номер провадження справи 4/99/23
07.08.2023 Справа № 908/1452/23
м.Запоріжжя Запорізької області
за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК», (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; фактична адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50)
до відповідача Захарова Владислава Сергійовича , ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 1 053 422,10 грн.
Суддя Зінченко Н.Г.
при секретарі судового засідання Батрак М.В.
За участю представників сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача 1 - не з'явився;
від відповідача 2 - не з'явився;
01.05.2023 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна вих. № б/н від 15.03.2023 (вх. № 1576/08-07/23 від 01.05.2023) Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК», м. Київ до Захарова Владислава Сергійовича , м. Запоріжжя про стягнення 1 053 422,10 грн. заборгованості за кредитним договором № 2967308693-КД-1 від 23.02.2021, що складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 482 607,61 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 87 000,84 грн., заборгованості в порядку регресу за сплаченою гарантією в розмірі 482 607,61 грн. та пені в розмірі 1 206,04 грн.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2023 справу № 908/1452/23 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.05.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1452/23, справі присвоєно номер провадження справи 4/99/23, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.06.2023.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.06.2023 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 908/1452/23 до 07.08.2023, підготовче засідання відкладалося на 10.07.2023.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.07.2023 закрито підготовче провадження у справі № 908/1452/23, справу призначено до розгляду по суті, судове засідання призначено на 07.08.2023.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.06.2023 задоволено клопотання представника АТ КБ «ПРИВАТБАНК» Якушева С.О. про участь у справі № 908/1452/23 в режимі відео конференції, ухвалено здійснювати проведення всіх судових засідань щодо розгляду справи № 908/1452/23 в режимі відеоконференції для участі представника АТ КБ «ПРИВАТБАНК» Якушева С.О. в судових засіданнях поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення за посиланням: vkz.court.gov.ua.
В судовому засіданні 07.08.2023 справу розглянуто та прийнято рішення.
Представник позивача до системи відеоконференцзв'язку 07.08.2023 не приєднався, про поважність причин не участі в судовому засіданні суд завчасно не повідомив.
Заяв про відмову від позову від позивача не надходило.
За приписами ч. 5 ст. 197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.
Відповідач особисто, так само як і його представник, в жодне судове засідання у справі № 908/1452/23 не з'явилися, про поважність причин неявки суд жодного разу не повідомили. Заяв про визнання позову від відповідача не надходило.
Про дату, час та місце розгляду справи № 908/1452/23 відповідач повідомлявся належним чином ухвалами суду по справі, які направлялися відповідачу адресу його реєстрації та повернулися до суду без вручення адресату з відміткою оператора поштового зв'язку: «За закінченням терміну зберігання».
Як встановлено судом при відкритті провадження у справі № 908/1452/23 та підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отриманого з відкритих відомостей з сайту https://usr.minjust.gov.ua, Фізична особа-підприємець Захаров Владислав Сергійович 22.02.2022 припинив господарську діяльність як фізична особа-підприємець на підставі власного рішення, про що внесений відповідний запис 22.02.2022 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, номер запису: 2001030060004038879.
Проте, згідно норм чинного законодавства, виходячи із суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились, судом встановлено, що дана справа підлягає розгляду в господарському провадженні.
Частиною 6 статті 176 ГПК України встановлено, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
На запит суду щодо відомостей про реєстрацію міста проживання, що містяться в реєстрі територіальної громади/Єдиному деревному демографічному реєстрі щодо відповідача у справі Департаментом реєстраційних послуг Запорізької міської ради надана відповідь № 04-46/3297 від 11.05.2023, що Захаров Владислав Сергійович, ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 14.05.1998 по теперішній час.
За приписами ч. 4 ст. 120 ГПК України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
Частиною третьою статті цієї ж статті ГПК України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно з ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не поступало.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
В постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 викладена правова позиція, що сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб'єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання та неповідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.
Крім того, ухвали суду по справі № 908/1452/23 від 05.06.2023 і від 10.07.2023 направлялися судом відповідачу на відому суду адресу електронної пошти, яка також зазначалася ним як засіб офіційного зв'язку в кредитному договорі № 2967308693-КД-1 від 23.02.2021, а ухвала суду від 10.07.2023 опублікована на офіційному веб-сайті судової влади України.
Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/1452/23 та подальший розгляд справи.
Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень» http://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
Також судом враховано, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).
Дослідивши матеріали справи, суд не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вирішив за можливе розглядати справу по суті в судовому засіданні 07.08.2023 за відсутністю представників сторін, оскільки їх неявка не перешкоджає вирішенню спору.
Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та ґрунтуються на ст. 193 ГК України, ст., ст. 16, 526, 530, 553, 554, 610, 611, 626, 1054 ЦК України. Позов пред'явлений позивачем з підстав невиконання відповідачами взятих на себе зобов'язань за кредитним договором № 2967308693-КД-1 від 23.02.2021, укладеним між позивачем та Фізичною особою-підприємцем Захаровим Владиславом Сергійовичем, щодо своєчасного та повного повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом. 23.02.2021 між позивачем та відповідачем укладена додаткова угода № 1 до кредитного договору, відповідно до підпункту «а» пункту 1 якої сторони узгодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.3 кредитного договору, за умови належного виконання позичальником положень Порядку програми фінансової державної підтримки суб'єктів малого та середнього підприємства та умов цієї Додаткової угоди, позичальник (відповідач) має право на отримання фінансової державної підтримки. Згідно з підпунктом «в» пункту 1 додаткової угоди № 1 від 23.02.2021 позичальник обізнаний проте, що його грошові зобов'язання перед банком зі сплати основної суми кредиту частково забезпечені гарантією відповідно до Порядку надання державних гарантійна портфельній основі у 2020 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 № 1151. При цьому, позичальнику відомі та повністю зрозумілі умови надання гарантії, з якими (умовами) він повністю погоджується та вважає їх прийнятними для себе. 31.12.2020 Міністром фінансів України, який діє від імені держави за дорученням Кабінету Міністрів України (гарант) та позивачем (бенефіціар) укладено договір про надання державної гарантії на портфельній основі № 13010-05/269 для забезпечення співпраці сторін, пов'язаної з наданням державної підтримки суб'єктам мікропідприємництва та середнього підприємництва у вигляді державних гарантій на портфельній основі на підставі Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік», на виконання Порядку надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 №1151. Крім того, 19.07.2022 між позивачем та відповідачем укладений договір про внесення змін до кредитного договору № 2967308693-КД-1 від 23.02.2021, відповідно до якого відповідач підтвердив свої зобов'язання перед позивачем щодо погашення заборгованості за кредитним договором та сторони дійшли згоди продовжити строк користування позичальником кредитними коштами та встановлено кінцевий термін повернення кредиту та сплати процентів за його користування 01.07.2023. Як зазначає позивач, відповідач порушив свої зобов'язання за кредитним договором щодо здійснення щомісячних платежів, передбачених графіком платежів. У зв'язку із цим, станом на 10.03.2023 заборгованість за кредитним договором № 2967308693-КД-1 від 23.02.2021 становить 1 053 422,10 грн., в тому числі заборгованість за тілом кредиту становить 482 607,61 грн., заборгованість по процентам становить 87 000,84 грн., заборгованості в порядку регресу за сплаченою гарантією становить 482 607,61 грн. та пеня на підставі п., п. 6.1, 6.2, 6.8, 6.9 договору гарантії та п., п. 2.11, 2.13, 2.14 додаткової угоди № 1 від 23.02.2021 становить 1 206,04 грн. На підставі викладеного, позивач просить суд позов задовольнити повністю, стягнути з відповідача 1 053 422,10 грн. заборгованості за кредитним договором № 2967308693-КД-1 від 23.02.2021, а також покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору в сумі 15 501,33 грн.
Письмового відзиву на позовну заяву у встановлені судом строки відповідач суду не надав.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.
У зв'язку із не поданням відповідачем відзиву на позовну заяву відповідь на відзив на позовну заяву від позивача не надходила.
Розглянувши зібрані у справі письмові докази у їх сукупності, суд
23.02.2021 Акціонерним товариством Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» (Банк, позивач у справі) та Фізичною особою-підприємцем Захаровим Владиславом Сергійовичем, (Позичальник, відповідач у справі) укладено Кредитний договір № 2967308693-КД-1 (далі - Кредитний договір).
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отриманої з відкритих відомостей з сайту https://usr.minjust.gov.ua, Фізична особа-підприємець Захаров Владислав Сергійович (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 22.02.2022 припинив господарську діяльність як фізична особа-підприємець на підставі власного рішення, про що внесений відповідний запис 22.02.2022 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, номер запису: 2001030060004038879.
Згідно із частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. Зазначена норма кореспондується зі статтею 50 ЦК України.
Частиною 1 статті 173 ГК України передбачено, що зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.
Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (стаття 179 ГК України).
Таким чином, однією з ознак господарського договору, що дозволяє відокремити його від інших видів договорів (у тому числі цивільних), є особливий суб'єктний склад. Зокрема, договір, у якому сторонами є суб'єкти господарювання (наприклад, юридична особа та громадянин, зареєстрований на час його укладення як підприємець), є господарським, відтак і зобов'язання, що з нього виникають, є господарськими.
За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» однією з особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном. (Правова позиція, викладена в постановах Верховного Суду від 13.02.2019 № 910/8729/18, від 05.06.2019 № 904/1083/18, від 09.10.2019 № 127/23144/18)
Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору Банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати Позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А.1 цього Договору з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2 цього Договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у другому абзаці п. 2.1.2 цього Договору, в обмін на зобов'язання Позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни.
КУБ під заставу (далі - кредит) надається Банком для здійснення Позичальником платежів, пов'язаних з його господарською діяльністю, шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника з подальшим перерахуванням на адресу одержувачів.
