П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ№ 127/22357/23
07 серпня 2023 р.м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Медяна Ю.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшли з Головного управління ДПС у Вінницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , працюючої директором ТОВ «ВВВ Компані», за ч.1 ст. 163-1 КУпАП,
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення №573 від 03.07.2023, при проведенні перевірки ТОВ «ВВВ Компані» було встановлено, що директор ТОВ «ВВВ Компані» - ОСОБА_1 вела податковий облік з порушенням встановленого законом порядку, а саме: п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення з ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню у сумі 1574231 грн. та завищено суму від'ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового періоду наступного звітного періоду у сумі 1710439 грн., відповідальність за що передбачена ст. 163-1 КУпАП.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Міровський В.А. заперечував проти обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Надав суду письмові пояснення, в яких міститься обгрунтування законності та правомірності діяльності ОСОБА_1 як директора ТОВ «ВВВ Компані» з посиланням на відповідні документи.
Заслухавши пояснення захисника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що провадження по справі відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю, у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 статті 163-1 КУпАП, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений як Конституцією, так і Законами України.
Статтею 62 Конституції України передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності суд дійшов висновку, що наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-1 КУпАП, не підтверджуються зібраними по справі доказами.
Частина перша статті 256 КУпАП містить вимоги щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення. Зокрема, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, прізвища, адреси свідків та потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Стаття 9 КУпАП визначає поняття адміністративного правопорушення. Так, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За змістом частини першої статті 163-1 КУпАП адміністративна відповідальність настає в разі відсутності податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, в тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.
Протокол про адміністративне правопорушення № 573 від 03.07.2023 року складений стосовно ОСОБА_1 у зв'язку із порушенням порядку ведення податкового обліку на підставі акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки № 11386/02-32-07-03/43638819 від 03.07.2023.
Будь-які інші докази, окрім зазначеного акту та протоколу про адміністративне правопорушення, складеного головним державним інспектором ГУ ДПС у Вінницькій обл. Кушнір Є.В. а також акту №883/02-32-07-03/43638819 від 13.07.2023 про відсутність посадової особи ТОВ «ВВВ Компані» за податковою адресою для складання, підписання та вручення протоколу про адміністративне правопорушення, в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до правової позиції, зазначеної в постанові КАС ВС від 08 вересня 2020 року по справі № П/811/2893/14, висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі собою не породжують правових наслідків для платника податків. Податковий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов'язань, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень, а оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.
Відповідно до п. 54.3. ст. 54 ПК України у випадку якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку.
Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом (п. 54.5 ст. 54 ПК України).
Пунктом 58.1. статті 58 ПК України визначено, що у випадку, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
При цьому статтями 55-56 ПК України передбачене право адміністративного та судового оскарження такого податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків, у разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання.
Під час процедури адміністративного оскарження обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган. Обов'язок доведення правомірності нарахування або прийняття будь-якого іншого рішення контролюючим органом у судовому оскарженні встановлюється процесуальним законом (п. 56.4 ст. 56 ПК України).
Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (п. 56.18 ст. 56 ПК України).
Із аналізу вказаних норм слідує, що якщо за результатами податкової перевірки складено акт, який містить висновки про встановлення факту завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V ПК України контролюючим органом приймається повідомлення-рішення, у якому ним визначається сума грошового зобов'язання, яке платник податків має право оскаржити.
У данній справі, відсутні відомості про винесення контролюючим органом повідомлення-рішення на підставі акту документальної позапланової виїзної перевірки № 11386/02-32-07-03/43638819 від 03.07.2023.
Проте закономірно допускати, що у ході перевірки визначене у такому повідомленні-рішенні грошове зобов'язання може бути визнане невірно нарахованим, а самостійно розрахований платником податків розмір податку на додану вартість, який підлягає відшкодуванню не є завищеним і сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду не є заниженою, а тому за результатами оскарження податкове повідомлення-рішення може бути скасоване.
Відтак не прийняття податкового повідомлення-рішення із визначеною контролюючим органом сумою бюджетного відшкодування, позбавляє платника податків права на оскарження такого рішення контролюючого органу, а за відсутності відомостей про узгоджену суму відшкодування немає підстав для притягнення платника податків за порушення порядку податкового обліку.
Відтак складення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 163-1 КУпАП, на підставі самого тільки акту документальної позапланової виїзної перевірки є передчасним.
Зі змісту статті 62 Конституції України вбачається, що ніхто не може бути підданий покаранню інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам Кобець проти України від 14.02.2008 року, Берктай проти Туреччини від 8 лютого 2001 року, Лавенте проти Латвії від 07.11.2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Також Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди уповноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі "Тейксейра де Кастор проти Португалії" від 09.06.98 року, п. 54 рішення у справі "Шабельника проти України" від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушеннямст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі Конвенція) (рішенні у справі "Карелін проти росії" ("Karelin v. russia", заява N 926/08, рішення від 20.09.2016 р.).
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що наявні в матеріалах справи докази не доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 163-1 КУпАП.
Відповідно до вимог чинного адміністративного законодавства, а саме статей 9, 33, 245, 252 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
За наведених обставин суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 163-1 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 7, 163-1, 245, 247, 251, 252, 268, 280, 283, 284 КУпАП, суд,
Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , директора ТОА "ВВВ Компані" за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На постанову суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її постановлення.
Суддя: