРЕМ, Запорізького РЕМ ПАТ «Запоріжжяобленерго»).
З відзивом на позовну заяву відповідачем надані Акти приймання-передавання товарної продукції за спірний період, які містять посилання на Договір про постачання електричної енергії споживачу за № 100 від 02.09.2022, та які підписані ним із зауваженнями стосовно того, що відповідачем визнаються нарахування за спожиту електричну енергію лише тими електроустановками, які знаходяться на підконтрольній Україні території (мережі ЗМЕМ, Вільнянського МРРЕМ, Запорізького РЕМ ПАТ «Запоріжжяобленерго»).
Позивач не заперечив факту, що сторонами оформлювалися Акти приймання-передавання товарної продукції за спірний період, копії яких надані відповідачем до матеріалів справи.
Як свідчать фактичні обставини справи, відповідачем вартість спожитої електроенергії за спірний період у передбачені Договором строки та в повному обсязі не оплачена. Відповідачем здійснена оплата по рахунку № 45000100221019 від 31.10.2022 за жовтень 2022 року в розмірі 483 882,07 грн. (платіжне доручення № 5741 від 30.11.2022), по рахунку № 45000100221119 від 08.12.2022 за листопад 2022 року в розмірі 377 714,15 грн. (платіжне доручення № 5902 від 30.12.2022) і в розмірі 88 776,42 грн. (платіжне доручення № 192 від 31.01.2023). Решту заборгованості за поставлену електричну енергію відповідач не сплатив.
Отже, станом на час звернення позивача до суду з позовом у цій справі заборгованість відповідача перед позивачем становила 8 538 192,49 грн.
Відсутність своєчасної оплати відповідачем рахунків за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг стала підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.
Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом положень статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Аналогічні положення наведено й у статтях 525, 526 ЦК України.
Згідно зі ст. 714 ЦК України та ст. 275 ГК України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Споживачі електричної енергії зобов'язані користуватися електричною енергією виключно на підставі договору та сплачувати обсяги електроенергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору.
Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».
Відповідно до п.3.1.1 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» (надалі - ПРРЕЕ) постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником «останньої надії».
У статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про постачання електричної енергії споживачу.
Статтею 276 ГК України визначено, що загальна кількість енергії, яка відпускається, визначається за погодженням сторін. Строки постачання енергії встановлюються сторонами у договорі, виходячи, як правило, з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту.
Особливості визначення кількості (обсягів), якості, строків, ціни та порядку розрахунків за договором постачання електричної енергії споживачу встановлюються Закону України «Про ринок електричної енергії».
Згідно з ч.1 ст.56 Закону України «Про ринок електричної енергії», п.3.1.1 р.III ПРРЕЕ постачання електричної енергії споживачам здійснюється обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.
Постачання електричної енергії електропостачальником здійснюється з дотримання Правил роздрібного ринку. Умови постачання електричної енергії, права та обов'язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу, який затверджує Регулятор (ч. 6, 7, 11 ст. 56 Закону «Про ринок електричної енергії»).
Відповідно до пункту 4.3 ПРРЕЕ дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
Як встановлено судом, позивачем поставлено відповідачу електричну енергію за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 100 від 02.09.2022 за жовтень - грудень 2022 року відповідно до Актів приймання-передаванні товарної продукції на загальну суму 9 488 565,13 грн., яка станом на час звернення позивача до суду відповідачем частково була оплачена в розмірі 950 372,64 грн.
Пунктом 4.13 ПРРЕЕ закріплено, що для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.
Згідно з розділом 4 «Спосіб та терміни оплати» Комерційної пропозиції до Договору № 100 від 02.09.2022 платежі за спожиту електричну енергію здійснюється у порядку:
- 1 платіж до 20 числа розрахункового місяця у розмірі 50 % вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії за відповідний розрахунковий період на підставі акту прийняття-передавання товарної продукції та рахунку за спожиту електричну енергію;
- 2 платіж за електричну енергію у розмірі різниці суми першого платежу та вартості спожитої в розрахунковому періоді електричної енергії в строк не більше 5 робочих днів після закінчення розрахункового періоду на підставі акту прийняття-передавання товарної продукції та рахунку за спожиту електричну енергію.