Згідно п. А.2 Кредитного договору ліміт цього Договору: 1 850 000,00 грн., у тому числі на наступні цілі: - у розмірі 1 850 000,00 грн. на поповнення обігових коштів; - у розмірі 0,00 грн. на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених п..п. 2.1.5, 2.2.12 цього Договору.
Відповідно до п. А.3 Кредитного договору термін повернення кредиту: 01.02.2023.
Пунктом. 4.1 Кредитного договору сторони узгодили, що за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п., п. 1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.3.2, 2.4.1 цього Договору Позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п., п. А.6, А.6.1 цього Договору. У випадку встановлення Банком у порядку, передбаченому п. 2.3.12 цього Договору, зменшеної процентної ставки, умови цього пункту вважаються скасованими з дати встановлення зменшеної процентної ставки.
Згідно п. 6.1 Кредитного договору цей Договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами.
23.02.2021 між позивачем та відповідачем укладена Додаткова угода № 1 до Кредитного договору (далі за текстом - Додаткова угода № 1), відповідно до підпункту «а» пункту 1 якої сторони узгодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.3. Кредитного договору, за умови належного виконання Позичальником положень Порядку програми фінансової державної підтримки суб'єктів малого та середнього підприємства та умов цієї Додаткової угоди, Позичальник мас право на отримання фінансової державної підтримки.
Пунктом 2.1. Додаткової угоди № 1 сторони передбачили, що за користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією Додатковою угодою, Позичальник сплачує Банку базову процентну ставку. Базова процентна ставка за кредитом змінювана, та становіть на дату укладання цієї Додаткової угоди розмір 14,48 % річних. Розмір базової процентної ставки визначений за формулою: Індекс UIRD (3 місяці) + 7,00 %.
Індекс UIRD - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладання Додаткової угоди № 1 значення індексу береться на дату, що передує даті підписання цієї Додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Національного Банку України.
Банк щокварталу з урахуванням зміни зазначеного індексу переглядає розмір базової процентної ставки. При перегляді розміру базової процентної ставки банк використовує розмір індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього місяця календарного кварталу або розміру, що с останнім до цієї дати та опублікованим на сайті Національного Банку України, надалі дата перегляду розміру базової процентної ставки. Датою зміни розміру базової процентної ставки за користування кредитом с 1-ше число першого місяця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому банк визначив розмір індексу UIRD для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал.
Відповідно до п. 2.2 Додаткової угоди № 1 у випадку прострочення понад 15 днів Позичальником своїх зобов'язань по погашенню кредиту і/або процентів в розмірі, зазначеному в п., п. 2.3, 2.7 цієї Додаткової угоди, Позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі:
- в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення;
- в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість, до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1 цієї Додаткової угоди + 5 % річних;
- в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.
Індекс UIRD, який офіційно публікується на офіційному сайті НБУ (посилання на інтернет-сайті НБУ: https://bank.gov.ua/ua/statistic/sector-financial у вигляді ексель-таблиці, починаючи з 2011 року) є загальнодоступною інформацією.
До Додаткової угоди № 1 сторонами укладено додаток № 1 «Графік платежів», яким визначено наступні строки погашення заборгованості: на 01 число кожного місяця починаючи з 01.04.2021 до 01.02.2023 включно по 80 434,78 грн. (останній платіж - 80434,84 грн.).
19.07.2023 між позивачем та відповідачем укладений Договір про внесення змін до Кредитного договору № 2967308693-КД-1 від 23.02.2021 (далі за текстом - Договір про внесення змін), відповідно до п. 1 якого сторони дійшли згоди внести зміни до умов кредитування Позичальника перед Банком за Кредитним договором № 2967308693-КД-1 від 23.02.2021 на наступних мовах:
1) Позичальник підтверджує свої зобов'язання перед Банком щодо погашення заборгованості за Договором, яка складається з:
- суми неповернутого кредиту - 965 215,22 грн.;
- суми нарахованих до 18.07.2022 та не сплачених позичальником процентів за користування кредитом - 2 710,35 грн.
2) Сторони дійшли згоди продовжити строк користування Позичальником кредитними коштами та встановити кінцевий термін повернення кредиту та сплати процентів за його користування 01.07.2023 включно.
Згідно з пп. 3) п. 1 Договору про внесення змін погашення Позичальником заборгованості за договором, розмір якої визначено у пп. 1) п. 1 цього Договору про внесення змін здійснюється наступним чином:
повернення кредиту (погашення заборгованості за кредитом), а також погашення заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом здійснюється в строки/терміни, встановлені в графіку погашення заборгованості, що наведений в додатку № 1 до цього Договору про внесення змін.
