Номер провадження: 11-сс/813/1243/23
Справа № 495/6981/23 1-кс/495/1425/23
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
28.07.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
підозрюваного - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції між Одеським апеляційним судом та прокурором ОСОБА_6 поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення «EasyCon», матеріали справи за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні - першого заступника керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07.07.2023 року про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави у кримінальному провадженні № 12023162240000774 від 03.07.2023 року, щодо:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.156 КК України,
встановив:
В провадженні слідчого відділу Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області перебуває кримінальне провадження №12023162240000774 від 03.07.2023 року за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.156 КК України, за фактом вчинення кримінального правопорушення, за обставин викладених в клопотанні слідчого.
05.07.2023 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.156 КК України, за кваліфікуючими ознаками: розбещення неповнолітніх, тобто вчиненні розпусних дій вчинених щодо неповнолітньої особи членом сім'ї.
Заступник начальника слідчого відділу Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області майор поліції ОСОБА_10 звернувся до слідчого судді з погодженим т.в.о. керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_9 клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Клопотання мотивоване тим, що в ході досудового розслідування кримінального провадження встановлено наявність ризиків, які обґрунтовують застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а саме: переховування підозрюваного від органу досудового розслідування, суду; незаконний вплив на свідків та неповнолітню доньку, яка є потерпілою; перешкоджання кримінальному провадженню та вчинення останнім іншого кримінального правопорушення.
Оскарженою ухвалою слідчого судді задоволено клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу та підозрюваному ОСОБА_8 обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою,строком 60 днів, тобто до 04.09.2023 року включно,із визначенням застави в розмірі 40 (сорока) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у сумі 107 360 (сто сім тисяч триста шістдесят) гривень, з покладанням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді прокурор ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою задовольнити клопотання у повному обсязі та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Прокурор посилається на те, що слідчим суддею обґрунтовано застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, однак він безпідставно визначив для підозрюваного альтернативний запобіжний захід у виді застави, оскільки злочин, який інкримінується ОСОБА_8 пов'язаний із розбещенням неповнолітньої відносно члена своєї сім'ї, а звільнення у такому випадку з-під варти шляхом внесення застави може в подальшому негативно вплинути на хід досудового розслідування, шляхом можливого вчинення обвинуваченим впливу на потерпілу та свідків у вказаному кримінальному провадження. Крім того, прокурор зазначає, що відповідно до ч.4 ст.183 КПК слідчий суддя має прав не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочинів, вчинених із застосуванням насильства або погрозою його застосування, при цьому у даному провадженні слідчий суддя не навів мотивів такого рішення в цій частині, та не врахував обставин фактичного проживання підозрюваного разом з потерпілою в одному помешканні, та який може впливати на неї та її представника, шляхом погроз, вмовлять та іншого тиску; більш того, підозрюваний може мати можливість продовжити вчиняти незаконні дії відносно потерпілої.
Заслухавши суддю-доповідача; думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; підозрюваного та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили ухвалу слідчого судді залишити без змін; які дослідивши матеріали судового та кримінального провадження; обговоривши доводи апеляційної скарги; апеляційний суд дійшов до висновку про таке.
Частина перша ст. 404 КПК України (далі - КПК) передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Питання, які слідчий суддя повинен вирішити при застосуванні відносно особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначені змістом ст.ст. 177, 178, 183 КПК.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного перегляду оскарженої ухвали встановлено, що слідчий суддя дотримався вказаних вимог закону при розгляді клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Прийняте рішення слідчий суддя мотивував наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 злочину, передбаченого ч.2 ст.156 КК України, врахував суспільно-небезпечний характер, тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному в разі визнання його винуватим, а також наявність ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний, перебуваючи на свободі, може здійснити зазначенні у клопотанні дії, спрямовані на перешкоджання здійсненню досудового розслідування та правосуддю, які обґрунтовують неможливість запобігання зазначеним у клопотанні ризикам, які на даний час існують, шляхом застосування до ОСОБА_8 іншого, більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою із визначенням розміру застави у розмірі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, вважаючи, що саме такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
З викладеного вбачається, що слідчий суддя, приймаючи рішення про доцільність застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, врахував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування такого запобіжного заходу та обґрунтовано дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання, в зв'язку з відсутністю достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам дієво запобігти ризикам, доведеним слідчим і прокурором.
Щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення апеляційний суд вважає, що слідчим суддею в повній мірі досліджені матеріали, надані стороною обвинувачення щодо наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкриміновано йому злочину. Слідчий суддя із достатнім мотивуванням послався в ухвалі на наявні докази, які на даному етапі досудового розслідування з достатньою обґрунтованістю зв'язують підозрюваного з обставинами, які були покладені в основу повідомлення ОСОБА_8 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КК України.