Підставою для формування Постачальником рахунку на оплату спожитої електричної енергії за цим Договором є підписаний сторонами акт прийняття-передавання товарної продукції.
Як свідчать матеріали справи, позивачем рахунки за розрахункові періоди за спожиту електричну енергію відповідачу надавалися та останнім отримані особисто, що сторонами у справі не заперечується.
Згідно з п.5.10 Договору оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений у рахунку, який не менше 5 робочих днів від дати отримання Споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої Споживачем.
З огляду на зазначене, строк оплати відповідачем за фактично спожиту електричну енергію за Договором про постачання електричної енергії споживачу № 100 від 02.09.2022 по рахункам № 45000100221019 від 31.10.2022, № 45000100221119 від 08.12.2022 і № 45000100221219 від 31.12.2022 є таким, що настав.
Проте відповідачем заборгованість не сплачена.
Статтею 509 ЦК України закріплено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідач доказів погашення заборгованості у повному обсязі або свого контррозрахунку суми заборгованості, заявленої до стягнення, суду не надав.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В частині 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем після подання позивачем позовної заяви частково сплачений борг за спожиту електричну енергію за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 100 від 02.09.2022 за листопад 2022 року та за грудень 2022 року в загальній сумі 1 641 530,23 грн., у підтвердження чого відповідачем надано суду платіжні інструкції № 25686 від 30.06.2023 на суму 500 611,14 грн. і № 25687 від 30.06.2023 на суму 1 140 919,09 грн.
Позивач факт часткової сплати відповідачем заборгованості в розмірі 1 641 530,23 грн. підтвердив.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Приймаючи до уваги, що матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується часткова сплата відповідачем заборгованості за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 100 від 02.09.2022 в розмірі 1 641 530,23 грн. після відкриття провадження у справі № 908/1050/23, суд дійшов висновку про відсутність предмету спору в частині позовних вимог про стягнення з КП «ОБЛВОДОКАНАЛ» Запорізької обласної ради 1 641 530,23 грн. основного боргу за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 100 від 02.09.2022, у зв'язку із чим провадження у справі № 908/1050/23 в цій частині позовних вимог підлягає закриттю.
Судом роз'яснюється сторонам, що відповідно до ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Як стверджує позивач, що підтверджується матеріалами справи та не спростовано належними доказами відповідачем, у останнього станом на час вирішення спору судом за Актами приймання-передаванні товарної продукції за жовтень - грудень 2022 року існує заборгованість у загальному розмірі 6 896 662,26 грн.
Враховуючи вищезазначене, оскільки позивач свої зобов'язання за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 100 від 02.09.2022 в період з жовтня 2022 року по грудень 2022 року виконав в повному обсязі, а відповідач за отриману електричну енергію повністю не розрахувався у встановлений Договором строк, суд дійшов висновку, що заборгованість за вказаним Договором за жовтень - грудень 2022 року у розмірі 6 896 662,26 грн. позивачем належним чином доведена, у зв'язку з чим позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
Стосовно заперечень відповідача щодо обсягів спожитої за спірний період електричної енергії, а саме те, що відповідач визнає тільки обсяги електричної енергії спожитої лише тими електроустановками, які знаходяться на підконтрольній Україні території (мережі ЗМЕМ, Вільнянського МРРЕМ, Запорізького РЕМ ПАТ «Запоріжжяобленерго»), то з цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг,постановою від 25.02.2022 № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану'визначила у пп. 2 п. 1 зазначеної постанови споживачам вживати вичерпних заходів з оплати електричної енергії та інших послуг, отриманих на ринку електричної енергії відповідно до договорів. У разі технічної чи економічної неможливості здійснення оплати, яка виникла у зв'язку із дією в Україні воєнного стану, повідомляти про це (з наданням відповідного обґрунтування) постачальника.
Відповідно до п., п. 4.12, 4.13 розділу IV ПРРЕЕ розрахунок між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.
Згідно з п. 10 постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу.
