Справа №590/682/22 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/842/23 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Крадіжка
07 серпня 2023 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Суми матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Ямпільського районного суду Сумської області від 21 грудня 2022 року, відносно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з середньою технічною освітою, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого
- 30.10.2014 року Ямпільським районним судом Сумської області за ч.2 ст.186, ст.69 КК України до 2 років позбавлення волі;
- 18.03.2015 року Середино-Будським районним судом Сумської області за ч.3 ст.185, ст.69 КК України до 2 років позбавлення волі; на підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом часткового складання покарання за вироком Ямпільського районного суду від 30.10.2014 призначено остаточне покарання 2 роки 6 місяців позбавлення волі;
- 21.07.2015 року Ямпільським районним судом Сумської області за ч.3 ст.185, ст.69 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі; на підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим за вироком Середино-Будського районного суду від 18.03.2015 призначено остаточне покарання 2 роки 6 місяців позбавлення волі;
- 17.09.2021 року Ямпільським районним судом Сумської області за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.1 ст.70 КК України до 3 років позбавлення волі,
- 02.08.2022 року Ямпільським районним судом Сумської області за ч.4 ст.185, ч.1 ст.71 КК України до 5 (п'яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі;
- 24.10.2022 року Ямпільським районним судом Сумської області за ч.1 ст.309, ч.1 ст. 310, ч.1 ст.70, ч.1 ст.71,72 КК України до 5 (п'яти) років 2 (двох) місяців позбавлення волі,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,-
До Сумського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_8 на вирок Ямпільського районного суду Сумської області від 21 грудня 2022 року, в якій він просив застосувати до нього ст. 69 КК України та пом'якшити йому покарання, призначивши у виді трьох років обмеження волі.
Даним вироком ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років.
На підставі ч. 4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за цим вироком, більш суворим покаранням, призначеним вироком Ямпільського районного суду Сумської області від 24 жовтня 2022 року ОСОБА_8 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'яти) років 2 (двох) місяців позбавлення волі.
Зараховано до покарання остаточно призначене ОСОБА_8 , частково відбуте ним покарання за вироком Ямпільського районного суду Сумської області від 24 жовтня 2022 року.
Початок строку відбування покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_8 запобіжний захід не обирався.
Долю речових доказів вирішено у відповідності до ст. 100 КПК України.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_8 зазначав, що суд першої інстанції призначаючи йому покарання не звернув увагу на те, що вину у вчиненому він визнав повністю, щиро каявся у скоєному, допомагав слідству, відшкодував всі заподіяні ним збитки потерпілому. Крім того, ОСОБА_8 вказує і на те, що суд не врахував і його стан здоров'я та наявність міцних соціальних зв'язків.
Інші учасники кримінального провадження апеляційні скарги на вирок суду не подавали.
Як встановлено судом першої інстанції 24 липня 2022 близько 17:00 год. ОСОБА_8 , з метою погостювати у свого знайомого ОСОБА_9 , пройшов на територію домоволодіння АДРЕСА_1 . Перебуваючи на території вказаного домоволодіння, ОСОБА_8 , розуміючи, що власника домоволодіння - ОСОБА_9 вдома немає, вирішив викрасти майно останнього. Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_8 , маючи умисел на таємне, з корисливих мотивів викрадення чужого майна, переслідуючи мету незаконного збагачення, діючи повторно, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом виставлення шибки віконної рами біля вхідних дверей, відчинив замикаючий пристрій - металевий гачок, таким чином проник до будинку АДРЕСА_1 . Продовжуючи реалізувати свій злочинний намір ОСОБА_8 , перебуваючи в приміщенні вказаного будинку, діючи повторно, в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 (продовженого Указом Президента України № 133/2022 від 14.03.2022), викрав майно, яке належить потерпілому ОСОБА_9 , а саме:
- мило господарське для прання проти плям «Друг FRIENDS» в кількості 2 шт., вартістю згідно висновку судової товарознавчої експертизи №СЕ-19/119-22/8464-ТВ від 29.07.2022 16,85 грн. за 1 шт., загальною вартістю 33,70 грн.;
- мило господарське для прання та видалення плям «Друг» в кількості 5 шт., вартістю згідно висновку судової товарознавчої експертизи №СЕ-19/119-22/8464-ТВ від 29.07.2022 17,93 грн. за 1 шт., загальною вартістю 89,65 грн.;
- мило господарське для прання з відбілюючим ефектом «Друг» в кількості 2 шт. вартістю згідно висновку судової товарознавчої експертизи №СЕ-19/119-22/8464-ТВ від 29.07.2022 17,63 грн. за 1 шт., загальною вартістю 35,26 грн.;
- мило господарське для делікатного прання і чутливої шкіри рук «Друг» в кількості 9 шт. вартістю згідно висновку судової товарознавчої експертизи №СЕ-19/119-22/8464-ТВ від 29.07.2022 16,70 грн. за 1 шт., загальною вартістю 150,30 грн.;
- мобільний телефон марки «LG L70 Dual D325», вартістю згідно висновку судової товарознавчої експертизи №СЕ-19/119-22/8464-ТВ від 29.07.2022 650 грн.
