Справа № 308/1229/23
26 липня 2023 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Дергачової Н.В., при секретарі судового засідання Федорнак О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді позовну заяву ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, про визнання виконавчого таким, що не підлягає виконанню, -
ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни, про визнання виконавчого таким, згідно з яким просить суд: визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни, що зареєстрований в реєстрі за № 2526 від 02.09.2019 року таким, що не підлягає виконанню.
Позов мотивований тим, що 20.02.2008 року між закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є АТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_1 був укладений договір кредиту № MKL6GA00000023 від 20.02.2008 року, згідно з яким ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 20000 доларів США з кінцевим терміном повернення 19.02.2018 року.
20.02.2008 року на забезпечення виконання зобов'язань між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, посвідчений 20.02.2008 року приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Форкош М.М. та зареєстрований за № 793.
У зв'язку із настанням світової фінансової кризи ОСОБА_1 було допущено прострочення виконання зобов'язання по договору кредиту № MKL6GA00000023 від 20.02.2008 року.
Внаслідок цього, 21.12.2013 року ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником прав та обов'язків якого є АТ КБ «Приватбанк», в порядку ст. 1050 ЦК України звернулося до ОСОБА_1 з претензією про дострокове повернення суми кредиту в повному обсязі боргу, що підтверджується претензією № 30.1.0.0/2-011 від 21.12.2013 року. У зазначеній претензії банк повідомив ОСОБА_1 про повернення кредиту та вимагав в тридцятиденний строк з дня отримання цієї вимоги здійснити повне погашення нарахованих сум.
В подальшому, 04.02.2014 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Даний спір був предметом розгляду у справі № 308/2392/14-ц.
Проте рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.11.2014 року у справі № 308/2392/14-ц, яке ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 13.01.2015 року залишено без змін, в задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» відмовлено.
17.02.2022 року у Ужгородському відділі ДВС в Ужгородському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) ОСОБА_1 стало відомо, що 02.09.2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. вчинено виконавчий напис від 02.09.2019 року, зареєстрований в реєстрі за № 2526, до договору іпотеки, посвідченого 20.02.2008 року приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Форкош М.М. та зареєстрованого за № 793, укладеного між ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником прав та обов'язків якого є АТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_1 .
Вищевказаним виконавчим написом нотаріус Бондар І.М. запропонувала задовольнити вимоги АТ КБ «Приватбанк» в розмірі 51694,99 доларів США, що за курсом НБУ на 25.01.2019 року становить 1436424,29 грн. (в тому числі заборгованість по кредиту в розмірі 13620,26 долари США, заборгованість по відсотках в розмірі 5854,49 доларів США, комісія в розмірі 182,93 доларів США, пеня в розмірі 32037,31 доларів США) та понесених витрат по вчиненню виконавчого напису в розмірі 3500,00 грн., за рахунок заставленого майна, а саме: на домоволодіння, що находиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .
В подальшому, 21.01.2022 року АТ КБ «Приватбанк» пред'явив до виконання виконавчий напис № 2526, а заступник начальника Ужгородського відділу державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Беляков М.І. відкрив провадження щодо виконання вказаного виконавчого напису, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження від 21.01.2022 року.
18.02.2022 року представник позивача звернувся до нотаріуса Бондар І.М. щодо отримання виконавчого напису № 2526 та документів, що служили підставою його видання. Проте відповідь не була отримана.
Позивач вважає, що виконавчий напис № 2526 вчинено з порушеннями законодавства та підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
Вказує, що АТ КБ «Приватбанк» подав нотаріусу Бондар І.М. для стягнення документи, які не підтверджують безспірність заборгованості боржника ОСОБА_1 .
Разом з тим, зазначає, що визначений АТ КБ «Приватбанк» банком строк сплив 22.01.2014 року, що підтверджується претензією № 30.1.0.0/2-011 від 21.12.2013 року. Виконавчий напис вчинено 02.09.2019 року.
Враховуючи викладене, на момент вчинення виконавчого напису минуло більше трьох років з моменту виникнення права вимоги АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту № MKL6GA00000023 від 20.02.2008 року.
Нотаріус Бондар І.М. , вчиняючи виконавчий напис № 2526 зазначила, що даний виконавчий напис вчинено на підставі пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172. Проте вказана нотаріусом Бондар І.М. підстава вчинення спірного виконавчого напису є незаконною.
Вказує, що нотаріус Бондар І.М. не мала законних підстав на вчинення виконавчого напису № 2526, а АТ КБ «Приватбанк» подав нотаріусу Бондар І.М. для стягнення документи, які не підтверджують безспірність вимог боржника ОСОБА_1 , оскільки не посвідчений нотаріально кредитний договір № MKL6GA00000023 від 20.02.2008 року не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Вважає, що наявні підстави для визнання виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., що зареєстрований в реєстрі за № 2526 від 02.09.2019 року таким, що не підлягає виконанню.