До Договору про внесення змін сторонами укладено додаток № 1 «Графік погашення заборгованості», яким визначено наступні строки погашення заборгованості:
- 01.08.2022 - 903,45 грн. сума нарахованих та несплачених процентів;
- 01.09.2022 - 903,45 грн. сума нарахованих та несплачених процентів;
- 01.10.2022 - 903,45 грн. сума нарахованих та несплачених процентів;
- 01.11.2022 - 40 217,39 грн. сума кредиту;
- 01.12.2022 - 40 217,39 грн. сума кредиту;
- 01.01.2023 - 40 217,39 грн. сума кредиту;
- 01.02.2023- 40 217,39 грн. сума кредиту;
- 01.03.2023 - 40 217,39 грн. сума кредиту;
- 01.04.2023 - 40 217,39 грн. сума кредиту;
- 01.05.2023 - 241 303,63 грн. сума кредиту;
- 01.06.2023 - 241 303,63 грн. сума кредиту;
- 01.07.2023 - 241 303,63 грн. сума кредиту.
Кредитний договір, Додаткова угода та додаток № 1 до неї, а також Договір про внесення змін і додаток № 1 до нього підписані представниками сторін шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису, що підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з підпунктом «в» пункту 1 Додаткової угоди № 1 від 23.02.2021 Позичальник обізнаний проте, що його грошові зобов'язання перед Банком зі сплати основної суми кредиту частково забезпечені гарантією відповідно до Порядку надання державних гарантійна портфельній основі у 2020 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 № 1151. При цьому, Позичальнику відомі та повністю зрозумілі умови надання гарантії, з якими (умовами) він повністю погоджується та вважає їх прийнятними для себе.
31.12.2020 Міністром фінансів України, який діє від імені держави за дорученням Кабінету Міністрів України (далі Гарант) та позивачем (далі Бенефіціар) укладено Договір про надання державної гарантії на портфельній основі №13010-05/269 для забезпечення співпраці сторін, пов'язаної з наданням державної підтримки суб'єктам мікропідприємництва та середнього підприємництва у вигляді державних гарантій на портфельній основі на підставі Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік», на виконання Порядку надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 №1151(далі - Договір про надання державної гарантії).
Відповідно до п. 2.1 Договору про надання державної гарантії Гарант на умовах цього договору та в межах ліміту гарантії надає на користь Бенефіціара безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання принципалами частини своїх грошових зобов'язань перед Бенефіціаром за кредитними договорами, включеними до портфеля.
Даним Договором визначено, що принципал - суб'єкт господарювання, якому надано кредит, включений до портфеля.
Портфель - сукупність усіх кредитів, зобов'язання за якими частково забезпечені гарантією.
За умовами п. п. 2.5, 2.6 Договору про надання державної гарантії ставка індивідуальної гарантії визначається на власний розсуд Бенефіціара для кожного окремого кредиту та не може перевищувати 70 % за кожним окремим кредитом. Ставка гарантії на портфельній основі в будь-який момент не може перевищувати 50 %.
Згідно з п. 5.1 Договору про надання державної гарантії у разі настання гарантійного випадку Бенефіціар направляє Гаранту вимогу, а агенту - копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати гарантом, та підтверджувальними документами (лист із зазначенням переліку кредитів, за якими виникла прострочена заборгованість), не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, у якому виник гарантійний випадок.
За умовами п. 5.3 Договору про надання державної гарантії Бенефіціар зобов'язаний протягом двох банківських днів з дати направлення відповідної вимоги Гаранту письмово повідомити принципалів за кредитами, включеними до вимоги, про направлення відповідної вимоги Гаранту.
Відповідно до п. 5.5 Договору про надання державної гарантії Гарант на підставі вимог, отриманих від Бенефіціара, з урахуванням інформації агента щодо перевірки вимог, сплачує на рахунок Бенефіціара ССГ (суму сплати за гарантією) згідно з вимогою раз на місць (але не пізніше 30 календарних днів після отримання відповідної вимоги), за умови що Гарант отримав вимогу, яка подана відповідно до умов цього договору, та на момент отримання вимоги не закінчився строк дії гарантії.
Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов'язання за Кредитним договором виконав належним чином, на підставі Кредитного договору № 2967308693-КД-1 від 23.02.2021 позивачем перераховано на поточний рахунок відповідача кредитні кошти у розмірі 1 850 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № DN164В00ІІ від 24.02.2021 з призначенням платежу: «Перерахування коштів згідно з кредитним договором № 2967308693-КД-1 від 23.02.2021, без ПДВ» та випискою по рахунку № 20632020202170 за період з 23.02.2021 по 10.03.2023.
Відповідач факт отримання від позивача кредитних коштів в розмірі 1 850 000,00 грн. на підставі Кредитного договору № 2967308693-КД-1 від 23.02.2021 не заперечив.
Погашення кредиту в порядку та строки, визначені додатком № 1 «Графік платежів» до Додаткової угоди № 1 від 23.02.2021 до Кредитного договору № 2967308693-КД-1 від 23.02.2021 Позичальником не здійснювалося, всього за період з 24.02.2023 по 10.03.2023 відповідачем погашено 884 784,78 грн. кредиту (тіло кредиту), останній платіж внесено 01.02.2022.
Погашення кредиту та процентів за користування кредитом в порядку та строки, визначені додатком № 1 «Графік погашення заборгованості» до Договору про внесення змін від 19.07.2022 до Кредитного договору № 2967308693-КД-1 від 23.02.2021 Позичальником не здійснювалося.
Відповідно до підпункту «г» п. 2.3.2 Кредитного договору при настанні будь-якої з подій, зокрема, порушення Позичальником будь-якого з зобов'язань, передбачених умовами цього договору, Банк має право згідно зі ст. 651 ЦК України та ст.188 ГК України здійснити одностороннє розірвання договору з відправленням Позичальнику повідомлення. У зазначену у повідомленні дату цей договір вважається розірваним. При цьому в останні день дії договору Позичальник зобов'язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим договором. Одностороння відмова від цього договору не звільняє Позичальника від відповідальності за порушення зобов'язань за цим договором.
У зв'язку з наявністю простроченої заборгованості за Кредитним договором Банк 09.11.2022 надіслав Позичальнику цінним листом з описом вкладення Повідомлення вих. № 10223ZPS0S1EX від 03.11.2022 про розірвання Кредитного договору № 2967308693-КД-1 від 23.02.2021 з 03.12.2022 та вимагав до 03.12.2022 сплатити заборгованість, загальний розмір якої станом на 01.11.2022 склав 1 035 606,32 грн.
Факт направлення позивачем відповідачу Повідомлення вих. № 10223ZPS0S1EX від 03.11.2022 про розірвання Кредитного договору № 2967308693-КД-1 від 23.02.2021 з 03.12.2022 підтверджується наступними документами: списком згрупованих поштових відправлень від 08.11.2023 і описом вкладення до цінного листа, які скріплені календарним штемпелем оператора поштового зв'язку за 09.11.2022, фіскальним чеком від 09.11.2023.
09.02.2023 позивач надіслав Гаранту Вимогу від 08.02.2023 № 10223ZPS0S1EX про сплату коштів за гарантією № 77.1 в розмірі 482 607,61 грн. на рахунок Банку.
07.03.2023 кредит погашено в сумі 482 607,61 грн. за рахунок коштів державної гарантії, що підтверджується відповідною банківською випискою.
Таким чином, залишок несплаченого кредиту на користь Банку складає 482 607,61 грн., а сума сплаченого кредиту в розмірі 482 607,61 грн., яка була перерахована в оплату кредиту за рахунок коштів державної гарантії, пред'явлена Банком до стягнення з Позичальника в порядку регресу на умовах Договору про надання державної гарантії.
09.02.2023 позивач надіслав Позичальнику електронною поштою на e-mail: ZZVLADIS@gmail.com, яка зазначалася відповідачем в п. А.11 Кредитного договору як офіційна адреса для обміну повідомленнями між Банком та Позичальником, Повідомлення вих. № 10223ZPS0S1EX від 08.02.2023 про надсилання Вимоги від 08.02.2023 Гаранту.
Відповідно до підпункту «г» п. 2.3.2 Кредитного договору при настанні будь-якої з подій, зокрема, порушення Позичальником будь-якого з зобов'язань,передбачених умовами цього Договору, в т.ч. у випадку порушення цільового використання кредиту, Банк має право згідно зі ст. 651 ЦК України та ст. 188 ГК України здійснити одностороннє розірвання договору з відправленням позичальнику повідомлення. У зазначену у повідомленні дату цей договір вважається розірваним. При цьому в останні день дії договору позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування,повністю виконати інші зобов'язання за цим договором. Одностороння відмова від цього договору не звільняє позичальника від відповідальності за порушення зобов'язань за цим договором
При цьому, згідно з п. 2.3.8 Кредитного договору Банк, незалежно від настання термінів виконання зобов'язань Позичальником за цим Договором, має право вимагати дострокового повернення суми кредиту, сплати процентів та винагород, при настанні умов, передбачених п. 2.3.2 цього Договору або порушення Позичальником вимог п. 1.1 цього Договору в частині вимог щодо цільового використання кредитних коштів, або у випадку зменшення розміру активів Позичальника на 30 і більше процентів у порівнянні з розміром його активів, зазначених у відповідній річній звітності за попередній рік.
За період користування кредитом з 24.02.2021 по 02.12.2022 Банком нараховані проценти за користування кредитом, залишок заборгованості за якими складає 87 000,84 грн., при цьому починаючи з 01.07.2022 кредит винесено на прострочення, а залишок заборгованості за простроченими процентами складає 2 558,29 грн.
