Справа № 932/3840/22
Провадження № 2/202/468/2023
07 серпня 2023 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі судді Михальченко А.О.
секретар судового засідання Пономаренко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі
цивільну справу № 932/3840/22
за позовом
ОСОБА_1
до
ОСОБА_2
про стягнення коштів, -
за участю:
позивача ОСОБА_1
представника позивача - адвоката Трофімова Д.Ю.
відповідача - ОСОБА_2 .
15.07.2022 ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, який мотивував тим, що 17.07.2018 він звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Дніпровської міської ради, третя особа КП «Жилсервіс-5» про визнання права власності на продовження приватизації кімнати в гуртожитку в порядку спадкування за законом (справа №200/11614/18).
30.10.2018 судом позов задоволено, про що ухвалене заочне рішення.
21.02.2019 Дніпровська міська рада подала заяву про перегляд заочного рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 30.10.2018 по справі № 200/11614/18.
З метою отримання юридичної допомоги у провадженні щодо перегляду заочного рішення у справі №200/11614/18 він, ОСОБА_1 , звернувся до адвоката Яковенка Ярослава Борисовича та 30.05.2019 уклав з ним договір №27 «Про роботу з надання правової допомоги адвокатом» (надалі - Договір), відповідно до п.1.1 якого Клієнт оплачує та доручає, а Адвокат приймає на себе зобов'язання за рахунок клієнта здійснювати захист прав та інтересів в суді Бабушкінського району м. Дніпра за позовом до ДМР, КП «Жилсервіс-5» та інших про визнання права власності, приватизації в порядку спадкування за законом (справа №200/11614/18)
Пунктом 2.1. Договору визначено розмір гонорару - 120 375 грн (сто двадцять тисяч триста сімдесят п'ять гривень).
30.05.2019 він здійснив грошовий переказ на картковий рахунок Відповідача на суму 107 000 грн. 00 коп., а 31.05.2019 додатково сплатив на рахунок Відповідача 13 000 грн. 00 коп. та 375 грн. 00 коп.
Однак, під час розгляду судом справи №200/11614/18 Відповідач Позивачеві жодної юридичної допомоги та послуги не надав, не склав жодного процесуального документу, не взяв участі в жодному судовому засіданні тощо.
Єдиним проявом участі Відповідача у вказаній справі є подана ним 08.07.2019 до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська заява про відкладення розгляду справи.
Крім того, Позивач особисто та неодноразово повідомляв Відповідача про дату, час та місце судового засідання, пересилаючи йому в месенджері «Телеграм» зміст повісток про виклик (наприклад, 26.10.2020 повідомив про засідання, яке призначено на 27.10.2020) та просив виконати взяті на себе зобов'язання - з'явитися в судове засідання, подати необхідні процесуальні документи тощо. На це Відповідач посилався на стан здоров'я, зайнятість та інші причини, якими обґрунтовував неявку в судові засідання та неподання процесуальних документів.
В листопаді 2020 року Позивачеві зателефонували з суду та повідомили, що у справі постановлено ухвалу якою у перегляді заочного рішення від 30.10.2018 відмовлено і її можна отримати особисто в канцелярії суду.
23.11.2020 він особисто отримав ухвалу Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 27.10.2020.
Через описану вище поведінку Відповідача, однак з урахуванням ухвалення рішення на свою користь, певний час Позивач мав сумніви щодо належності виконання Відповідачем своїх обов'язків.
В цей же період часу він декілька разів спілкувався з іншими адвокатами та юристами, які неодноразово критично висловлювалися з приводу суми Договору (наполягали, що 120 000 грн. за участь в такому спорі це очевидно надмірна сума та шахрайство). Через такі висловлювання Позивач в червні 2021 року вирішив перевірити матеріали справи №200/11614/18 та особисто ознайомитися з результатами наданих йому послуг (складених процесуальних документів), участі в судових засіданнях тощо.
25.06.2021 він ознайомився з матеріалами справи №200/11614/18 та дізнався, що відповідач жодного процесуального документу по справі не складав та не подавав, а лише раз подав заяву про відкладення судового розгляду.
