Справа № 308/12544/23
09 серпня 2023 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023078170000311 від 25.06.2023 року за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Великі Лучки, Мукачівського району, Закарпатської області, українця за національністю, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, на утриманні 2 дітей, офіційно не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень (проступків), передбачених ч.5 ст. 27 ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 Кримінального кодексу України,-
Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.
ОСОБА_4 у 2023 році, точний час та дата органом дізнання не з'ясовано, перебуваючи у селі Великі Лучки, Мукачівського району, Закарпатської області, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, надав особисті відомості про себе, а саме: копію паспорту громадянина України, копію картки платника податків, власний підпис невстановленій на даний час органом досудового розслідування особі у месенджері «Телеграм» для подальшого виготовлення посвідчення водія, а також здійснив фінансування виготовлення посвідчення водія вказаною вище невстановленою особою. В подальшому, точний час та дату органом дізнання не з'ясовано, ОСОБА_4 , перебуваючи на автовокзалі у місті Мукачево, за адресою вулиця Академіка Павлова, 14/16, отримав від невстановленої особи посвідчення водія з серійним номером НОМЕР_1 , видане на його ім'я. Після чого ОСОБА_4 використовував дане посвідчення водія для пересування на транспортному засобі марки «Темса», державний номерний знак НОМЕР_2 в межах Закарпатської області.
Отже, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення (проступок), передбачений ч.5 ст.27 - ч. 1 ст.358 КК України, а саме: пособництво у підробленні документа, який видається установою, яка має право видавати такі документи, який звільняє від обов'язків, з метою його використання іншою особою, шляхом надання іншим співучасникам засобів для скоєння кримінального правопорушення.
Окрім того, 24.06.2023 року, ОСОБА_4 під час перетину державного кордону, слідуючи на виїзд з території України через міжнародний пункт пропуску через державний кордон України для автомобільного сполучення «Чоп (Тиса)», що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, село Соломоново, керуючи транспортним засобом марки «Темса» державний номерний знак НОМЕР_3 , надав на паспортний контроль посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Перебуваючи за вказаною вище адресою, ОСОБА_4 о 12 год. 15 хв. 24.06.2023 року, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, достовірно знаючи, що його посвідчення водія виготовлено невстановленим законом способом, тобто всупереч «Положення про порядок видачі посвідчення водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 No340, реалізовуючи заздалегідь обдуманий умисел, спрямований на використання завідомо підробленого документа, надав військовослужбовцю Державної прикордонної служби України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для перевірки посвідчення водія серії НОМЕР_1 , видане на його ім'я, тобто використав, достеменно знаючи, що вказане посвідчення водія є офіційним документом, який надає особі право на керування транспортним засобом. Бланк посвідчення водія серії НОМЕР_1 виконаний не поліграфічним способом, а термо друком. Бланк посвідчення водія серії НОМЕР_1 за способом виготовлення не відповідає встановленому зразку аналогічного бланку посвідчення водія, що знаходяться в офіційному обігу на території України. Таким чином, громадянин України ОСОБА_4 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно-небезпечних наслідків, надав військовослужбовцю Державної прикордонної служби посвідчення водія серії НОМЕР_1 , видане на його ім'я, яке згідно висновку експерта не відповідає аналогічним документам, які знаходяться в офіційному обігу на території України.
Отже, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення (проступок), передбачений ч. 4 ст.358 КК України, а саме: використання завідомо підробленого документа.
Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом на підставі угоди про визнання винуватості.
20.07.2023 року між прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_7 , якій на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора в даному кримінальному провадженні, та обвинуваченим ОСОБА_4 за участю захисника адвоката ОСОБА_5 на підставі ст. ст.468, 469, 472 КПК України добровільно, тобто укладення угоди не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, за ініціативою прокурора укладено угоду про визнання винуватості.
Обвинувачений ОСОБА_4 беззастережно визнає свою винуватість у скоєнні кримінальних правопорушень (проступків), передбачених ч. 5 ст.27 ч.1 ст.358, ч.4 ст. 358 КК України.
Сторони дійшли згоди, що за вчинення зазначених вище кримінальних правопорушень (проступків), передбачених ч.5 ст.27 ч.1 ст.358, ч.4 ст. 358 КК України, обвинуваченому необхідно призначити покарання:
- за ч. 5 ст.27 ч. 1 ст. 358 КК України - у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі (1000) неоподаткованих мінімумів громадян;
- за ч. 4 ст. 358 КК України - у вигляді штрафу у розмірі п'ятдесяти (50) неоподаткованих мінімумів громадян.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України визначити остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим та призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі (1000) неоподаткованих мінімумів громадян.