Апеляційний суд також визнає обґрунтованими мотиви, з яких слідчий суддя дійшов до висновку про наявність існування можливих ризиків, на які посилався слідчий у клопотанні.
Колегія суддів вважає, що органом досудового розслідування доведено, а слідчим суддею перевірено наявність з боку підозрюваного ОСОБА_8 можливих дій, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню, з огляду на доведеність існування ризику можливого переховування та впливу на неповнолітню потерпілу та свідків у кримінальному провадженні.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, СПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_8 на даний час підозрюється у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.156 КК України, а санкція вказаної норми кримінального закону передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, злочин вчинений стосовно неповнолітнього члена родини та пов'язаний із насиллям у сім'ї, на думку апеляційного суду такі обставини дають достатні підстави припускати, що ОСОБА_8 , розуміючи можливість призначення суворого покарання, яке йому загрожує у разі доведеності його вини за результатами розгляду кримінального провадження, може здійснити спроби переховування від органу досудового розслідування чи суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності, а також чинити тиск на потерпілу і свідків.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК, та заявлені органом досудового розслідування не можна визнавати недоведеним.
З приводу доводів апеляційної скарги прокурора щодо неврахування слідчим суддею обставин, за яких до підозрюваного ОСОБА_8 не можливе застосування альтернативного запобіжного заходу у виді застави, оскільки такий злочин віднесений до злочинів, що вчинений із застосуванням насильства в сім'ї, а слідчий суддя не мотивував підстави для визначення застави в цій категорії кримінального правопорушення, апеляційний суд зазначає наступне.
Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, в тому числі щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків передбачених цим кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Тобто, діючий КПК передбачає саме обов'язок слідчого судді щодо визначення розміру застави як альтернативного запобіжного заходу у разі застосування до особи тримання під вартою.
Водночас, частиною 4 зазначеної статті визначено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо низки кримінальних правопорушень, в тому числі щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
На противагу доводам прокурора, апеляційний суд звертає увагу на те, що це не обов'язок, а право суду, яке він може застосувати, а не імперативно зобов'язаний та врахувати підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177-178 КПК, що і було зроблено слідчим суддею з огляду на мотиви, викладені в оскаржуваній ухвалі, а саме поведінку підозрюваного під час і до судового засідання, який не заперечує свою причетність до інкримінованого злочину, зі слів захисника, які не спростовані прокурором, нікуди не тікав та особисто з'явився у судове засідання, до слідчого та на усі слідчі дії, на свідків та потерпілу тиску не чинив, на даний час мешкає окремо від них, співпрацює зі слідством, раніше не судимий, має позитивну характеристику, що було досліджено у судовому засіданні.
Тобто, врахувавши обставини як інкримінованого злочину, так і ризики, а також особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що у даному випадку до підозрюваного ОСОБА_8 можливо застосувати альтернативний запобіжний захід у виді застави, який на момент розгляду апеляційної скарги, вже внесена, а підозрюваний звільнившись з під варти, з'явився до суду апеляційної інстанції для розгляду скарги прокурора, в якій ставиться питання про погіршення його становища.
Крім того, захисником ОСОБА_7 до суду апеляційної інстанції надана відповідь від слідчого в кримінальному провадженні від 26.07.2023 року, відповідно до якої ОСОБА_8 за усіма викликами до слідчого з'являється, що вказує на відсутність ухилення підозрюваного від органу досудового розслідування.
Водночас, прокурором не надано і відомостей про те, що після внесення застави та звільнення підозрюваного ОСОБА_8 із під варти, останній вчиняв тиск на потерпілу та свідків, що також може вказувати на дієвість застосованого до нього запобіжного заходу, який здатен стримувати його від вчинення дій, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний суд вважає, що висновок слідчого судді про існування достатніх підстав для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах справи, а дані про особу підозрюваного і сама підозра у вчиненні тяжкого злочину, дають достатні підстави вважати, що на даний час дійсно існують зазначені слідчим суддею ризики, які виправдовують застосування відносно останнього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а визначений розмір застави буде у достатній мірі стримувати підозрюваного від можливого вчинення ризиків, на які посилався слідчий та прокурор.
За наведених обставин апеляційний суд приходить до висновку про неспроможність доводів прокурора стосовно незаконності оскарженої ухвали, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала слідчого судді - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 376, 404, 405, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - першого заступника керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07.07.2023 року, якою підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в кримінальному провадженні №12023162240000774 від 03.07.2023 року застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4