Справа №591/4501/23 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-сс/816/410/23 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - тримання під вартою
Іменем України
04 серпня 2023 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Суми кримінальне провадження № 591/4501/23 за апеляційними скаргами захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на ухвалу слідчої судді Зарічного районного суду м. Суми від 10.06.2023 про обрання підозрюваній ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою,
учасників кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_9 ,
захисника - адвоката ОСОБА_10 ,
установила:
В поданих апеляційних скаргах:
- захисник підозрюваної ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчої судді та постановити нову ухвалу, якою обрати підозрюваній запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час, оскільки обґрунтованість підозри викликає сумніви, ОСОБА_8 не мала наміру поширювати інформацію щодо розташування ЗСУ, що виключає умисну форму вини, ризики, зазначені в клопотанні є лише припущеннями слідчого, підозрювана заміжня, має сина, постійне місце проживання, реєстрації та місце роботи, матір похилого віку, яка перебуває на її утриманні, має незадовільний стан здоров'я та потребує постійного вживання ліків;
- захисник підозрюваної ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_11 просить змінити ухвалу слідчої судді та визначити ОСОБА_8 заставу відповідно ст. 182 КПК у достатньому для забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї обов'язків розмірі, оскільки докази про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення є сумнівними і за своїм характером є припущеннями, а твердження слідчого про те, що ОСОБА_8 має проросійську позицію і налаштованість є надуманим і нічим не підтверджується. Жоден з ризиків, зазначених в клопотанні органом досудового розслідування, також не підтверджується, підозрювана має постійне місце роботи, позитивно характеризується у трудовому колективі, тривалий час постійно проживає за однією адресою, забезпечує себе матеріальними засобами до існування, на утриманні має матір похилого віку, яка є вимушеною переселенкою, раніше не судима. Просить поновити строк на апеляційне оскарження, так як він пропущений з поважних причин.
10.06.2023 до Зарічного районного суду м. Суми з клопотанням, погодженим із прокурором Сумської обласної прокуратури, звернувся начальник 1 відділення СВ УСБ У в Сумській області, яке обґрунтував тим, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК, тобто в поширенні інформації про розташування ЗСУ чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, вчиненого в умовах воєнного стану.
17.01.2023 до ЄРДР за № 22023200000000015 внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК, 09.06.2023 об 11:37 ОСОБА_8 затримана в порядку ст. 208 КПК та цього ж дня о 20:36 їй повідомлено про підозру.
Зважаючи на те, що існують ризики, передбачені п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК, для запобігання спробам підозрюваної переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати чи спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, тому слідчий просив застосувати до ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою без права внесення застави.
Ухвалою слідчої судді Зарічного районного суду м. Суми від 10.06.2023 підозрюваній ОСОБА_8 обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави до 08.08.2023 включно. Своє рішення слідча суддя умотивувала тим, що існують ризики, передбачені п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК і будь-який інший запобіжний захід, передбачений ст. 176 КПК, не зможе запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам та не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваної.
Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 395 КПК, апеляційна скарга на ухвали слідчого судді подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а згідно п. 3 ч. 2 цієї статті апеляційна скарга може бути подана на ухвалу слідчого судді протягом п'яти днів з дня її оголошення. Правило дотримання п'ятиденного строку на оскарження ухвал слідчого судді з дня їх оголошення, передбачене п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК, покликано надати потенційному заявникові достатньо часу для роздумів стосовно подачі апеляційної скарги, чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції.
Згідно ч. 1 ст. 117 КПК пропущений із поважних причин процесуальний строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою суду.
Захисник ОСОБА_12 не був присутнім під час розгляду кримінального провадження в районному суді та на проголошенні ухвали слідчої судді, надавати правову допомогу підозрюваній ОСОБА_8 він почав 19.06.2023 (згідно ордеру на надання правничої (правової) допомоги), тому строк апеляційного оскарження ухвали слідчої судді підлягає поновленню, так як цей процесуальний термін пропущений з об'єктивних і поважних причин.
Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого рішення слідчої судді, доводи захисника ОСОБА_10 , яка підтримала апеляційні скарги і просила скасувати ухвалу слідчої судді, доводи прокурора ОСОБА_9 про залишення ухвали слідчої судді без змін, а апеляційних скарг без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданих апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги захисників ОСОБА_10 та ОСОБА_12 задоволенню не підлягають з таких підстав.
Здійснивши розгляд клопотання слідчого, слідча суддя дійшла правильного висновку про застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а не обрання будь-якого іншого, більш м'якого запобіжного заходу, передбаченого ч. 1 ст. 176 КПК, та дотрималася вимог ст. 176, 177, 178, 183 і 194 КПК, з'ясувала і дослідила всі ті обставини, з якими кримінальний процесуальний закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання особи під вартою, а саме наявність у органу досудового розслідування щодо ОСОБА_8 обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого їй правопорушення за ч. 2 ст. 114-2 КК, існування ризиків, передбачених п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, які вказані в клопотанні, та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання цим ризикам.
Зокрема, ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке законом України про кримінальну відповідальність передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, існують реальні ризики того, що остання може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнути відповідальності за скоєне; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у якому вона підозрюється, і застосування до неї більш м'яких запобіжних заходів є недостатнім для запобігання визначеним в ухвалі слідчої судді ризикам.
Наявність обґрунтованої підозри підтверджується сукупністю наданих стороною обвинувачення доказів відповідно п. 1 ч. 1 ст. 178, ч. 1 ст. 194 КПК, а будь-які інші докази, які б викликали сумніви в обґрунтованості оголошеної підозри на цій стадії процесу у кримінальному провадженні відсутні. При встановленні факту наявності обґрунтованої підозри колегія суддів також враховує і усталену судову практику з цього питання ЄСПЛ, який у своїх численних рішеннях (зокрема від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine, п. 175) і від 20.03.1997 у справі «Луканов проти Болгарії» (Lukanov v. Bulgaria) визначив, що слідчий суддя, оцінюючи докази на предмет доведеності обставин, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК, повинен виходити з того, що підозра визнається обґрунтованою лише у тому випадку, якщо «існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про котру йдеться, могла вчинити правопорушення». У справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» (John Murray v. the United Kingdom), рішення від 28.10.1994, заява № 14310/88) ЄСПЛ зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу». Питання про те, що «тримання під вартою до суду є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою» (п. 3 рішення від 14.03.1984 у справі «Феррарі-Браво проти Італії» (Ferrari-Bravo v. Italy), заява № 9627/81).
Таким чином, наявні докази для визнання підозри обґрунтованою є достатніми, а доведення факту вчинення кримінального правопорушення є завданням подальшого досудового розслідування.
Незважаючи на те, що на стадії застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов'язаний дослідити вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК, а також встановити, чи доводять надані стороною обвинувачення докази наявність обставин, зазначених в ч. 1 ст. 194 КПК, але в той же час цей же слідчий суддя позбавлений процесуальної можливості встановлювати будь-які фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення та давати безпосередньо оцінку доказам його вчинення.
Висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу фактичних обставин кримінального правопорушення та обвинуваченої особи (характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців тощо), її поведінки під час досудового розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади, способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків тощо).
З огляду на це, мають місце і заявлені у клопотанні слідчого ризики того, що ОСОБА_8 із-за тяжкості покарання, що їй загрожує в разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона підозрюється, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у якому вона підозрюється. Врахування тяжкості кримінального правопорушення при цьому має свій раціональний зміст, оскільки тяжкість свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за вчинене кримінальне правопорушення підвищує ризик того, що ОСОБА_8 може іншим чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, так як небезпека ризику переховування від органів досудового розслідування і суду може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з інформацією про матеріальний, соціальний стан особи та інше.
