Номер провадження: 22-ц/813/5499/23
Справа № 522/10052/21
Головуючий у першій інстанції Науменко А.В.
Доповідач Комлева О. С.
01.08.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді Комлевої О.С.,
суддів: Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,
з участю секретаря Виходець А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 07 березня 2023 року про залишення без розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, постановлену під головуванням судді Науменко А.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Приморського району м. Одеси про усунення перешкоду у спілкуванні з дітьми, -
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявоюпро ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Приморського району м. Одеси про усунення перешкоду у спілкуванні з дітьми, в якій просив ухвалити додаткове рішення у справі по суті позовних вимог (стосовно кожної з 3-х), з приводу яких позивач подавав докази і давав пояснення, а також які чітко заявив у своєму позові про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми, посилаючись на те, що 12 липня 2022 року Приморським районним судом було ухвалено рішення, однак не ухвалено рішення стосовно жодної позовної вимоги з приводу яких позивач подавав докази і давав пояснення, оскільки у рішенні суду, яке було постановленоПриморським районним судом м. Одеси 12 липня 2022 року не надано належної оцінки наданим доказам.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 07 березня 2023 року визнано повторне подання заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення зловживанням процесуальними правами.
Заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення залишена без розгляду.
Не погоджуючись з ухвалою суду від 07 березня 2023 року про залишення заяви про ухвалення додаткового рішення без розгляду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити судове рішення шляхом задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що судом неповно з'ясовані обставини справи.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду надано не було.
Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.
Протоколом автоматизованого розподілу від 29 березня 2023 року визначений склад колегії суддів під головуванням судді Бездрабко В.О. для розгляду справи (а.с. 80 т. 4).
Ухвалою Одеського апеляційного суд від 17 квітня 2023 року провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 було відкрито (а.с. 95 т. 4).
Відповідно до протоколу повторного розподілу справи за допомогою автоматизованої системи документообігу суду від 12 червня 2023 року цивільна справа передана головуючому-судді (суддя-доповідач) Комлевій О.С., для подальшого розгляду, у зв'язку із достроковим закінчення відрядження судді Херсонського апеляційного суду Бездрабко В.О., згідно з рішенням Вищої ради правосуддя № 567/0/15-23 від 30 травня 2023 року (зі змінами, відповідно до рішення № 572/0/15-23 від 31 травня 2023 року) (а.с. 104 т. 4).
Відповідно до протоколу повторного розподілу справи за допомогою автоматизованої системи документообігу суду від 28 червня 2023 року цивільна справа передана головуючому-судді (суддя-доповідач) Комлевій О.С. зі складом колегії суддів,з урахуванням навантаження на суддів Одеського апеляційного суду (а.с. 112 т. 4).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29 червня 2023 року цивільна справа за апеляційною скаргою ОСОБА_1 прийнята до провадження та призначена до розгляду на 01 серпня 2023 року (а.с. 118 т. 4).
Учасники справи про призначене судове засідання на 01 серпня 2023 року були сповіщені належним чином у відповідності до ч. 8 ст. 128 ЦПК України (а.с. 125-126, 127-134 т. 4).
Заяв, або клопотань про відкладення розгляду справи від учасників справи до суду не надходило.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників.
Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, явка яких не визнавалась апеляційним судом обов'язковою.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Приморського району у якості третьої особи, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способів участі у вихованні і спілкуванні.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 12 липня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволений частково.
Визначено способи участі ОСОБА_1 у вихованні малолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 шляхом встановлення систематичних зустрічей батька з дітьми кожного 4-го тижня місяця у неділю з 13:00 год. до 15:00 год., дні народження, канікули та святкові дні за попередньою домовленістю між батьками. Усі зустрічі повинні проводитись, враховуючи розпорядок дня дітей, та за умови забезпечення батьком ОСОБА_1 необхідного духовного, фізичного та морального розвитку кожного з дітей.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
24 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просив ухвалити додаткове рішення у справі № 522/10052/21 по суті позовних вимог (стосовно кожної з 3-х (трьох)), з приводу яких позивач подавав докази і давав пояснення, а також які чітко заявив у своєму позові про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми.
Ухвалою Приморського районного суду від 08 вересня 2022 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Приморського району у якості третьої особи, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способів участі у вихованні і спілкуванні відмовлено в повному обсязі.
16 вересня 2022 року ОСОБА_1 повторно звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення по справі.
Постановою Одеського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 липня 2022 року залишено без змін.
Також постановою Одеського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року ухвала Приморського районного суду від 08 вересня 2022 року про відмову в ухваленні додаткового рішення залишена без змін.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 03 березня 2023 року у задоволені заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, поданої 16 вересня 2022 року відмовлено.
03 березня 2023 року ОСОБА_1 повторно звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення (а.с. 26-29 т.4).