Отже, відповідач повністю не виконав умови Договору, а відтак вважає, що сплачені відповідачу кошти мають статус безпідставно збереженого майна, а тому підлягають поверненню, так як через 30 днів після постановлення судом ухвали від 27.10.2020 по справі №200/11614/18 перестала існувати первинна підстава - Договір (припинила своє існування можливість апеляційного оскарження в справі №200/11614/18 зі сторони відповідача по справі Дніпровської міської ради), а тому перестала існувати можливість виконання адвокатом Яковенком Я.Б. умов договору.
Враховуючи викладене, посилаючись на ч. 2 ст.625, ст. 1212 ЦК України, просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь 157 883 грн. 73 коп. з яких: 120 375 грн. 00 коп. розмір сплачених за договором коштів; 31 791 грн. 04 коп. інфляційні витрати за період з 27.11.2020 по 27.06.2022; 5 717 грн. 69 коп. три відсотки річних від простроченої суми за період з 27.11.2020 по 27.06.2022. Також просив стягнути з ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. 00 коп.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 15.07.2022 справа передана за підсудністю до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська .
19.10.2022 справа надійшла до канцелярії Індустріального районного суду м.Дніпропетровська.
05.12.2022 по справі відкрите загальне позовне провадження та відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов.
Відповідач своїм процесуальним правом не скористався, відзив на позов не подав.
14.02.2023 підготовче провадження по справі закрите, справа призначена до розгляду по суті на 27.02.2023.
Судом задоволено клопотання позивача про витребування доказів у АТ КБ «Приватбанк».
27.02.2023, до початку розгляду справи по суті, представником позивача - адвокатом Трофімовим Д.Ю. через канцелярію суду подане клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, а саме - CD-диску з фотокопіями судової справи №200/11614/18.
У судовому засіданні клопотання судом розглянуте та задоволено, докази долучені до матеріалів справи.
05.06.2023 судом повторно, за клопотанням представника позивача, витребувані докази з АТ КБ «Приватбанк».
04.07.2023 АТ КБ «Приватбанк» виконало ухвалу суду та надало суду витребувані докази.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Трофімов Д.Ю. доводи позову підтримали та просили його задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що з позивачем особисто не знайомий. Бачив його один раз в день підписання договору. Усі питання узгоджував з його матір'ю, яка є його давньою знайомою. Саме матір ОСОБА_1 повідомила йому обставини справи. Необхідності складати будь-які документи не було, як і не було необхідності приймати участь у судових засіданнях, так як він зустрівся з представником ДМР та вирішив питання в позапроцесуальний спосіб. Вважає, що виконав свої зобов'язання за договором. Крім того, зазначив, що позивач не надав доказів сплати грошових коштів за договором, а також доказів направлення йому вимоги про повернення грошових коштів. Просив у позові відмовити. Крім того просив застосувати строк позовної давності.
Заслухавши учасників судового розгляду, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
30 травня 2019 року між ОСОБА_1 (надалі - клієнт) та адвокатом Яковенком Ярославом Борисовичем (надалі - виконавець) укладено договір №27 про роботу по наданню правової допомоги адвокатом (надалі - Договір), що підтверджується копією відповідного Договору.
Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
У пункті 1.1 Договору визначено, що за цим Договором Клієнт оплачує та доручає, а Адвокат приймає на себе зобов'язання за рахунок клієнта здійснювати захист прав та інтересів в суді Бабушкінського району м. Дніпра за позовом до ДМР, КП «Жилсервіс-5» та інших про визнання права власності, приватизації в порядку спадкування за законом (справа №200/11614/18).
Пунктом 1.2. визначено, що для здійснення захисту клієнт наділяє адвоката наступними правами: надавати та здійснювати захист будь-яких майнових та немайнових прав та інтересів в судах першої інстанції під час розгляду спору у відношенні будь-якого спірного майна та оспорюваного права, а також інших спорів, які виникають під час розгляду даної справи; надавати та здійснювати захист інтересів клієнта під час оскарження рішень у даній справі з наданням права заявляти позови від імені та за рахунок клієнта; приймати участь у їх розгляді, у тому числа з правом подання уточнених позовних заяв; отримувати копії рішень та ухвал суду; ознайомлюватися з матеріалами справи; робити з них виписки та копії документів; приймати участь у судових засіданнях; подавати докази; приймати участь у дослідженні доказів; заявляти суду відводи; надавати письмові та усні пояснення суду; викладати свої доводи та міркування з усіх питань, які виникають під час судового розгляду; оскаржувати рішення суду; заявляти клопотання; здійснювати листування; приймати та передавати документи; підписувати від імені клієнта заяви, позовні заяви, клопотання та інші процесуальні документи, подавати їх до суду; здійснювати інші процесуальні дії, в межах прав та повноважень передбачених діючим законодавством України; по здійсненню своєї діяльності з захисту прав та інтересів клієнта; укладати мирові угоди в інтересах клієнта; користуватися іншими процесуальними правами, якими наділені позивач, відповідач та треті особи та правами заборону на здійснення яких не вказано у Договорі, заявляти додаткові позови, у тому числі уточнювати та змінювати їх предмет та підстави, представляти Клієнта в будь-яких установах, організаціях, незалежно від форми власності, в нотаріальних, судових та інших адміністративних органах, подавати заяви та запити будь-яким установам, організаціям, МБТІ, нотаріусам та отримувати на них відповіді, здійснювати будь-які платежі від імені та за рахунок Клієнта.