З наданих позивачем до матеріалів справи банківських виписок та розрахунку заборгованості вбачається, що:
- за період з 24.02.2021 по 31.03.2021 включно Банком розраховувалася процентна ставка в розмірі 14,48 % річних на суму залишку непогашеної заборгованості;
- за період з 01.04.2021 по 30.06.2021 включно Банком розраховувалася процентна ставка в розмірі 14,45 % річних на суму залишку непогашеної заборгованості;
- за період з 01.07.2021 по 30.09.2021 включно Банком розраховувалася процентна ставка в розмірі 13,75 % річних на суму залишку непогашеної заборгованості;
- за період з 01.10.2021 по 31.12.2021 включно Банком розраховувалася процентна ставка в розмірі 13,93 % річних на суму залишку непогашеної заборгованості;
- за період з 01.01.2022 по 31.03.2022 включно Банком розраховувалася процентна ставка в розмірі 14,31 % річних на суму залишку непогашеної заборгованості;
- за період з 01.04.2022 по 30.06.2022 включно Банком розраховувалася процентна ставка в розмірі 14,04 % річних на суму залишку непогашеної заборгованості;
- за період з 01.07.2022 по 30.09.2022 включно Банком розраховувалася процентна ставка в розмірі 13,63 % річних на суму залишку непогашеної заборгованості;
- за період з 01.10.2022 по 31.12.2022 включно Банком розраховувалася процентна ставка в розмірі 17,7 % річних на суму залишку непогашеної заборгованості.
При цьому, з наведених розрахунків вбачається, що Банком не робилося різниці між поточною та простроченою заборгованістю за наданим кредитом (тілом кредиту), а тому процентна ставка однакова для всього залишкузаборгованості за кредитом, що відповідає умовам Додаткової угоди № 1 від 15.12.2021 та умовам Кредитного договору.
Також з наданих позивачем розрахунків заборгованості вбачається, що у період з 01.03.2021 по 31.08.2023 відповідачем здійснено часткове погашення процентів за користування кредитом.
Відповідачем доказів внесення платежів за користування кредитом в повному розмірі заборгованості суду не надано.
За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст., ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п., п. 1, 7 ст.193 ГК України.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2 статті 193 ГК України).
В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Не сплата відповідачем заборгованості за Кредитним договором № 2967308693-КД-1 від 23.02.2021 стала підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтями 11 та 509 ЦК України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.
Нормами статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб (ст. 627 ЦК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною 2 ст. 639 ЦК України закріплено, що якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно із ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» закріплено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
Частинами 1-3 ст. 4 цього ж Закону визначено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.
Положеннями ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Накладанням електронного підпису завершується створенням електронного документа (ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа з нанесеними одним або множинними ЕЦП та допустимість такого документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму
До матеріалів позовної заяви позивачем, зокрема, надано паперові копії наступних електронних документів (які засвідчені у порядку, встановленому законом): Кредитний договір № 2967308693-КД-1 від 23.02.2021, Додаткова угода № 1 від 23.02.2021, Договір від 19.07.2022 про внесення змін до Кредитного договору № 2967308693-КД-1 від 23.02.2021, протоколи створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.
Статтею 96 ГПК України визначено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет) (частина 1). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (частина 3). Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина 5).
Відповідачем не надано заперечень щодо факту укладення між сторонами Кредитного договору, Додатку та Додаткової угоди до нього та Договору про внесення змін шляхом накладення сторонами своїх електронних цифрових підписів.
Докази, що спростовують ці обставини, в матеріалах господарської справи відсутні та суду не надавались.
Також судом враховано, що учасниками справи під сумнів не поставлено відповідність поданої паперової копії електронного доказу оригіналу, клопотання про витребування у позивача відповідного оригіналу електронного доказу не заявлялось.
З урахуванням вказаних норм права та обставин справи, суд дійшов висновку, що Кредитний договір з відповідними додатками та змінами до нього є укладеними, чинними, дійсними та підлягає виконанню сторонами відповідно до його умов.
Згідно із ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідач доказів повернення кредитних коштів за Кредитним договором № 2967308693-КД-1 від 23.02.2021 в повному обсязі суду не надав.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець мас право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Аналогічні у мови сторони передбачили в Кредитному договорі, а саме:
- пунктом 2.3.8 встановлено, що «…Банк незалежно від настання термінів виконання зобов'язань Позичальником за цим Договором, має право вимагати дострокового повернення суми кредиту, сплати процентів та винагород, при настанні умов, передбачених п. 2.3.2. цього Договору…»:
- пунктом 2.3.2 встановлено, що «…при настанні будь-якої з наступних подій:... - порушенні Позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами цього Договору….».
З урахуванням викладеного, оскільки заборгованість за кредитом (тіло кредиту) в сумі 482 607,61 грн. станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідача 482 607,61 грн. заборгованості за тілом кредиту підлягає задоволенню судом.
Згідно з ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
У п. 6.1 Договору про надання державної гарантії передбачено, що у разі здійснення Гарантом виплати ССГ (суми сплати за гарантією) за будь-яким проблемним кредитом Бенефіціар зобов'язується відобразити в обліку виникнення заборгованості принципала перед бюджетом на суму здійсненої Гарантом виплати ССГ та застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за таким проблемним кредитом. Таке звернення стягнення має бути здійснено Бенефіціаром у найкоротші строки.