Крім того, зауважує, що відповідач мав поінформувати ОСОБА_1 про розмір заборгованості позичальника до моменту вчинення виконавчого напису і в разі відсутності заперечень зі сторони ОСОБА_1 стосовно розміру заборгованості зазначена сума могла би набути статус безспірної.
АТ КБ «Приватбанк» не надіслало лист-вимогу ОСОБА_1 про повернення боргу, а боржником ОСОБА_1 не отримано вказаної вимоги.
Таким чином, боржник не був повідомлений про вимогу повернути заборгованість, що є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Беручи до уваги не надання нотаріусу документів на потвердження безспірної заборгованості позивача, позивач вважає, що оспорюваний виконавчий напис нотаріуса вчинено з порушенням норм чинного законодавства, а тому підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
На підставі наведеного, позивач просить суд визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., що зареєстрований в реєстрі за № 2526 від 02.09.2019 року, таким, що не підлягає виконанню, а також стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.01.2023 року відкрито провадження у даній справі. Розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
12.04.2023 року від представника відповідача надійшли письмові пояснення, у яких зазначає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Оскільки, позивач у встановленому законом порядку не спростував належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості перед банком за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка запропонована в ньому до стягнення, не надав доказів часткового чи повного погашення заборгованості. Інформація про звернення банку до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки не є свідченням недотримання умови щодо безспірності заборгованості у цій справі, оскільки позивач визнає наявність заборгованості на суму, вказану у виконавчому написі нотаріуса. На підставі викладеного, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
30.05.2023 року від представника позивача - адвоката Дудурич І.В. до суду надійшла відповідь на відзив, згідно з якою просить залишити без розгляду письмові пояснення відповідач, а у випадку, якщо суд визнає письмові пояснення банку процесуальним документом, то відхилити зазначені відповідачем обґрунтування, а позовну заяву позивача задовольнити.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, хоча про час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена, при цьому від її представника - адвоката Дудурича І.В. до суду надійшла заява про проведення судового засідання без їх участі
Представник відповідач АТ КБ «ПриватБанк» у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. у судове засідання не з'явилася, однак подала до суду заяву, згідно з якою просить справу без її участі.
Судове засідання у справі було призначене на 26.07.2023 року, однак через неявку в судове засідання всіх учасників справи судом, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
У відповідності до ч. 6 ст. 259 ЦПК України складання рішення суду було відкладено на строк не більш як п'ять днів, тому у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення, якою є 26.07.2023 року.
Повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.02.2008 року між ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № MKL6GA00000023, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 20000 доларів США на споживчі цілі строком до 19.02.2018 року (а.с. 27-34).
У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки від 20.02.2008 року, згідно з яким у іпотеку надано нерухоме майно, а саме: домоволодіння в АДРЕСА_1 (а.с. 23-26).
21.12.2013 року банк у порядку ст. 1050 ЦК України звернувся до ОСОБА_1 з претензією про дострокове повернення суми кредиту в повному обсязі боргу, що підтверджується претензією № 30.1.0.0/2-011 від 21.12.2013 року, у якій повідомлено позивача про повернення кредиту та в тридцятиденний строк з дня отримання цієї вимоги здійснення повного погашення нарахованих сум за кредитним договором (а.с. 19, 20).
У лютому 2014 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, згідно з яким просило в рахунок погашення заборгованості в розмірі 16605,18 доларів США (132675,41 грн.) звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом його продажу банком з укладенням від свого імені договору купівлі-продажу з будь-якою особою-покупцем, з наданням банку усіх необхідних прав для такого продажу, а також виселити відповідача та інших мешканців з будинку.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.11.2014 (справа № 308/2392/14-ц), залишеним без змін апеляційного суду Закарпатської області від 13.01.2015, у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення відмовлено.
02.09.2019 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 2526, згідно з яким на підставі ст. 34 ч.1 п. 19, ст. ст. 87, 88, 89 Закону України «Про нотаріат», п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно - домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , яке на підставі договору іпотеки від 20.02.2008 передано в іпотеку АТ КБ «ПриватБанк», яке є правонаступником ЗАТ КБ «ПриватБанк». За рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, запропоновано задовольнити вимоги АТ КБ «ПриватБанк» у розмірі 51694,99 доларів США, що за курсом НБУ на 25.01.2019 року становить 1436424,29 грн., з яких: заборгованість по кредиту в розмірі 13620,26 долари США, заборгованість по відсотках в розмірі 5854,49 доларів США, комісія в розмірі 182,93 доларів США, пеня в розмірі 32037,31 доларів США, а витрати, пов'язані із вчиненням виконавчого напису у розмірі 3500 грн., всього, з урахуванням витрат, пов'язаних із вчиненням виконавчого напису - 1439924,29 грн. Строк, за який провадиться стягнення - десять років одинадцять місяців п'ять днів, а саме з 20.02.2008 року по 25.01.2019 року (а.с. 13).
У подальшому вказаний виконавчий напис було пред'явлено банком до виконання та постановою заступника начальника Ужгородського відділу державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Белякова М.І. від 21.01.2022 відкрито виконавче провадження з його виконання (ВП № 682258737) (а.с. 14, 15).