Функції адміністратора комерційного обліку (далі - АКО) з врахуванням положень п.9, п. 10 постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 та відповідно до ч. 1 ст. 53 Закону України «Про ринок електричної енергії» покладаються на оператора системи передачі/оператора системи розподілу (далі - ОСП/ОСР).
На території міста Запоріжжя та Запорізької області функції АКО здійснює ПАТ «Запоріжжяобленерго» на підставі отриманої ліцензії виданої НКРЕКП постанова від 13.11.2018 № 1415.
У відповідностідо п. 4.3 ПРРЕЕ дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
За вимогами п. 9.1.1 розділу ІХ Кодексу комерційного обліку електричної енергії обмін даними між адміністратором комерційного обліку, постачальником послуг комерційного обліку та учасниками ринку здійснюється у вигляді електронних документів відповідно до стандартів інформаційного обміну Датахаб, що розробляються адміністратором комерційного обліку (ПАТ «Запоріжжяобленерго») та затверджуються Регулятором.
Таким чином, розрахунки за спожиту електроенергію відповідача проведені на підставі переданих, у відповідності до наведених вимог НКРЕКП, даних обліку оператора системи розподілу - ПАТ «Запоріжжяобленерго».
Взаємовідносини між відповідачем та Оператором системи розподілу регулюються публічним Договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, про наявність якого у письмових поясненнях зазначило ПАТ «Запоріжжяобленерго».
Публічна форма такого договору розміщена на офіційному сайті ПАТ “Запоріжжяобленерго”.
Відповідно до абзацу 2 п. 3.5 зазначеної форми договору: «За наявності розбіжностей у частині визначення обсягу розподіленої та спожитої електричної енергії вони підлягають урегулюванню відповідно до Кодексу комерційного обліку або в судовому порядку. До вирішення цього питання величина обсягу розподіленої та спожитої електричної енергії встановлюється відповідно до даних Оператора системи розподілу.».
Так, позивач для складання Актів приймання-передаванні товарної продукції за спірний період зі Споживачем використовує дані надані оператором системи розподілу - ПАТ «Запоріжжяобленерго».
Матеріали справи не містять інформації щодо наявності спорів між КП «ОБЛВОДОКАНАЛ» Запорізької обласної ради та ПАТ «Запоріжжяобленерго» стосовно обчислення обсягів наданих послуг з розподілу електричної енергії, здійснених на підставі договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, укладеного між ОСР та Споживачем.
Відповідачем суду таких доказів також не надано.
Разом із цим, матеріали справи свідчать, що ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» направлялися запити до ОСР (ПАТ «Запоріжжяобленерго») про обсяги електричної енергії, що використані на об'єктах КП «ОБЛВОДОКАНАЛ» Запорізької обласної ради, на який від ПАТ «Запоріжжяобленерго» отримано відомості від 29.12.2022 за вих. № 007-66/6500 і від 30.01.2023 за вих. № 007-66/601.
Таким чином, обсяги споживання електричної енергії КП «ОБЛВОДОКАНАЛ» Запорізької обласної ради у період з жовтня 2022 року по грудень 2022 року підтверджені у загальному обсязі 1 625 894 кВт*год., у т.ч.: жовтень 2022 - 514 462 кВт*год.; листопад 2022 - 535 223 кВт*год.; грудень 2022 - 576 209 кВт*год.
Зазначені докази додатково підтверджують правильність здійсненних позивачем розрахунків за фактично спожиту електричну енергію Споживачем у період з жовтня 2022 року по грудень 2022 року (п. 4.3, 4.12, 4.13 ПРРЕЕ) на підставі отриманих даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку від ПАТ «Запоріжжяобленерго».
Таким чином, суд погоджується з доводами позивача, що ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» правомірно виставляло відповідачу рахунки за спожиту електричну енергію з підтвердженими ОСР (ПАТ «Запоріжжяобленерго») обсягами спожитої електричної енергії.
Відповідно до змісту ст., ст. 610, 611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання за Договором № 100 від 02.09.2022 підтверджено матеріалами справи.
Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З урахуванням приписів ст. 549, ч. 2 ст. 625 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 46 501,60 грн. 3 % річних і 56255,47 грн. інфляційних втрат.
У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.
