Справа № 604/483/23
Провадження № 2/604/188/23
31 липня 2023 року сел. Підволочиськ
Підволочиський районний суд Тернопільської області у складі
головуючого судді Сидорак Г.Б.,
за участю секретаря судового засідання Ілик Г.М.,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в сел. Підволочиськ цивільну справу за позовом Фермерського господарства «Золотий жайвір» (адреса реєстрації: вул. Запорізька, 11, м. Волочиськ, Хмельницька область, код ЄДРПОУ 35578504) до ОСОБА_1 (адреса місця проживання: с. Остап'є, Скалатської ТГ, Тернопільського району Тернопільської області), ОСОБА_2 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) про визнання укладеним договору оренди землі на новий строк та визнання відсутнім права оренди, -
Голова Фермерського господарства «Золотий жайвір» Дацків В.П. звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання укладеними договорів оренди землі в запропонованій редакції на новий строк та визнання відсутнім права оренди в ОСОБА_2 щодо земельних ділянок за кадастровими номерами 6124685700:01:001:0573 та 6124685700:01:001:0574 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рілля), які розташована за межами населеного пункту на території Остап'ївської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між ФГ «Золотий жайвір» та відповідачем ОСОБА_1 , а також ОСОБА_3 09.03.2016 року були укладені договори оренди землі №2/012 та №2/011 строком на 7 років. За місяць до закінчення строку договорів позивач, дотримуючись вимог ст. 33 Закону України «Про оренду землі», повідомив про намір скористатись переважним правом на укладення на новий строк договорів оренди щодо зазначених вище земельних ділянок, а також надав відповідачу проєкти договорів оренди землі. Відповіді від орендодавця орендар не отримав та продовжив користуватися земельними ділянками. Проте, в квітня 2023 року позивачу стало відомо, що відповідач ОСОБА_1 , не надіславши лист-повідомлення про заперечення в поновленні договору оренди землі на новий строк, не витребувавши земельну ділянку від позивача, у володінні якої вона перебуває, уклав договори оренди з іншим орендарем - ОСОБА_2 . На підставі цих договорів в квітні 2023 року державним реєстратором Збаразької міської ради Тернопільської області до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено записи про інше речове право - право оренди ОСОБА_2 щодо земельних ділянок. Вважає, що ФГ «Золотий жайвір» як первинний орендар має переважне право на укладення договору оренди на новий строк, тому відповідачами було порушено права позивача. Враховуючи викладене вище, позивач просив визнати відсутніми та припинити право оренди ОСОБА_2 щодо земельних ділянок, які є предметом договорів оренди від 09.03.2016, а також визнати укладеними на новий строк договори оренди землі між ОСОБА_1 та ФГ «Золотий жайвір».
Представник відповідачів - адвокат Хацкевич Р.М. подав відзив на позов, в якому зазначив, що між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ФГ «Золотий жайвір» 09 березня 2016 року було укладено договори оренди земельних ділянок, які зареєстровані 09 квітня 2016 року та строк дії яких закінчився. До закінчення строку, в серпні 2022 року та лютому 2023 року орендодавець надіслав позивачу Листи-повідомлення про те, що він не бажає поновлювати дію договорів оренди земельних ділянок на новий строк. Про надсилання листів позивачем на адресу ОСОБА_1 щодо наміру скористатися переважним правом на укладення договорів оренди відповідач ОСОБА_1 дізнався з матеріалів справи. 10 квітня 2023 року в державний реєстр речових прав внесено записи про припинення речового права (права оренди) ФГ «Золотий жайвір» на земельні ділянки, які належать ОСОБА_1 та внесено записи про реєстрацію договорів оренди між орендодавцем та новим орендарем - ОСОБА_2 . Крім того, адвокат Хацкевич Р.М. у відзиві вказує, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, у позові містяться посилання на різні редакції Закону України «Про оренду землі», що є неприпустимим, крім того позивач сам надав підтвердження свого наміру повернути земельні ділянки протягом шести місяців після припинення дії договору оренди. Враховуючи вищевикладене, представник відповідачів просив відмовити у позові повністю та стягнути з позивача на користь відповідача ОСОБА_2 понесені судові витрати.
Ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 02 травня 2023 року відкрито провадження у цій справі, розгляд справи призначено у порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 05 червня 2023 року закрито підготовче провадження у цій справі та справу призначено до судового розгляду.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Покотило Ю.В. підтримав позов з підстав, що у ньому зазначені.
Відповідач ОСОБА_1 до суду не прибув, подав письмові пояснення, в яких просив відмовити в задоволенні позову.
Представник відповідачів - адвокат Хацкевич Р.М. у судовому засіданні позов не визнав, надав пояснення аналогічні, викладеним у відзиві.