Пунктом 6.2 Договору про надання державної гарантії встановлено, що з метою реалізації зворотної вимоги (регресу) Гаранта до принципала та на виконання статті 61 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та вимог, передбачених пунктами 6.1 та 6.3 цього договору, Бенефіціар, виступаючи на підставі Порядку та цього договору, зобов'язується:
- застосовувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом з метою погашення простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов'язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 6.8 цього договору за таким проблемним кредитом;
- застосувати заходи щодо стягнення суми, сплаченої гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу (за винятком права: підпису заяви про повну або часткову відмову від заяви про порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство, підпису заяви про відмову від заяви з грошовими вимогами до боржника; підпису заяви про повне або часткове визнання позову, повну або часткову відмову від позову, про зменшення розміру позовних вимог), в судах, а також органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, з приватними виконавцями, арбітражними керуючими, адвокатами.
Згідно з п. 6.3 Договору про надання державної гарантії кошти, отримані внаслідок застосування інструментів врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом, перераховуються на рахунок Гаранта в сумі, пропорційній ставці індивідуальної гарантії за таким проблемним кредитом (але не більше загальної суми всіх ССГ, яка була сплачена за таким проблемним кредитом, та пені, нарахованої відповідно до пункту 6.8 цього договору), та зараховуються Гарантом насамперед у рахунок погашення простроченої заборгованості перед бюджетом, у зв'язку з чим Бенефіціар робить відповідний бухгалтерський запис та зменшує заборгованість принципала перед державним бюджетом.
Відповідно до п. 2.13 Додаткової угоди № 1 Позичальник визнає та підтверджує, що Банк має всі повноваження стягувати з нього прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов'язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 2.11. цієї Додаткової угоди).
За змістом п. 2.14 Додаткової угоди № 1 грошові кошти, отримані від звернення стягнення щодо забезпечення або в результаті інших заходів щодо стягнення з Позичальника простроченої заборгованості, направляються, в тому числі в рахунок відшкодування (в порядку регресу) сплачених Гарантом коштів та нарахованої пені (відповідно до п. 2.11. цієї Додаткової угоди), до моменту повного повернення (відшкодування) Гаранту сплачених сум сплати за гарантією та нарахованої пені.
З викладеного вбачається, за Договором про надання державної гарантії Гарант надав позивачу право здійснювати стягнення з Позичальника на свою користь. Стягнуті суми в подальшому перераховуються у погодженому порядку на рахунок Гаранта. Позичальник, у свою чергу, у п. 2.13 Додаткової угоди № 1 від 23.02.2021 до Кредитного договору визнав та підтвердив, що Банк має всі повноваження стягувати з нього прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості.
Таким чином, позивач правомірно пред'явив до відповідача вимогу про стягнення з нього простроченої заборгованості за Кредитним договором на свою користь, у тому числі заборгованість у порядку регресу за сплаченою гарантією в розмірі 482 607,61 грн.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 викладений такий правовий висновок: «Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення.
Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.
Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання».
Відповідно до п. 2.2 Додаткової угоди № 1 у випадку прострочення понад 15 днів позичальником своїх зобов'язань по погашенню кредиту і/або процентів в розмірі, зазначеному в п. 2.3., 2.7. цієї Додаткової угоди, позичальник сплачу банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі:
- в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення;
- в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1. цієї Додаткової угоди + 5 % річних;
- в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.
Згідно із п. 2.10 Додаткової угоди № 1 у випадку порушення Позичальником строку повернення кредиту, зазначеного в п.А.3 Кредитного договору Позичальник зобов'язується сплатити Банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1 цієї Додаткової угоди + 5 % річних.
За період з 24.02.2021 по 06.12.2022 позивачем відповідачу нараховані відсотки, за якими на час вирішення спору судом рахується заборгованість в розмірі 87 000,84 грн.
Відповідач не надав свого контррозрахунку суми заборгованості по відсоткам за користування кредитом по Кредитному договору № 2967308693-КД-1 від 23.02.2021, заявленої до стягнення.
При вирішенні спору у даній справі суд вважає за необхідне врахувати, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17 та Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 300/438/18.
Умовами Кредитного договору № 2967308693-КД-1 від 23.02.2021 з урахуванням Договору від 19.07.2022 про внесення змін до Кредитного договору строк кредитування визначений до 01.17.2023 включно.
Згідно з п. 4.7 Кредитного договору розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється щоденно з дати списання коштів з позичкового рахунку до майбутньої дати сплати процентів та/або за період, який починається з попередньої дати сплати процентів до поточної дати сплати процентів. Розрахунок процентів здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту на суму залишку заборгованості по кредиту.
