Справа № 135/614/23
Провадження № 33/801/707/2023
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Волошина Т. В.
Доповідач: Войтко Ю. Б.
08 серпня 2023 року м. Вінниця
Суддя Вінницького апеляційного суду Войтко Ю. Б.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ладижинського міського суду Вінницької області від 06 липня 2023 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого,
за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частиною першою статті 130, статтею 124 КУпАП,
встановив:
Постановою судді Ладижинського міського суду Вінницької області від 06 липня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч гривень) 00 коп. на користь держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, а також стягнуто з нього на користь держави судовий збір, що становить 536 грн 80 коп.
Відповідно до обставин встановленим судовим рішенням, 15.05.2023 об 18 годині 10 хвилин в м. Ладижин по вул. Будівельників, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Ford Focus, державний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився в приміщенні КП «Ладижинська міська лікарня», результат огляду 1,59‰.
Таким чином ОСОБА_1 своїми діями порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, тобто вчинив адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, 15.05.2023 об 18 годині 10 хвилин в м. Ладижин по вул. Будівельників, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки Ford Focus, державний номер НОМЕР_1 , не вибрав безпечну дистанцію та допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ2107, державний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , який в свою чергу допустив зіткнення з автомобілем РЕНО Кенго, державний номер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_3 , внаслідок чого транспортні засоби механічно пошкоджені.
Таким чином, ОСОБА_1 своїми діями порушив вимоги п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, що спричинило пошкодження транспортних засобів, тобто вчинив адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП.
Не погодившись з постановою Ладижинського міського суду Вінницької області від 06 липня 2023 року в частині притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, ОСОБА_1 , вважає вказану постанову незаконною в цій частині, оскільки вона ухвалена з грубим порушенням норм Конституції України та законів України, правових норм ЄСПЛ та правових позицій Верховного Суду, просить її скасувати в зазначеній частині та закрити відносно нього провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу цього адміністративного правопорушення.
Основними доводами апеляційної скарги є те, що ухвалюючи постанову, Ладижинський міський суд Вінницької області не прийняв до уваги порушень законодавства, допущених при оформленні матеріалів відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На думку апелянта, вказані порушення законодавства полягають зокрема, в тому, що:
- уповноваженою особою не було встановлено факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом до його зупинки. У матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того факту, що водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом і був зупинений працівниками поліції в процесі руху;
- поліцейський, який складав протокол відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, своє прізвище, посаду, спеціальне звання йому не повідомив, службове посвідчення для ознайомлення не надав;
- ОСОБА_1 не було повідомлено поліцейським, які ознаки і якого сп'яніння (алкогольного чи наркотичного) надали поліцейському підстави вважати, що він перебуває в стані алкогольного сп'яніння, згідно з ознаками такого стану;
- поліцейський не пропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці події за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом;
- огляд відносно ОСОБА_1 на місці події не проводився, його примусово доставили до закладу охорони здоров'я;
- поліцейський не виписав та не надав ОСОБА_1 направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я згідно з додатком 1 до Інструкції;
- поліцейський не попередив ОСОБА_1 про застосування такого превентивного поліцейського заходу, як відеофіксація;
- поліцейський, здійснивши фрагментарність формування відеозапису, не надав суду протоколу про вилучення інформації із пристроїв, не надав суду жодного доказу на підтвердження законності отримання відеозаписів, не зазначив в протоколі про будь-яку фіксацію правопорушення.
Звертає увагу, що із наявного відеозапису в матеріалах справи видно, що він здійснювався великою кількістю пристроїв, у тому числі і власними мобільними пристроями поліцейських, при цьому останні не скористалися можливістю зафіксувати правопорушення за допомогою нагрудної камери.
Також вважає, що висновки лікарів КП «Ладижинська міська лікарня» щодо результатів медичного огляду на стан сп'яніння складені з порушенням вимог Інструкції. Вказує, що суд першої інстанції не звернув увагу на вимоги Інструкції, відповідно до яких особа вважається такою, що перебуває в стані алкогольного сп'яніння, якщо в її крові виявлено більше 0,2 проміле алкоголю в крові, оскільки такого показника в протоколі не зазначено. За таких обставин дані, що містять в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 181724, є неналежними доказами, а відтак не можуть свідчити про винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.9а ПДР та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При цьому суд першої інстанції залишив поза увагою, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння проведено в закладі охорони здоров'я з грубим порушення вимог статті 266 КУпАП, положень «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008, та «Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України № 400/666 від 09.09.2009.
На думку апелянта, сукупність таких обставин викликає сумнів у достовірності наданих доказів на доведеність факту вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, проте суд вважає, що він належним чином, своєчасно сповіщений про місце і час розгляду справи, від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, з належними доказами поважності причин неявки, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до положень ст. 268 КУпАП. На електронну адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Апеляційний суд, враховуючи положення ст. 294 КУпАП, переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції апеляційний суд відхиляє з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності до закону.
Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний, у тому числі, з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність особи, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як прописано у ст. 251 КУпАП.
Суд, відповідно до змісту ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Апеляційний суд вважає, що вищевказані вимоги закону під час розгляду матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130, 124 КУпАП, - є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення останнім цього адміністративного правопорушення.
Частиною першою статті 130 КпАП України встановлено, що відповідальність за вказаною нормою закону настає у разі, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або під впливом лікарських препаратів що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані такого сп'яніння, чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів що, знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначає Інструкція, затверджена наказом МВС, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735.
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 23 ЗУ “Про національну поліцію”, поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
За змістом статей 254, 255, 256 КпАП України протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КпАП України, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів.
Відповідно до статті 256 КпАП України у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення), місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище перекладача, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності і, при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Зазначені вище вимоги особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення виконані, зокрема, у ньому чітко вказано суть адміністративного правопорушення та нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.
ОСОБА_1 ознайомився та погодився зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення, зокрема з тим, що саме він керував транспортним засобом Ford Focus, державний номер НОМЕР_1 , не зазначив в протоколі з цього приводу будь-які зауваження, визнав свою вину.
Відповідно до п. 5 Розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року № 1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Відповідно до частини другої статті 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейським за допомогою нагрудного відео реєстратора, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об'єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Відповідно до пунктів 2, 4, 7 Розділу І Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Згідно п. 6 Інструкції, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров'я та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Для визначення у водія стану наркотичного сп'яніння обов'язкове проведення лабораторних досліджень, що визначено у п. 7 розділу III Інструкції.
Законодавцем закріплено обов'язок поліцейського запропонувати особі два можливі варіанти проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння: на місці зупинки або в медичному закладі. Особа обирає один з запропонованих способів на власний розсуд.
Отже, нормами законодавства передбачено, що у разі виявлення у водія ознак алкогольного сп'яніння, працівник поліції мав право запропонувати йому пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан сп'яніння.
З дослідженого відеозапису з місця події встановлено, що працівник поліції, при перевірці документів водія ОСОБА_1 , повідомив останньому про наявність у нього різкого запаху алкоголю з порожнини рота, на що ОСОБА_4 повідомив поліціанту, що вживав алкоголь.
Отже, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення немає жодних даних щодо протиправності дій працівників поліції, зокрема на час складання протоколу, щодо оскарження таких дій та його результатів. Також, апелянтом не наведено обставин, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні його до адміністративної відповідальності. Також немає даних про те, що ОСОБА_1 заявляв клопотання про надання йому для ознайомлення сертифікату відповідності чи свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, яке не було задоволене.
При цьому, з огляду на те, що ОСОБА_1 пройшов огляд на стан сп'яніння, з наявного у матеріалах справи відеозапису слідує, що проходження останнім огляду здійснювалось відповідно до вимог закону, а тому доводи апеляційних скарг до уваги не беруться.
Доводи про те, що поліцейський не виписав та не надав ОСОБА_1 направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я згідно з додатком 1 до Інструкції не заслуговують на увагу, оскільки він був безпосередньо доставлений працівниками поліції для проходження огляду до закладу охорони здоров'я. Доводи про його примусове доставлення не знайшли свого підтвердження.
Отже, переконливих доводів, які б ставили під сумнів висновки суду, викладені в постанові і були б підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Перевіркою судом апеляційної інстанції постанови місцевого суду на відповідність зазначеним вимогам закону в межах доводів апеляційної скарги встановлено, що оскаржуване судове рішення є законним, обґрунтованим, а висновки суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КпАП України, за наведених у постанові суду обставин є правильними, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються представленими в матеріалах провадження доказами.
Пункт 1.3 ПДР України зобов'язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.93 N 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 N 1306 (із змінами та доповненнями).
Відповідно до п. 1.1 Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до п. 1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Також Європейський суд з прав людини зазначав, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» від 09 липня 1997 року). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії» від 20 травня 2010 року).
Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд доходить висновку, що судом першої інстанції ОСОБА_1 обґрунтовано визнаний винним у порушенні вимог, передбачених пунктом 2.9 (а) Правил дорожнього руху України і, відповідно, у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення. Адміністративне стягнення на нього накладено в межах санкції вищевказаної статті, є таким, що відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, а також передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення. В частині притягнення до відповідальності за ст. 124 КУпАП постанова суду не оскаржується.
Тому, на переконання апеляційного суду, оскаржувана постанова, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни, а подану апеляційну скаргу, доводи якої не знайшли свого підтвердження та є безпідставними, слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Ладижинського міського суду Вінницької області від 06 липня 2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частиною першою статті 130, статтею 124 КУпАП, залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду Ю. Б. Войтко