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доводам та запереченням сторін в сукупності з наданими письмовими доказами, оцінивши докази у справі, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 09 березня 2016 року між ОСОБА_1 та ФГ «Золотий жайвір», в особі Дацківа В.П., було укладено Договір оренди землі №2/012, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рілля), яка розташована за межами населеного пункту на території Остап'ївської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області, площею 1,8733 га, кадастровий номер 6124685700:01:001:0573. Договір оренди зареєстрований 09.04.2016 року (Інформаційна довідка з ДРРПНМ №57270390 від 13.04.2016).
Також, ОСОБА_3 та ФГ «Золотий жайвір», в особі Дацківа В.П., 09 березня 2016 року уклали Договір оренди землі №2/011, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рілля), яка розташована за межами населеного пункту на території Остап'ївської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області, площею 1,8418 га, кадастровий номер 6124685700:01:001:0574, який зареєстровано 09.04.2016 року (Інформаційна довідка з ДРРПНМ №57238302 від 13.04.2016).
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 20.05.2019 року приватним нотаріусом Підволочиського районного нотаріального округу Журавель С.С., за реєстровим №943, ОСОБА_1 успадкував після смерті батька - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , земельну ділянку з кадастровим номером 6124685700:01:001:0574, площею 1,8418 га.
Як вбачається із п. 7 зазначених вище Договорів оренди землі, вони укладені на 7 років, а по закінченню цього строку, орендар має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.
Пунктом 8 зазначених договорів передбачено, що у випадку якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Позивач на адресу орендодавців ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , направив два листи-повідомлення про укладення договору оренди на новий строк №24/02/23-4 та №24/02/23-5 від 24 лютого 2023 року, в яких повідомив про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, запропонував встановити орендну плату в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки або в натуральній формі, строк дії договору 10 років та додав проєкт договору оренди землі. Листи-повідомлення направлено орендодавцю 28.02.2023 року, що підтверджується описами вкладення, накладними на відправлення та фіскальними чеками.
Відповідач ОСОБА_1 отримав зазначені листи-повідомлення з доданими до них проєктами договорів оренди землі, та, як зазначає позивач, жодної відповіді на листи не надав.
Окрім того, позивач 16.03.2023 року також направляв ОСОБА_1 та ОСОБА_3 два повідомлення про продовження терміну повернення з оренди земельних ділянок за кадастровими номерами 6124685700:01:001:0574 та 6124685700:01:001:0573, в яких зазначив, що орендарем було засіяно земельні ділянки сільськогосподарськими культурами, у зв'язку з чим, керуючись Договорами оренди та Законом України «Про оренду землі», повернення земельних ділянок буде здійснене протягом 6 місяців після припинення дії договору оренди.
Позивач вказує, що він як орендар, належно виконав обов'язки за договором та вимоги ст. 33 Закону України «Про оренду землі», а орендодавець порушив вимоги ч. 5 ст. 33 цього Закону, а тому орендар має переважне право на поновлення договору оренди землі.
Представник відповідача, заперечуючи проти позову, зазначив, що ОСОБА_1 було завчасно повідомлено орендаря про небажання продовжувати оренду. Аналогічні твердження містяться у письмових поясненнях ОСОБА_1 .
Так, ОСОБА_1 24.08.2022 року (лист-повідомлення від 15.08.2022) та 06.02.2023 року направив до ФГ «Золотий жайвір» листи-повідомлення, якими повідомив, що він не бажає поновлювати дію Договорів оренди з господарством та має намір використовувати земельну ділянку для власних потреб. Листи вручено 22.02.2023 року (відстеження рекомендованого повідомлення про вручення №4601602345481).
Відповідно до витягів №№328985986, 328986848 від 12.04.2023 року, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 10.04.2023 року на підставі листів-повідомлень від 06.02.2023 року внесено відомості про припинення речового права (права оренди) ФГ «Золотий жайвір» на зазначені вище земельні ділянки.
Як вбачається із витягів з ДРРП №№328986542, 328987301 від 12.04.2023 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 10.04.2023 року внесено відомості про право оренди земельних ділянок на підставі договорів оренди землі від 10.04.2024 року, укладених між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Відповідно до ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Стаття 13 Закону України «Про оренду землі» визначає договір оренди землі як договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно зі ст. 777 ЦК України наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму в строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк.
Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.
16 січня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», яким ст. 33 Закону України «Про оренду землі», що регламентувала порядок поновлення договорів оренди, було викладено в новій редакції (в цій частині закон набрав чинності 16 липня 2020 року).