У розділі 2 договору встановлений порядок оплати за правову допомогу.
Пунктом 2. 1. Договору визначено, що за виконання адвокатом робіт по даному Договору клієнт сплачує гонорар у сумі 120 375 грн. 00 коп., яка узгоджена Сторонами.
Оплата передбаченого п.2.1. гонорару в сумі, узгодженої сторонами, здійснюється на умовах передплати до початку виконання Адвокатом доручень Клієнта відповідно до п.1.1 даного Договору. (п.2.2. Договору)
Даний договір укладений на період виконання зобов'язань, передбачених п.1.1. Договору (п.5.1. Договору). Договір набирає сили з моменту його підписання Сторонами та діє до виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 5.2. Договору).
На виконання своїх зобов'язань за п. 2.1 Договору позивач ОСОБА_1 30.05.2019 сплатив відповідачу - адвокату Яковенку Я.Б. передплату у сумі 107 000 грн. 00 коп. шляхом поповнення картки № НОМЕР_1 , яка відкрита на ім'я ОСОБА_2 в АТ КБ «Приватбанк», що підтверджується випискою АТ КБ «Приватбанк» та копією квитанції від 30.05.2019.
Крім того, 31.05.2019 ОСОБА_1 сплатив відповідачу - адвокату Яковенку Я.Б. передплату у сумі 13 000 грн. 00 коп. та 375 грн. 01 коп. шляхом поповнення картки № НОМЕР_1 , яка відкрита на ім'я ОСОБА_2 в АТ КБ «Приватбанк», що підтверджується копіями квитанцій від 31.05.2019.
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що Позивачем не надані докази оплати за Договором, так як у виписці АТ КБ «Приватбанк» та копіях квитанцій призначення платежу зазначено як "поповнення картки готівкою у відділенні №8 АТ КБ «Приватбанк» м. Дніпро, вул. Ширшова, 14 за правові послуги згідно договору №27 від 30/05/2019 ОСОБА_1 "
Відтак, судом встановлено, що ОСОБА_1 свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі та сплатив адвокату Яковенку Я.Б. передплату гонорару у повному обсязі у сумі 120 375 грн. 00 коп. шляхом поповнення карткового рахунку останнього.
Як посилається позивач, відповідач не виконав свої зобов'язання за договором та не вчинив жодних дій, спрямованих на надання правової допомоги позивачу, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Під час судового розгляду відповідач посилався на надання позивачу на виконання договору про надання правової допомоги №27 від 30.05.2019 наступної правової допомоги: позапроцесуальної зустрічі з представником відповідача (Дніпровської міської ради) по справі №200/11614/18.
Однак, з досліджених судом копій судової справи №200/11614/18 судом встановлено, що адвокат Яковенко Я.Б. у справі № 200/1161418/19 лише подав заяву про відкладення розгляду справи 10.07.2019.
При цьому справа не містить відомостей, що адвокат Яковенко Я.Б. ознайомився з матеріалами справи, як не містить і відомостей про вчинення ним будь-яких дій на представлення інтересів ОСОБА_1 .
Будь-яких інших дій адвокат Яковенко Я.Б. на виконання своїх зобов'язань за договором також не вчиняв.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вище встановлено судом, між сторонами у справі укладений договір про надання правової допомоги №27 від 30.05.2019, згідно з яким позивач доручив, а відповідач прийняв на себе зобов'язання представляти інтереси і права позивача згідно умов цього договору. При цьому, оплата, за надання правової допомоги, здійснена позивачем у розмірі 120 375 грн. 00 коп. шляхом передплати на картковий рахунок відповідача.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4 ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
За приписами ч. ч. 1, 3 ст. 27 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Згідно з ч. 1 ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Відповідно до ч. 1 ст. 1002 ЦК України повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 1003 ЦК України передбачено, що у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.
Повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений зобов'язаний: повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення (ч.1 ст. 1004, ст. 1006 ЦК України).
Довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення. Довіритель зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором: забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення; відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення. Довіритель зобов'язаний негайно прийняти від повіреного все одержане ним у зв'язку з виконанням доручення. Довіритель зобов'язаний виплатити повіреному плату, якщо вона йому належить (ст. 1007 ЦК України).
Договір доручення є різновидом договорів про надання послуг, відтак на нього поширюються норми глави 63 ЦК України.
При цьому, договір про надання правової допомоги №27 від 30.05.2019 не містить чітко визначеного переліку послуг, що надаються за даним договором, а також порядку приймання - передачі послуг, зокрема, шляхом підписання актів приймання - передачі послуг. Тобто, складання актів приймання - передачі послуг не є обов'язковим з огляду на умови договору, та доведення відповідних обставин здійснюється за допомогою інших доказів відповідно до приписів ст. ст. 80, 81, 83, 84, 89 ЦПК України.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто.
В силу вимог ч.1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Із системного аналізу наведених вище норм законодавства та умов договору про надання правової допомоги №27 від 30.05.2019 суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Предметом даного позову є стягнення з відповідача попередньої оплати, здійсненої позивачем на підставі договору про надання правової допомоги №27 від 30.05.2019, а підставою - невиконання відповідачем зобов'язань за цим договором.
Отже, під час вирішення даної справи підлягають дослідженню, в т. ч., обставини здійснення позивачем попередньої оплати, обставини надання (чи ненадання) відповідачем відповідних послуг.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. (ч.1 ст.76 ЦПК України)
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).
За приписами ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Як вище встановлено судом, оплата за надання правової допомоги здійснена позивачем у розмірі 120 375 грн. 00 коп. шляхом передплати на картковий рахунок відповідача.
Водночас, відповідач посилається на надання позивачу правової допомоги, а саме позапроцесуальної зустрічі з представником ДМР, який був відповідачем у справі №200/11614/18.
Між тим, суд не приймає до уваги ці пояснення відповідача, оскільки вони є безпідставними та не знайшли свого підтвердження у наданих суду доказах.
Крім того, з пояснень відповідача неможливо встановити де, з ким та з приводу чого він мав перемовини, предмет та зміст цих переговорів, зокрема, що такі розмови стосувалися саме надання послуг згідно договору №27 від 30.05.2019.
Виходячи з наведеного, суд вважає недоведеним факт надання відповідачем послуг на виконання договору про надання правової допомоги №27 від 30.05.2019.
За приписами ч. 1 ст. 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Цивільним законодавством не врегульовано питання повернення попередньої оплати за договором про надання послуг та правового механізму її повернення, у зв'язку з чим суд вважає за можливе застосування до правовідносин, що виникли між сторонами у справі, положень ч. 2 ст. 693 ЦК України за аналогією закону.
Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
З огляду на вищевикладене, враховуючи встановлені судом обставин щодо сплати позивачем попередньої оплати за договором про надання правової допомоги №27 від 30.05.2019 та ненадання відповідачем відповідних послуг на виконання цього договору, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати у розмірі 120 375 грн. 00 коп., а отже, і про їх задоволення.
Щодо позовних вимог в частині стягнення інфляційних витрат та трьох процентів річних за період з 27.11.2020 по 27.06.2022 суд зазначає, що вони задоволенню не підлягають з наступних підстав.
За змістом статті 901 ЦК України договір про надання послуг є складним зобов'язанням, що складається з двох органічно поєднаних між собою зобов'язань: по-перше, правовідношення, в якому виконавець повинен надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов'язку; по-друге, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.
У частині третій статті 510 ЦК України визначено, що якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
З аналізу положень ст.ст. 524, 533-535 і 625 ЦК України випливає, що грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Відтак, грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
Саме до останнього виду грошових зобов'язань належить укладений сторонами договір про «Про роботу з надання правової допомоги адвокатом», оскільки ним установлена ціна договору - гонорар.
Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
В матеріалах справи міститься копія вимоги про повернення сплаченого гонорару, яку Позивач нібито 07.06.2022 направив на адресу відповідача.
На підтвердження вказаного факту позивачем надані суду копії накладної «Укрпошти» до поштового відправлення №4903307641598 та фіскальні чеки, але з вказаних копій документів неможливо встановити на яку адресу був направлений лист, а також неможливо встановити, що саме було у вкладенні до вказаного листа. Крім того, суду не надано доказів отримання вказаного листа відповідачем або повернення поштового відправлення відправнику.
На момент ухвалення рішення перевірити статус поштового відправлення за допомогу сервісу «Укрпошти» неможливо, так як дані про поштові відправлення зберігаються оператором поштового зв'язку протягом шести місяців.
При цьому суд зазначає, що днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.
Відтак, позивачем не надано суду доказів того, що складена ним 07.06.2022 вимога до ОСОБА_2 направлена та отримана останнім або ж повернута з відміткою «за закінченням терміну зберігання», а відтак суд приходить до висновку, що в даному випадку день пред'явлення вимоги співпадає з днем звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом - 15.07.2022, а відтак вимоги щодо стягнення інфляційних витрат та трьох процентів річних за період з 27.11.2020 по 27.06.2022 задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 інфляційних витрат та трьох процентів річних за період з дня пред'явлення позову до дня ухвалення рішення по даній справі ОСОБА_1 не заявлялося.
Щодо строків позовної давності суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог статті 256 ЦК України позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України встановлена тривалість загальної позовної давності у три роки.
Початок перебігу позовної давності визначається в статті 261 ЦК України.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
За статтею 261 ЦК України початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи є порушеним право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем. Отже, відмова в задоволенні позову у зв'язку зі спливом позовної давності без встановлення порушення права або охоронюваного законом інтересу позивача не відповідає вимогам закону.
Початок перебігу позовної давності, підстави зупинення та переривання перебігу позовної давності визначені законодавством у імперативних нормах матеріального права, проте частина п'ята статті 267 ЦК України надає суду право визнавати поважними причини пропуску позовної давності і захищати порушене право.
Відмовити у позові у зв'язку з пропуском строку позовної давності можна лише за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).
27.02.2022 у даній справі відповідач подав до суду заяву про застосування строку позовної давності.
Частиною п'ятою статті 261 ЦК України передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Судом встановлено, що укладений 30.05.2019 між сторонами Договір є безстроковим, але припинив свою дію - 27.11.2020 (день набрання рішення по справі №200/11614/18 законної сили), а ОСОБА_1 звернувся до суду 15.07.2022, тобто не пропустив строк звернення до суду з даним позовом.
При цьому судом також враховано, що про порушення своїх прав, а саме про невиконання відповідачем свого обов'язку за Договором, позивач дізнався 25.06.2021 (після ознайомлення з матеріалами цивільної справи №200/11614/18).
Відтак, позивачем строк позовної давності не пропущений.
Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути, пропорційно задоволеним позовним вимогам, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 1 203 грн. 70 коп.
Приписами ч. 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Позивачем ОСОБА_1 , до закінчення судових дебатів, зроблена заява про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу. У зв'язку з чим суд вважає за необхідне встановити ОСОБА_1 строк у п'ять днів після ухвалення рішення суду для подання суду доказів на підтвердження витрат, які вона сплатила у зв'язку з розглядом справи. Для вирішення питання про розподіл судових витрат призначити судове засідання, у відповідності до п.5 ч.7 ст.265 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 10,12,13, 137, 141, 158, 263-265 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 120 375 грн. 00 коп. (сто двадцять тисяч триста сімдесят п'ять грн. 00 коп.) попередньої оплати за договором №27 від 30.05.2019.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати по сплаті судового збору у сумі 1 203 грн. 70 коп. (одна тисяча двісті три грн. 70 коп.).
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
У відповідності до ч.8 ст.141 ЦПК України позивачу ОСОБА_1 подати протягом п'яти днів після ухвалення рішення докази щодо розміру витрат, які вона сплатив у зв'язку з розглядом справи.
Згідно п. 5 ч.7 ст. 265 ЦПК України призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 22.08.2023 на 12 год. 30 хв.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У відповідності до абз. 2 ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений суддею 09.08.2023
Суддя А. О. Михальченко