Справа № 127/21766/23
Провадження № 2/127/2706/23
25 липня 2023 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Жмудь О.О., розглянувши позовну заяву Фірми «ІВО+КГ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», приватного нотаріуса Бєлая Оксани Миколаївни, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 про визнання дублікату свідоцтва про право власності недійсним,
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла позовна заява Фірми «ІВО+КГ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», приватного нотаріуса Бєлая Оксани Миколаївни, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 про визнання дублікату свідоцтва про право власності недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
При цьому, відповідно до спільного листа Верховного Суду України та Вищого арбітражного суду України від 14 - 20 липня 1995 року «Про деякі питання підвідомчості цивільних справ та господарських спорів», підвідомчість цивільних справ та господарських спорів визначається законодавством України. Однак у випадках, коли у законодавчих актах підвідомчість спорів визначена нечітко, слід виходити із суб'єктного складу учасників спору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач - Фірма «ІВО+КГ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю є юридичною особою, відповідач 1 - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» є юридичною особою.
Щодо визначеного позивачем кола осіб, які будуть приймати участь у справі, а саме приватного нотаріуса Бєлая Оксани Миколаївни, то суд зазначає наступне.
Згідно висновку викладеного Верховним Судом у постанові від 14 серпня 2019 року у справі № 519/77/18 порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України «Про нотаріат». Частиною першою статті 1 Закону встановлено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Частиною другою статті 1 Закону передбачено, що вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).
Відповідач с обов'язковим учасником цивільного процесу - його стороною.
Основною ознакою сторін цивільного процесу їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб'єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особо, на яку вказує позивач як на порушника свого права.
Тобто, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього. При цьому неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом, за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасника нотаріальної дії.
Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення.
Таким чином, суд доходить до висновку, що у даному випадку мають місце господарські правовідносини між юридичними особами, спір з приводу яких повинен розглядатися у порядку господарського судочинства.
При цьому, залучення фізичних осіб (у даному випадку - ОСОБА_1 ) - як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд справи у порядку цивільного судочинства.
Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18).
Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст. 19, 186 ЦПК України, ст. 4 ГПК України, суд
Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за позовом Фірми «ІВО+КГ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», приватного нотаріуса Бєлая Оксани Миколаївни, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 про визнання дублікату свідоцтва про право власності недійсним.
Роз'яснити позивачу, що він вправі звернутися до суду за вирішенням даного спору у порядку господарського судочинства.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складення). Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.О. Жмудь