До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться, зокрема зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три відсотки річних.
Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплати гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, порушення відповідачем грошового зобов'язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.
Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем розрахунків по Договору № 100 від 02.09.2022, вимоги про стягнення з нього 3 % річних і інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
З наданого позивачем до матеріалів справи розрахунку вбачається, що позивачем заявлені до стягнення 46 501,60 грн. 3 % річних, які розраховані за загальний період з 08.11.2022 по 17.02.2023 по кожному рахунку за спірний період окремо.
Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок 3 % річних та встановлено, що даний розрахунок позивачем виконаний правильно.
З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача 46 501,60 грн. 3 % річних заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню судом.
Що стосується інфляційних втрат, слід зазначити наступне.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.
У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/1307/19 викладений правовий висновок, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Відповідно до розрахунку наданого позивачем до матеріалів справи розрахунку позивачем заявлені до стягнення 56255,47 грн. інфляційних втрат, які розраховані наступним чином: по рахунку за жовтень 2022 року з грудня 2022 року по січень 2023 року на суму 34 385,68 грн. (з урахування здійсненої відповідачем часткової оплати по цьому рахунку на суму 483 882,07 грн.); по рахунку за листопад 2022 року нарахування інфляційних втрат здійснено за січень 2023 року на загальну суму 21 869,79 грн. (з урахування здійсненої відповідачем часткової оплати по цьому рахунку на суму 377 714,15 грн. і 88 776,42 грн.)
Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та встановлено, що цей розрахунок позивачем виконаний правильно.
З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача 56 255,47 грн. інфляційних втрат заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню судом.
Наданий відповідачем контррозрахунок 3 % річних та інфляційних нарахувань судом не приймається до уваги, оскільки він стосується лише тих сум основного боргу, які відповідачем визнаються та які сплачені відповідачем після відкриття судом провадження у даній справі.
Щодо доводів відповідача про наявність форс-мажорних обставин, що стали причиною невиконання ним своїх зобов'язань за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 100 від 02.09.2022, то суд зауважує на наступне.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
З урахуванням викладеного суд погоджується з твердженням позивача, що наявність форс-мажорних обставин (військові дії, окупація) є підставою лише для не застосування заходів відповідальності (сплата неустойки: пені та штрафів), але не є підставою для звільнення від виконання основного зобов'язання: повернення кредиту та сплати процентів.
Згідно з частиною 2 статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору.
Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об'єктивної неможливості виконати зобов'язання. При цьому закон звільняє від відповідальності за порушення зобов'язань, якщо воно стало саме наслідком форс-мажору.
Отже, визначення форс-мажору передбачає, що сам по собі воєнний стан не може бути автоматично форс-мажором, для визнання його таким обов'язково щоб він безпосередньо спричинив неможливість виконати те чи інше договірне зобов'язання.
Таким чином, ознаками форс-мажорних обставин є наступні: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.
Господарський суд наголошує, що форс-мажор (у даному випадку - військова агресія проти України) повинен бути у причинному зв'язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності.
Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов'язань за договором.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
Керуючись вищевказаною нормою, Торгово-промислова палата України ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин. З метою позбавлення обов'язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії воєнного стану, на сайті Торгово-промислової палати України розміщено загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин.
Зокрема, листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований «Всім кого це стосується», Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст., ст. 14, 14№ Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Разом з цим, незважаючи на те, що такий загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, це не означає, що такий лист звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору. Зокрема, у будь-якому разі стороні необхідно буде довести, що зобов'язання невиконане саме у зв'язку з воєнними діями.
Більш того, 13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що в період дії воєнного стану у разі порушення зобов'язань згаданий вище лист від 28.02.2022 можна роздрукувати із сайту ТПП України та долучати до повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання договірних зобов'язань у встановлений термін, для спроможності обґрунтованого перенесення строків виконання зобов'язань та вирішення спірних питань мирним шляхом. Також вказується, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов'язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов'язанням окремо.
З огляду на це, абстрактний та загальний лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією РФ проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов'язання (а доведення причинно-наслідкового зв'язку в такому випадку є обов'язковим).