Розділ IX «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» доповнено абзацами 3 і 4 такого змісту: «Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені ст. 33 цього Закону та ст. 126-1 Земельного кодексу України.
Правила, визначені ст. 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення».
Чинне законодавство України, зокрема Закон України «Про оренду землі», розрізняє два шляхи продовження орендних відносин, а саме: «поновлення договорів оренди землі» та «переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк».
Порядок поновлення договорів оренди визначений у ст. 32-2 Закону України «Про оренду землі» та ст. 126-1 Земельного кодексу України.
Переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк передбачене ст. 33 Закону України «Про оренду землі».
Виходячи з листів-повідомлень, які були направлені орендарем орендодавцю, позивач мав намір скористатися переважним правом орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк, яке передбачене ст. 33 Закону України «Про оренду землі» в редакції від 16.07.2020 року, а тому позивач мав діяти на умовах, визначених договорами, за правилами Закону України «Про оренду землі» в редакції від 16.07.2020 року, в тому числі і щодо строку дії договору оренди землі.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду землі» строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.
Закінчення строку дії договору оренди землі спричиняє усталені та законодавчо визначені наслідки, зокрема припиняються права та обов'язки, що випливають із договору, за винятком тих, які продовжують існувати після закінчення договірних відносин. Власник земельної ділянки вправі користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою після закінчення договору оренди за правилами ст. 317 ЦК України, укладати договори оренди з іншими орендарями на власний розсуд.
Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом одного місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку. До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору. При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 Земельного кодексу України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Ці положення узгоджуються із загальною нормою ч. 1 ст. 777 ЦК України, згідно з якою наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.
Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі, передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою процедури і строків.
При вирішенні спору між сторонами договору оренди землі щодо реалізації орендарем переважного права на поновлення договору, суд також має з'ясувати, чи досягнуто між сторонами згоди щодо нових істотних умов договору.
Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 18 січня 2021 року у справі № 733/513/18 та від 29 червня 2022 року в справі № 692/531/21.
З матеріалів справи вбачається, що Договори оренди земельних ділянок №2/012 та №2/011 були укладені 09 березня 2016 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (спадкоємцем до належної йому земельної ділянки є ОСОБА_1 ) та ФГ «Золотий жайвір».
Враховуючи положення ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду землі» строк дії договорів оренди закінчився 09 березня 2023 року.
Листи-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар направив орендодавцю 28 лютого 2023 року, тобто з порушенням місячного строку до закінчення строку дії договору оренди землі, який встановлено ч. 2 ст. 33 Закону України «Про оренду землі».
В свою чергу, орендодавець завчасно повідомив орендаря про небажання продовжувати з позивачем договірні відносини щодо оренди належних їм земельних ділянок.
Суд, проаналізувавши проєкт договору оренди землі, встановив, що він передбачає зміну істотних умов, а саме строк дії договору оренди збільшився з 7 років до 10 років.
Відповідно до ч. 4 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції чинній на 28.02.2023 року) при укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Отже, сторонами не досягнуто домовленості щодо змінених істотних умов договору, а тому в силу ч. 4 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» переважне право орендаря на укладення договору оренди землі є припиненим.
Таким чином, встановивши, що орендар не дотримався встановлених законом процедури і строків, а у орендодавців відсутнє волевиявлення на укладення договору оренди землі з позивачем на новий строк, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ФГ «Золотий жайвір», оскільки реалізація переважного права на укладення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої ст. 33 Закону України «Про оренду землі» процедури та за наявності волевиявлення сторін.
Суд критично оцінює доводи представника позивача з приводу того, що орендар по закінченню строку договору оренди продовжував користуватися земельними ділянками, які були передані позивачу в оренду, та до цього часу орендодавцям не поверталися, що підтверджується відсутністю складених між сторонами актів повернення земельних ділянок з оренди, оскільки умовами договорів оренди не передбачено складання таких актів. Закон також не містить будь-яких положень про обов'язок сторін скласти акт повернення земельної ділянки, та відповідно до ст. 34 Закону України «Про оренду землі», у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.
Щодо тверджень позивача про неповідомлення ОСОБА_1 про смерть орендодавця ОСОБА_3 суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов'язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.
Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі (ч. 6 ст. 32 Закону України «Про оренду землі»).
09 березня 2016 року між ОСОБА_3 та ФГ «Золотий жайвір» було укладено договір оренди землі №2/011 - земельної ділянки площею 1,8418 га, кадастровий номер 6124685700:01:001:0574.
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом спадкоємцем земельної ділянки з кадастровим номером 6124685700:01:001:0574 є ОСОБА_1 , про що зазначалося вище.