Відповідно до статті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Вчинюючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті - документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (п. 3 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про виконавче провадження»).
Нотаріус у межах реалізації наданих йому юрисдикційних повноважень не вирішує спорів про право. Проте, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановлювати наявність або відсутність певного юридичного складу, є підставою нотаріального акту в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється ЗУ «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 цього Закону). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі Перелік).
Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 ЗУ «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем.
Згідно зі ст. 87 ЗУ «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 ЗУ «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладена у постанові від 15 січня 2020 року у справі №305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19), та відповідає висновкам, викладеним у раніше ухвалених нею постановах від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) та від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження №14-278гс18) з подібних правовідносин, відступати від яких немає підстав.
Судом встановлено, 21.12.2013 року банк звернувся до ОСОБА_1 з претензією № 30.1.0.0/2-011 про дострокове повернення суми кредиту в повному обсязі боргу, у якій повідомив позивача про повернення кредиту та в тридцятиденний строк з дня отримання цієї вимоги здійснити повне погашення нарахованих сум за кредитним договором № MKL6GA00000023 від 20.02.2008 року, а у лютому 2014 року - звернувся із позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, згідно з яким просив в рахунок погашення заборгованості в розмірі 16605,18 доларів США (132675,41 грн.) звернути стягнення на предмет іпотеки.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.11.2014 (справа № 308/2392/14-ц), залишеним без змін апеляційного суду Закарпатської області від 13.01.2015, у задоволенні вказаного позову банку про звернення стягнення відмовлено.
Таким чином, дії АТ КБ «Приватбанк» по надісланню ОСОБА_1 претензії про дострокове повернення суми кредиту в повному обсязі боргу вказують на те, що банк на власний розсуд змінив умови кредитного договору та зажадав від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати винагороди, комісії й відсотків за його користування у повному обсязі, як це передбачене ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
Перевіряючи доводи позивача щодо не безспірності визначеної банком заборгованості на час пред'явлення вимоги про видачу виконавчого напису, її розміру, складових та періоду утворення, суд зазначає наступне.
Так, у виконавчому написі нотаріуса сума коштів, за рахунок яких запропоновано задовольнити вимоги банку, тобто розмір заборгованості, нарахований за межами визначеного сторонами строку дії кредитного договору, тобто станом не на час пред'явлення банком вимоги про дострокове погашення заборонності, а за подальший період, що вже само по собі не може свідчити про безспірність вказаної банком заборгованості.
Згідно з усталеною судовою практикою та відповідно до висловлених Верховним Судом правових позицій після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
В даному випадку, кредитором пред'явлено вимогу про звернення стягнення на іпотечне майно в рахунок погашення заборгованості, в яку включені проценти та інші нарахування, нараховані за межами дії договору, що виключає твердження про безспірність розміру такої заборгованості.
Окрім того, у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Разом з тим, сума пені - 32037,31 доларів США, яка зазначена у виконавчому написі, обрахована за період понад 10 років.
Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється в разі пред'явлення до позичальника вимог згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені.
В даному випадку, звернувшись у 2013 році з претензією про дострокове повернення суми кредиту в повному обсязі боргу, банк змінив строк виконання зобов'язання, тому нарахування процентів після відповідної дати є безпідставним, однак згідно з наданим банком нотаріусу розрахунком проценти нараховувалися після 19.02.2018 року (кінцевого строку кредитування), аж до 25.01.2019 року і нотаріус запропонував звернути стягнення в рахунок погашення процентів за користування кредитними коштами в більшому розмірі.
Крім того, заперечуючи правомірність виконавчого напису, позивач наполягає на тому, що останній був здійснений поза межами визначеного законом трирічного строку з дня, коли у банку виникло право на примусове стягнення боргу.
Так, згідно з п. 3.4. Розділу 2, Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. Це право виникає у стягувача з моменту неналежного виконання зобов'язання боржником у визначений договором строк.
З матеріалів справи вбачається, що АТ КБ «Приватбанк» звернувся до нотаріуса 02.09.2019, тоді як з претензією про дострокове повернення суми кредиту в повному обсязі боргу у грудні 2013 року, з позовом про звернення стягнення - у лютому 2014 року, а судове рішення про відмову у зверненні стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором було ухвалене 15.11.2014 року.
За вказаних обставин, твердження позивача щодо не дотримання нотаріусом визначених законом строків для видачі виконавчого напису також заслуговує на увагу.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання оспорюваного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, а вимоги позивача визнає обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Витрати зі сплати судового збору у сумі 1073,60 грн. у відповідності до ст. 141 ЦПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача у зв'язку із задоволенням позову.
Керуючись ст. 16, 18 ЦК України, ст. 4, 5, 13, 76, 80, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити - повністю.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною 02.09.2019, зареєстрований в реєстрові за № 2526, про звернення стягнення на нерухоме майно - домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .
Стягнути з акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати із сплати судового збору у сумі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, адреса місцезнаходження: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Повний текст рішення виготовлений 26.07.2023 року.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду Н.В. Дергачова