Справа № 487/4616/23
Провадження № 2/487/1947/23
03.08.2023 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Гаврасієнко В.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 , про забезпечення позову,
01 серпня 2023 року до Заводського районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Разом із позовом подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать ОСОБА_2 в межах суми ціну позову у розмірі 782925,00 грн, заборонити відчуження у будь-який спосіб.
Заява мотивована тим, що предметом спору по справі є стягнення боргу у сумі 782925,00 грн, що еквівалентно 21450 доларів США. Добровільно повідати борг відповідач відмовляється, тому необхідно вжити заходів щодо забезпечення позову для попередження умисного відчуження майна і грошових заощаджень відповідачем. Йому відомо, що у відповідача у власності є нерухоме майно, яке можна порівняти з сумою заявленого позову про стягнення боргу. Оскільки позивач неодноразово повідомляв відповідача про намір звернутись до суду, у нього є підозра в тому, що відповідач може позбутися належного їй нерухомого майна, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається без повідомлення учасників справи
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до вимог п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Пунктом четвертим постанови передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва, та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
З огляду на викладене та враховуючи предмет спору, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо вжиття заходів забезпечення позову у даній справі, тому що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту належного відповідачу нерухомого майна може призвести до неможливості виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
Враховуючи предмет позову та вимоги чинного законодавства, суд вважає за необхідне вжити заходи забезпечення позову та накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, яке перебуває у праві власності ОСОБА_2 .
Суд не володіє інформацією щодо конкретного майна, яке перебуває у власності відповідача, тому саме державним (приватним) виконавцем це питання підлягає встановленню. Натомість, враховуючи обмежені строки для вирішення питання про забезпечення позову, позбавляють суд можливості самостійно визначити склад майна в межах ціни позову, що перебуває у власності відповідача.
Такий спосіб забезпечення позову цілком відповідатиме суті заявлених вимог, не буде надмірним обмеженням прав відповідача.
Усі інші способи забезпечення позову, запропоновані позивачем для застосування, на переконання суду вже не відповідатимуть принципам співмірності та розумності, а тому суд схиляється до висновку про відмову у задоволенні заяви в цій частині.
Згідно ч. 3ст. 154 ЦПК України, суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Підстав для застосування зустрічного забезпечення відповідно дост. 154 ЦПК Українине встановлено.
На підставі викладеного та керуючись ст.149-154, 353-355 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити частково.
Накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, яке перебуває у праві власності ОСОБА_2 в межах суми ціни позову у розмірі 782925,00 грн., заборонити його відчуження у будь-який спосіб.
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складання ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга буде подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.
Суддя: В.О. Гаврасієнко