В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винуватим себе у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч.1 ст.358, ч.4 ст. 358 КК України, визнав повністю, вказавши, що час, місце та спосіб скоєння ним кримінальних правопорушень, описаних в обвинувальному акті, викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. Заключивши відповідну угоду про визнання винуватості, він цілком розуміє надані йому законом права, а також роз'яснені йому судом наслідки укладення та затвердження вказаної угоди, визначені ст.473 КПК України, - щодо обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями ст.394 і ст.424 КПК України, і щодо відмови від здійснення прав, передбачених ст. 474 ч. 4 п. 1 КПК України, а саме: права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину інкримінованого кримінального правопорушення, права на виклик і на допит у судовому засіданні свідків, права заявлення клопотань, права надання суду своїх доказів, а також характер пред'явленого обвинувачення, відповідно до якого він визнає себе винним, вид покарання, і інші заходи, які можливо будуть застосовані до нього у разі затвердження зазначеної угоди судом, в тому числі, і наслідки невиконання вказаної угоди, визначені ст. 476 КПК України. Крім того, обвинувачений вказав, що вище зазначена угода про визнання винуватості укладена ним з прокурором добровільно, без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності заст. 389-1 КК України.
Прокурор в судовому засіданні зазначив, що при укладенні угоди про визнання винуватості були враховані обставини, передбачені ст. 470 КПК України, дотримані вимоги процесуального та матеріального права, просила суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити обвинуваченому узгоджене сторонами покарання.
Захисник ОСОБА_5 також вважав можливим затвердити угоду про визнання винуватості, зазначивши, що при укладенні угоди між його підзахисним та прокурором були дотримані правила та вимоги, передбачені кримінальним процесуальним законодавством України та кримінальним кодексом України, при цьому обвинуваченим вищезазначена угода була укладена з прокурором добровільно, без застосування насильства, примусу та погроз.
Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз'яснивши та з'ясувавши у обвинуваченого про повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого ОСОБА_4 обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку про те, що у даному кримінальному провадженні можливо затвердити надану угоду про визнання винуватості з наступних підстав.
Згідно п. 1 ч. 3ст. 314КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст. 468-475 цього Кодексу.
Відповідно до ст.ст. 468, 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
На підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених судом відповідно до ст. 94 КПК України, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , а його дії органом досудового розслідування обґрунтовано кваліфіковані за ч.5 ст.27 ч.1 ст.358 КК України, а саме: пособництво у підробленні документа, який видається установою, яка має право видавати такі документи, який звільняє від обов'язків, з метою його використання, та ч. 4 ст. 358 КК України, а саме: використання завідомо підробленого документа.
В силу положення ст. 12 КК України кримінальні правопорушення, передбачені ч.5 ст.27 ч.1 ст.358 КК України, ч. 4ст.358 КК України, відноситься до категорії кримінальних проступків.
На виконання вимог ст. 474 КПК України судом з'ясовано обставини, які дають змогу впевнитися в тому, що обвинувачений усвідомлює свої права, визначені п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, яке буде до нього застосоване, а також переконатися, що укладення угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Обвинуваченому роз'яснено наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.
Судом встановлено, що ініціювання, порядок укладення та зміст угоди про визнання винуватості від 20.07.2023 року між прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_4 в зазначеному кримінальному провадженні відповідає вимогам ст.ст.469, 472 КПК України.
Умови даної угоди не суперечать вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства України, узгоджена міра покарання визначена в межах, передбачених санкціями ч.5 ст.27 ч.1 ст.358, ч.4 ст. 358 КК України, що відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Очевидної неможливості виконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань не вбачається.
Згідно ч. 1 ст. 475 КПК України якщо суд переконався, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Виходячи з викладеного, перевіривши угоду на відповідність вимогам КПК України, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.
Підстав для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ст. 474 ч. 7 КПК України, судом не встановлено.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Цивільний позов у рамках даного кримінального провадження не заявлено.
В рамках кримінального провадження щодо ОСОБА_4 запобіжний захід не застосовувався.
Витрати по справі становлять 1434,00 грн. за проведення судової експертизи №СЕ/19/107-23/6308-ДД. У відповідності до вимог ст.124 КПК України документально підтверджені судові витрати по справі за проведення судової підлягають стягненню з ОСОБА_4 .
Питання про речові докази слід вирішити у відповідності до ч. 9 ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст.17, 100, ч. 2 ст.373, ст.374, 474, 475 КПК України, суд,-
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 20.07.2023 року між прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_4 за участю захисника адвоката ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023078170000311 від 25.06.2023 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень (проступків), передбачених ч.5 ст.27 ч. 1 ст.358 КК України та ч.4 ст. 358 КК України.
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень (проступків), передбачених ч. 5 ст.27 - ч.1 ст.358 КК України та ч.4 ст. 358 КК України, та призначити йому покарання, затверджене угодою, а саме:
- за ч.5 ст. 27 - ч.1 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 ( сімнадцять тисяч) грн.;
- за ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі п'ятдесят неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 ( вісімсот п'ятдесят) грн.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень (проступків), шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання ОСОБА_4 призначити у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 ( сімнадцять тисяч) грн.
Речовий доказ по справі, а саме: посвідчення водія серії НОМЕР_1 , видане на ім'я ОСОБА_4 , - залишити зберігати при матеріалах кримінального провадження.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведену по справі експертизу в сумі 1 434,00 грн.
Вирок може бути оскаржений виключно з підстав, передбачених ч.4 ст.394 КПК України до Закарпатського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Відповідно до ст. 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому, його захисникам, в порядку, передбаченому ст. 376 КПК України.
Суддя ОСОБА_8