Є обґрунтованим і ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК зважаючи на те, що на даний час не встановлені можливі спільники вчиненого кримінального правопорушення, яким підозрювана може повідомити про факт виявлення їх злочинної діяльності та обставини, які стали відомі їй в ході проведення досудового розслідування, що унеможливить притягнення до кримінальної відповідальності всіх винних осіб, а тому підозрювана може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Ризик вчинення ОСОБА_8 іншого кримінального правопорушення чи продовження вчиняти кримінальне правопорушення, у якому вона підозрюється (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК) також є цілком виправданим враховуючи особистість підозрюваної, її проросійську позицію, зневагу і особисте негативне ставлення до військових ЗСУ та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, враховуючи тісні родинні зв'?язки з громадянами рф, які мешкають у безпосередній близькості від державного кордону з Україною, та які можуть забезпечити її переховування на території російської федерації.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_8 , колегія суддів враховує і наявність об'єктивної потреби у цьому, зважуючи на всі обставини, що свідчать «за» і «проти» наявності справжнього публічного інтересу, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи. При цьому згідно ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також судової практики ЄСПЛ, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою; суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Колегія суддів не може прийняти до уваги доводи апеляційних скарг захисників про те, що не доведено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, оскільки при розгляді клопотання прокурором доведено об'єктивне існування обставин, які виправдовують тримання ОСОБА_8 під вартою, а також ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК. При цьому досудове розслідування щодо вказаної особи не завершене та ще триває, тому більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою на теперішній час не зможе забезпечити повною мірою покладені на цей захід кримінальним процесуальним законом функції та запобігти установленим слідчою суддею ризикам, які у свою чергу є виправданими та необхідними елементами, що визначають потребу в триманні ОСОБА_8 під вартою.
Доводи апеляційних скарг захисників з приводу того, що ОСОБА_8 раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувалася, має постійне місце проживання та реєстрації, міцні соціальні зв'язки, працевлаштована та позитивно характеризується в трудовому колективі, на її утриманні перебуває матір похилого віку не, хоча і мають місце, але спростовують та не мінімізують на даному етапі досудового розслідування наявних ризиків, запобігти яким в даному випадку можливо лише застосуванням такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою.
Що стосується доводів захисника ОСОБА_10 про те, що підозрювана має незадовільний стан здоров'я та потребує постійного вживання ліків, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки підозрюваній ОСОБА_8 в умовах СІЗО може бути надана необхідна медична допомога. При цьому будь-яких повідомлень (рекомендацій) від відповідних органів охорони здоров'я про неможливість утримання ОСОБА_8 в умовах СІЗО через стан її здоров'я до апеляційного суду не надходило, не були надані такі документи і від сторони захисту.
Твердження сторони захисту про необхідність застосування до підозрюваної ОСОБА_8 запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, на думку колегії суддів, є необґрунтованим і задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду першої інстанції належним чином умотивоване, матеріали кримінального провадження об'єктивно свідчать про недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам, які є реальними і продовжують існувати.
Відтак, зазначені в апеляційних скаргах доводи та підстави, з яких сторона захисту просить скасувати ухвалу слідчого судді, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.
Колегією суддів не встановлено істотних порушень положень КПК при розгляді слідчим суддею суду першої інстанції питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_8 , які б були безумовною підставою для скасування оскарженої ухвали (п. 3 ч. 1 ст. 409, ч. 2 ст. 412 КПК).
На підставі викладеного, ухвала слідчої судді є законною, обґрунтованою та належним чином вмотивованою, внаслідок чого вона підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги захисників - без задоволення.
Керуючись ст. 395, 404, 405, 407, 418, 419 і 422 КПК України,
постановила:
Клопотання захисника ОСОБА_7 задовольнити.
Поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчої судді Зарічного районного суду м. Суми від 10.06.2023 відносно ОСОБА_13 .
Ухвалу слідчої судді Зарічного районного суду м. Суми від 10.06.2023 відносно ОСОБА_13 залишити без змін, а апеляційні скарги захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4