Справа № 308/13346/23
про залишення позовної заяви без руху
04 серпня 2023 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Дергачова Н.В., отримавши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Середнянської селищної ради, про позбавлення батьківських прав,-
Позивач - ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області суду з позовом до відповідача - ОСОБА_2 , третя особа: Службав у справах дітей Середнянської селищної ради, про позбавлення батьківських прав у якому просить:
-позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав відносно його дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Позивач при зверненні до суду заявляє позовну вимогу, щодо позбавлення батьківських прав відносно його дитини неповнолітньої дитини.
Згідно п. 15 Постанови Пленуму ВСУ від 30.03.2007 року N 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Відповідно до п. 5, 6, 8, ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).
Відповідно до ч.5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Відповідно до ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Відповідно до ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав: 1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо її виховання; 2) перестає бути законним представником дитини; 3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім'ям з дітьми; 4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; 5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); 6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.
Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Втім, позовна заява не містить зазначення доказів щодо ухилення батька від виконання покладених на нього обов'язків.
До позовної заяви не додано: захисних приписів служби дільничних інспекторів поліції та кримінальної поліції у справах неповнолітніх щодо попередження насильства в сім'ї, постанов суду щодо невиконання батьківських прав відповідачем, довідки медичних закладів, що батько страждає хронічним захворюваннями, тощо.
Замість зазначення конкретних для даної справи обставин, зазначено лише загальні правові норми, в позовній заяві відсутнє викладення обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.
Позивач як на підставу для позбавлення батьківських прав матері вказує, що відповідач зовсім не приймає участі у житті доньки, не піклується про її фізичний стан і духовний розвиток, не цікавиться її навчанням, не спілкується з нею, не сприяє засвоєнню нею загально визначених норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, проте позивач не зазначає докази, що підтверджують вказані обставини.
Згідно п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину.
Враховуючи, вимоги процесуального законодавства позивач зобов'язаний подати усі докази по справі разом із позовною заявою. Процесуальним законодавством встановлено чіткі рамки подачі доказів до суду, після чого суд не вправі приймати подані докази, оскільки буде порушено вимоги принципу змагальності.
Аналогічна позиція вказана у постанові Верховного суду від 16.07.2020 по справі № 908/2828/19 (№ в ЄДРСР 90565972); від 18.06.2020 по справі № 909/965/16 (№ в ЄДРСР 89910851); від 07.05.2020 по справі № 922/3059/16 (№ в ЄДРСР 89318804); від 09.04.2020 по справі № 10/Б-743 (№ в ЄДРСР 88868235) відповідно до якої «Системний аналіз статей 80, 269 ГПК свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов'язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи (у цьому випадку - позивача) (висновок викладений в постановах Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 913/317/18 та від 22.05.2019 у справі № 5011-15/10488-2012)».
Також у постанові ВС від 16.12.2020 по справі № 332/3299/13-ц (№ в ЄДРСР 93794835) вказано, що: «Відповідно до вимог статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Згідно висновку ВС від 20.10.2020 по справі № 756/671/19 (№ в ЄДРСР 92335060), «Відповідно до частини восьмої статті 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
В даному випадку, позовна заява не містить зазначення доказів щодо ухилення батька від виконання покладених на нього обов'язків.
Крім того, до позовної заяви не додано: характеристики на позивача та відповідача з місця проживання, довідки медичних закладів про те, чи не перебуває позивач та відповідач на "Д" обліку та чи страждають хворобами, захисних приписів служби дільничних інспекторів поліції та кримінальної поліції у справах неповнолітніх щодо попередження насильства в сім'ї, постанов суду щодо невиконання батьківських прав відповідачем, тощо.
Враховуючи, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, особи можуть бути позбавлені батьківських прав виключно з підстав, передбачених статтею 164 СК України. Однак, в позовній заяві не викладені конкретні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та підстави для позбавлення відповідача батьківських прав відповідно до вимог ст. 164 СК України, не зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.
Крім того, слід зазначити, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органів опіки та піклування.
Відповідно до положень ст. 56 ЦК України органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад.
Права та обов'язки органів, на які покладено здійснення опіки та піклування, щодо забезпечення прав та інтересів фізичних осіб, які потребують опіки та піклування, встановлюються законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до положень Закону України «Про місцеві державні адміністрації» щодо повноважень місцевих державних адміністрацій як органу опіки та піклування.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 11 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» органами опіки та піклування є державні адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних рад.
Водночас, позивачем в позові зазначена, третя особа: Служба у справах дітей Середнянської селищної ради
Проте за положенням ст. 52, 53 ЦПК України треті особи - це суб'єкти цивільних процесуальних правовідносини, які вступають у розпочату провадженням справу для захисту особистих суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів.
Органи опіки та піклування беруть участь у справі не з метою захисту свого суб'єктивного інтересу, а на підставі закону (ст. 19 СК України) з метою здійснення покладених на них обов'язків для захисту громадян та держави.
Відповідно до положень ч. 4, 5 ст. 19 Сімейного кодексу України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Із положень ст. 19 СК України випливає, що у справі про позбавлення батьківських прав має брати участь орган опіки та піклування за місцем проживання дитини, батько чи (та) мати якої позбавляються батьківських прав.
За змістом ч. 4 ст. 19 СК України саме орган опіки та піклування повинен провести обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні та на підставі цих відомостей надати висновок щодо розв'язання спору.
Висновок органу опіки та піклування має бути оформлений на бланку районних, районних у містах Києві та Севастополі місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів міських чи районних у містах, сільських, селищних рад, підписаний головою (заступником голови) та скріплений печаткою. Також до висновку органу опіки та піклування мають бути додані документи які вивчалися при складенні висновку.
Відповідно до положення статті 16 ЦПК України, сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.
Разом з тим, звертаючись до суду з позовом про позбавлення відповідача батьківських прав, позивачем не здійснено заходів обов'язкового досудового урегулювання спору шляхом звернення до служби у справах дітей за місцем проживання дитини для отримання Висновку про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача, який складається Службою за місцем проживання дитини на підставі зібраних матеріалів згідно Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дітей від 24 вересня 2008 року N 866, - що є обов'язковою умовою/процедурою також і відповідно до частини 4, 5 ст. 19 Сімейного кодексу України.
Також, не надається доказів чи взагалі зверталась позивач до органу опіки та піклування з заявою щодо позбавлення батьківських прав.
У цьому контексті суд звертає увагу на позицію ВСС України, викладену в ухвалі від 01 листопада 2017 року у справі N 211/559/16-ц, відповідно до якої позбавлення батьківських прав є передчасним без відповідного висновку органу опіки та піклування і попередження батька про необхідність змінити ставлення до виховання дитини.
Такого висновку до позову не подано, доказів звернення до органу опіки та піклування не надано.
Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
У відповідності до пп. 2 п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на цей час складає 1073 гривні 60 копійок.
Згідно абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Так, з врахуванням вищенаведеного та кількості позовних вимог немайнового характеру позивачу необхідно було сплатити судовий збір у загальному розмірі 1073,60 грн.
Таким чином, відповідно до ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Отже, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку на усунення викладених в ухвалі недоліків, таким чином позовна заява вважатиметься поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усуне вказані недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Середнянської селищної ради, про позбавлення батьківських прав - залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали, протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачеві, що відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду
Закарпатської області Н.В. Дергачова