В серпні 2022 року новий власник земельної ділянки ОСОБА_1 від свого імені на адресу позивача надіслав лист, в якому зазначив про небажання поновлювати дію договору оренди земельної ділянки площею 1,8418 га, кадастровий номер 6124685700:01:001:0574 та повторно направив такий лист в лютому 2023 року. Останній лист вручено адресату (ФГ «Золотий жайвір») 22.02.2023 року.
Таким чином, твердження позивача про те, що орендарю не було відомо про перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, спростовуються матеріалами справи. Крім того, таке твердження позивача спростовується необхідністю проведення виплат позивачем орендної плати за оренду земельної ділянки, яка належала ОСОБА_3 , за період з 2018 по 2022 роки, так як виплачувати оренду померлій особі неможливо, а у випадку несплати орендної плати мало би місце неналежне виконання орендарем обов'язків за договором.
Суд відхиляє посилання представника відповідачів у відзивах на те, що позивач обрав неналежний спосіб захисту порушеного права з огляду на наступне.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (частини перша та друга статті 15 ЦК України).
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5)). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14)).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування (постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 9 лютого 2021 року у справі № 381/622/17 (пункт 14)).
Якщо орендодавець відмовляється укласти чи ухиляється від укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов'язковість якої визначена у частині восьмій статті 33 Закону № 161-XIV, то належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною такої угоди з викладенням її змісту у резолютивній частині судового рішення ( близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (пункти 65-67) і від 29 травня 2020 року у справі № 378/596/16-ц (пункти 76-77)).
Наведене повністю відповідає правовій позиції, сформульованій у постанові Великої Палати ВС від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункти 66-69).
Також у цій постанові ВП ВС зазначено, що Закон № 340-ІХ суттєво змінив підхід до продовження орендних відносин. Він чітко розмежував зміст понять «поновлення договору оренди землі» та «переважне право орендаря на укладення договору оренди на новий строк», доповнивши ЗК України статтею 126-1 «Поновлення договору оренди землі, договору про встановлення земельного сервітуту, договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови», Закон № 161-XIV - статтею 32-2 «Поновлення договорів оренди землі», яка відсилає до статті 126-1 ЗК України, та виклавши статтю 33 Закон № 161-XIV у новій редакції з назвою «Переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк» (тобто приписи цієї статті незастосовні до поновлення договорів оренди землі). У частині зазначених змін і доповнень Закон № 340-ІХ набрав чинності 16 липня 2020 року.
Наведені законодавчі зміни спрямовані на впорядкування інститутів поновлення договорів оренди землі та переважного права орендаря на укладення цього договору на новий строк задля удосконалення регулювання відносин орендаря й орендодавця земельної ділянки. Проте такі зміни не спростовують наведених вище висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування приписів статті 33 Закону № 161-XIV до зміни її редакції згідно із Законом № 340-IX.
При ухвалені рішення суд не приймає до розгляду надані представником відповідачів докази щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6124685700:01:001:0131, яка належить ОСОБА_1 , оскільки вказані докази не стосуються предмета доказування у цій справі.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі відмови в позові покладаються на позивача.
Відповідно до вимог ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат пов'язаних з розглядом справи. Згідно ч. 2 ст.141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на позивача.
Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу адвокат Хацкевич Р.М. надав суду копію Договору про надання юридичних послуг №20/04/03, укладеного 20.04.2023 року між ТОВ «Правник експерт» та ОСОБА_2 , акт приймання-передачі наданих послуг від 23.06.2023 року, з яких вбачається, що вартість отриманих послуг з надання правової допомоги складає 10000 гривень за консультації з питань застосування законодавства, складання процесуальних документів, написання відзиву та клопотань.
ОСОБА_2 сплачено по договору гонорар у розмірі 10000 грн, що підтверджується копією квитанції №103 від 15.06.2023 року.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу є обгрунтованим та співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та обсягом наданих адвокатом послуг, виконаних робіт, а тому підлягає стягненню з позивача на користь відповідача ОСОБА_2 .
Керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 137, 141, 211, 263-265, 354 ЦПК України, -
В задоволенні позову Фермерського господарства «Золотий жайвір» (адреса реєстрації: вул. Запорізька, 11, м. Волочиськ, Хмельницька область, код ЄДРПОУ 35578504) до ОСОБА_1 (адреса місця проживання: с. Остап'є, Скалатської ТГ, Тернопільського району Тернопільської області), ОСОБА_2 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) про визнання укладеним договору оренди землі на новий строк та визнання відсутнім права оренди - відмовити.
Стягнути з Фермерського господарства «Золотий жайвір» на користь ОСОБА_2 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 07.08.2023 року.
Суддя Сидорак Г.Б.