Справа № 147/869/23
Провадження № 1-кп/147/83/23
іменем України
09 серпня 2023 року смт Тростянець
Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022021420000149 від 10.11.2022 щодо
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України,
У порушення вимог ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації сержант резерву взводу резерву роти резерву сержантського складу військової частини НОМЕР_1 сержант ОСОБА_6 учинив кримінальне правопорушення за наступних обставин. 24 жовтня 2022 року о 20.00 сержант ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 , обіймаючи посаду сержант резерву взводу резерву роти резерву сержантського складу, діючи з прямим умислом, із особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від проходження військової служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану не з'явився вчасно на службу без поважних причин до військової частини НОМЕР_1 , що дислокується за адресою: АДРЕСА_2 та проводив час на власний розсуд за місцем свого проживання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби до 01.04.2023, коли отримав направлення на медичний огляд військово-лікарської комісії, військової частини НОМЕР_2 , що дислокується за адресою: АДРЕСА_4 , та заявив про себе. За час відсутності у військовій частині НОМЕР_1 сержант ОСОБА_6 , обов'язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами указаної військової частини правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби, а також учинене ним нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, не повідомляв та проводив час на власний розсуд.
Таким чином, ОСОБА_4 обгрунтовно обвинувачується у нез'явленні вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України.
У кримінальному провадженні №42022021420000149 від 10.11.2022 між прокурором Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 в присутності захисника ОСОБА_5 укладено угоду про визнання винуватості згідно з вимогами ст. ст. 468, 469, 470, 472, 473 КПК України. Відповідно до змісту угоди про визнання винуватості прокурор та обвинувачений ОСОБА_4 дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення і кваліфікації дій за ч.5 ст. 407 КК України. Згідно з угодою про визнання винуватості ОСОБА_4 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, сприяв встановленню обставин, що мають значення для даного кримінального провадження. Сторони угоди про визнання винуватості також погодились на призначення покарання ОСОБА_4 за ч.5 ст. 407 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді двох років позбавлення волі, на підставі ст. 58 КК України замість позбавлення волі призначити обвинуваченому службове обмеження для військовослужбовців з відрахуванням із суми його грошового забезпечення в доход держави 20%. Крім того, прокурор та обвинувачений ОСОБА_4 визначили наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, а також наслідки невиконання угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 476 КПК України.
Прокурор зазначив, що що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги КПК України, просить угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченому ОСОБА_4 , узгоджене в угоді про визнання винуватості покарання.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, в обсязі обвинувачення, дав згоду на призначення узгодженого виду та міри покарання у разі затвердження угоди про визнання винуватості та заявив, що здатний реально виконати взяті на себе, відповідно до угоди про визнання винуватості, зобов'язання. Угоду уклав добровільно і примусового тиску під час укладання угоди на нього не було. Просить угоду про визнання винуватості затвердити та призначити узгоджене покарання.
Захисник ОСОБА_5 вказав, що обставини, які викладені в угоді відповідають дійсності, вважає, що є всі підстави для затвердження угоди про визнання винуватості, оскільки угода укладена в інтересах обвинуваченого та добровільно з боку обвинуваченого в присутності захисника. Просить затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджене сторонами покарання.
Суд, заслухавши доводи сторін кримінального провадження, переконався, що укладення угоди про визнання винуватості сторонами є добровільним та не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді про визнання винуватості. Судом з'ясовано, що будь-яких скарг обвинувачений ОСОБА_4 під час кримінального провадження не подавав.
Перевіривши угоду про визнання винуватості на відповідність вимогам КПК України та КК України, суд встановив, що кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.5 ст. 407 КК України є правильною. Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_4 визнає себе винним, відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, що в силу вимог ч.4 ст. 469 КПК України передбачає можливість укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні.
Судом встановлені обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди про визнання винуватості є добровільним. Взяті обвинуваченим ОСОБА_4 на себе за угодою про визнання винуватості зобов'язання очевидно можливі для виконання.
З огляду на викладене, враховуючи пом'якшуючі покарання обставини, а саме щире каяття, активне сприяння у розкритті кримінального правопорушення, відсутність обтяжуючих покарання обставин, особу ОСОБА_4 , а також те, що даним кримінальним правопорушенням не завдано шкоди правам та інтересам окремих осіб, воно не набуло значного суспільного резонансу, що суспільний інтерес виражається в зменшенні рівня злочинності, запобіганні, виявленні та припиненні кримінальних правопорушень і забезпеченні швидкого досудового розслідування та судового розгляду, суд вбачає наявність фактичних підстав для доведення винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, та затвердження угоди про визнання винуватості.
При вирішенні питання щодо обрання ОСОБА_4 покарання суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України, роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання та слідує принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів, особу обвинуваченого, а саме: згідно з службової характеристики характеризується з негативної сторони; згідно з медичною характеристикою ОСОБА_4 встановлено діагноз: гіпертонічна хвороба ІІ ст., остеохондроз попереково-крижового відділу хребта; на обліках лікарів-наркологів та лікарів-психіартів не перебуває, з вимоги про судимість вбачається, що обвинувачений ОСОБА_4 раніше не судимий, є учасником бойових дій.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття та активне сприяння у розкритті кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.
З урахуванням конкретних обставин справи, особи обвинуваченого, зважаючи на узгоджену стронами міру та вид покарання, за наявності обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 у виді щирого каяття та активного сприяння у розкритті кримінального правопорушення, відсутності обставин, які обтяжують покарання, суд вважає, що вказані обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, а тому при призначенні покарання слід застосувати ч. 1 ст. 69 КК України та призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.5 ст. 407 КК України, а саме у виді 2 років позбавлення волі. Оскільки, передбачене санкцією ч. 5 ст. 407 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, є для цієї особи надмірно суворим, натомість вказана міра покарання з урахуванням ст. 69 КК України, на думку суду, буде необхідною і достатньою для виправлення ОСОБА_4 і попередження вчиненню засудженим нових кримінальних правопорушень, а також буде сприяти досягненню мети визначеної ст. 50 КК України.
Враховуючи обставини справи та особу обвинуваченого, який щиро розкаявся і беззастережно визнав свою винуватість, сприяв слідству в результаті чого досудове розслідування проведено у стислі строки, раніше не судимий, суд визнає, що на підставі ст. 58 КК України замість призначеного покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_4 необхідно призначити покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців з відрахуванням із суми його грошового забезпечення в доход держави 20%.
Керуючись ст. ст. 374-376, 473-475 КПК України, суд
Затвердити угоду від 09 серпня 2023 року про визнання винуватості, укладену між прокурором Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання із застосуванням ч.1 ст. 69 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 58 КК України замість призначеного покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки ОСОБА_4 призначити покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців на строк 2 (два) роки із відрахуванням в доход держави 20 (двадцяти) відсотків із суми забезпечення засудженого ОСОБА_4 .
До набрання вироком законної сили запобіжного заходу ОСОБА_4 не обирати.
У разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.
Вирок може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду через Тростянецький районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення з підстав передбачених ч.4 ст. 394 КПК України:
1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди;
2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1