Справа № 523/12861/23
Провадження №2-зз/523/47/23
"04" серпня 2023 р. м. Одеса
Суддя Суворовського районного суд міста Одеси Далеко К.О., розглянувши заяву адвоката Гаврилюк Ю.С., подану в інтересах ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання свідоцтва про право власності недійсним,
26.07.2021 року до Суворовського районного суду м. Одеси надійшла заява адвоката Гаврилюк Ю.С., подана в інтересах ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання свідоцтва про право власності недійсним.
31.07.2023 року дана заява була розподілена автоматизованою системою на суддю Далеко К.О.
Обґрунтована заява необхідністю скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 07.08.2000 року, оскільки їх наявність створює перешкоди заявнику ОСОБА_1 в отриманні свідоцтва про право власності на спадщину, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , та реалізації правомочностей власника.
Відповідно до ч. 2 ст.158ЦПК України клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п'яти днів з дня надходження його до суду.
Суд, проаналізувавши доводи заяви про скасування заходів забезпечення позову, прийшов до висновку щодо повернення заяви без розгляду, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Відповідно до ч. 7 ст.158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Відповідно до ч. 8 ст.158 ЦПК України якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.
Відповідно, скасування заходів забезпечення позову, в порядку ст. 158 ЦПК України, можливе лише за обставин, які б вказували на те, що відпали підстави та ризики невиконання рішення суду, або ж змінились обставини, які зумовили їх застосування.
Аналогічна позиція викладена у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», якою роз'яснено, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.
За змістом вищенаведених норм, скасування заходів забезпечення позову пов'язане із результатами розгляду справи і вирішення спору по суті чи залишенням позову без розгляду, або закриттям провадження у справі. Скасувати заходи забезпечення позову суд може з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Учасниками справи у справах позовного провадження є сторони, треті особи (ч. 1ст. 42 ЦПК України).
З огляду на викладене, суд прийшов до висновків, що заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає цивільну справу. Разом із тим, з заявою про скасування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно або грошові кошти) може звернутись лише учасник справи, тобто сторона у справі чи третя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору.
Матеріали цивільної справи, в рамках яких було вжито заходи забезпечення позову, згідно ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 07.08.2000 року, за даними архіву суду, відсутні.
Як вбачається із документів, доданих до заяви про скасування заходів забезпечення позову, ОСОБА_1 не була учасником цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання свідоцтва про право власності недійсним, що виключає можливість скасування вжитих ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 07.08.2000 року заходів забезпечення позову, в порядку ст. 158 ЦПК України, за її заявою. Одночасно, відсутність матеріалів цивільної справи, в рамках якої було вжито заходи забезпечення позову, унеможливлює можливе вирішення питання заміни сторони у справі правонаступником.
Одночасно, суд зазначає, що з часу відкриття спадщини, ОСОБА_1 набула право на спадкове майно.
Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).
Право на спадкове майно виникає з часу відкриття спадщини, а не з моменту отримання свідоцтва про право на неї. Про це йдеться в постанові ВС від 22 березня 2023 року у справі № 463/6829/21-ц.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
Особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна. Така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.11.2019 року по справі № 905/386/18 та постанові Верховного Суду України від 15 травня 2013 року по справі №6-26цс13, які враховуються судом, на підставі ч.4 ст. 263 ЦПК України.
Інша особа, яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову, належить їй, а не стороні у справі, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03.06.2016 року).
З огляду на викладене, виходячи із наданих заявником суду документів, суд вважає що захист прав ОСОБА_1 може здійснюватися лише в порядку подачі до суду позовної заяви про звільнення майна з-під арешту.
На підставі викладеного та керуючись: ст. ст. 158, 260, 261, 353 ЦПК України суд, -
Заяву адвоката Гаврилюк Ю.С., подану в інтересах ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання свідоцтва про право власності недійсним - повернути заявнику без розгляду.
Ухвала набирає законної сили негайно з дня її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня складання повного тексту ухвали.
Ухвала складена 04.08.2023р.
Суддя: К.О. Далеко