Справа № 331/431/22
Провадження № 1-кп/331/179/2023
07 серпня 2023 року м. Запоріжжя
Жовтневий районний суд міста Запоріжжя у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у залі суду у м. Запоріжжя у судовому засіданні у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021082020000928 від 31.10.2021 року, клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
В провадженні Жовтневого районного суду м. Запоріжжя перебувають матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_4 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
У судовому засіданні прокурором було заявлене клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В обґрунтування клопотання посилається на те, що відповідно до положення п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України встановлено наявність ризиків передбачених п. 1,3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_4 може: переховуватись від суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити нове кримінальне правопорушення. Прокурором було зауважено про достатність письмових доказів, які доводять причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального провадження, в якому його обвинувачують, у зв'язку із чим будь-який більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, на які посилався прокурор. Також додав, що після вчиненого кримінального правопорушення, ОСОБА_4 намагався сховати знаряддя злочину, усвідомлюючи те, що вчинив, та яке покарання ймовірно може понести. Відсутність соціальних зв'язків, може свідчити про високий ризик ймовірності приховування від суду та слідства обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник в судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора заперечували. ОСОБА_4 повідомив суду, що просить обрати йому більш м'який запобіжний захід. Вказав, що вину у скоєнні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 115 КК України він не визнає, не розуміє з якого приводу перебуває в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор», тим паче стан його здоров'я не дозволяє йому утримуватись в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».
Обвинувачений зазначив про те, що докази його причетності до вчинення злочину відсутні
Захисник обвинуваченого послався на недостатність доказів вини її підзахисного, у зв'язку із чим вважала за потрібне обрати більш м'який запобіжний захід - домашній арешт.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 02.11.2021 р. до ОСОБА_4 застосований запобіжних захід у вигляді тримання під вартою. Ухвала суду обґрунтована наявністю ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України. В подальшому строк дії ухвали продовжувався. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27.01.2022 року на стадії судового розгляду судом було застосовано до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Софіївська виправна колонія №55». В подальшому судом був продовжений строк тримання під вартою до 15 травня 2022 року включно вже в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор», адже обвинуваченого було ухвалою суду етаповано. 15.05.2023 року судом було розглянуто вкотре клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, клопотання задоволено та продовжено строк тримання під вартою до 13.07.2023 року включно.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
За змістом ч.ч. 3, 5 ст. 199 КПК України, суд може продовжити строк тримання під вартою, якщо прокурор доведе, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також, що є наявними обставини, які перешкоджають завершенню кримінального провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відтак, розглядаючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку тримання під вартою, суд виходить з необхідності запобігання ризикам, визначеним пунктами 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин кримінального правопорушення та обвинуваченої особи (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців тощо), її поведінки під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків тощо).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Врахування тяжкості кримінального правопорушення також має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за вчинений злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитися від суду та іншим чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, що узгоджується з правовою позицією ЄСПЛ, згідно якої «небезпека ризику переховування від суду може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з інформацією про матеріальний, соціальний стан особи та ін.»
Так, враховуючи тяжкість інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, яке відносяться до категорії умисних особливо тяжких злочинів проти життя та здоров'я, а також суворість покарання у виді позбавлення волі строком до 15 років, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винним, ризик переховування від суду не зменшився.
На переконання суду, встановлений ризик є надзвичайно високим, що в сукупності з тяжкістю можливого покарання, свідчить про недостатність застосування іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, адже більш м'який запобіжний захід не здатний забезпечити виконання ОСОБА_4 процесуальних обов'язків, а також запобігти спробам переховуватися від суду.
Окрім того, суд зважає на особу обвинуваченого, який раніше судимий, відбував реальні строки покарання, утриманців немає, не працевлаштований.
Щодо посилання сторони захисту на можливість змінити запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, то суд вкотре зазначає, що суду не надано будь-яких документів на підтвердження права власності чи права користування будь-яким нерухомим майном ОСОБА_4 ..
Твердження обвинуваченого щодо погіршення стану здоров'я не знайшли свого підтвердження, адже суд вживав заходів задля перевірки стану здоров'я останнього, де начальником філії ДУ «Центр охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої служби України» в Запорізькій області було декларовано про стабільний стан здоров'я ОСОБА_4 та можливість його перебування в місцях попереднього ув'язнення.
Також суд вважає достатньо вмотивованими доводи сторони обвинувачення про те, що обвинувачений може впливати на свідків, адже на даній стадії судового розгляду деякі свідки ще не допитані і обвинувачений наполягає на їх повторному допиті.
За таких обставин ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, ураховані слідчим суддею та судом при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на переконання суду, не зменшилися і продовжують існувати.
Наявність обґрунтованої підозри підтверджується фактом направлення обвинувального акту до суду, що може свідчити про те, що сторона обвинувачення зібрала достатньо доказів для того, щоб доводити винуватість особи перед безстороннім судом.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти наведеним у клопотанні ризикам та не забезпечить виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків.
Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тобто застосування більш м'яких запобіжних заходів до обвинуваченого на даний час неможливе.
На підставі вищевикладеного, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому та позбавляє його можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і запобіганню спробам переховуватися від суду, а також можливості вчинити інше кримінальне правопорушення, беручи до уваги відсутність обставин, які б перешкоджали обвинуваченому знаходитись у місцях попереднього ув'язнення, суд вважає за необхідне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб.
Керуючись ст.ст. 178, 179,194, 217, 314-316, 334 КПК України суд, -
Продовжити відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в державній установі «Запорізький слідчий ізолятор» строком на 60 діб.
Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановити до 05 жовтня 2023 року включно.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали оголошений 10 серпня 2023 о 08 год. 30 хв.
Суддя: ОСОБА_1