Також суд вважає обґрунтованими в цьому контексті доводи позивача, що предметом позову у цій справі є нараховані позивачем лише компенсаційні нарахування (3 % річних та інфляційні нарахування), які мають на меті компенсувати втрати кредитора і за своєю суттю не є штрафними санкціями.
Вище наведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Суд також зазначає, що всі громадяни, підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі та зазнають негативний вплив воєнних дій та введення на території України режиму воєнного стану, тому позивач у справі (ТОВ «Запоріжжяелектропостачання») також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на отримання коштів за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 100 від 02.09.2022.
Також судом враховано, що сторонами в Договорі про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 100 від 02.09.2022 визначено порядок повідомлення сторони про настання форс-мажорних обставин. Доказів дотримання цього порядку відповідачем не подано.
У відзиві на позовну заяву відповідачем викладена заява про розстрочення виконання рішення суду у даній справі в частині стягнення основного боргу та штрафних санкцій в загальному розмірі 1 674 055,65 грн. на 12 місяців.
В ході судового вирішення спору відповідачем надані пояснення, що оскільки сума основного боргу в розмірі 1 641 530,23 грн. ним на час винесення судом рішення сплачена, а решту суми заборгованості за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 100 від 02.09.2022 відповідач не визнає, то відповідач не підтримує заяву про розстрочення виконання рішення суду.
У зв'язку із викладеним, заява відповідача про розстрочення виконання рішення суду у даній справі судом не розглядалася.
Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно зі ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. 86 ГПК України)
Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст.236 ГПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Доводи відповідача, надані в обґрунтування заперечень на позов, судом визнані безпідставними та необґрунтованими.
На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача на користь позивача 6 896 662,26 грн. основного боргу за поставлену електричну енергію, 46 501,60 грн. трьох відсотків річних і 56 255,47 грн. інфляційних втрат. В частині стягнення з відповідача 1 641 530,23 грн. основного боргу за поставлену електричну енергію провадження у справі підлягає закриттю.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки спір доведено до суду з його вини.
За змістом ч. 4 ст. 231 ГПК України при закритті провадження у справі суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з п. 5 ч. 1, ч. 5 статті 7 Закону України «Про судовий збір» судовий збір повертається повністю в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Враховуючи зазначене суд зазначає, що згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» позивачу за його клопотанням підлягає поверненню з Державного бюджету України за відповідною ухвалою судовий збір в розмірі 24 082,96 грн. у зв'язку із закриттям провадження у справі в частині позовних вимог.
Керуючись ст., ст. 123, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання», м. Запоріжжядо Комунального підприємства «ОБЛВОДОКАНАЛ» Запорізької обласної ради, м. Запоріжжя про стягнення 8 640 949,56 грн. заборгованості за публічним договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 100 від 02.09.2022задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства «ОБЛВОДОКАНАЛ» Запорізької обласної ради, (69057, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 129А, ідентифікаційний код юридичної особи 03327115) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання», (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 35, ідентифікаційний код юридичної особи 42093239) 6 896 662 (шість мільйонів вісімсот дев'яносто шість тисяч шістсот шістдесят два) 26 коп. основного боргу, 56 255 (п'ятдесят шість тисяч двісті п'ятдесят п'ять) грн. 47 коп. інфляційних втрат, 46 501 (сорок шість тисяч п'ятсот одну) грн. 60 коп. 3 % річних та 104 991 (сто чотири тисячідев'ятсот дев'яносто одну) грн. 29 коп. судового збору. Видати наказ.
3. Провадження у справі № 908/1050/23в частині позовних вимог про стягнення з Комунального підприємства «ОБЛВОДОКАНАЛ» Запорізької обласної ради, м. Запоріжжя на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання», м. Запоріжжя 1 641 530,23 грн. основного боргу за публічним договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 100 від 02.09.2022 закрити.
4. Після отримання відповідного клопотання ухвалою суду повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання», (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 35, ідентифікаційний код юридичної особи 42093239) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 24 082,96 грн. у зв'язку із закриттям провадження у справі № 908/1050/23 в частині позовних вимог.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України « 09» серпня 2023 р.
Суддя Н. Г. Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.