Після вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_8 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, та викраденим майном розпорядився на власний розсуд, тим самим спричинив потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суду 958 грн. 91 коп.
Заслухавши доповідь головуючого-судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 , які підтримали подану апеляційну скаргу обвинуваченого, прокурора, яка заперечила проти вимог апеляційної скарги обвинуваченого, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Враховуючи, що фактичні обставини кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_8 ніким не оспорюються і докази щодо них, на підставі ч.3 ст. 349 КПК України, не досліджувалися, висновки суду першої інстанції щодо цих обставин перевірці апеляційним судом не підлягають.
Кваліфікація дії обвинуваченого ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 185 КК України також не оспорюється, тому відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України, апеляційному перегляду і в цій частині вирок не підлягає.
Що стосується вимог апелянта стосовно застосування до нього ст. 69 КК України та пом'якшення йому строку покарання, призначивши покарання у вигляді трьох років обмеження волі, то колегія суддів зазначає наступне.
Так, положеннями ст. 50 і 65 КК визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинене правопорушення, а також відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи при цьому ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових правопорушень.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно відповідати характеру вчинених протиправних дій, їх небезпечності та інформації про особу винного.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_8 дотримався вищезазначених вимог.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного вироку, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_8 покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк п'ять років, судом першої інстанції було враховано ступінь тяжкості вчиненого останнім кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України - є тяжким злочином, а також, обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданих збитків потерпілому.
Крім того, судом було враховано, що ОСОБА_8 раніше неодноразово судимий, посередньо характеризується за місцем проживання, не працює, також був врахований і стан здоров'я обвинуваченого, а саме те, що ОСОБА_8 перебуває на диспансерних обліках у лікарів терапевта, хірурга та психіатра.
При цьому, обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , згідно ст.66 КК України суд визнав щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , згідно ст.67 КК України судом не встановлено.
Враховуючи наведене колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_8 , що суд першої інстанції призначаючи йому покарання не звернув увагу на те, що вину у вчиненому він визнав повністю, щиро каявся у скоєному, допомагав слідству, відшкодував всі заподіяні ним збитки потерпілому та не врахував і його стан здоров'я, оскільки такі доводи повністю спростовуються мотивувальною частиною оскаржуваного вироку.
При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_8 не можливе без ізоляції його від суспільства, а покаранням, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді позбавлення волі, з чим погоджується і колегія апеляційного суду.
Також призначаючи ОСОБА_8 покарання за вчинене кримінальне правопорушення суд першої інстанції належним чином мотивував неможливість застосування і ст. 69 КК України при призначенні покарання. Суд вірно вказав, що в даному кримінальному провадженні, призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено санкцією ч.4 ст.185 КК України на підставі ст.69 КК України, може сприяти виникненню та формування думки у ОСОБА_8 щодо вседозволеності, відчуття безкарності та неповаги до норм чинного законодавства, яке охороняє суспільні інтереси; буде не справедливим та таким, що не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і даних про його особу.
Колегія суддів звертає увагу і на те, що покарання саме у визначеному судом розмірі є мінімальним покаранням, передбаченою санкцією статті інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, а звертаючись до апеляційного суду з вимогами щодо призначеного судом покарання з урахуванням вимог ст. 69 КК України обвинувачений ОСОБА_8 не навів жодних доводів, не зазначив, які саме обставини можуть слугувати для цього підставою, а таких обставин під час апеляційного розгляду колегією суддів не встановлено.
Тому посилання обвинуваченого, як на підстави застосування відносно нього положень ст.69 КК України та призначення йому меншого покарання (визнання вини, щирого каяття, відсутність претензій потерпілого) колегія суддів вважає безпідставними та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_8 .
Істотних порушень норм КПК України, які б були підставою для зміни чи скасування оскаржуваного вироку суду при апеляційному розгляді не встановлено.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
Вирок Ямпільського районного суду Сумської області від 21 грудня 2022 року відносно ОСОБА_8 , залишити без зміни, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 на цей вирок - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_8 , який утримується під вартою, протягом трьох місяців з моменту вручення йому її копії.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4