Вимогу про погашення заборгованості за Кредитним договором № 2967308693-КД-1 від 23.02.2021 позивач пред'явив Позичальнику 03.11.2022, зазначивши у Вимозі, що з 03.12.2022 Кредитний договір № 2967308693-КД-1 від 23.02.2021 є розірваним в односторонньому порядку.
Враховуючи зазначене, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума прострочених процентів за період з 24.02.2021 по 02.12.2022 включно в розмірі 86 842,65 грн.
Здійснення позивачем нарахування процентів за користування кредитом по Кредитному договору № 2967308693-КД-1 від 23.02.2021 за період понад 02.12.2023 суд вважає безпідставним та необґрунтованим.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками заявлені до стягнення обґрунтовано і підлягають задоволенню судом частково в частині стягнення 86 842,65 грн. В іншій частині вимог про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом в задоволені позову відмовляється.
Також позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 1 206,04 грн. пені, стосовно якої суд вважає за необхідне зазначити наступне.
В силу приписів статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 546 ЦК України унормовано, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором, зокрема, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. (ст. 549 ЦК України)
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
За приписами ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 6.8 Договору про надання державної гарантії, сторони обумовили, що на суму простроченої заборгованості перед бюджетом Бенефіціар нараховує пеню згідно з вимогами чинного законодавства у розмірі 120 % облікової ставки НБУ за кожен календарний день прострочения, включаючи день погашення такої простроченої заборгованості перед бюджетом.
Згідно із п. 6.9 Договору про надання державної гарантії пеня нараховується з дати виникнення простроченої заборгованості перед бюджетом за проблемним кредитом до дати погашення такої заборгованості (включно) або до дати, яка настає через 6 календарних місяців з дати здійснення гарантом виплати відповідної ССГ (включно), залежно від того, яка з дат настає раніше.
Аналогічні положення містить п. 2.11 Додаткової угоди № 1 від 23.02.2021.
Відповідно до п. 15 Порядку надання державних гарантій на портфельній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 723 від 14.07.2021, на суму простроченої заборгованості позичальника за кредитом, за яким гарантом здійснено виплати на вимогу банку-кредитора, агентом розраховується пеня, на суму якої збільшується заборгованість позичальника та яка стягується з позичальника банком-кредитором відповідно до внутрішніх правил і процедур банку-кредитора та законодавства щодо організації процесу управління проблемними активами в банках.
Як вже зазначалось судом, відповідно до п. 2.13 Додаткової угоди № 1 позичальник визнає та підтверджує, що Банк має всі повноваження стягувати з нього прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов'язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 2.11 цієї Додаткової угоди).
За змістом п. 2.14 Додаткової угоди № 1 від 23.02.2021 грошові кошти, отримані від звернення стягнення щодо забезпечення або в результаті інших заходив щодо стягнення з позичальника простроченої заборгованості, направляються, в тому числі в рахунок відшкодування (в порядку регресу) сплачених гарантом коштів та нарахованої пені (відповідно до п. 2.11. цієї Додаткової угоди), до моменту повного повернення (відшкодування) гаранту сплачених сум сплати за гарантією та нарахованої пені.
Згідно виписки по рахунку № 80852040200767 з 23.02.2021 по 10.03.2023 пеня розрахована за період з 08.03.2023 по 10.03.2023.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що вказаний розрахунок є правильним.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню судом в повному обсязі в сумі 1 206,96 грн.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, проти позову не заперечив, належними доказами доводи позивача не спростував.
На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними, законними та такими, що підлягають задоволенню судом частково, в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 482 607,61 грн., заборгованості по процентам в розмірі 86 842,65 грн., заборгованості в порядку регресу за сплаченою гарантією в розмірі 482 607,61 грн. та пені в розмірі 1206,04 грн. В задоволені решти позовних вимог відмовляється.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки спір доведено до суду з його вини.
Керуючись ст., ст. 123, 129, 130, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК», м. Київ до Захарова Владислава Сергійовича , м. Запоріжжя про стягнення 1 053 422,10 грн. заборгованості за кредитним договором № 2967308693-КД-1 від 23.02.2021 задовольнити частково.
2. Стягнути з Захарова Владислава Сергійовича , ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК», (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д; фактична адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) 482 607 (чотириста вісімдесят дві тисячі шістсот сім) грн. 61 коп. заборгованості за тілом кредиту, 86 842 (вісімдесят шість тисяч вісімсот сорок дві) грн. 65 коп. заборгованості за відсотками, 482 607 (чотириста вісімдесят дві тисячі шістсот сім) грн. 61 коп. заборгованості у порядку регресу за сплаченою гарантією, 1 206 (одну тисячу двісті шість) грн. 04 коп. пені та 15 798 (п'ятнадцять тисяч сімсот дев'яносто вісім) грн. 96 коп. судового збору. Видати наказ.
3. В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Повне судове рішення складено « 09» серпня 2023 р.
Суддя Н. Г. Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.