Визнавши повторне подання заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення зловживанням процесуальними правами та залишивши заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що в заяві відсутні інші підстави або нові обставини, а вказане питання вже вирішено, про що відомо позивачу, який брав участь у судових засіданнях.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, з огляду на таке.
За змістом статей 269 - 271 ЦПК України після проголошення рішення суд, що ухвалив його, не може, як правило, сам скасувати або змінити власне рішення. Тому, за загальним правилом, допущені недоліки судового рішення виправляються вищестоящим судом. Проте суд має ряд повноважень, передбачених цими положеннями, з усунення недоліків чи доповнення ухвалених ним рішень. Такими повноваженнями є виправлення описок та арифметичних помилок в судовому рішенні, ухвалення додаткового рішення або роз'яснення рішення суду.
Статтею 270 ЦПК України, встановлено порядок ухвалення судом додаткового рішення у цивільній справі, відповідно до якого суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Тобто, процесуальним законом визначено вичерпний перелік підстав для ухвалення додаткового рішення.
Аналізуючи вимоги статті 270 ЦПК України, слід дійти висновку, що додаткове рішення може бути ухвалене лише у випадках і за умов, передбачених частиною першою статті 270 ЦПК України; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.
При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви.
Зазначене відповідає роз'ясненням, які містяться у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 № «Про судове рішення у цивільній справі».
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Приморського району у якості третьої особи, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способів участі у вихованні і спілкуванні.
Також зматеріалів справи вбачається, та зазначено у рішенні суду від 12 липня 2022 року, що позивач звертаючись до суду просив:
- зобов'язати ОСОБА_2 усунути та не чинити перешкоди у вільному особистому спілкуванні, вихованні та побаченні ОСОБА_1 з дітьми: сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- встановити ОСОБА_1 наступний графік систематичної участі у спілкуванні та вихованні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 : графік визначений згідно з Додатком 1 доданий до суду;
- зобов'язати ОСОБА_2 дотримуватися цього визначеного графіку (див. Додаток 1), забезпечити проведення часу дітей з батьком згідно цього визначеного графіку (див. Додаток 1).
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 12 липня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволений частково. Визначено способи участі ОСОБА_1 у вихованні малолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 шляхом встановлення систематичних зустрічей батька з дітьми кожного 4-го тижня місяця у неділю з 13:00 год. до 15:00 год., дні народження, канікули та святкові дні за попередньою домовленістю між батьками. Усі зустрічі повинні проводитись, враховуючи розпорядок дня дітей, та за умови забезпечення батьком ОСОБА_1 необхідного духовного, фізичного та морального розвитку кожного з дітей. В інший частині позовних вимог відмовлено.
З урахуванням того, що подання заяви 03 березня 2023 року має на меті вирішення питання, яке вже вирішене судом, а зазначені дії є зловживання позивачем процесуальними правами, суд дійшов до обґрунтованого висновку про залишення заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення без розгляду, визнавши повторне подання заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення зловживанням процесуальними правами.
Висновки суду відповідають вимогам закону, на які посилався суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.
З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.
Судове рішення відповідає вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки судові процедури повинні бути справедливими і розумними як до відповідача, так і до позивача.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те,що судом першої інстанції не встановлені обставини, які мають значення для справи, недосліджені докази, які були заявлені у формі клопотань позивачем щодо заяви про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів залишає без задоволення, оскількиухвалення додаткового рішення можливе судом за умови не ухвалення рішення стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що невстановлення обставин, які мають значення для справи, не дослідження доказів, які були заявлені у формі клопотань позивачем щодо заяви про ухвалення додаткового рішення не можуть бути предметом для ухвалення додаткового рішення.
Також колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_1 вже звертався до суду першої інстанції з заявами про ухвалення додаткового рішення, за результатами розгляду якихухвалами суду від 08 вересня 2022 року та від 03 березня 2023 року було відмовлено у їх задоволені.
Постановою Одеського апеляційного суду від 22 грудня 2023 року ухвала Приморського районного суду від 08 вересня 2022 року про відмову в ухваленні додаткового рішення залишена без змін.
Проте, ОСОБА_1 в третій раз звернувся до суду першої інстанції з аналогічною заявою про ухвалення додаткового рішення.
Крім того, вказані доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, ці доводи були предметом перевірки суду першої інстанції, який дав їм повну, всебічну та об'єктивну оцінку у своєму рішенні, проте повноваження суду апеляційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).
Зазначені доводи не вказують на порушення судом норм матеріального та процесуального права та на незаконність судового рішення, і не є визначальними при ухваленні рішення.
Інші доводи апеляційної скарги також не є суттєвими, та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).
Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Нових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції надано не було.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).
Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Таким чином, ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для її скасування відсутні.
На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389? 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 07 березня 2023 року про залишення без розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 09 серпня 2023 року.
Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева
Судді ______________________________________ Л.М. Вадовська
______________________________________ Є.С. Сєвєрова